Ухвала суду № 22458593, 25.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Наумова К.Г.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2011 року справа №2а-17918/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Яковенка М.М. , Гайдара А.В.

при секретарі судового засіданняГуринович А.Б.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов від 21.10.11р.

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 18.10.11р.

ОСОБА_4, Представник за дов. від 18.10.11р.

ОСОБА_5, представник за дов. від 24.11.11р.

ОСОБА_6, представник за дов. від 24.11.11р.

розглянувши у відкритому судовому Словянської обєднаної державної податкової

засіданні апеляційну скаргу інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від15 вересня 2011 року

по адміністративній справі № 2а/17918/10/0570

за позовом Закритого акціонерного товариства

«Словянськолія»

до Словянської обєднаної державної податкової

інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство «Словянськолія» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійним податкового повідомлення рішення від 02 липня 2010 року №0001942341/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 2958754 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2367003,20 грн. (том 1 арк. спр.2-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року позовні вимоги задоволені, визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 02 липня 2010 року №0001942341/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 2958754 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 2367003,20 грн., у загальній сумі 5 325757,20 грн. (том 15 арк. спр. 209-220).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що всі витрати підприємства, які були включені позивачем до валових витрат підтверджені належними розрахунковими та платіжними документами.

Словянська обєднана державна податкова інспекція Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (том 15 арк. спр. 222-223).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що спірні грошові зобовязання були донараховані податковим органом з підстав встановлення нікчемності правочинів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай», Товариства з обмеженою відповідальністю «Апекс Груп 7» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро Люкс».

Також, апелянт вказує на те, що контрагенти позивача не знаходяться за адресою та не звітують до податкового органу.

Крім того, скаржник наполягає на тому, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяті до уваги положення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України». В порушення п.п.3.3.4 п. 3.3 ст. 3 зазначеного Закону позивачем щодо об»єкту цінового регулювання насіння соняшника з ТОВ «Компанія Агро люкс» та ТОВ «ТК Урожай» укладались договори, що передбачають інші фінансові взаємостосунки ніж взаємостосунки з купівлі-продажу (договір комісії та позики). Дана обставина, на думку апелянта, свідчить про невідповідність вимогам закону, та як наслідок, нікчемність зазначених вище угод.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановила наступне.

Словянською обєднаною державною податковою інспекцією Донецької області проведена виїзна планова перевірка Закритого акціонерного товариства «Словянськолія», за результатами якої складений акт від 17 червня 2009 року №4185/23-3/25105616 «Про результати виїзної планової перевірки Закритого акціонерного товариства «Словянськолія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

Згідно листа відповідача від 29 червня 2010 року №26873/10/23-313-4 «Про розгляд заперечень від 23 червня 2010 року №7/1356 на акт планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Словянськолія» №4185/23-3-25105616 від 17 червня 2010 року Словянська обєднана державна податкова інспекція Донецької області зазначила, що при оформленні акту перевірки була допущена помилка в даті акту, а саме замість дати 17 червня 2009 року читати 17 червня 2010 року.

На підставі даного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2010 року №0001942341/0, яким позивачеві було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 2958754 грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 2367003,20 грн., на загальну суму 5325757,20 грн.

Підставою нарахування позивачеві податкового зобовязання з податку на прибуток стало встановлення зазначеним актом перевірки порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає у неправильному включенні до складу валових витрат сум витрат за нікчемним договором комісії, укладеним ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» на отримання насіння соняшника у 3 кварталі 2009 року на суму 10571647 грн. та витрат за нікчемною угодою з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Люкс» на отримання товарно-матеріальних цінностей у 4 кварталі 2009 року на суму 1263367 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не оспорюється апелянтом, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «ТК Урожай» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ЗАТ «Слов»янськолія» за квітень-грудень 2009 року, за результатами якої складена довідка від 17 червня 2010 року №2882/23-2/34940079.

У довідці зазначено, що згідно отриманих матеріалів зустрічних перевірок взаємовідносин між ТОВ «ТК «Урожай» та постачальником ТОВ «Апекс Груп 7» мають ознаки нікчемності згідно ч.1.5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України.

На ТОВ «Апекс Груп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

ТОВ «ТК «Урожай» здійснювало операції, товарний характер яких не підтверджуються, в ході перевірки не виявлено документи щодо руху товарів від ТОВ «Апекс Груп 7» на суму 10480604 грн., у т.ч. ПДВ 1746767 грн. у квітні, травні червні та вересні 2009 року.

В результаті цієї перевірки встановлено, що на порушення Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» відвантаження насіння соняшника на адресу позивача за договором комісії №2307/08 від 23.07.2008 р. відбулось без торгівельної націнки, тобто ціна постачання дорівнює ціні придбання з наступним дотриманням ТОВ «Словянськолія» комісійної винагороди.

У довідці зазначено, що ТОВ «ТК «Урожай» порушено вимоги ст.203, 215,216,228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які передбачені цими статтями, і не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (п.5 ст.203 ЦК України) по виконанню договору комісії №2307/08 від 23 липня 2008 року в частині придбання соняшника насіння у ТОВ «Апекс Груп 7» у квітні, травні, червні та вересні 2009 року є нікчемними - в силу закону.

Згідно акту Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька №23-213/35292790 від 28 квітня 2010 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Апекс Груп-7» з питань підтвердження отриманих від ТОВ «ТК «Урожай», яке мало відносини із ТОВ «Апекс Груп-7» у січні-березні, травні, жовтні 2009 року неможливо у звязку з тим, що ТОВ «Апекс Груп 7» не знаходиться за юридичною адресою, остання податкова звітність надана до податкового органу з додатку на прибуток за 9 місяців 2009 року, з комунального податку за вересень 2009 року, з податку на додану вартість за жовтень 2009 року.

В акті зазначено, що підприємство було платником податку на додану вартість з 24 липня 2007 року по 29 липня 2009 року, з 12 серпня 2009 року по теперішній час.

В акті зазначено про відсутність у ТОВ «Апекс Груп-7» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів. Чисельність працюючих на підприємстві 5 осіб, додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток до податкового органу надавався, проте основні фонди на підприємстві відсутні. В акті перевірки зроблений висновок про нікчемність угоди №280409/01 від 28 квітня 2009 року згідно з частинами 1,5 статті 203, пунктів 1,2 статті 215 та статті 228 Цивільного кодексу України.

Перевіркою встановлено, що ТОВ ТК «Урожай» здійснювало операції, товарний характер яких наявними документами не підтверджено.

По справі була проведена судово-економічна експертиза ( т.15 а.с.101-142). Позиція суду першої інстанції узгоджується з позицією проведеної по справі експертизи.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності збільшення податковим органом грошові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон №168) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (далі Закон №283).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №283 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №283 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №283 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За вимогами статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату здійснити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії згідно до пункту 3 статті 1012 даного Кодексу, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовується доводами апеляційної скарги, що між позивачем (Комітент) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» (Комісіонер) укладений договір комісії від 23 липня 2008 року № 2307/08/7494 (т. 3 арк. 129), за яким, з урахуванням додаткових угод, Комісіонер зобов'язується укладати угоди по закупівлі та доставці на склад Комітента насіння соняшника.

Розділом 9 договору визначено, що Позивач наділяє Комісіонера грошовими коштами для виконання комісійного доручення у вигляді передплати; зобовязується відшкодувати Комісіонеру всі документально підтверджені витрати, повязані з виконанням комісійного доручення; комісійна винагорода за виконання доручення визначається в % від вартості переданого Комітенту насіння соняшника (в заліковій вазі) згідно актів прийомки без урахування додаткових витрат Комісіонера.

Пунктом 9.5 договору визначено, що виплата винагороди здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Комісіонера після підписання актів виконаних робіт протягом 20 банківських днів.

Згідно з пунктом 9.7 договору після закінчення строків постачання товару на склад позивача Комісіонер зобовязується повернути надлишково отримані грошові кошти для виконання комісійного доручення.

Строк дії договору відповідно до пункту 14.1 до 31 грудня 2009 року. Додатковою угодою від 01 грудня 2009 року строк дії договору було продовжено 31 грудня 2012 року.

З висновку експерта №281/24 від 30 березня 2011 року та матеріалів справи вбачається що на виконання цього договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Згідно звіту комісіонера від 31.08.2009 року (т. 1 арк. 145) позивачеві передано 2001 тн 357 кг насіння соняшника на суму 4277128,64 грн.. в т.ч. ПДВ 712854.74 грн. Витрати комісіонера, які підлягають відшкодуванню складають 114114,62 грн., в т.ч. ПДВ 19019,1 грн. Комісійна винагорода складає 75000 грн., в т.ч. ПДВ 12500грн., всього сума, яка підлягає сплаті Комітентом Комісіонеру, 4466243,26 грн.. в т.ч. ПДВ 744373,84 грн.

Насіння соняшника у серпні передано позивачеві за витратними накладними за серпень 2009 року №№ 08/04-0001- 08/30-003, 08/31-0003 (т. 5 арк. 4 -24, 26) у кількості 2001,357 тн на загальну суму 4277128,64 грн.

Згідно акту здавання - прийому робіт (надання послуг) від 31.08.2009 року N0000000304 комісійна винагорода склала 62500 грн. Згідно акту здавання - прийому робіт (надання послуг) від 31.08.2009 року № 0000000343 загальна вартість робіт склала 114114,62 грн.

Згідно звіту комісіонера від 30.09.2009 року (т. 1 арк. 148) позивачеві передано 3312 тн 105 кг насіння соняшника на суму 8173314,08 грн., в т.ч. ПДВ 1362219,01 грн. Витрати комісіонера, які підлягають відшкодуванню складають 121418,82 грн., в т.ч. ПДВ 20236,46 грн. Комісійна винагорода складає 75000 грн., в т.ч. ПДВ 12500грн. Всього сума, яка підлягає сплаті позивачем Комісіонеру 8369732,90 грн., у т.ч. ПДВ 1394955,47 грн.

Насіння соняшника передано комітентові за витратними накладними за вересень 2009 року №№ 09/01-0004 - 09/09-0005 (т. 5 арк.30-42 ) у кількості 3312105 тн на загальну суму 8173314,08 грн.

Згідно акту здавання - прийому робіт (надання послуг) від 30.09.2009 року №0000000344 комісійна винагорода склала 62500 грн.(без ПДВ). Згідно акту здавання -прийому робіт (надання послуг) від 30.09.2009 року № 0000000391 загальна вартість робіт склала 121418,82 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наявність товарно-транспортних накладних на кількість товару, зазначену у звітах комісіонеру, які підтверджують перевезення товару від ТОВ «Апекс Груп 7».

Згідно договорів складського зберігання № 0711/08-3/7650 від 20 жовтня 2008 року, №2509/09-3 від 21 вересня 2009 року з ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай» (поклажодавець) позивач (зерновий склад) зобов'язаний прийняти на зберігання насіння. Пунктом 4.1. передбачено, що поклажодавець здійснює доставку зерна на зерновий склад на свій рахунок за ТТН. Пунктом 8.1 договору визначено, що передане насіння є власністю поклажодавця, зерновий склад не може ним розпоряджатися. Пунктом 3.5. договору визначено, що Поклажодавець після закінчення строку зберігання зерна зобовязаний своєчасно переоформити право власності на зерно не пізніше останнього дня граничного строку зберігання, вказаного в договорі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи наявність копій листів, складських квитанцій, актів прийому-передачі, довіреностей ТОВ «Апекс групп-7» про переоформлення соняшника, який знаходиться у позивача на зберіганні на карточку ТОВ «Торгівельна компанія «Урожай».

Отже, з наведеного вбачається, що ТОВ «ТК «Урожай» за спірним договором комісії придбало насіння соняшника для позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що в подальшому отриманий позивачем соняшник був перероблений на масло, що підтверджується виробничими звітами МЕЦа, звіти про переробку соняшника на масло, виробничо-технічні за квітень - грудень 2009 року, які свідчать про його використання у власній господарській діяльності, переробку на масло.

Також судом першої інстанції встановлено, підтверджено висновком експерта та наявними матеріалами справи (договорами, укладеними з цими контрагентами, які містяться в матеріалах справи, первинними документами, зокрема видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними), що отримане в результаті переробки насіння соняшника масло та його відходи були ї подальшому реалізовані позивачем наступним контрагентам, зокрема, масло було реалізоване ТОВ «Никос», ТОВ «ТК «Урожай», ТОВ «Хлібпром», ТОВ «Оптимус», ТОВ «Компанія Агро Трейд», ТОВ «Альфаексим», відходи переробленого масла, а саме шрот, фуз були реалізовані також багатьом контрагентам, зокрема, ТОВ «Альфаексим», ЗАТ «Донецький комбінат хлібопродуктів», ТОВ «ТК Урожай», ТОВ «Елітагродонбас», СПД ОСОБА_10

