Постанова № 22456813, 23.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 року справа №2а-554/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Губської Л.В.

суддів Арабей Т. Г. , Геращенка І.В.

при секретарі: Дровніковій К.В.,

за участю:

представника відповідача: ОСОБА_2 ( довіреність від 09.11.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Айленд» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.12.2010 року № 0002292310/0,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Айленд» звернулось до суду з даним позовом, в якому позивач просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення від 23.12.2010 року № 0002292310/0, яким йому було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 430370,20 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Жовтневою ДПІ за результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Айленд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2007 року по 01.09.2010 року, валютного та іншого законодавства складено акт та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення у звязку з порушенням ПП «Айленд» п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.8.1 п.7.8. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168). Однак, факти, викладені в акті перевірки, позивач вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки під час перевірки податковим органом формування податку на додану вартість (п.3.2. акту перевірки) у червні, липні та серпні 2010 року при визначенні податкових зобовязань враховувалась лише система автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, якою були виявлені розбіжності між заявленими податковими зобовязаннями ПП «Айленд» та його контрагентів, та використані лише бухгалтерські документи замість первинних. Крім того, податкові декларацій з ПДВ за період з червня по серпень 2010 року відповідачем прийняті не були як податкова звітність. Враховуючи, що відповідач під час перевірки не використовував документи первинного обліку ПП «Айленд», зокрема не використано реєстри виданих та отриманих податкових накладних, самі податкові накладні, дані журналів - ордерів та інші, позивач вважав, що дані акту перевірки є необґрунтованими, а тому винесене на його підставі податкове повідомлення рішення від 23.12.2010 року № 0002292310/0 є неправомірним, тому просив його скасувати.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. апелянт наголошує, що, оскільки податкові декларації з ПДВ за червень - серпень 2010 року не було визнано податковою звітністю, вони під час проведення перевірки не були враховані, тобто, дії посадових осіб ДПІ є правомірними. Крім того, апелянт наполягає на тому, що під час проведення перевірки первинні документи підприємства досліджувались, а висновки суду з цього приводу безпідставні.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник позивача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Айленд» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 19.03.2003 року за № 253701690043169, є платником податків, зокрема, податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку у ДПІ Жовтневого району м. Луганську.

У період з 23.09.2010 року по 15.10.2010 року посадовими особами відповідача було проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Айленд» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.09.2007 року по 01.09.2010 року, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 1634/23/32418971 від 26.10.2010 року, у висновках якого зазначено заниження позивачем податку на додану вартість у сумі 339809,00 грн., у тому числі по періодах: за червень 2010 року у сумі 259583,00 грн., за липень 2010 року у сумі 44937,00 грн. та за серпень 2010 року у сумі 35289,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Жовтневою ДПІ м. Луганська було винесено податкове повідомлення рішення від 23.12.2010 року № 0002292310/0 про донарахування ПП «Айленд» податку на додану вартість у сумі 339809,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 90561,20 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Посилаючись на Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, суд першої інстанції зазначив, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, в той час, як в порушення п.п.2.3.2. п.2.3. Порядку № 327 в акті перевірки Жовтневою ДПІ м. Луганська № 1634/23/32418971 від 26.10.2010 року висновок про те, що ПП «Айленд» було занижено податкові зобовязання у загальній сумі 339809,00 грн., зроблено посадовими особами відповідача на підставі лише даних системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України без дослідження первинних документів.

Разом з тим, колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, оскільки з матеріалів справи, зокрема з реєстру первинних документів до акту перевірки (а.с.86-87 т.2) вбачається, що первинні документи підприємства під час перевірки надавались і досліджувались.

Крім того, на погляд судової колегія, суд необґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що позивач взагалі не надав податкові декларації з показниками за червень-серпень 2010 року, зазначивши, що ці події не мають відношення до предмету розгляду цієї справи, а саме до правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки саме відсутність поданих позивачем декларацій за спірний період стала підставою для висновку податкового органу щодо заниження позивачем податкових зобов»язань з ПДВ.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон № 2181), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, зокрема, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію (п.п.а).

Згідно п.п.17.1.1. п.17.1. ст.17 Закону № 2181 платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Підпунктом 17.1.2. п.17.1 ст.17 Закону № 2181 визначено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, вказані норми Закону передбачають право контролюючого органу нараховувати штрафні санкції на донараховані податковим органом суми податкових зобовязань платника податків.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач діяв в межах, на підставі та на виконання наданих йому повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суду перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови.

Постанова в повному обсязі складена 27 листопада 2011 року.

Керуючись ст..ст.195,196,198,202,205,207,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Держаної податкової інспекції в Жовтневому районі м.Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а-554/11/1270 задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року в адміністративній справі №2а-554/11/1270 скасувати.

Прийняту нову постанову.

Позов Приватного підприємства «Айленд» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.12.2010 року № 0002292310/0,- залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко