Ухвала суду № 22445592, 27.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року справа №2а/0570/9004/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Горбенко К.П. , Лях О.П.

при секретарі Газарян А.В.

за участю сторін: представника позивача Іванова І.О. , представника Товариства з обмеженою відповідальністью "КВАН-Т" Козаря І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9004/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністью "КВАН-Т" , Приватного акціонерного товариства "Українське ремонтно-будівельне підприємство "ШЛЯХ" про стягнення у дохід держави вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей за угодою № 16-04/03 від 16.04.2010 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9004/2011 в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у місті Авдіївці до Товариства з обмеженою відповідальністю КВАН-Т», Приватного акціонерного товариства «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» про стягнення у дохід держави вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей за угодою №16-04/03 від 16.04.2010р. - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАН-Т» (перший відповідач) є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 36582595, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 365825905013, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у місті Авдіївці.

Приватне акціонерне товариство «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» (другий відповідач) є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 19466876.

16 квітня 2010 року між відповідачами був укладений договір №16-04/03 від предметом якого є поставка товару, найменування, кількість та ціна яких встановлюється в специфікаціях та додаткових угодах. На поставлений товар - сталь відповідачем 1 були видані відповідачу 2 наступні документи:

- податкова накладна №39 від 28.04.2010р. на суму 5501800,80 грн.;

- податкова накладна №5 від 17.05.2010р. на суму 5500791,52 грн.;

- видаткова накладна №РН-0000162 від 17.05.2010р. на суму 11002592,32 грн.

Загальна сума згідно зазначених накладних склала 11002592,32 гривень. У тому числі податок на додану вартість 1,833765 гривень. Як вбачається з позовної заяви, пояснень представника позивача підставою для прийняття висновку щодо нікчемності вищенаведеного правочину та подання позову про ртягнення в дохід держави вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей, став акт документальної позапланової невиїзної перевірки даних бухгалтерських та інших документів ТОВ «КВАН-Т» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з платниками податків ПАТ «УРБП «Шлях» за квітень, травень 2010 року від 12 квітня 2011 року №69/2300/36582595.

З зазначеного акту вбачається, що у ТОВ «КВАН-Т» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Таким чином, податковим органом здійснюється висновок, що угода має ознаки нікчемності.

Проблемою даного спору є те, що позивач наполягає на тому, що вищезазначений правочин є нікчемним, оскільки вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та доводить, що відповідачі мають на меті не сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.

Суд першої інстанції зазначив, що спірний правочин про купівлю - продаж товару - металопрокату не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, і не порушує публічний порядок.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку -на ухилення від сплати податків).

Єдиним доказом укладання правочину між відповідачами, який суперечить інтересам держави та суспільства є складений акт перевірки від 12.04.2011 року № 696/2300/36582595 ТОВ «КВАН-Т», в основу висновків якого цокладений принцип визначеності нікчемності правочину, між ТОВ «КВАН-Т» та його контрагентом - ПАТ «УРБП «Шлях» по господарським відносинам, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Підставою позовних вимог щодо стягнення коштів у дохід держави податковий орган визначає вимоги статей 203,215,216,228 Цивільного Кодексу України.

Суд зазначає, що правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства визначені статтею 228 Цивільного Кодексу України.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-УІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв»язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону №2756, до статті 228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між відповідачами. Тобто має місце оспорюванність самого договору, та відповідно до чого, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковій орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду. Позовної вимоги щодо визнання правочину недійним податковим органом не заявлено. Окрім цього, висновок про нікчемність цього правочину міститься в акті перевірки як доказ в підтвердження позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України у листі № 742/11 13-11 від 02.06.2011, зазначає, що податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 288 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні".

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Отже, податковий орган, формуючи такі, не притаманні йому висновки, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставності позовних вимог про стягнення коштів у дохід держави за правочином, який суперечить інтересам держави та суспільства.

Крім цього, відсутність реального вчинення господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків встановлюється шляхом проведення перевірки контролюючим органом у розумінні ст. 61 Податкового кодексу України.

При цьойу оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Втім, в матеріалах справи відсутні будь які дані про проведенні перевірки другого відповідача Приватного акціонерного товариство «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «КВАН-Т», у зв'язку з чим позивачем не з'ясовані усі обставини здійснення виконання угоди № 16-04/3 від 16.04.2010 р.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв доводи податкового органу на не підтвердження між відповідачами господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, що в свою чергу не створюють юридичних наслідків. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Крім того, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Відсутність доведення факту правопорушення, та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Також суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до господарського кодексу України звернення до суду органу державної податкової служби про стягнення у доход держави коштів, отриманих за правочином . який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, є адміністративно-господарською санкцією у розумінні ст.239 цього кодексу, тобто засобом, який спрямований на ліквідацію наслідків правопорушення суб'єктом господарювання. У відповідності до ст.250 Господарського кодексу України , такі санкції можуть бути застосовані до суб»єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб»єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що угода між ТОВ «Квант-Т» та ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «Шлях» укладена 16 квітня 2010 року, в той час, як орган державної податкової служби звернувся до суду лише 31 травня 2011 року, тобто більш ніж один рік.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року у справі № 2а/0570/9004/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Авдіївці Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністью "КВАН-Т" , Приватного акціонерного товариства "Українське ремонтно-будівельне підприємство "ШЛЯХ" про стягнення у дохід держави вартості реалізованих товарно-матеріальних цінностей за угодою № 16-04/03 від 16.04.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 01.11.2011 року.

Колегія суддів : В.В. Попов О.П.Лях

К.П. Горбенко