З висновку експерта вбачається, що первинними бухгалтерськими документами, обліковими регістрами бухгалтерського та податкового обліку Закритого акціонерного товариства «Слов'янськолія» за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2009 року документально підтверджується оприбуткування товару (насіння соняшника), отриманого від ТОВ «ТК Урожай», за період з 01.04.2009р. по 31.12.2009р. по договору комісії №2307/08 від 23.07.08р. на загальну суму 90895182,50грн. з урахуванням ПДВ (в т.ч. 75745985,54грн. без ПДВ, сума ПДВ 15149196,96грн.) і оприбуткування результатів робіт комісіонера ТОВ «Торгова компанія «Урожай» по договору комісії №2307/08 від 23.07.08р. на загальну суму 522389,98грн. з урахуванням ПДВ (в т.ч. 435324,98грн. без ПДВ, сума ПДВ 87065,00грн.) та документально підтверджується оприбуткування товару (насіння соняшника) отриманого від ТОВ «ТК Урожай» по договору комісії №2307/08 від 23.07.08р. за серпень, вересень 2009р. на загальну суму 12685976,16грн. з ПДВ з урахуванням ПДВ (в т.ч. 10571646,80грн. без ПДВ, сума ПДВ 2114329,36грн.) і оприбуткування результатів робіт комісіонера ТОВ «Торгова компанія «Урожай» по договору комісії №2307/08 від 23.07.08р. за серпень, вересень 2009р. на загальну суму 150000,00грн. з урахуванням ПДВ (в т.ч. 125000,00грн. без ПДВ, сума ПДВ 25000,00грн.). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наведені обставини спростовують доводи апелянта про відсутність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Апекс Груп 7». Також судова колегія зазначає, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено первинними документами, наявними у матеріалах справи (накладними, податковими накладними, звітами комісіонера, платіжними дорученнями, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, листами та звітами) отримання позивачем спірного товару, його оприбуткування та подальше використання у власній господарській діяльності. Отже, зазначене спростовує доводи апелянта стосовно нереальності укладення та виконання договору комісії від 23 липня 2008 року №2307/08 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Урожай». Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність висновку податкового органу про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат 10571647 грн. за договором комісії №2307/08 від 23 липня 2008 року.

Стосовно включення до складу валових витрат за угодою з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро Люкс» судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що згідно акту Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 13 травня 2010 року №421/23-213-2 про неможливість проведення перевірки контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро Люкс» з питань підтвердження відомостей, отриманих від платника податків Закритого акціонерного товариства «Словянськолія» за грудень 2009 року підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Судом першої інстанції також встановлено, що між позивачем (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро Люкс» (позикодавець) був укладений договір безпроцентної позики № 0601/10-8/8295 від 30.12.2009 року, за яким позикодавець передає позичальникові у власність предмет позики - соняшник у кількості 502 тн не пізніше 31.01.2010 року з грошовою оцінкою предмету позики із розрахунку за 1 тн соняшника за 3020 грн., у тому числі ПДВ.

Згідно з пунктом 3.3 договору датою передачі (повернення позики) вважається дата підписання Сторонами відповідної накладної та/або дата оформлення складської квитанції.

Відповідно до п.3.4 договору приймання-передачі позики супроводжується наступними документами: накладна (видаткова) на передачу ТМЦ, податкова накладна, складська квитанція.

Пунктом 3.5. вказаного договору визначено, що повернення позики здійснюється не пізніше 31.01.2010 року шляхом переоформлення права власності (видання складської квитанції) на ім'я позикодавця, при цьому соняшник зараховується на зберігання у відповідності до договору складського зберігання № 0510/09-1 від 05.10.2009 року.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що товар, який був отриманий позивачем за спірним договором позики, в подальшому був повернений Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро-Люкс», що засвідчується видатковими накладними від 14 січня 2010 року, 20 січня 2010 року, 21 січня 2010 року у кількості 502 тн.

За даними експертного висновку, зробленого на підставі первинних документів документально підтверджується оприбуткування насіння соняшника, отриманого від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агро Люкс» за грудень 2009 року на загальну суму 1516040,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

Отже, колегія суддів зазначає, що наведеними фактами спростовуються доводи апелянта стосовно нікчемності укладеної угоди між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агро Люкс».

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність висновку відповідача про порушення пункту 5.1., підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат 1263367 грн. за договором купівлі-продажу насіння соняшника у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Люкс» та неправомірність донарахування відповідачем позивачеві зобовязання з податку на прибуток у сумі 2958754 грн.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у адміністративній справі № 2а-17918/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2011 року у адміністративній справі № 2а-17918/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Словянськолія» до Словянської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійним податкового повідомлення рішення від 02 липня 2010 року №0001942341/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 2958 754 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2367003,20 грн. залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 25 листопада 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 29 листопада 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді М.М.Яковенко

А.В. Гайдар