Ухвала суду № 22449282, 28.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Яковлев Д.О.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року справа №2а-4773/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняКасьяновій В.М.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_4, представник за дов. від 05.04.11р.

відповідача: не з»явився, повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит»

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від14 липня 2011 року

по адміністративній справі № 2а-4773/11/1270

за позовом ОСОБА_3 в інтересах

Державного підприємства «Свердловантрацит»

до Державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Луганську

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2011 року №0002078012, №0002088012,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 в інтересах Державного підприємства «Свердловантрацит» звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 травня 2011 року №0002078012, №0002088012 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість (арк. спр. 3-13).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у задоволені позову відмовлено (арк. спр. 204-207).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем, на підставі податкових накладних, виданих приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб» неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму 3217 грн. за грудень 2010 року та суму 4117 грн. за січень 2011 року. Також суд першої інстанції зазначає, що позивачем також неправомірно були віднесені до складу податкового кредиту суму 93140 грн. за грудень 2010 року та сума 4117 грн. за січень 2011 року на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврозвязок» та приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб».

Державне підприємство «Свердловантрацит» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. спр. 212-216).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 Податкового кодексу України, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також апелянт зазначає, що факт здійснення господарської операції щодо отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника та оприбуткування їх у покупця може бути підтверджено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими документами первинного бухгалтерського обліку, що відповідають вищезазначеним критеріям. Скаржник вважає висновок суду першої інстанції про нереальність здійснення господарських операцій необґрунтованим.

На думку апелянта, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу у судовому засіданні та просив суд її задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу, та матеріали справи, вислухавши представника апелянта, встановила наступне.

Державне підприємство «Свердловантрацит» зареєстровано в якості юридичної особи 24 квітня 2003 року, свідоцтво серії А01 №352389 (арк. спр. 16).

Позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції у м. Луганську (арк. спр. 21-22).

На підставі наказу від 20 квітня 2011 року №197 (арк. спр. 135) Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Луганську було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Державного підприємства «Свердловантрацит» з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 28 квітня 2011 року №335/08-2/32355669 (арк. спр. 23-33).

Перевіркою встановлені порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого Державним підприємством «Свердловантрацит» занижено податок на додану вартість на сум 93140 грн. за грудень 2010 року; частини «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результат чого підприємством занижено податок на додану вартість на суму 4117 грн. за січень 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 25 травня 2011 року №0002078012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 93140 гри. та нарахування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 23285 гри.(а.с.49). та №0002088012 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4117 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 1 грн.(а.с.48).

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності збільшення податковим органом грошові зобовязання з податку на додану вартість.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України та Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон №168).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не оспорюється апелянтом, що 03 вересня 2010 року між Державним підприємством «Свердловантрапит» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Єврозв'язок» (Постачальник) укладено договір № 803/2-10, згідно умов якого постачальник зобов'язується на умовах цього договору передати у власність покупця устаткування для автоматичного оброблення інформації (товар) в асортименті, кількості, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами у Специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар. Умови постачання товару відповідно до ІНКОТЕРМС-2000-ДДР (склад Покупця). Постачальник зобов'язується передати товар Покупцю партіями, попередньо узгодженими у переданій Постачальнику заявці, у впродовж 0,5 календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця. Поставка здійснюється автомобільним транспортом Постачальника та за його рахунок. Постачальник зобов'язується надати покупцю наступні документи на товар: Рахунок-фактуру; Товарно-транспортну накладну; документи, які посвідчують якість та комплектність товару, що постачається. Постачальник зобов'язується оформити та передати Покупцю податкову накладну. Покупець здійснює оплату по факту поставки кожної узгодженої партії товару з відстрочкою платежу 60 календарних днів після отримання товару Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури (а.с. 83-85).

В матеріалах справи наявні приходні накладні, видаткові накладні, податкові накладні (арк. спр. 92-104).

Проте, в податкових накладних відсутнє посилання на зазначений договір, що позбавляє можливості зробити висновок про належність вказаних податкових накладних саме до даної господарської операції.

В матеріалах справи відсутні докази постачання товару, а саме, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та документи, які посвідчують якість та комплектність товару, що постачався.

Представником апелянта у судовому засіданні були надані рахунки-фактури до договору № 803/2-10 від 03.09.2010р., проте колегія суддів зазначає, що ці документи не є єдиним доказом у підтвердження поставки товару.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця податкових накладних не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми 89923 грн. за грудень 2010 року.

Згідно актів перевірки Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 04 березня 2011 року № 34202109 встановлені порушення підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 пункту 4.1 статті 4 підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7.4.1. підпункту 7.4.5 пункту 7.4. підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого за період з 01 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року завищено податковий кредит у сумі 16 781 040 грн. та занижене податкове зобов'язання у сумі 17665429 грн. (а.с.161-172). Згідно акту від 28 березня 2011 року №158/23-34202109 встановлені порушення пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського кодексу України, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні», пункту 185.1 статті 185 пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року завищено податковий кредит у сумі 8 913 779 грн. та занижено податкове зобов'язання у сумі 9 641 923 грн. (арк. спр.149-160).

Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську встановлено, що у Приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» відсутні матеріальна база, працівники, автотранспортні засоби, складські приміщення, що свідчить про фактичну неможливість виконання умов договору. Під час перевірки не встановлено факту передачі товару від Приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» до Державного підприємства «Свердловантрацит» за договором від 22 жовтня 2010 року № 961/2-10 у зв'язку з ненаданням для перевірки документів, які підтверджують факт придбання та отримання продуктів харчування.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не оскаржується апелянтом, що 22 жовтня 2010 року між Державним підприємством «Свердловантрацит» (Покупець Приватне підприємство «ВКФ «Укрпромснаб» (Постачальник) було укладено договір № 961/2-10, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупця для їдалень Відокремлених підрозділів Державного підприємства «Свердловантрацит» продукти харчування, в асортименті, кількості та за ціною, узгодженою сторонами у Специфікаціях, які є невідємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити товар. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Постачальника на умовах ДДР згідно правил ІНКОТЕРМС -2000 відповідно до специфікацій (а.с. 112-114).

Проте, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджувати транспортування продуктів харчування від Приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» до Відокремлених підрозділів Державного підприємства «Свердловантрацит».

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем неправомірно були віднесені до складу податкового кредиту суму 3217 грн. за грудень 2010 року та суму 4117 гри. за січень 2011 року за податковими накладними, виданими Приватним підприємством «ВКФ «Укрпромснаб».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про правомірність винесених податковим органом оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Свердловантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у адміністративній справі № 2а-4773/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у адміністративній справі № 2а-4773/11/1270 за позовом ОСОБА_3 в інтересах Державного підприємства «Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 28 жовтня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 31 жовтня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська