Ухвала суду № 22443910, 26.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року справа №2а/0570/6944/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняГуринович А.Б.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2 представник за дов від 18.04.11р.

відповідача: ОСОБА_1, представник за дов. від 05.01.11р.

ОСОБА_3, представник за дов. від 12.10.2011р.

розглянувши у відкритому судовомуДержавної податкової інспекції

засіданні апеляційну скаргу у Петровському районі м. Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від02 вересня 2011 року

по адміністративній справі № 2а/0570/6944/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Брикет»

до Державної податкової інспекції

у Петровському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Брикет» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0000352342 та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2011 року №0000362342 (том 1 арк. спр. 3-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року позовні вимоги задоволені, визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 22 квітня 2011 року №0000352342 в частині нарахування суми грошового зобовязання у розмірі 306317,50 грн., у т.ч. 245054,00 грн. за основним платежем та 61263,50 грн. за штрафними санкціями та від 24 квітня 2011 року №0000362342 (том 2 арк. спр. 138-143).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (том 2 арк. спр. 145-146).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця.

На думку апелянта, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним субєктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків.

Також, скаржник вказує на те, що взаємовідносини між Відкритим акціонерним товариством «Брикет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідес-2010» мають ознаки нікчемності.

Представники апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, вислухавши уповноважених представників сторін, встановила наступне.

Позивач Відкрите акціонерне товариство «Брикет» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради Донецької області, 19 січня 1996 року, свідоцтво серії А00 №304951, код ЄДРПОУ 00176526.

Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька у період з 09 лютого 2011 року по 16 лютого 2011 року та з 01 квітня 2011 року по 06 квітня 2011 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами даної перевірки був складений акт № 316/23/00176526 від 13 квітня 2011 року.

У зазначеному акті було відображено, що на порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач включив до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес-2010» за нікчемним правочином.

У акті перевірки відповідачем зазначено, що згідно з частинами 1, 5 статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому Товариством з обмеженою відповідальністю «Брикет» з постачальниками Товариством з обмеженою відповідальністю «Фідес-2010» не спричинив реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемним.

Також, актом перевірки встановлено, що згідно інформації Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 30 березня 2011 року № 14346/7/23-610 та акту невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідес-2010» з питання дотримання вимог податкового законодавства за серпень 2010 року ТОВ «Фідес-2010» обліковується зі станом 8 «До ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням». Від відділу податкової міліції до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська була надана довідка №2692/26-205 від 20 грудня 2010 року де зазначено, що підприємство за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, провулок Добровольців, буд 10 не знаходиться.

На підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000352342 від 22 квітня 2011 року, яким були збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 373466,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 93366,50 грн. та № 0000362342 від 24 квітня 2011 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1867329,00 грн.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності збільшення податковим органом грошові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон №168) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР (далі Закон №283).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №283 визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №283 суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №283 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не заперечується наявність у позивача первинних документів, які б підтверджували понесення витрат, які у відповідності до наведених норм підлягають включенню до складу валових витрат (накладних, платіжних документів).

Причиною виникнення даного спору є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фідес - 2010» має цивільну правоздатність.

Частинами 1, 3, 4 статті 91 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи, що позивачем, на підтвердження факту перевезення товару за договором №Пс/10-012 від 01 травня 2010 року були надані залізничні накладні: № 52644409 від 24 серпня 2010 року, № 52644153 від 21 серпня 2010 року, №52644046 від 19 серпня 2010 року, №52643908 від 18 серпня 2010 року, №52643514 від 11 серпня 2010 року, № 52643440 від 10 серпня 2010 року.

Зазначені накладні підтверджують, що відправником вантажу є ВАТ «МК «Азовсталь», одержувачем - ВАТ «Брикет», власником - ТОВ «Метінвест Холдинг».

Відповідно до ч. 6 ст. 267 Господарського кодексу України договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що між ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (постачальник) та ТОВ «Метінвест Холдинг» (покупець) був укладений договір №ДУК-03/0979-п від 17.12.2008р. та додаткова угода № 1 до цього договору від 08.12.2009р. Згідно цього договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар (дрібницю коксову) у відповідному асортименті, якості, строкам, по цінам, на умовах та обсягах, які передбачені додатками (специфікаціями) до цього договору, а покупець зобов'язується прийти товар та сплатити на умовах даного договору. Постачальник зобов'язується здійснити поточні поставки товару на умовах РСА, залізнична станція відправлення (згідно правил Інкотермс-2000).

Виконання даного договору підтверджується відповідними залізничними накладними та рахунками, дослідженими судом першої інстанції та наявними у матеріалах справи.

В подальшому, між ТОВ «Метінвест Холдинг» «Интерколтрейд» (покупець) був укладений договір, згідно якого постачальник зобов'язується поставити та покупцю товар продукцію коксохімічного виробництва (дрібницю коксову асортименті, якості, строкам, по цінам, на умовах та обсягах, які передбачені специфікаціями до цього договору, а покупець зобов'язується прийти товар т умовах даного договору. Постачальник зобов'язується здійснити поточні постави умовах FСА, залізнична стація відправлення (згідно правил Інкотермс-2000).

Виконання цього договору також підтверджується відповідними залізничними накладними рахунками-фактури, актами прийму-передачі та реєстрами залізничних накладних, досліджених судом першої інстанції та наявних у матеріалах справи.

Також, між ТОВ «Интерколтрейд» (постачальник) та ТОВ «Фідес-2010» (покупець) був укладений договір, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та сплатити на умовах, які викладені в даному договорі коксовугільну продукцію. Асортимент, кількість та ціна товару зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється на умовах СРТ - ст. Мандрикино Донецька залізниця, в редакції Інкотерсм-2000.

Виконання цього договору підтверджується відповідними залізничними накладними, видатковими накладними, актами прийому-передачі, квитанціями про приймання вантажу.

Факт відвантаження товару підтверджується й листами ТОВ «Интерколтрейд», які адресовані ТОВ «Фідес-2010» від 11.08.2010р., №5132 від 24.08.2010р. (т.2 а.с.45, 56), з яких вбачається, що ТОВ «Интерколтрейд» відвантажено товар (дрібниця коксова), який є власністю ТОВ «Фідес-2010», на склад ТОВ «Брикет».

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що правочин між позивачем та ТОВ «Фідес-2010» мав реальний товарний характер, що спростовує посилання апелянта на безтоварність та нікчемність господарських операцій.

Стосовно виявлених податковим органом порушень при формуванні податкового кредиту позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як зазначалося раніше, здійснення позивачем господарських операцій з контрагентами підтверджені наявними у матеріалах справи первинними документами (специфікаціями, видатковими накладними, рахунками-фактури, залізничними накладними, сертифікатами якості) та податковими накладними, які відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Оплата товару підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунку, дослідженими судом першої інстанції та наявними у матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у даному випадку сума сплаченого податку у звязку з придбанням товарів (послуг), підтверджена податковими накладними підлягає включенню до складу податкового кредиту, оскільки матеріалами справи доведено, що господарські операції з придбання товару та транспортних послуг були вчинені реально, з метою використання у межах господарської діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/6944/2011- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/6944/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Брикет»» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0000352342 та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2011 року №0000362342 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 26 жовтня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 28 жовтня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська