Рішення № 22459627, 26.03.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 513/998/12

Справа № 2/513/294/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012року Димитровський міький суд Донецької області у складі:

головуючої судді Клепка Л.І.,

при секретарі Тіссен О.В.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

прдставника відповідача Дружбіної А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах і інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1, діюча в своїх інтересах і інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві.

В обґрунтування вимог зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року о 19 годині 55 хвилин на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»в результаті вибуху метано-повітряної суміші стався груповий нещасний випадок, внаслідок якого в числі інших гірників загинув чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_5 і ОСОБА_2 - ОСОБА_6, який перебував в трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», що підтверджується актом спеціального розслідування та свідоцтвом про смерть. Вказуючи на те, що передчасною та трагічною смертю чоловіка і батька, який був гідним прикладом для дітей та єдиним годувальником в сімї, вони зазнали непоправного горя, що спричинило кожному з них великі моральні страждання, глибокий біль та значний розлад психічного здоровя, що змушує їх щоденно докладати значних зусиль для організації свого життя, позивачі просять суд на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їм смертю близької людини, стягнути з відповідача на користь кожного з них по 350000 гривень.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали, обгрунтовуючи їх викладеними в позовних заявах обставинами, та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача позови не визнав, вважав, що відшкодування моральної шкоди в разі смерті застрахованої особи несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а не підприємство, та, крім того, зазначав, що нещасний випадок настав не в результаті вини підприємства, а в результаті стихійного лиха, оскільки сам по собі вибух метано-повітряної суміші під землею не свідчить про вину підприємства.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, до судового засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника та прийняття рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є вдовою загиблого ОСОБА_6, з яким вона перебувала в юридичному шлюбі та від сумісного життя з яким мають двох дітей сина ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, який є позивачем у справі, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, що підтверджується даними про реєстрацію шлюбу та копіями свідоцтв про народження дітей (а.с.18,20-21).

Згідно акту нещасного випадку за формою Н-1 №25 від29.07.2004 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 о 19 год. 55 хв. з ОСОБА_6 під час виконання трудових обовязків у шахті стався нещасний випадок, внаслідок якого потерпілий був смертельно травмований, (арк спр.9-10).

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі непрвомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Тобто, даною нормою законодавчо передбачено право дружини та дітей на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

З дослідженого судом акту про нещасний випадок вбачається, що виник він внаслідок вибуху метано-повітряної суміші, по закінченню робочої зміни, коли горноробочий ОСОБА_6 ще знаходився під землею. Згідно медичного висновку потерпілим були отримані забиті рани чола і тіменної області, лівої потилочної області, синці передньої поверхні нижньої треті лівого плеча, опіки 1-го та 3-го ступенів, отруєння оксидом вуглецю, від чого він ІНФОРМАЦІЯ_3 помер (арк.спр.10,12).

Те, що в акті не зазначено винних в нещасному випадку, на що, як на одну з підстав відмови в задоволенні позову посилався представник відповідача, не позбавляє відповідальності підприємства за смерть потерпілого, оскільки відповідно до ст.153 КЗпП України відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено саме на власника або уповноваженого ним органу, тому необхідність доведення умови вини роботодавця і протиправності його поведінки в даному випадку відсутня.

Не заслуговують на увагу і доводи представника відповідача про те, що обовязок відшкодування моральної шкоди в звязку зі смертю на виробництві відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” покладено на Фонд, оскільки ці доводи суперечать нормам ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, згідно яких його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації і не поширюється на членів сімї застрахованої особи, які мають право на відшкодування моральної шкоди в звязку з його смертю на виробництві, бо такі правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства, а саме ст.ст.1167, 1168 ЦК України. Відповідно, моральна шкода, заподіяна членам сімї смертю потерпілого на виробництві, має бути стягнута саме з підприємства, з яким він перебував в трудових відносинах, в даному випадку з ДП «ВК «Краснолиманська».

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх ралізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної щкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Спосіб відшкодування шкоди встановлюється законом. За загальним правилом відшкодування моральної (немайнової) шкоди здійснюється у формі одноразової виплати грошової суми, на чому і наполягають позивачі. Визначаючи її розмір як дружині загиблого, так і його дітям, суд керується не лише тими критеріями, які обумовлюють субєктивне сприйняття звістки про смерть близької людини - почуття розгубленості, гострого жалю, відчаю, страху перед майбутнім, які зазначали в судовому засіданні позивачі, але й тими, які характеризують їх зовнішній прояв порушення звичайного способу життя, який склався в родині на час сумісного проживання з чоловіком та батьком, вимушеність докладання додаткових зусиль для організації свого життя в звязку з передчасною та безповоротньою втратою близьої людини. При цьому суд враховує характер стосунків, що існували на час життя потерпілого, ступінь їх близькості, неможливість їх відновлення, обсяг фізичних і душевних страждань та їх тривалість, а також істотність порушень їх життєвого укладу. Саме ці критерії є визначальними показниками настання моральної шкоди та її оцінки в грошовому вимірі. Трагічна та передчасна смерть потерпілого ОСОБА_6 призвела до того, що його дружина в молодому віці залишилая вдовою, діти сиротами, сімя втратила свого годувальника, чия заробітна плата була єдиним та достатнім доходом їх сімї..Діти потерпілого позивач ОСОБА_2, якому на час смерті батька було 14 років, та неповнолітня донька потерпілого ОСОБА_5, якій на час смерті батька було шість років, були позбавлені права на виховання в повній сімї, зазнали важкої психологічної травми, втратили потенційний звязок, підтримку та можливість спілкування з батьком, були обмежені радощів дитинства, яких би вони зазнали за його життя, а також, будучи позбавленими матеріальної підтримки, істотно втратили перспективи свого розвитку та здобуття освіти. Як зазначила в судовому засідання позивачка, вся відповідальність за виховання, забезпечення та навчання дітей повністю лягла на неї. Вона змушена докладати великі додаткові зусилля не лише для організації свого життя, а й для організації життя своїх дітей, оскільки зі смертю чоловіка вона взяла на себе не лише обовязки господаря, а й обовязки батька по вихованню дітей, а також забезпечення умов для здобуття дітьми освіти. Позивач ОСОБА_2 є студентом пятого курсу стаціонарного відділення вищого навчального закладу. Матеріальної допомоги в його навчанні ДП «ВК «Краснолиманська»не надає, тому мати забезпечує навчання дитини-сироти самостійно. Після смерті батька загострилися хвороби у молодшої доньки, яка має чисельні захворювання: хронічний гастрит, діскенизію жовчовивідних шляхів, дихальну аритмію, диспанкреатизм та ін., про що свідчать медичні епікризи дитини (арк.спр.24-27). Зазначені обставини потребують щорічного оздоровлення та лікування дитини, проте, як зазначено позивачкою і не спростовано представником відповідача, підприємство, на якому загинув батько дитини, участі в цьому також не приймає. Єдине, чим забезпечує відповідач сімю загиблого, як було зазначено в судовому засыданны сторнами, це надання твердого палива на побутові потреби згідно рішення урядової комісії з розслідування аварії групового нещасного випадку (арк.спр.13-16)..

Визначаючи розмір морального відшкодування в результаті смерті особи при виконанні ним трудових обовязків, суд виходить з того, що відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя та здоровя визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, тому з врахуванням безповоротності втрати близької людини вважає за необхідне розмір моральної шкоди на користь позивачки ОСОБА_1, як дружини загиблого, визначити в 50.000гривень, а на користь дітей потерпілого позивача ОСОБА_2 та неповнолітньої ОСОБА_5 по 40.000 гривень. Суд вважає, що таким визначенням розміру моральної шкоди не будуть порушені принципи поміркованості, виваженості, розумності та справедливості і такий розмір моральної шкоди буде достатнім для розумного задоволення потреб позивачів, викликаних негативними наслідками (втратами) немайнового характеру.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності з нормами ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь УДК в м.Димиитров судовий збір в розмірі 214,60грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 268, 1168 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах і інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої їй смертю чоловіка 50.000 (пятдесяти тисяч) грн. та у відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька, неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, 40.000 (сорок тисяч) грн., а всього 90000 (девяносто тисяч) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька, 40000 (сорок тисяч) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь держави судовий збір у розмірі 214,60грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. В разі, якщо особи, які приймали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 26 березня 2012року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 березня 2012 року.

Суддя