Ухвала суду № 22446169, 20.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року справа №2а-5870/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєва І. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а-5870/11/1270 за позовом Лутугинського державного науково - виробничого валкового комбінату до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Лутугинський державний науково - виробничий валковий комбінат (далі - ЛДНВВК) 07.07.2011 року звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (далі - СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську) та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.06.2011 року за № 0001298013.

В обґрунтуванні позивачзазначено, що податковим органом здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача. За результатами позапланової невиїзної перевірки позивача складено акт перевірки від 10.06.2011 року за № 395/08-3/00187369 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ЛДНВВК ПП з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, задекларованих у деклараціях за березень 2008р. та травень 2008р». Перевіркою встановлено порушення позивачем порядку ведення податкового обліку: п.п.7.4.1, п.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.5.7 ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість» ЛДНВВК завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2008 року у розмірі 10 566,00 грн. та за травень 2008 року у розмірі 753,00 грн., п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», та п.5.9 ст.5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації по податку на додану вартість», підприємством занижена сума ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за березень 2008 року у розмірі 10 566,00 грн. та за травень 2008 року у розмірі 753,00 грн. На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 за № 0001298013, яке позивач вважає протиправним та підлягаючим скасуванню з наступних підстав.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року позовні вимоги задоволені, а саме визнано протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо винесення податкового повідомлення - рішення від 24.06.2011 року за № 0001298013, скасувано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від" 24.06.2011 року за № 0001298013..

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, вважає, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи.

Представник позивача вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою що підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача вважає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які зявились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що остання не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що Лутугинський Державний науково-виробничий валковий комбінат зареєстрований як юридична особа Лутугинською районною державною адміністрацією Луганської області 01.07.2002 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 355392, є платником податків та зборів і перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську та є платником податку на додану вартість.(а.с.39-42).

СДПІ по роботі з ВПП на підставі наказу від 02.06.2011 року за № 272 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Лутугинського Державного науково-виробничий валковий комбінат з питань достовірності нарахування сум ПДВ, які підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, задекларованих у деклараціях за березень 2008 року, травень 2008 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт перевірки за № 395/08-3/00187369 від 10.06.2011 року, яким встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 11 319.00 грн., у тому числі за березень 2008 року на суму 10 566,00 грн., за травень 2008 року на суму 753,00 грн., відповідно до висновку акту завищення відбулось у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Стовплінт-Юрій».

СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську отримано Постанову заступника начальника відділу розслідування особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції ДПА України від 15.03.2011 року, згідно якої в провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-0094 по обвинуваченню групи фізичних осіб у вчинені ними злочинів, яка виділена з кримінальної справи № 69-0084 по обвинуваченню групи осіб, в тому числі ОСОБА_3 (директора ПП «Стовплінт-Юрій») у вчинені ними злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.3, 205 ч.2, 27 ч.3, 15 ч.1,2, 191 ч.5, 27 ч.3, 28 ч.З, 366 ч.2, 27 ч.5, 191 ч.5, 27 ч.5, 28 ч.3, 32 ч.І, 366 ч.2, 209 ч.3, 27 ч.5, 28 ч.3, 212 ч.3, 27 ч.5, 28 ч.3, 212 ч.2, 255 ч.І, 28 ч.4, 212 ч.3 Кримінального кодексу України. Також головним відділом податкової міліції СДПІ ВПП у м. Луганську повідомлено, що ПП «Стовплінт-Юрій» за юридичною адресою ніколи не знаходилось та не знаходиться. Враховуючи викладене відповідачем зроблено висновок, що право'чини вчинені між ЛДНВК та ПП «Стовплінт- Юрій» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції, щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Стовплінт-Юрій» з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, що передбачено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При чому пп.7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно з ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до припису законодавства датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом. спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами законодавства право на нарахування податкового кредиту не залежить від використання товарів послуг та основних фондів оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З аналізу законодавства колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що підставою для не включення у валові витрати та податковий кредит відповідних сум може вважатись лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу валових витрат та податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 цього ж Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статі 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до матеріалів справи 06.03.2008 року між позивачем(покупцем) та ПП «Стовплінт-Юрій» (постачальник) було укладено договір № 180/73-70, згідно якого продавець зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та сплатити товар на загальну суму 19943,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено що позивачем за оспорюваний період здійснені господарські операції та проведена податкова звітність, яка відповідає діючому законодавству, що документально підтверджено наявними укладеними договорами між зазначеними субєктами господарювання, платіжними дорученнями, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт, журналами реєстрації довіреностей, що стало підставами включення до складу податкового кредиту оспорюваного періоду.(49-71, 102-123, 232-248)

Колегія суддів зазначає, що відповідно до норм податкового законодавства України товарність угод підтверджується приходними актами, податковими накладними, платіжними дорученнями про перерахування коштів за товар по угодам, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем на суму бюджетного відшкодування.

Загальними вимогами чинного правочину є те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача вищезазначену Постанову заступника начальника відділу розслідування особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції ДПА України від 15.03.2011 року, про порушення кримінальної справи № 69-0094 по обвинуваченню групи фізичних осіб у вчинені ними злочинів, яка виділена з кримінальної справи № 69-0084 по обвинуваченню групи осіб, в тому числі ОСОБА_3 (директора ПП «Стовплінт-Юрій»), та протокол допиту ОСОБА_3 у вчинені ними злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, які стали підставою для висновку відповідача що правочини вчинені між позивачем та ПП «Стовплінт-Юрій» не спричиняють реального настання правових наслідків, з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог КАС України та матеріалів справи, вироків суду по кримінальним справам, які б містили в собі встановлені судом обєктиві данні про нікчемність угод між позивачем та його контрагентами в матеріалах справи не міститься.

Отже колегія суддів приходить до висновку, що зазначені посилання відповідача не можливо оцінювати як належні докази по справі, оскільки рішень суду по кримінальній справі не прийнято. Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, тобто посилання відповідача на вищезазначений факт є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до довідки з Єдиного державний реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Стовплінт-Юрій» станом на час укладення договору перебувало в державному реєстрі та його місцезнаходження підтверджено державним реєстратором (а.с. 98).

Крім того відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №2а-20154/09/1270 від 13.11.2009 року за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську до Приватного підприємства ПП „Стовплінт-Юрій”, третя особа - Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та припинення юридичної особи, відмовлено в задоволені позовних вимог.

Відповідно до викладеного вказане підприємство під час здійснення операцій та складення первинних документів було зареєстроване як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції контрагент був платником ПДВ.

Стосовно доводів відповідача про те, що ПП «Стовплінт-Юрій» не знаходиться за юридичною адресою, колегія суддів зазначає, відсутність контрагента за місцем реєстрації та його не звітування за певний податковий звітний період не є свідченням порушення вимог податкового законодавства позивачем, а підставою для прийняття податковими органами заходів щодо розшуку контрагента та притягнення його до відповідальності.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність вчинених позивачем правочинів та той факт що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства не знайшло свого підтвердження доказами та матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевказане, а саме наявність у позивача податкових накладних, доказів сплати за товар та інших документів які свідчать про реальність фінансово-господарських операцій, позивачем доведена правомірність формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята відповідно до вимог матеріального та процесуального права, тому залишається без змін, а апеляційна скарга - без задоволення з викладених в даній ухвалі підстав.

Керуючись статтями 24, 69, 71, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а-5870/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2а-5870/11/1270 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі з дня складення в повному обсязі.

Повний тест складено 24 жовтня 2011 року.

Головуючий

суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва