Ухвала суду № 22443264, 26.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року справа №2а/0570/12518/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняГуринович А.Б.

за участю представників від:

прокурора: Вартанова О.М., прокурор

позивача: ОСОБА_2 представник за дов. від 22.07.11р.

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 09.06.11р.

ОСОБА_4, представник за дов. від 03.02.11р.

ОСОБА_5, представник за дов від 24.10.11р.

розглянувши у відкритому судовомуСпеціалізованої державної податкової інспекції

засіданні апеляційну скаргу по роботі з великими платниками податків

у м.Донецьку

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від12 вересня 2011 року

по адміністративній справі № 2а/0570/12518/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Азовзагальмаш»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків

у м.Донецьку

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2011 року №0000581311/26803/10/15-16-23/1-13504334 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 28875156,00 грн. за березень 2011 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року позовні вимоги задоволені, скасоване податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2011 року №0000581311/26803/10/15-16-23/1-13504334 (том 7 арк. спр. 55-59).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що аналіз наданих документів, договорів та контрактів свідчить про виконання договірних зобовязань з поставки товару, а тому висновок відповідача про порушення позивачем статей 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України є неправомірним.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (том 7 арк. спр. 67-75).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що право на бюджетне відшкодування виникає лише при відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

На думку апелянта, придбання товарів у контрагентів за перевіряємий період не здійснювалось.

Також, скаржник зазначає, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, у контрагентів відсутні взаємовідносини с субєктами підприємницької діяльності, які надають транспортні послуги.

Крім того, відповідач вважає, що договори, які укладені позивачем з своїми контрагентами фактично не були спрямовані на настання правових наслідків обумовлених ним, зокрема на отримання прибутку.

Прокурор подав заяву про приєднання до апеляційної скарги від 26.10.2011р. № 05/1-2559 вих.11, яка колегією суддів розглянута та долучена до матеріалів справи.

Прокурор та представники апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.

Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, вислухавши уповноважених представників сторін, встановила наступне.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Азовзагальмаш» зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області як юридична особа, 24 вересня 1997 року, дата заміни свідоцтва про державну реєстрацію 28 квітня 2011 року у звязку із зміною найменування юридичної особи, взято на облік у податковому органі як платник податків та зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку проведено позапланову виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року.

За наслідками перевірки складений акт перевірки від 04 липня 2011 року №0000581311/26803/10/15-16-23/1-13504334, яким встановлено порушення підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в розмірі 28785156 грн. у звязку з тим, що Публічним акціонерним товариством «Азовзагальмаш» не підтверджено факт сплати частини залишку відємного значення за лютий 2011 року у сумі 28 785156 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 липня 2011 року №0000581311/26803/10/15-16-23/1-13504334 про відмову у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 28875156,00 грн. за березень 2011 року.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України та Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Пунктом 200.4 цієї статті передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За наявними матеріалами справи вбачається, що за даними податкової декларації за березень 2011 року сума податкового зобовязання склала 183771034 грн., сума податкового кредиту 181887304 грн., різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного (звітного) періоду має позитивне значення, яке визначене у сумі 1883730 грн., залишок відємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду визначений в сумі 30674611 грн., сума бюджетного відшкодування (рядок 3 розрахунку суми бюджетного відшкодування) задекларована у сумі 28785156 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентами, повязаних з придбанням товарів (послуг) підтверджується договорами, додатковими угодами та специфікаціями до них.

Також, судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовується доводами апеляційної скарги, що факт правомірного формування податкового кредиту підтверджується відповідними договорами, рахунками-фактурами, специфікаціями, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними й платіжними документами, наведеними у реєстрах в підтвердження сплати податку на додану вартість.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на нікчемність право чинів, укладених позивачем з ТОВ «ФОРСАЖ-АЗОВ», ТОВ «СІТАТ», ТОВ «Медіум плюс», оскільки виконання договорів з зазначеними контрагентами підтверджується необхідними первинними документами, наявними у матеріалах справи.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю. Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що наявні у матеріалах справи документи, договори, контракти та первинні документи свідчать про виконання договірних зобовязань з поставки товару.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2011 року.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/12518/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у адміністративній справі № 2а/0570/12518/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Азовзагальмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкового повідомлення-рішення від 04 липня 2011 року №0000581311/26803/10/15-16-23/1-13504334 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 26 жовтня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 28 жовтня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська