Постанова № 22452947, 02.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"02" квітня 2012 р. Справа № 5015/5277/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:           головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів                     Доповідач –Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Львов Б.Ю.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Горбай Р.С., Романов П.Г.

від відповідача: Борис В.Ю.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р.

у справі № 5015/5277/11 Господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецько-польського підприємства "Хосен"

до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго"

про зобов'язання поновити постачання електроенергії та здійснити перерахунок за спожиту електроенергію

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне українсько-німецько-польське підприємство "Хосен" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" про зобов'язання відповідача відновити постачання електричної енергії та здійснити перерахунок за спожиту електроенергію.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.11.2011р. (суддя Кітаєва С.Б.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р. (судді: Мурська ХВ.,Давид Л.Л., Гриців В.М.) зазначене судове рішення скасоване в частині відмови у позові про зобов'язання відповідача відновити постачання електричної енергії, в цій частині прийняте нове рішення про задоволення позову. В решті судове рішення залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", п. 7.5 Правил користування електричною енергією, ст.ст. 33,34, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати оскаржену постанову в частині задоволення позовних вимог та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши каса?ційну скаргу, перевіривши пра?вильність застосування госп?одарським судом першої та апе?ляційної інстанції норм мате?ріального та процесуального? права, Вищий господарський су?д України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задовол?енню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

25.08.2005 р. між позивачем (Споживач) та відповідачем (Постачальник) укладений договір про постачання електроенергії №2011, відповідно до якого Постачальник постачає електроенергію Споживачу, а останній оплачує її вартість згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є невід'ємними частинами договору.

На виконання умов договору відповідачем позивачеві поставлялась електроенергія, однак останній несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював розрахунки.

21.02. 2011 року сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, за даними якого заборгованість позивача перед відповідачем склала 211 381, 89 грн.

15.03.2011 року сторонами укладено додаткову угоду до договору №2011, відповідно до якої позивач –споживач зобов'язався щомісячно до 20 числа оплачувати частину боргу, строк останнього платежу –20.08.2011р.

Разом з тим, 18.03.2011року позивач звернувся до відповідача –енергопостачальника з заявою про перевірку правильності приладу обліку, яку було проведено 21.03.2011року і в результаті якої порушень в роботі цього приладу відповідачем не виявлено.

Не погодившись з результатами перевірки, позивач наполягав на експертизі приладу обліку та 24.03.2011р. здійснив оплату за її проведення. Однак відповідач не вчиняв жодних дій по проведенню експертизи.

Проте, 17.05.2011року відповідачем складено акт технічної повірки вимірювального комплексу, відповідно до якого засоби обліку електроенергії відповідають приписам законодавства про електроенергетику. А 18.05.2011 року відповідач виставив позивачу вимогу № 031382 про приведення засобів обліку та схеми їх підключення у відповідність до Правил користування електричною енергією.

25.05 2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення експертизи лічильника у Всеукраїнському державному науково-виробничому центрі стандартизації , метрології, сертифікації та захисту прав споживачів у м. Києві та сплатив на користь відповідача 4 051, 69 грн. індексу інфляції згідно договору №2011. Вказана заява залишилась без реагування з боку відповідача.

20 червня 2011 року відповідачем виставлено позивачеві рахунок на оплату 289 750, 13 грн. з повідомлення про припинення електропостачання з 29.06.2011р.

Позивач 12.07.2011 року звернувся до відповідача із заявою про встановлення іншого лічильника, яка залишилась без відповіді.

Лише 21 липня 2011 року відповідачем таки скеровано лічильник позивача на експертизу відповідно до заяви позивача від 18.03.20011 року.

За результатами повірки лічильника позивача, виконаної державним повірником ДП "Укрметртестстандарт" та оформленим протоколом №6738, лічильник непридатний до використання.

26 та 29 липня 2011 року позивач звертався до відповідача з заявами про відновлення енергопостачання, однак, відповідач з посиланням на те, що позивач не сплатив за спожиту енергію та не привів засоби обліку за вимогою енергопостачальника в належний технічний стан, повідомив позивача про можливість відновлення постачання електроенергії лише після приведення засобів обліку в належний технічний стан та сплати боргу.

Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Одним із передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України способів захисту порушеного права є примусове виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктами п.п.5.1, 5.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28, встановлено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28, постачальник електричної енергії (електропередавальна організація або основний споживач за погодженням постачальника електричної енергії) зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії, у разі: відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади);

недопущення до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв'язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів обліку електричної енергії уповноважених посадових осіб органів виконавчої влади та/або електропередавальної організації, на яких покладено згідно з законодавством України та/або договором відповідні обов'язки;

несплати рахунків відповідно до умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

несплати за недовраховану електричну енергію, визначену відповідно до законодавства;

невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади;

невиконання обґрунтованих вимог електропередавальної організації (постачальника електричної енергії) щодо приведення розрахункового обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів;

закінчення терміну дії, розірвання або неукладення між суб'єктами господарювання договорів, наявність яких передбачена цими Правилами;

порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж унаслідок незабезпечення збереження електричних мереж, створення неналежних умов експлуатації зазначених електричних мереж, створення умов, наслідком яких можуть стати нещасні випадки від впливу електричного струму.

Вказаним пунктом названих Правил передбачено вичерпний перелік обставин, в разі настання яких у електропостачальника виникає право припинити електропостачання.

З встановлених апеляційним господарським судом обставин вбачається відсутність передбачених вимогами названих Правил підстав для припинення електропостачання (на час видачі попередження про припинення енергопостачання визначений додатковою угодою строк здійснення останнього платежу не настав; відповідач всіляко перешкоджав позивачеві у приведенні засобів обліку у відповідний технічний стан, заперечуючи при цьому несправність лічильника позивача), а відтак суд апеляційної інстанції правомірно задовольнив позов в частині зобов'язання відповідача поновити постачання електроенергії позивачеві.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок за спожиту електроенергію, то з огляду на положення пунктів 3.19 та 6.20 Правил користування електричною енергією, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову у вказаній частині.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального к?одексу України, Вищий господа?рський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2012р. у справі № 5015/5277/11 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. СуддяЖаботина Г.В.

Суддя Львов Б.Ю.