Рішення № 22454236, 06.04.2012, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"02" квітня 2012 р.Справа № 5028/10/8/2012

Позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк „Надра”,

вул. Артема, 15, м. Київ, 04053

Представник позивача: ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

Відповідач: Приватне підприємство „ПК-07”,

вул. 1 Травня, 165, с. Жавинка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15583

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2,

АДРЕСА_2

Предмет спору: про звернення стягнення на заставне майно

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1, довіреність № 1-11-17589 від 15.08.2011р., представник

відповідач: не з"явився

третя особа на стороні відповідача: не з”явився

В судовому засіданні 02.04.2012р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Публічним акціонерним товариством Комерційним банком „Надра” подано позов до Приватного підприємства „ПК-07” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави від 20.03.08р., укладеного між ВАТ КБ „Надра” та ПП „ПК-07”, а саме на транспортний засіб: автобус - D, марка ПАЗ, модель 3205, рік виписку - 2001, білого кольору, номер шасі (кузова, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований в Чернігівському ВРЕР 19.03.08р., належить Приватному підприємству „ПК-07” на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Чернігівським ВРЕР 19.03.08р. Позивач просить звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу предмета застави на публічних торгах за початковою ціною 57686,51грн., що визначена в результаті оцінки експертом-оцінювачем. Крім того, ПАТ КБ „Надра” просить примусово вилучити у ПП „ПК-07” заставне майно та передати в управління ПАТ КБ „Надра” вказане майно, а також свідоцтво про реєстрацію вказаного автотранспорту та ключі на період до його реалізації.

Позовні вимоги обґрунтовані правом позивача, згідно приписів ст.19 Закону України „Про заставу”, ст. 589 Цивільного кодексу України, погасити заборгованість ОСОБА_2 (третя особа), яка виникла за Кредитним договором № 27-11/МК/2008-980 від 20.03.08р., за рахунок предмета застави за Договором застави від 20.03.08р., що забезпечує виконання в повному обсязі третьою особою зобов”язання за Кредитним договором № 27-11/МК/2008-980 від 20.03.08р. та додаткових угод до нього. За умовами Кредитного договору №27-11/МК/2008-980 від 20.03.08р. ВАТ КБ „Надра” надано грошові кошти ОСОБА_3 на споживчі потреби у розмірі 51000,00грн., строком по 19.03.2013р., зі сплатою 18,5% річних.

Відповідач, третя особа в судове засідання не з”явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином за адресою державної реєстрації відповідача згідно спеціального витягу з ЄДР станом на 27.02.12р. в матеріалах справи.

В судовому засіданні 02.04.2012р. представник позивача надав до матеріалів справи уточнений розрахунок заборгованості, згідно якого заборгованість відповідача станом на 03.11.11р. складається з 46105,08грн. заборгованості по кредиту, 46912,74 грн. - нарахованих відсотків, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків 4057,81 грн., штраф за прострочення сплати мінімального платежу та відсотків - 2376,00 грн., індекс інфляції за прострочення сплати кредиту- 2812,66грн., індекс інфляції за прострочення сплати відсотків - 5099,36 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд, -

В С Т А Н О В И В :

20 березня 2008 року між позивачем (Банком) та ОСОБА_2 (третя особа на стороні відповідача, позичальник) укладений Кредитний договір №27-11/МК/2008-980, згідно якого позивач надає третій особі грошові кошти в сумі 51000,00 грн. для споживчих потреб.

Відповідно до п. 1.3., 1.4. Кредитного договору, кредит надається третій особі строком по 19.03.13р. включно, зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 18,5% річних, що обчислюються виходячи з 360 днів у році. Строк користування кредитом починається з моменту надання кредиту.

Згідно п. 2.1. Кредитного договору, надання кредиту проводиться шляхом видачі третій особі готівки через касу банку. Надання кредиту відбувається лише за умови надання третьою особою відповідного забезпечення виконання своїх зобов”язань по цьому договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав взяті на себе зобовязання і надав позичальнику кредит в розмірі 51000,00 грн. на поточний рахунок третьої особи 79400433, що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 20 березня 2008 року та випискою по кредитним рахункам ОСОБА_2 по кредитному договору № 27-11/МК/2008-980 від 20.03.08р. (а.с. 12, 46-60).

Таким чином, позивачем було здійснено позичальнику кредитування на загальну суму 51000,00 грн.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 4 Кредитного договору, повернення кредиту, нарахування та сплата відсотків за користування кредитом здійснюється в такому порядку: повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється на рахунок 29099800002002 в ВАТ КБ „Надра” Чернігівське Регіональне Управління, МФО 353627 згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, який є невід”ємною частиною цього договору. Відсотки за користування кредитом нараховуються банком починаючи з дати надання кредиту, відсотки за користування кредитом встановлюються у розмірі 18,5% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням. У випадку прострочення виконання зобов”язання у відношенні повернення кредиту у строк, обумовлений графіком, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом або його частини (якщо зобов”язання частково виконані позичальником) у розмірі 37,0% річних виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці, рік дорівнює 360 дням. Цим договором сторони погодились про те, що у випадку виникнення у позичальника прострочення сплати відсотків за користування кредитом згідно з графіком за будь-який період, а також у випадку порушення заставодавцем будь-якої умови договору застави, банк має право достроково витребувати наданий позичальнику кредит, в тому числі звернути стягнення на заставлене майно. Про дострокове витребування кредиту банк письмово сповіщає позичальника.

Згідно п. 6.1.2. Кредитного договору, відповідно до цього договору (графіку) позичальник зобов»язаний повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадках передбачених цим договором також сплатити неустойку та відшкодовувати завдані банку збитки.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

ОСОБА_2 (позичальник), зобов”язання щодо повернення кредиту за Кредитним договором №27-11/МК/2008-980 від 20.03.08р. належно не виконав, на момент розгляду справи заборгованість по тілу кредиту згідно наданого позивачем розрахунку станом на 03.11.11р. становить 46105,08 грн., 46912,74 грн. - нарахованих відсотків, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків 4057,81 грн., штраф за прострочення сплати мінімального платежу та відсотків - 2376,00 грн., індекс інфляції за прострочення сплати кредиту- 2812,66грн., індекс інфляції за прострочення сплати відсотків - 5099,36 грн. (а.с. 84-87).

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 27-11/МК/2008-980 від 20.03.08р., у відповідності до п. 3 Кредитного договору, між позивачем (заставодержателем) та Приватним підприємством „ПК-07” (відповідачем, заставодавцем) укладено договір застави від 20.03.08р., який посвідчений ОСОБА_4., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1557 20.03.2008року.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору застави, Приватне підприємство „ПК-07” (відповідач, заставодавець) для забезпечення виконання в повному обсязі зобов”язань боржника (третьої особи на стороні відповідача) за кредитним договором №27-11/МК/2008-980 від 20.03.08р. та додаткових угод до нього, щодо повернення кредитних коштів у строк до 19 березня 2013 року включно у розмірі 51000,00грн. та відсотків за користування кредитними коштами із розрахунку 18,5% річних за строковим кредитом і 37,0% річних за простроченим кредитом, збитків, пені, штрафів та інших витрат, - передає в заставу заставодержателю транспортний засіб, який належить заставодавцю на праві приватної власності. Транспортний засіб: тип - автобус - D, марка ПАЗ, модель 3205, рік виписку - 2001, білого кольору, номер шасі (кузова, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований в Чернігівському ВРЕР 19.03.08р., належить Приватному підприємству „ПК-07” на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Чернігівським ВРЕР 19.03.08р. (надалі „предмет застави”), що підтверджується довідкою Чернігівського ВРЕР за № 8/6-206 від 02.03.2012р. ( а.с.83). .

Згідно експертної оцінки, зробленої 06.03.08р. ТОВ „Центр нерухомості”, ліквідаційна вартість предмету застави складає 56170,00 грн. (п. 1.3 Договору застави).

За згодою сторін зазначений предмет застави передається в заставу за вартістю 56170,00 грн. (п. 1.4 Договору застави).Предмет застави знаходиться за адресою (місце стоянки автотранспортного засобу): АДРЕСА_3 (п. 1.7 Договору застави).

