Ухвала суду № 22455142, 15.11.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 року справа №2а/0570/13262/2011

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Гімона М.М.

суддів Василенко Л. А. , Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року у справі № 2а/0570/13262/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 року №0000442304, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 року № 0000442304 задоволено. Визнано неправомірним податкове повідомлення-рішення від 14.07.2011 року №0000442304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11143,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не було враховано, що підставою для прийняття спірних рішень стали висновки про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ПКФ «Даг Арт» і ТОВ «ТД «Технол» без мети реального настання правових наслідків, оскільки він був направлений на ухилення від сплати податку на додану вартість. Цей висновок ґрунтується на відсутності документів про транспортування придбаного товару та інформації щодо сумнівного стану контрагентів цих підприємств, а також відсутності у них трудових, виробничих ресурсів, основних фондів та транспортних засобів. Крім того, у позивача відсутні накладні, за якими здійснюється поставка, а первинні документи, складені від імені його контрагентів ПКФ «Даг Арт» і ТОВ «ТД «Технол» не мають юридичної сили і доказовості у зв'язку з тим, що вони складені внаслідок здійснення нікчемного правочину.

Сторони у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Донецький електротехнічний завод» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 27.05.2004 року, як платник подаків перебуває на обліку у відповідача.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість у декларації з ПДВ за січень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Технол» та ПКФ «Даг Арг», за результатами якої складено акт від 04.07.2011 року №656/23-411/00174740 (арк. справи 115).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення п.1,2 ст.215, п.п.1.5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання нікчемними угод, укладеними між позивачем та ПКФ «ДагАрт», а саме від 03.01.2009 року №ПС-19-2009, та позивачем і ТОВ «ТД «Технол», а також порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за січень 2010 року у сумі 11143,00грн. Вказані висновки обґрунтовані неправомірним віднесенням позивачем до складу податкового кредиту у відповідний період сум ПДВ за укладеними нікчемними правочинами на постачання товарів з ТОВ «ТД «Технол» та ПКФ «Даг Арг».

14.07.2011 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте спірне податкове повідомлення - рішення №0000442304, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість 11143,00грн. та нарахована штрафна санкція у розмірі 1,00грн.(арк. справи 8).

Між позивачем та ПКФ «Даг Арт» укладено договір №ПС-19-2009 від 03.01.2009 року, предметом якого є купівля-продаж продукції виробничо-технічного призначення. На виконання умов договору між сторонами були складені відповідні видаткові накладні №0125-1 від 25.01.2011 року на суму 12671,40грн. у т.ч. ПДВ 2111,90грн. на товар пруток ДКРНТ та трубу лат.Л6З та №0120-2 від 20.01.2011 року на суму 49584,00грн. у т.ч. ПДВ 8264,00грн. на товар: пруток ДКРНТ та листи ДПРНТ 6 МІ та ГПРНХ 15М1. Податкова накладна від 19.01.2011 року №0119 на суму 63960,00грн. у т.ч. ПДВ 10660,00грн.

На підтвердження реального отримання цих матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано картку рахунку 201: ТМЦ: Пруток ДКРНТ 20 МІ за 20.01.11-30.06.11 Донецький електротехнічний завод, в якій зазначено Дебет та Кредит переміщення і списання вищевказаного товару (арк. справи 92), картки витрат матеріалів станом на 27.01.11, 31.01.11, 02.02.11, 28.02.11,01.03.11, 02.03.11, 09.03.11, 01.04.11, які підписані відповідальною особою - кладовщиком цеху (арк. справи 82-91).

Крім того, згідно з усною угодою про постачання товарно-матеріальних цінностей з ТОВ «ТД «Технол» позивачем придбано товар - масло К-3-10, на що отримана видаткова накладна №РН-92 від 18.01.2011 року на суму 2900,00грн. та податкова накладна від 14.01.2011 року №138 за масло К-3-10 (180кг) кількістю 1шт. на суму 2900,00грн. у т.ч. ПДВ 483,33грн. (а.с.43,44). Відповідно до прибуткової накладної № СкЦ-000109/РН-92 від 18.01.2011 року постачальником ТОВ «ТД «Технол» було відгружено позивачу масло К-3-10 кількістю 180.00кг на суму 2900,00грн. у т.ч. ПДВ 483,33грн. (а.с.75).

За поставлений товар позивачем було сплачено суму 2900,00грн. на розрахунковий рахунок постачальника ТОВ «ТД «Технол» платіжним дорученням №141 від 14.01.2011 року, призначення платежу: оплата за масло К-3-10. (а.с.45).

На підтвердження реального отримання цих матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи надано картку рахунку 201: ТМЦ: Масло КЗ-10Н за 1 півріччя 2011 року Донецький електротехнічний завод, в якій зазначено сальдо на 01.01.2011 року кількість 400,00кг на суму 4341,60грн., переміщення СкЦ-000108 20.01.2011 року масло КЗ-10Н у кількості 180,00грн. на суму 2416,67грн. (а.с.73). В накладній на внутрішнє переміщення №СкЦ-000108 від 20.01.2011 року зазначено, що масло КЗ-10Н в кількості 180.00кг на суму 2416,67грн. було видане ОСОБА_2 зі складу Центрального на склад П/о ОСОБА_2 накладна підписана обома особами, (а.с.74). На підтвердження використання вказаного товару в господарській діяльності позивача надано акт №1/ОГМ від 21.03.2011 року та №2/ОГМ від 23.06.2011 року на списання матеріальних цінностей використаних для загальновиробничої, загальногосподарської і загально цехової мети, в якому зазначено списання масла КЗ-10Н кількістю 260,0кг та 200,00кг. Вказані акти підписані членами комісія кількістю 6 осіб, та затверджені головним інженером позивача. (а.с.71,72).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про нікчемність угод позивача з ТОВ «Технол», ПКФ «Даг Арг», тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також про відсутність фактичного здійснення господарських операцій відповідно до їх змісту, носять характер припущень і не доведені в судовому засіданні, оскільки позивачем надані належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, що підтверджують господарські операції і факти розрахунків за ними.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на досліджених по справі доказах, яким дана належна правова оцінка, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Технол», ПКФ «Даг Арг» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Що стосується висновків акту перевірки про порушення відповідачем за вищевказаними господарськими операціями п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з якими відповідач і повязує наслідки у вигляді завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного періоду у сумі 11143 грн., то колегія суддів зазначає, що спірне повідомлення-рішення не містить посилань на ці порушення як на підставі для прийняття рішення.

Колегія суддів виходить з того, що при перевірці законності прийнятих субєктом владних повноважень рішень, суд повинен виходити із наявності та доведеності порушень саме тих вимог законодавства, з порушенням яких при прийнятті спірного рішення повязував їх субєкт владних повноважень при прийнятті спірного рішення.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, які фактично носять характер припущень, і виходячи з того, що всі протиріччя повинні трактуватися на користь платника податків, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України, а фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Технол», ПКФ «Даг Арг» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які були надані при проведенні документальної перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року у справі № 2а/0570/13262/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Донецький електротехнічний завод» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2011 року №0000442304 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддівМ.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова