Ухвала суду № 22463470, 01.12.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Малютіна Н.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 року справа №2а-8040/11/0523 <приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л. А. , Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Донецьку ради на постанову Київського районного суду м. Донецька від 16 червня 2011 року у справі № 2а-8040/11/0523 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Донецьку ради про стягнення допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 16 червня 2011 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Донецьку ради про стягнення допомоги на оздоровлення за 20092010 роки у розмірі 9290 грн., задоволено. Визнано дії відповідача протиправними, та зобовязано відповідача здійснити позивачу перерахунок щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки з урахуванням фактично проведених виплат.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що Законами України «Про Державний бюджет» на відповідні роки Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. На дату виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач діяв на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, а тому дії відповідача не можливо вважати такими, що суперечать законодавству.

Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню в частині позовних вимог з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, є інвалідом другої групи, що підтверджується посвідченням та довідками МСЕК, знаходиться на обліку відповідача та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідачем допомога на оздоровлення за 2009-2010 роки позивачу бура розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, за 2009 рік нарахована була у сумі 120 грн., та виплачена 19.01.2011 року. Допомога на оздоровлення за 2010 рік нарахована 23.04.2010 року, однак досі не виплачена.

Колегія суддів вважає такі дії відповідача неправомірними з огляду на наступне.

Правовий статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28 лютого 1991 року № 796-XII(далі Закон № 796). Розділом 8 цього Закону встановлені пенсії і компенсації, які виплачуються особам, віднесеним до 1,2,3,4 категоріям.

Так, ч. 4 ст. 48 Закону № 796 визначає, що інвалідам 2 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі пяти мінімальних заробітних плат.

Таким чином, колегія суддів вважає, позивач, як учасник ліквідації наслідків на аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

Посилання відповідача на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до норм Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки та постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, не приймаються до уваги колегії суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 та про внесення змін до деяких законодавчих актів рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2008 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Аналогічні норми викладено також в Законах України Про Державний бюджет України на 2009 та 2010 роки.

Колегія суддів зазначає, що в 2009-2010 роках Кабінетом Міністрів України окремої постанови щодо визначення розмірів соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, не приймилося. Посилання відповідача на те, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення повинна здійснюватися відповідно до Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 є необґрунтованими, оскільки застосування зазначеної постанови було розраховано лише на бюджетний період в 2005 році.

Крім того, статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Враховуючи те, що в 2009-2010 роках положення статті 48 Закону № 796 не зупинялися та не змінювалися, Кабінет Міністрів України наданим йому правом встановлювати в 2009-2010 роках розміри соціальних виплат не скористався, то позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення пропорційно кількості розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплат, в залежності від встановленої групи інвалідності.

Таким чином, враховуючи те, що статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів вважає, що застосуванню в даному випадку підлягають положення Закону № 796, а не постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Таким чином, відповідач, розраховуючи позивачу допомогу на оздоровлення за 2009-2010 роки в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12.07.2005 року № 562, діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Донецьку ради залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Донецька від 16 червня 2011 року у справі № 2а-8040/11/0523 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної в м. Донецьку ради про стягнення допомоги на оздоровлення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова