Ухвала суду № 22458463, 17.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року справа №2а/20134/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрченко В.П.

суддів Старосуда М.І. , Чебанова О.О.

при секретарі судового засідання Сухоцькій Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року по справі за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 задоволено частково позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року в частині визначення податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 5516733 грн. В частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000022340/0 від 18 січня 2010 р., № 0000022340/1 від 31 березня 2010 р., № 0001842340/2 від 2 червня 2010 року провадження по справі закрито. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач, подавши апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем здійснено планову виїзну перевірку Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 р. по 30.06.2009 р., за наслідками якої складено акт № 2009/23-2/03337119 від 20.11.2009 року.

На підставі зазначеного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022340/0 від 18 січня 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 6494815 грн., в тому числі: за основним платежем - 3248770 грн., за штрафними санкціями 3246045 грн. Після адміністративного оскарження, скарга заявника залишена без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022340/1 від 31.03.2010 року. В подальшому, внаслідок продовження процедури оскарження, скарга заявника була частково задоволена та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001842340/2 від 2 червня 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 5542233 грн., в тому числі: за основним платежем - 3248770 грн., за штрафними санкціями 2293463 грн. Після адміністративного оскарження, скарга заявника залишена без задоволення, та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001842340/3 від 17 серпня 2010 року, в звязку з порушенням п. 1 ст.4, п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст. 4, п.6.1 ст.6, п.4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 ст. 7, п.п.11.11 ст. 11, п.1.11 ст. 1, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7, п.п.3.1.2 п.3.1 ст.3 .п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7, п.п.7.2.6 ст.7 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». (том 4 а.с. 223)

Згідно акту перевірки вбачається, що суть порушення полягає в тому, що згідно акту прийому-передачі від 17.02.2009 р. (місце складання - м. Донецьк) позивач на виконання умов договору про купівлю одиниць скорочення викидів (ЕUR) № 52 від 20.02.2006р. і договору про передачу прав та обов'язків, виходячи із договору про купівлю одиниць скорочення викидів (ЕUR) від 03.09.2007р. передав, а Компанія «Епегgу D.V.» (м. Амстердам, Нідерланди) прийняла одиниці скорочення викидів парникових газів, які були генеровані до 01.01.2008 р. по проекту спільного провадження «Реконструкція системи теплопостачання в Донецькій області» у вигляді одиниць встановленої кількості (ААUs) в кількості 453 358 тон СО2 еквівалентні сумі 680 037,00 євро (6 684 127,00 грн.).

Перевіркою встановлено, що у лютому 2009 р. позивачем не було включено до бази оподаткування вартість реалізованих Компанії «Епегgу D.V» одиниць встановленої кількості (ААUs) в кількості 453 358 тон СО2 на суму 6 684 127,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання в лютому 2009р. на суму 1 336 825,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним з таких підстав.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що обєктом оподаткування є операції платника податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Поняття поставки товарів та послуг наведено в ст. 1 вказаного Закону, де зазначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Пунктом другим постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. N 206 «Про затвердження Порядку підготовки, розгляду, схвалення та реалізації проектів, спрямованих на скорочення обсягу антропогенних викидів парникових газів» встановлено, що контракт - зовнішньоекономічний контракт або інший двосторонній договір власника об'єкта з покупцем, за яким покупець набуває право на оплатне отримання одиниць скорочення викидів.

Покупець - це юридична або фізична особа іноземної держави, якій ця держава відкрила рахунок для зарахування отриманих одиниць скорочення викидів у власному реєстрі вуглецевих одиниць.

Відповідно, одиниці (частини) установленої кількості (АЛІІз) - це вуглецеві одиниці, які індивідуально позначені серійними номерами і введення в обіг кожної з яких засвідчує право України на викиди парникових газів, еквівалентні 1 метричній тонні двоокису вуглецю, з урахуванням кількісних обмежень викидів парникових газів, розрахованих згідно з рішенням першої сесії Сторін.

Відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановленого пунктом 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. Підпунктом «д» пункту 6.5 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» місцем поставки перерахованих у цьому підпункті послуг визначено місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митої території України.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що вказана операція не є обєктом оподаткування, оскільки здійснювалась нерезиденту за місцем його перебування за межами митної території України.

Крім того, підпунктом 186.3 ст. 186 Податкового кодексу України чітко зазначено, що надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць) віднесено до послуг, місцем постачання яких вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований.

Щодо порушень, зазначених в акті перевірки про порушення порядку заповнення декларацій, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про не підтвердження такого висновку. Так, в акті перевірки зазначено, що в порушення п. 5.10, 5.11 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, позивачем в декларації з податку на додану вартість за березень 2007р. (№38353 від 20.04.2007р.) з урахуванням уточнюючих розрахунків № 42167 від 28.04.2007р., №23887 від 28.03.2008р., №176422 від 14.11.2008р., №202019 від 26.12.2008р., №121774 від 04.09.2009р., по рядку 23.4 «залишок від'ємного залишку попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» задекларована сума 1659860.00 грн., що призвело у березні 2007 р. до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку відємного значення попереднього звітного періоду (значення рядку 27) на суму 1 659 860,00 грн.

У відповідності до п.5.10 зазначеного Порядку - сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, вказується в рядку 27 декларації.

Пунктом 5.11 вказаного Порядку передбачено, що якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

В судовому засіданні, суд першої інстанції встановив, що при звірянні розрахунків по особистому рахунку з податку на додану вартість позивачем виявлено помилку (в декларації за січень 2009 р. по рядку 23.4 пропущена сума у розмірі 1 659 860,00 грн.), яка виправлена уточнюючим розрахунком до декларації за січень 2009 р. №127216 від 17.09.2009р., у зв'язку із чим податкове зобов'язання з ПДВ за лютий 2007р. задеклароване у повному обсязі, а показники рядка 23.4 декларації з податку на додану вартість за березень 2007р. корегуванню не підлягають. Вказані висновки суду першої інстанції підтверджено також висновком № 12/1 судово-економічної експертизи.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, позивач, у якості замовника, та «Європейський інститут санірування, безпеки, страхування та розробки обладнання та засобів для охорони навколишнього середовища» (м. Бусс, Німеччина), у якості виконавця, уклали договір доручення від 27.02.2006р. №50 щодо здійснення виконання низки завдань, пов'язаних з розробкою та виконанням проекту спільного впровадження «Реконструкція системи теплопостачання Донецької області», на загальну вартість договору 325 000,00 євро. На виконання умов вказаного договору виконано роботи на загальну суму 1 796 692,31 грн., що підтверджується актами виконаних робіт б/н від 12.10.2006 р., № 2 від 15.03.2007 р., № 33 від 02.04.2007р., № 4 від 22.10.2007р.Також виконавцем виконано роботи на суму 6 650,0 євро (44 621,07 грн.).

Суть порушення по зазначеній господарській операції в акті перевірки зазначено в тому, що позивачем не було включено до бази оподаткування вартість робіт (послуг) виконаних нерезидентом у загальній сумі 1796 692,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 359 337,00 грн.

Пунктом 4.3 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Згідно пп. 7.3.6 п.7.3 ст. 7 зазначеного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

У відповідності до пп. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не спростовує факту заниження податкового зобов'язання за вказаними актами у розмірі 359 337,00 грн., але суд, задовольняючи позов в цій частині, прийняв до уваги, що позивачем занижено податковий кредит на загальну суму 359 337,00 грн., що підтверджується висновком судово-економічної експертизи.

Крім того, перевіркою встановлено порушення формування податкового кредиту по взаємовідносинам між відокремленим підрозділом «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ТОВ «Лугстройіндустрія» і «Дружківкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ҐІП «Глазго Сіті». Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору від 01.02.2006р. № б/н/37 ТОВ «Лугстройіндустрія» здійснило поставку позивачу сталі - лист 16 мм, у кількості 1 т., швелер 10 у кількості 0,04 т., кутник 75*75*8 у кількості 0,15 т., тканину халатну у кількості 45 м., тканину двониткову у кількості 85 м., тканину брезентову у кількості 40 м. на загальну суму 6 246,00 грн. у тому числі ПДВ - 1041,00 грн., а ПП «Глазго Сіті» поставило стеклополотно ВВГ 400 у кількості 500 кв.м. на суму 360,00 грн. у тому числі ПДВ - 60,00 грн.

В акті перевірки зазначено про відсутність документів, підтверджуючих факт перевезення товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів, а тому угоди не мали реального товарного характеру оскільки товар не перевозився, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями на загальну суму 1 101,00 грн., у тому числі за березень 2007р. в сумі 1 041,00 грн., за листопад в сумі 60,00 грн.

Також зазначено, що згідно відповіді Відділу податкової міліції Костянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції в ході слідчих дій за кримінальною справою № 67-2180 відносно ТОВ «Лугстройіндустрія» прокуратурою Донецької області вилучено печатку «фіктивного» ТОВ «Лугстройіндустрія», та згідно інформації доведеної Управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації ПП «Глазго Сіті» значиться як «фіктивне» СПД.

В акті перевірки від 20.11.2009р. №2009/23-2/03337119 зазначено, що ТОВ «Лугстройіндустрія» визнано банкрутом, а ПП «Глазго Сіті» відсутнє за місцезнаходженням.

Колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, що під час перевірки не досліджувалась наявність матеріально-технічних можливостей, складських приміщень, трудових ресурсів, та не взято до уваги, що господарські операції здійснювались у листопаді та березні 2007 року відповідно, а відомості щодо відсутності за місцезнаходженням, банкрутства, інших обставин які б викликали сумнів у реальності здійснення цих господарських операцій у зазначені періоди - відсутні. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, - ТОВ «Лугстройіндустрія» самостійно здійснило постачання товарно-матеріальних цінностей на склад Відокремленого підрозділу «Дружківкатепломережа», а доставка товарно-матеріальних цінностей від ПП «Глазго Сіті» здійснена Відокремленим підрозділом «Дружківкатепломережа», що підтверджується дорожнім листом вантажного автомобіля від 30.11.2007р. №001865. Крім того, суду першої інстанції надано інші первинні документи, які не досліджувались податковим органом під час перевірки, але надані суду першої інстанції і підтверджують фактичне виконання угоди.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладанні зазначених угод не встановлено їх укладання з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства. Також суду не надано доказів про несплату податкових зобовязань зазначеними контрагентами, а висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність договорів, податкових накладних, та інших первинних документів дає право позивачу у даному випадку сформувати податковий кредит.

Крім того, перевіркою встановлено, що на відокремленому підрозділі «Єнакієветеполомережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 518,88 грн., та на відокремленому підрозділі «Жданівкатепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» аналогічне заниження на суму 793,39 грн. внаслідок не віднесення сум податку на додану вартість до складу податкових зобов'язань по операціям з безоплатної передачі товарно-матеріальних цінностей, а саме - безоплатне надання працівникам підприємства, зайнятим на роботах з особливо шкідливими умовами праці по встановленим нормам молочної продукції на підставі вимог ст. 166 Кодексу законів про працю України.

Частиною першою ст. 166 Кодексу законів про працю України встановлено, що на роботах зі шкідливими умовами праці працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами молоко або інші рівноцінні харчові продукти.

На підставі частин першої та другої ст. 7 Закону України «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування визначається таким чином: у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Таким чином, вказані суми не є обєктом оподаткування.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що відокремленим підрозділом «Святогірське багатогалузеве комунальне господарство» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 2 753,00 грн., за отримані товарно-матеріальні цінності по взаєморозрахункам з Споживчим товариством «Агротехсервіс» (ІПН 255995305412) по податковим накладним, які не відповідають вимогам пп. «г» пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - не вірно вказаний податковий номер покупця. Разом з тим, в акті перевірки не зазначено в чому помилковість, оскільки в акті зазначається, що помилки допущено в реєстрі податкових накладних.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, у податкових накладних від 09.07.2008р. №92, від 02.09.2008р. № 30, від 02.09.2008р. № 31, від 02.10.2008р. №26, від 25.12.2008р. № 148, від 22.01.2009р. № 64, від 23.03.2009р. № 174, від 01.04.2009р. № 5, від 06.04.2009р. № 44, від 30.04.2009р. № 236, покупцем правильно зазначено безпосередньо ОКП «Донецьктеплокомуненерго» із відповідним індивідуальним податковим номером покупця - 033371105621.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини по справі. Доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала складена 22 листопада 2011 року.

Колегія суддів: В.П. Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов