Постанова № 22448830, 04.04.2012, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_____________Справа № 703/873/12

Номер рядка звіту 99

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2012 м.Виноградів

Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області Леньо В.В., розглянувши відповідно ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі про стягнення недоплачених сум щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.09.2011року по 29.02.2012року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Виноградівського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі про стягнення недоплачених сум щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період 01.09.2011року по 29.02.2012року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належить до соціальної категорії “Дитина війни”, та відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. Йому така допомога йому не виплачувалася в належному розмірі, в той час як Рішенням Конституційного Суду України були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України “Про державний бюджет України”, якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни”. Тому позивач просить стягнути з відповідача недоплачені суми щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.09.2011року по 29.02.2012року.

З врахуванням того, що у справі наявні та достатні докази, суддя приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, відтак суддя у відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представник відповідача станом на 04.04.2012року не подав до суду письмове заперечення на позовні вимоги позивача або заяву про визнання позову.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суддя приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач є “дитиною війни” в розумінні статті 1 Закону України № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни”, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року за № 6-рп/2007 та від 22.05.2008р. № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі статті Закону України "Про Державний бюджет ", які зупиняли норми Закону України № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни”.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобовязання взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суддя вважає за можливе застосувати саме ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни.

Однак, Законом України від 14.06.2011року №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності та діє з 19.06.2011року, встановлено, що у 2011році норми і положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Вищий Адміністративний Суд України інформаційним листом від 22.07.2011 р. за N 1091/11/13-11 зазначив, що після набрання чинності вищезазначеного Закону від 14.06.2011року визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України, та під час вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше. Також, на виконання пункту 7 Закону України від 14 червня 2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінет Міністрів України виніс постанову від 6 липня 2011 р. за N 745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, яка набрала чинності 23.07.2011року, та згідно якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні. В звязку з цим дії відповідача, у виплаті позивачу підвищення до пенсії у фіксованому розмірі по 49,8 гривні з 23.07.2011року є правомірними, а відтак вимоги позову за період до 31.12.2011року не ґрунтуються на Законі і в задоволенні таких слід відмовити.

Що стосується періоду з 01.01.2012року по 29.02.2012року, то суддя також не знаходить законних підстав для задоволення вимог позивача за вказаний період, так як, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 28.12.2011року за №1381 (яка чинна з 01.01.2012року) установив, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення, встановлене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", провадиться у розмірі 7 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом, для осіб, які втратили працездатність. Згідно листа-відповіді відповідача від 23.01.2012року зазначено, що позивачу розмір підвищення за статус «дитині війни» з 01.01.2012року становить 7% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За таких встановлених обставин, суддя, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та наданих доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 22,64,152 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.70 Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік”, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 2,7,8,9,10,11,71,94,99,100,122,160-163,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Виноградівському районі про стягнення недоплачених сум щомісячної соціальної допомоги дітям війни за період з 01.09.2011року по 29.02.2012року відмовити повністю.

Копії постанови не пізніше наступного дня направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В. В. Леньо