Рішення № 22453219, 14.03.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/676-201214.03.12 Суддя господарського суду міста Києва ГончаровС.А. при секретарі судового засідання Климович М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до відповідача-1: Київської міської ради

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль"

про визнання недійсним рішення та договору

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль"

до Державного агентства земельних ресурсів України

про визнання права на оренду земельної ділянки

При участі представників:

від позивача: Сьомочкіна О.С. посвідчення № 25

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: ОСОБА_2 № б/н за довіреністю від 24.02.12

прокурор : Рибалка Ю.В.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України з вимогами про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008 р. загальною площею 7,4707 га, вартістю 12 115071,51 грн., що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль" та зареєстрованого Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 19.03.2008р. за № 79-6-00607; визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»права користування земельною ділянкою загальною площею 7,4707 га, нормативною грошовою оцінкою 12 115071,51 грн., що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.01.2012р. порушено провадження у даній справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення Київської міської ради є незаконним, укладання спірного договору оренди земельної ділянки є протиправним, а відтак у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»відсутнє право користування земельною ділянкою загальною площею 7,4707 га, нормативною грошовою оцінкою 12 115071, 51 грн., що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

Позивачем позовні вимоги прокурора підтримано та письмово пояснено суду, що спірне рішення прийнято з істотними порушеннями вимог чинного законодавства та внаслідок його прийняття порушено інтереси держави. При цьому, в якості обґрунтування порушення інтересів держави позивач посилається на те, що при прийнятті спірного рішення Київська міська рада вийшла за межі наданих їй законом повноважень, грубо порушила норми Земельного кодексу України та вирішила питання, віднесенні до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. В свою чергу, позивач є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, входить до системи органів виконавчої влади, та в силу ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»здійснює відповідний державний контроль.

Відповідач-2, згідно з відзивом на позовну заяву, проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що спірне рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 471/3305 є законним, в матеріалах справи наявні всі погодження на розроблення проекту землеустрою та висновки відповідних органів, договір оренди земельної ділянки від 14.03.2008р. є таким, що укладений у відповідності з вимогами чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання останніх недійсними. При цьому, Відповідач-2 заявляє про застосування строків позовної давності.

Відповідачем-2, Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль", подано зустрічну позовну заяву до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання за ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»права на оренду земельної ділянки, розташованої на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, яка була надана ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»в користування на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 року та договору оренди від 14.03.2008 року.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 06.02.2012 року прийнято наведену зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом в порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»посилався на те, що договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,4707 га, розташованої на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва був укладений у повній відповідності до норм земельного законодавства України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що у свою чергу підтверджено рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року у справі № 51/202. Необхідність подання зустрічного позову, обумовлена, за твердженням ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль», заявленими вимогами за первісним позовом, зокрема, оспоренням та невизнанням позивачем його права на користування земельною ділянкою.

Відповідач за зустрічним позовом, Державне агентство земельних ресурсів України, проти задоволення позовних вимог ТОВ "Оздоровчий центр "Сесіль" заперечив, посилаючись на те, що зустрічна позовна заява не містить ані обставин та доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, ані законодавства, на підставі якого такий позов предявлено.

Представник Київської міської радив судовому засіданні проти первісного позову заперечив, зазначивши, що рішення та договір оренди відповідають вимогам чинного законодавства України, та підтримав вимоги, заявлені в зустрічному позові.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року справу № 5011-51/676-2012 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль"про визнання недійсним рішення та договору, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль" до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання права на оренду земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

У відповідності до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, прокуратура м. Києва дізналась про порушення інтересів держави у квітні 2011 року під час проведення перевірки дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства, зокрема, при відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль".

Перевірку було проведено на підставі звернення Голови Київської міської державної адміністрації та доручення Заступника Генерального прокурора, які надійшли до міськпрокуратури 18.04.2011 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що у даному випадку строк позовної давності пропущено з поважних причин, а тому він підлягає відновленню.

У відповідності до норм статті 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.

Згідно ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 9 Земельного кодексу України визначено, що до розмежування до повноважень Київської міської ради віднесено, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Аналіз наведених норм чинного законодавства України дозволяє зробити висновок про те, що законною підставою для користування земельною ділянкою, яка перебуває у комунальній власності, є відповідне рішення місцевої ради та договір оренди, укладений на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Як встановлено судом, 15 червня 2007 року ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»звернулось до Головного управління земельних ресурсів з клопотанням про надання у користування земельної ділянки з місцем розташування на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва, орієнтовного розміру 10 га з цільовим призначенням: для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку в оренду на 10 років.

13.07.2007 року Київський міський голова, керуючись висновком постійної комісії Київради з питань земельних відносин № К-10931 від 19.06.2007 року, надав згоду на розроблення документації із землеустрою та формування кадастрової справи, якій було присвоєно номер Д-3040.

В подальшому ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»було отримано відповідні погодження та підготовлено необхідну документацію, а саме: КП «Київським інститутом земельних відносин»погоджено та затверджено технічне завдання на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; отримано висновок «Лісопаркове господарство «Конча-Заспа»№ 404 від 24.07.2007 року; позитивний висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 19-7727 від 30 липня 2007 року; висновок-погодження Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві № 05/1903 від 2 серпня 2007 року; лист-погодження Київського комунального обєднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»№ 148-1652 від 9 серпня 2007 року на вилучення та зміну цільового призначення земельної ділянки; лист Головного управління земельних ресурсів Київської міської ради від 13 серпня 2007 щодо встановлення технічних умов та розроблення документації із землеустрою КП «Київський інститут земельних відносин»; 23.08.2007р. - схвалення містобудівного обґрунтування; лист-погодження ДП «Інститут генерального плану міста Києва»проекту землеустрою відведення земельної ділянки від 30.08.2007 року № 2702; висновок-погодження Головного управління земельних ресурсів в м. Києві Державного агентства земельних ресурсів України від 17.09.2007 року до проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»земельної ділянки; позитивний висновок Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління земельних ресурсів в м. Києві від 1 жовтня 2007 року № 8; тощо.

Наведене свідчить про те, що ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»було вчинено дії та підготовлено документи, необхідні для винесення питання про передання ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»в оренду земельної ділянки розташованої на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва на розгляд сесії Київської міської ради.

На підставі зібраних висновків-погоджень був підготовлений проект рішення про передачу земельної ділянки ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі.

Вказаний проект рішення пройшов обговорення на президії Київської міської ради та був включений до порядку денного пленарного засідання V сесії Київської міської ради V скликання 1 жовтня 2007 року під номером 52 Розділу 12 «Надання».

Жодних зауважень від профільних комісій, Президії Київради чи депутатського корпусу на всіх етапах проходження кадастрової справи не находило.

Після прийняття порядку денного на пленарному засіданні, проект рішення про передачу земельної ділянки ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі залишився в порядку денному, про що свідчить рішення про порядок денний пленарного засідання V сесії Київської міської ради V скликання № 333/3167 від 1 жовтня 2007 року.

У кожного депутата, присутнього на засіданні, були всі матеріали стосовно проекту рішення та ніхто з депутатів не скористався своїм правом про зняття питання з розгляду.

Згідно витягу із стенограми пленарного засідання від 1 жовтня 2007 року проект рішення про передачу земельної ділянки ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі набрав необхідну кількість голосів та рішення було прийнято.

Таким чином, 01 жовтня 2007 року Київською міською радою, за результатами ознайомлення, обговорення та проведення перевірки на відповідність чинному законодавству України пакету зібраних ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»документів, було прийнято рішення за № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва».

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва», є незаконним та прийнято з порушенням норм ст.ст. 43, 44, 123,149,150 Земельного кодексу України, оскільки вказана земельна ділянка розташована на території заказника місцевого значення «Острів Жуків», і як наслідок, - є обєктом природно-заповідного фонду.

В силу положень ст. 43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно- заповідного фонду.

Відповідно до ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; землі, надані в постійне користування НВАО "Масандра" та підприємствам, що входять до його складу; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно - заповідного фонду приймається Верховною радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 р. № 147/649, острів Жуків оголошено заказником місцевого значення у місті Києві.

Однак, рішення Київської міської ради від 02.12.1999 р. за № 147/649 в частині заказника „Острів Жуків" було прийнято без обґрунтованих клопотань із картографічним матеріалом, без розробленого проекту створення заказника. Вказаним рішенням не встановлені межі та конкретна площа цього заказника.

22.08.2007 року Київською міською радою прийнято рішення за № 162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», яким схвалено Схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів»та встановлено загальну площу цього ландшафтного заказника, яка становить 196 га у складі детального плану території острова Жуків.

Законність прийняття рішення від 22.08.2007 року № 162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів»було неодноразово предметом розгляду в господарських судах України.

19.05.2010 р. Вищим господарським судом України була винесена остаточна постанова по справі № 36/131-21/64, згідно якої рішення від 22.08.2007 р. № 162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів»- визнано правомірним та таким, що було прийнято у відповідності до норм чинного законодавства України та в межах повноважень Київської міської ради.

Як вбачається з матеріалів даної справи, земельна ділянка, яка була передана Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль», згідно рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 471/3305, не входить до меж ландшафтного заказника «Жуків острів»(лист Головного управління земельних ресурсів КМР (КМДА) № 03- 480/20759 від 29.07.2009 року міститься в матеріалах справи).

Таким чином, на земельну ділянку, яка надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 471/3305, не розповсюджується дія норм ст.ст. 43,44,150 Земельного кодексу України, оскільки остання розташована поза межами заказника місцевого значення «Жуків острів»та не є обєктом природно - заповідного фонду.

В позовній заяві прокурор зазначає про порушення лісового законодавства, посилаючись при цьому на п.5 ст. 27 Лісового кодексу України.

Проте, вказана норма Лісового кодексу не може бути застосована у даних спірних правовідносинах, оскільки регламентує передання у постійне користування для несільськогосподарських потреб тих земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності.

Не доведено матеріалами справи твердження прокурора відносно обовязковості погодження Кабінетом Міністрів України проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»з посиланням на п.9 ст. 149 Земельного кодексу України.

Так, зі змісту п.9 ст. 149 Земельного кодексу України, вбачається, що норма цієї статті регламентує вилучення Кабінетом міністрів України земельних ділянок державної власності.

В свою чергу, ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»було передано земельну ділянку у довгострокове тимчасове користування (оренда на 10 років) із земель не державної, а комунальної власності.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 471/3305 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»підготовлено та прийнято згідно порядку, передбаченому для підготовки та прийняття подібних рішень, є законним та обґрунтованим.

Крім того, згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Господарським судом м. Києва в липні 2011 року розглянуто справу № 51/202 за позовом заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного комітету із земельних ресурсів (Державне агентство земельних ресурсів) до Київської міської ради та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008р., який був укладений між Київською міською радою та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль» на виконання рішення Київради від 01.10.2007 року № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о.Жуків у Голосіївському районі м. Києва».

Як вбачається з матеріалів справ № 5011-51/676-2012 та № 51/202 сторони в останніх є тими ж самими, а саме: заступник прокурора в інтересах Державного агентства земельних ресурсів, як позивач, і Київська міська рада із ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль», як відповідачі.

В межах заявленого позову у справі № 51/202 та обраного способу захисту, заступник прокурора не висував вимогу про визнання недійсним рішення Київради від 01.10.2007 року № 471/3305.

Однак, керуючись постановою пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «По деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», господарськими судами при розгляді справи № 51/202 було досліджено питання чинності та законності прийняття Київською міською радою рішення «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о.Жуків у Голосіївському районі м. Києва»від 01.10.2007 року № 471/3305.

За результатами розгляду справи № 51/202 господарський суд м. Києва, Київський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України дійшли до висновку, що рішення Київради «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о.Жуків у Голосіївському районі м. Києва»від 01.10.2007 року № 471/3305 було підготовлено, прийнято у відповідності із нормами чинного законодавства України та є цілком законним.

Проаналізувавши наявні у справі та викладені вище докази, суд вважає вимогу заступника прокурора про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. № 471/3305 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В позовній заяві прокурор посилається на те, що підставою звернення з позовом в інтересах держави, є порушення інтересів держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України (правонаступник Державного комітету України із земельних ресурсів) щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля регулює Розділ VII Земельного Кодексу України та Закон України "Про державний контроль за користуванням та охороною земель" від 19.06.2003 р. Цей Закон є спеціальним законодавчим актом, а відтак основним у галузі державного контролю за використанням та охороною земель.

Зі змісту поданого прокурором позову вбачається, що в позові відсутнє жодне посилання на порушення норм та вимог Закону України «Про державний контроль за користуванням та охороною земель" від 19.06.20003р., який регулює питання державного контролю за користуванням та охороною земель.

Суд також виходить з того, що вимогами спеціального законодавства, яке регулює правовідносини у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, яким є Закон України "Про державний контроль за користуванням та охороною земель" від 19.06.2003р., встановлено порядок та способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Так, згідно ст. 9 Закону України "Про державний контроль за користуванням та охороною земель" від 19.06.2003 p., визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Крім того, ст. 10 цього ж Закону встановлено повноваження інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, згідно яких державні інспектори мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України;

передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Відповідно до положень статей 2, 29 ГПК України, прокурори мають звертатися до господарського суду в інтересах держави, в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні відносини стосуються законності прийняття органом місцевого самоврядування рішень про передачу земельних ділянок в оренду, визнання недійсним договору оренди, оспорювання правомірності користування земельною ділянкою, що, з огляду на наведені положення Закону України "Про державний контроль за користуванням та охороною земель", обумовлює відсутність у позивача визначених законом повноважень здійснювати у таких спірних правовідносинах відповідні функції.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку передбаченому Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України і договором оренди.

У відповідності до ч.2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

14.03.2008 року між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Київська міська рада, на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 р., зобов'язалася передати, а ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»- прийняти в орендне користування земельну ділянку, площею 7.4707 га, нормативною грошовою оцінкою 12115071,51 грн. на о. Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

Вказаний договір оренди земельної ділянки 14.03.2008 р. посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 397, а також зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про що зроблено запис від 19.03.2008 р. за № 79-6-00607.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 та ч.4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставами для визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008 року, заступник прокурора в своїй позовній заяві зазначає норми ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та норми ст. 207 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, в позовній заяві відсутні конкретні обставини на підтвердження зауважень заступника прокурора щодо недодержання з боку відповідачів вимог ст.203 Цивільного кодексу України при укладанні оспорюваного договору оренди, як і не зазначено будь-яких порушень Відповідачами норм ст. 215 Цивільного кодексу України, які безпосередньо стосуються процедури укладання договору оренди та норм ст. 207 Господарського кодексу України, які передбачають наявність порушених інтересів держави і суспільства.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заступником прокурора не доведено наявності обставин, з якими закон повязує визнання недійсним правочин, а відтак заявлену вимогу про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008 року, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль», суд визнає необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Також, заступник прокурора заявляє вимогу про визнання відсутності у ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»права користування земельною ділянкою загальною площею 7.4707 га, нормативною грошовою оцінкою 12 115071, 51 грн., що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, матеріали справи свідчать про відсутність правових підстав для висування вимоги щодо визнання відсутності у ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»права користування спірною земельною ділянкою, а відтак, дана вимога не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як зазначалось, 03 лютого 2012 року ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»подано зустрічний позов до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання за ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»права на оренду земельної ділянки, розташованої на о.Жуків у Голосіївському районі м. Києва, яка була надана ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»в користування на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 року та договору оренди від 14.03.2008 року.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 06.02.2012 року прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом в порядку статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, уважно та обєктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності прийшов до висновку про задоволення зустрічного позову в повному обсязі у звязку з наступним.

Матеріалами справи за первісним позовом встановлено, що рішення Київради «Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру із зоною відпочинку на о.Жуків у Голосіївському районі м. Києва»від 01.10.2007 року № 471/3305 було підготовлено, прийнято у відповідності із нормами чинного законодавства України та є цілком законним.

14.03.2008 року на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 року між ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,4707 га, розташованої на о.Жуків у Голосіївському районі м.Києва.

При розгляді первісного позову, судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки загальною площею 7,4707 га, розташованої на о.Жуків у Голосіївському районі м.Києва від 14.03.2008 року є чинним та укладеним без будь-яких порушень норм чинного законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»сумлінно виконує обовязки орендаря, в т.ч. регулярно, а саме з дня укладання договору сплачує орендну плату у встановленому законодавством порядку та розмірі (копії платіжних документів містяться в матеріалах справи).

Висновок суду про дійсність та відсутність будь-яких порушень при укладенні договору оренди від 14.03.2008 року між ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»та Київською міською радою підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 21.07.2011 року по справі № 51/202, яке набрало законної сили (рішення залишено в силі апеляційною та касаційною інстанціями).

Як вбачається з тексту рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2011 року, предметом розгляду по справі № 51/202 була також і вимога заступника прокурора про визнання недійсним вказаного вище договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.03.2008 року між Київською міською радою та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль».

Тобто, заступник прокурора неодноразово звертався до суду з позовами про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 14.03.2008 року між Київською міською радою та ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль», в тому числі вимагаючи застосування заходів забезпечення позову, що в свою чергу порушує права та законні інтереси ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»в частині користування відповідною земельною ділянкою.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб.

Згідно ст.27 Закону України "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема : визнання права; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

З огляду на викладене, вимоги ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»про визнання за ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»права на оренду земельної ділянки, розташованої на о.Жуків у Голосіївському районі м. Києва, яка була надана ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»в користування на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 року та Договору оренди від 14.03.2008 року є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 19 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 202, 203, 204, 207, 215, 256, 267 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 9, 43, 123, 124, 125, 149, 150, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 10, 16, 24, 26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст.ст. 9, 10 Закону України "Про державний контроль за користуванням та охороною земель", ст.ст. 6,16, 27 Закону України «Про оренду землі», ст.ст.1, 2, 22, 29, 32, 33, 35, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль"про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 року № 471/3305 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 14.03.2008 р. загальною площею 7,4707 га, вартістю 12 115071,51 грн., що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль" та зареєстрованого Головним управлянням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 19.03.2008р. за № 79-6-00607; визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»права користування земельною ділянкою загальною площею 7,4707 га, нормативною грошовою оцінкою 12 115071,51 грн., що знаходиться на острові Жуків у Голосіївському районі міста Києва відмовити в повному обсязі.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»до Державного агентства земельних ресурсів України про визнання за ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»права на оренду земельної ділянки, розташованої на о.Жуків у Голосіївському районі м. Києва, яка була надана ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»в користування на підставі рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 року та договору оренди від 14.03.2008 року задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Оздоровчий центр «Сесіль»(02002, м. Київ, вул. Раскової, 19, ЄДРПОУ 35181415) право на оренду земельної ділянки, розташованої на о.Жуків у Голосіївському районі м.Києва, та наданої ТОВ «Оздоровчий центр «Сесіль»в користування у відповідності до рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 року та договору оренди від 14.03.2008 року.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.А. Гончаров

В судовому засіданні 14.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 14.03.2012р.