Відповідно до п.п. 2.1.3-2.1.5 Договору застави, заставодержатель має право: звернути стягнення на предмет застави у випадку одноразового порушення строків внесення плати за користування кредитом (процентів), або чергового платежу боржником, згідно кредитного договору; у випадку невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов»язань за кредитним договором, задовольнити свої майнові вимоги за рахунок предмета застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення, враховуючи суму кредиту, відсотків за користування ним, збитків, пені, штрафів та інших витрат, пов”язаних зі зверненням стягнення на предмет застави; при невиконанні боржником зобов”язань, передбачених цим договором, вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов”язання по кредитному договору.

Згідно п. 4.1, 4.2 Договору застави, при порушенні боржником умов Кредитного договору щодо строків повернення кредиту або сплати відсотків за користування кредитом у заставодержателя виникає право задоволення вимог, забезпечених заставою, за рахунок предмета застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, про що письмово повідомляє боржника, з моменту порушення боржником будь-якого з зобов”язань за Кредитним договором.

Відповідно до Спеціального витягу з ЄДР ( а.с.32-35) позичальник ОСОБА_2 є керівником відповідача ПП «ПК -07».

Позивач направляв відповідачу вимогу про дострокове повне виконання зобов”язань по кредитному договору(претензія за № 56-09-6/3712 від 08.11.11р.). В претензії зазначалось, що у разі невиконання цієї вимоги банк змушений буде звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави (а.с. 15). Вказана вимога відповідачем не виконана.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 19 Закону України „Про заставу” передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Враховуючи все вищевикладене, суд, перевіривши розрахунки позивача, вирішуючи позов в заявлених позивачем межах, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 46105,08 грн. та по відсотках по кредиту за кредитним Договором в сумі 46912,74 грн. за рахунок заставленого майна.

Позивач згідно умов п. 9 Кредитного договору, просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати мінімального платежу та відсотків станом на 03.11.2011р. в розмірі 7197,19 грн.(за період з 18.11.08р. по 02.11.11р.) та штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків в розмірі 2376,00 грн. за той же період.

Відповідно до п. 9 Кредитного договору, у разі порушення позичальником строків повернення кредиту та строків сплати відсотків за користування кредитом, позичальник зобов”язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі 0,5% від суми прострочених зобов”язань за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. За порушення строків повернення кредиту та/чи сплати відсотків за користування кредитом позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5% від суми заборгованості по поверненню кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у графіку і визначених на дату прострочення.

Згідно статті 199 Господарського кодексу України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються, зокрема, відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому:

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 231 Господарського кодексу України унормовано, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання саме грошових зобов'язань врегульовано спеціальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання. Згідно з пунктами 1, 3 цього Закону, розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищезазначене, за прострочення платежу ( грошового зобов»язання) може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки національного банку України.

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу суперечить ст. 231 ГК України та спеціальному Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

За таких обставин, суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.84-87), доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення пені в сумі 4057,81грн. та про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5% в розмірі 2376,00грн., нарахованого на грошове зобов»язання щодо сплати заборгованості по поверненню кредиту та сплати відсотків .

Позивач, згідно розрахунку заборгованості в матеріалах справи (а.с. 84-87), просить стягнути з відповідача за рахунок заставного майна індекс інфляції за прострочення сплати кредиту за період з 25.12.08р. по 30.09.11р. в розмірі 2812,66грн. та за прострочення сплати відсотків за період з 29.12.08р. по 30.09.11р. в розмірі 5099,36грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

За таких обставин, перевіривши розрахунок позивача, суд вважає , що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача інфляційних втрат в заявленій сумі є правомірними та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.12 Закону Україн „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Позивачем 24.03.2008р. було зареєстровано обтяження рухомого майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна: приватне обтяження згідно договору застави від 20.03.08р., що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а.с. 16).

Позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості по кредиту, заборгованості з нарахованих відсотків, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків, штрафу за порушення вимог кредитного договору та індексу інфляції шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб продажу предмета застави на публічних торгах за початковою ціною 57686,51грн. (що визначена в результаті оцінки експертом-оцінювачем), про примусове вилучення у ПП „ПК-07” та передання в управління ПАТ КБ „Надра” предмету застави, а також свідоцтво про державну реєстрацію предмета застави та ключі від нього на період до його реалізації.

В обґрунтування вимог позивач посилається на ст. 26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та на те, що виконати рішення суду, в разі задоволення позову, без фактичної наявності заставного автомобіля у позивача, буде неможливо. Знаходження заставного автомобіля в користуванні відповідача після винесення судом рішення, може призвести до його пошкодження, втрати, знищення, вибуття з володіння. Імовірність настання такої обставини є доволі великою, оскільки транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, що в свою чергу утруднить чи навіть зробить неможливим виконання рішення суду в частині звернення стягнення на заставний автомобіль.

Згідно ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Частинами 1 та 2 ст. 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Позивачем на виконання вимог вищезазначеного закону 16.11.11р. було зареєстроване звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження за договором застави рухомого майна від 20.03.08р., що підтверджується копією витягу про Реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна ( а.с. 17).

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються :

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.Боржник вправі до дня продажу предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах повністю виконати забезпечену обтяженням вимогу обтяжувача разом з відшкодуванням витрат, понесених обтяжувачем у зв'язку з пред'явленням вимоги і підготовкою до проведення публічних торгів. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета забезпечувального обтяження на публічних торгах.

Згідно приписів п.2 ч.1 ст.26 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” , обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

Отже, виходячи з вищезазначених вимог чинного законодавства, вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту, заборгованості з нарахованих відсотків, пені за прострочення сплати кредиту та відсотків та індексу інфляції шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб продажу предмета застави на публічних торгах за початковою ціною 57686,51грн. (що визначена в результаті оцінки експертом-оцінювачем), про примусове вилучення у ПП „ПК-07” та передання в управління ПАТ КБ „Надра” предмету застави, а також свідоцтво про державну реєстрацію предмета застави та ключі від нього на період до його реалізації є правомірними і підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2099,56 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Стягнути з Приватного підприємства „ПК-07” (15583, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Жавинка, вул. 1-го Травня, 165, код ЄДРПОУ 34831853) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код за ЄДРПОУ 26211071, п/р 29096800002002 у філії ПАТ КБ „Надра”, МФО 353627) заборгованість по кредиту в розмірі 46105,08 грн., нараховані відсотки - 46912,74 грн., пені за прострочення сплати кредиту та відсотків 4057,81 грн., індекс інфляції за прострочення сплати кредиту- 2812,66грн., індекс інфляції за прострочення сплати відсотків - 5099,36 грн., шляхом звернення стягнення на предмети застави (за Договором застави від 20.03.08р., який посвідчений ОСОБА_4., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1557 20.03.2008року), а саме на транспортний засіб автобус - D, марка ПАЗ, модель 3205, рік виписку - 2001, білого кольору, номер шасі (кузова, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований в Чернігівському ВРЕР 19.03.08р., що належить Приватному підприємству „ПК-07” на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Чернігівським ВРЕР 19.03.08р., з наданням Публічному акціонерному товариству Комерційний банк „Надра” права продажу предмету застави на публічних торгах за початковою ціною 57686,51 грн.

2. Передати в управління Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код за ЄДРПОУ 26211071, п/р 29096800002002 у філії ПАТ КБ „Надра”, МФО 353627) шляхом примусового вилучення у Приватного підприємства „ПК-07” (15583, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Жавинка, вул. 1-го Травня, 165, код ЄДРПОУ 34831853) заставне майно на період до його реалізації, а саме автобус - D, марка ПАЗ, модель 3205, рік виписку - 2001, білого кольору, номер шасі (кузова, рама, коляска) НОМЕР_1, реєстраційний НОМЕР_2, зареєстрований в Чернігівському ВРЕР 19.03.08р., що належить Приватному підприємству „ПК-07” на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого Чернігівським ВРЕР 19.03.08р., а також свідоцтва про реєстрацію зазначеного транспортного засобу та ключі від нього.

3. Стягнути з Приватного підприємства „ПК-07” (15583, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Жавинка, вул. 1-го Травня, 165, код ЄДРПОУ 34831853) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код за ЄДРПОУ 26211071, п/р 29096800002002 у філії ПАТ КБ „Надра”, МФО 353627) - 2099,56 грн. судового збору.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 03.04.2012 р.

Суддя І.Г.Мурашко

06.04.12