Рішення № 22454677, 05.04.2012, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа №0555/17/2012

Номер провадження2/0555/17/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2012року

30 березня 2012 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Циктіча В.М., при секретарі Осадчій А.О., за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, представниці відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою та про поділ спільно нажитого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка у серпні 2010 року звернулась до суду з вищевказаним позовом, зазначивши, що, перебуваючи з відповідачем у зареєстрованому у шлюбі, вона разом з чоловіком за спільні кошти придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, два гаражі один у дворі вказаного будинку, інший в автокооперативі «Автолюбитель» м.Ясинувата, автомобіль «Рено Кенго» державний номер НОМЕР_1, ноутбук «Асус», пральну машину «Бош», холодильник «Ліпхер», пилосос «Бош», телевізор «Філіпс», диван та два кресла, електродуховку «Гореньє», плиту вбудовану поверхню «Гореньє», посудомийку «Електролюкс», кухонний гарнітур «Меркс». Після уточнення позовних вимог позивачка віднесла до спільно нажитого майна трактор «Бєларусь» Т-150-05, державний номер НОМЕР_2, обладнаний ямобуром-стовбовсатновлювачем, за здачу в оренду якого відповідач отримав 5880 грн., крім того, відповідачем одноосібно засновано Товариство з обмеженою відповідальністю «Епсілон М», статутний фонд якого скаладє 44 тис. грн., що позивачка також вважає спільно нажитим майном.

У звязку з тим, що відповідач перешкоджає їй та їх сину ОСОБА_5 жити у спірній квартирі просила суд зобовязати ОСОБА_4 не чинити у цьому перешкоди, після уточнення позовних вимог просила поділити спільно нажите майно, виділивши їй з сином 2/3 спірної квартири, гараж в автокооперативі «Автолюбитель», ноутбук «Асус», пральну машину «Бош», холодильник «Ліпхер», пилосос «Бош», трактор «Бєларусь» Т-150-05, державний номер НОМЕР_2, Ѕ частину статутного капіталу ТОВ «Епсілон М».

Відповідачеві позивачка просила виділити 1/3 частину спірної квартири, гараж у дворі будинку № 15 по вул.Машинобудівників у м.Ясинувата, телевізор «Філіпс», диван та два кресла, електродуховку «Гореньє», плиту вбудовану поверхню «Гореньє», посудомийку «Електролюкс», кухонний гарнітур «Меркс», автомобіль «Рено Кенго» державний номер НОМЕР_3, кошти за передачу в оренду трактора у сумі 5880 грн., Ѕ частину статутного капіталу ТОВ «Епсілон М».

Оскільки за вказаним варіантом поділ майна не є рівним, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 3404 грн.

Крім того позивачка просила суд визнати за нею право особистої власності на швейну машинку та розкладний стіл; визнати власністю їх сина - ОСОБА_5 письмовий стіл, диван-софу та ДВД відео тюнер; стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволенні позову, пояснивши суду, що зазначене у позові майно придбано під час зареєстрованого шлюбу за спільні кошти подружжя. Враховуючи, що за рішенням суду їхній син ОСОБА_5 залишився жити з матірю, аліментів, які сплачує відповідач, недостатньо для забезпечення повноцінного розвитку дитини, просили суд відійти від принципу рівності часток подружжя у спільному майні та розділити останнє на вказаних позивачкою умовах.

Відповідач позов визнав частково, заперечуючи наявність у позивачки перешкод щодо проживання у спірній квартирі, також не погодився з тим, що у його власності є гаражі та трактор. У подальшому ОСОБА_4 стверджував, що трактор придбаний ним за 20 тис.грн., які він отримав від матері у якості подарунку, тому даний транспортний засіб є його особистою приватною власністю. Крім того, зауважив, що право власності на гаражі за ним не зареєстроване. З огляду на зазначене відповідач вважав неможливим поділ вказаного майна. Просив суд застосувати запропонований ним варіант поділу, залишивши за ним право власності на спірну квартиру, решту майна виділити позивачці, стягнути з нього грошові кошти у сумі 14014 грн. для забезпечення рівності часток після поділу майна.

Суд, заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі СК) майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_6 частиною 1 статті 70 СК у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Між сторонами відсутній спір в частині того, що речі (за виключенням трактору), які підлягають поділу, придбані ними під час шлюбу та за спільні кошти. Сторони також погодилися з оцінкою майна, зазначеною у позові.

