Постанова № 22454241, 02.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2012 р. Справа № 5023/9147/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 довіреність № 87 від 21.03.2012 року.

відповідача не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 748 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2011 р. у справі № 5023/9147/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технології деревообробки" м. Харків

про стягнення 55046,48 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім", м. Львів звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (з урахуванням уточнень позовних вимог від 12.12.2011 року) про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр технології деревообробки" м. Харків попередньої оплати у розмірі 55046 грн. 48 коп., 550,47 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про прийняття пропозиції позивача щодо укладення договору поставки обладнання № 10/0207-1 від 02.09.2008 року, тому передоплату вважає безпідставною.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.12.2011 р. по справі № 5023/9147/11 (суддя Інте Т.В.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю компанія "Центр технології деревообробки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" 55046,48 грн. передоплати за договором № 10/0207-1 від 02.09.08 р., 550,47 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з посиланням на законність та обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Зокрема, відповідач посилається на те, що суд першої інстанції порушив ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, застосувавши при винесені свого (оскаржуваного) рішення преюдиційні факти, встановлені іншим судовим рішенням змінені апеляційною інстанцією при його перегляді, також вважає, що судом порушені ст. 11, ст. 693, ст. 1212 та ст. 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідач у призначене судове засідання не зявився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач 16.09.2008 року платіжним дорученням № 181 сплатив відповідачу 25 % передоплати у розмірі 55046,48 грн., що підтверджується банківською випискою (а. с. 24).

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами № 160 від 09.04.10 р. та № 343 від 06.07.10 р. про повернення 55046,48 грн. (а. с. 27-28), що підтверджується описом вкладення цінного листа та копією поштової квитанції (а. с. 30-31).

Однак, відповідачем вимоги позивача про повернення 55046,49 грн. залишені без задоволення.

Разом з тим, як вказує позивач, відповідач свої зобовязання на момент звернення до суду не виконав, та передоплати йому не повернув.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнав вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 55046,48 грн. передоплати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач не виконав у встановлений строк взяті на себе зобовязання по поставці товару, висновки господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 55046,48 грн. раніше сплаченої позивачем передоплати є законними та обґрунтованими.

Як видно з доданих сторонами документів позивач раніше звертався до суду з позовом про стягнення зазначеної передоплати, обґрунтовуючи її здійснення на підставі договору № 10/0207-1 від 02.09.2008 року та невиконання відповідачем умов вказаного договору. Проте, як вбачається з рішення від 11.11.2009 року господарського суду Харківської області по справі № 59/259-09 та постанови від 10.03.2010 року Харківського апеляційного господарського суду по тій же справі вимоги позивача визнані безпідставними, у звязку з тим, що, зокрема Харківський апеляційний господарський суд не вважає договір № 10/0207-1 від 02.09.2008 року укладеним. А тому, суди не визнали вимоги що стосуються невиконання договору необґрунтованими та визнані такими, що не підлягають задоволенню.

Отже, з урахуванням зазначеного позов по цій справі ґрунтується на інших обставинах та підставах, ніж попередній.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення з огляду на задоволення позову та з посиланням на ст. 49 ГПК України зазначив про розподіл судових витрат, та стягнув з відповідача на користь позивача 550,47 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у звязку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2011 р. по справі № 5023/9147/11 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 12.12.2011 р. по справі № 5023/9147/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 02.04.2012 р.