Суд вирішує справу з врахуванням зазначених позицій сторін, виходячи з оцінки майна, наданої сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 71 СК майно, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. ОСОБА_6 умови, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, суд, вирішуючи спір, бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 4 статті 174 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідач не виявив своєї зацікавленості в отриманні іншого майна, крім спірної квартири та трактора, не заперечував проти виділення позивачці всіх спільно нажитих у шлюбі предметів, про що свідчать його письмові пояснення. (а.с.53-56)

Позивачка наполягала на отриманні цілком конкретного майна.

Суд вважає за можливе взяти до уваги інтереси дружини та, враховуючи відсутність між сторонами спору в цій частині, задовольнити вимоги позивачки, виділивши їй ноутбук «Асус», вартістю 4500 грн.; пральну машину «Бош», вартістю 3000 грн.; холодильник «Ліпхер», вартістю 7000 грн.; пилосос «Бош», вартістю 900 грн.

Відповідач також не заперечував, що швейна машинку та розкладний стіл придбані ОСОБА_1 до шлюбу. У силу ч.1 ст.57 СК особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу. ОСОБА_6 таких обставин позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Статтею 174 СК визначено, що майно, придбане батьками для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку тощо) є власністю дитини. Оскільки письмовий стіл, диван-софа, ДВД відео тюнер придбані для забезпечення розвитку спільної дитини позивачки та відповідача ОСОБА_5, суд вважає, що зазначені предмети поділу між сторонами не підлягають та мають бути визнані власністю ОСОБА_5

Як встановлено частиною 3 статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини може бути збільшена, якщо з нею проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Сторони мають неповнолітню дитину сина ОСОБА_7 (а.с.8), з відповідача на користь позивачки на утримання сина стягуються аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку ОСОБА_4, але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. (а.с.152)

Відповідач на час розгляду справи не працює та сплачує аліменти у сумі 400 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» на день розгляду справи прожитковий мінімум для дітей у віці від 6 до 18 років становить 1 112 грн.

Таким чином, гарантований законодавством мінімальний розмір аліментів на дитину ОСОБА_5 становить 333,6 грн., що на думку суду не може забезпечити повноцінного та всебічного розвитку дитини.

Суд також приймає до уваги, що у власності відповідача є житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 (а.с.57-58)

Зазначені обставини викликають необхідність відступити від засади рівності часток подружжя у їх спільному майні та задовольнити вимогу позивачки про виділення їй 2/3 частин спірної квартири.

Вирішуючи спір щодо поділу між сторонами трактора «Бєларусь» Т-150-05, суд виходить з наступного.

Відповідач під час судових засідань у справі заперечував наявність у його власності зазначеного транспортного засобу. (а.с.62)

Разом з тим, згідно з відповіддю Інспекції державного технічного нагляду за відповідачем у 2008 році зареєстрований трактор Т-150-05, реєстраційний номер НОМЕР_2, обладнаний ямобур-стовбоставом. (а.с.81)

Суд критично ставиться до подальших пояснень відповідача про придбання зазначеного трактора за гроші, отримані ним від матері ОСОБА_8 за договором дарування. ОСОБА_6 вказаним договором позивач обдарований грошима у сумі 20 тис. грн., за які він мав намір придбати трактора Т-150-05. (а.с.92)

Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.07.2008 р. ОСОБА_4 придбав даний трактор у Приватного підприємства Агрофірма «Мрія» за 20 тис.грн. (а.с.93) У той же час, біржовим договором купівлі-продажу транспортного засобу від 29.07.2008 р. зазначений транспортний засіб Приватне підприємство Агрофірма «Мрія» продало ОСОБА_4 за 7251 грн. (а.с.137) ОСОБА_6 приймання-передачі від 02.06.2010 р. відповідач оцінив трактор у 70 тис.грн. (а.с.133)

Крім того, позивачкою під час укладання відповідачем договору оренди спірного транспортного засобу надана згода на такі дії останнього та зазначено, що трактор Т-150-05, реєстраційний номер НОМЕР_2, придбаний ними під час зареєстрованого шлюбу. (а.с.150-151)

Аналіз пояснень відповідача у сукупності з іншими матеріалами справи приводить суд до висновку про нещирість останнього щодо придбання трактора за подаровані кошти та вважає їх такими, що спрямовані на приховування спільно нажитого майна.

З вказаних причин суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Частиною 2 статті 70 СК суд наділений правом під час вирішення спору даної категорії відступити від засади рівності часток подружжя також за обставин, що мають істотне значення. Однією з таких обставин є приховування одним з подружжя спільного майна.

Надаючи оцінку діям відповідача, який тривалий період судового процесу заперечував наявність зареєстрованого за ним трактора «Бєларусь» Т-150-05, а в подальшому вдався до інших засобів вводу суду в оману, суд вбачає в зазначених діях ознаки приховування спільного майна.

Позивачкою заявлені вимоги щодо поділу набутих у шлюбі з відповідачем двох гаражів.

Разом з тим, дане майно поділу не підлягає, оскільки право власності відповідача на вказані обєкти нерухомого майна не зареєстровано. (а.с. 70,72)

Однак суд враховує, що згідно з п.4.1 Статуту автогаражного товариства «Автолюбитель» член товариства володіє та розпоряджається гаражем-стоянкою на праві особистої власності та вправі розпорядитися нею, за умови оформлення цих дій у правлінні товариства. (а.с.98)

Згідно з наданою вказаним товариством довідкою відповідач з 11.12.2007 р. є членом АГТ «Автолюбитель» на підставі акту купівлі-продажу (а.с.38)

З огляду на встановлені факти суд вважає доведеним факт придбання ОСОБА_4 боксу НОМЕР_4 в зазначеному товаристві та відмічає, що відповідачем давались суду неправдиві пояснення щодо орендування ним вказаного майна.

Не підлягають задоволенню вимоги позивачки щодо визнання за нею права власності на Ѕ частину статутного капіталу ТОВ «Епсілон М» з огляду на таке.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сімї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивачки в частині виділення їй обладнаного ямобур-стовбоставом трактора «Бєларусь» Т-150-05, реєстраційний номер НОМЕР_2.

ОСОБА_6 вказаним варіантом поділу позивачка має отримати 2/3 спірної квартири вартістю 153734 грн. (30 тис. дол. США х 798.67 х 2/3 = 153734 грн.); ноутбук «Асус», вартістю 4500 грн.; пральну машину «Бош», вартістю 3 000 грн.; холодильник «Ліпхер», вартістю 7000 грн.; пилосос «Бош», вартістю 900 грн., трактор «Бєларусь» Т-150-05, реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 83000 грн., всього на загальну суму 252134 грн.

Відповідачеві має бути виділено 1/3 спірної квартири вартістю 76867 грн. (30 тис. дол. США х 798.67 х 1/3 = 76867 грн.); телевізор «Філіпс», вартістю 1000 грн.; диван та два кресла, вартістю 4000 грн.; електродуховка «Гореньє», вартістю 5 179 грн.; плита вбудована поверхня «Гореньє», вартістю 2359 грн.; посудомийка «Електролюкс», вартістю 5 600 грн.; кухонний гарнітур «Меркс», вартістю 53 000грн.; кошти за оренду трактора у сумі 5880 грн.; автомобіль «Рено Кенго», державний номер НОМЕР_3, вартістю 39900 грн., всього на суму 193785 грн.

Суд не залишає поза увагою суттєву різницю у вартості майна, яке виділяється сторонам, однак зазначає, що у фактичному володінні відповідача перебувають окремі обєкти нерухомого майна та субєкт підприємницької діяльності ТОВ «Епсілон М», вартість яких з вищевикладених причин не враховувалась під час поділу майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 60, 61, 70, 71 СК України, ст.ст.214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_4 не чинити перешкоди проживанню ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у квартирі № АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_1 2/3 частки квартири № АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_4 1/3 частки квартири № АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_1 ноутбук «Асус», пральну машину «Бош», холодильник «Ліпхер», пилосос «Бош», обладнаний ямобуром-стовбовсатновлювачем трактор «Бєларусь» Т-150-05 державний номер НОМЕР_2.

Виділити ОСОБА_4 телевізор «Філіпс», диван та два кресла, електродуховку «Гореньє», плиту вбудовану поверхню «Гореньє», посудомийку «Електролюкс», кухонний гарнітур «Меркс», кошти за оренду трактора у сумі 5880 грн.

Визнати особистою власністю ОСОБА_1 швейну машинку, розкладний стіл.

Визнати власністю ОСОБА_5 письмовий стіл, диван-софу, ДВД відео тюнер.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд у десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя: В. М. Циктіч