Рішення № 22441479, 05.04.2012, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-211/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Донецьк 15 липня 2011 року

Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді: Тараньової В.С..,

при секретарі судового засідання: Рачек А.В.,

за участю позивача:ОСОБА_1,

представника відповідача:Кодочигов М.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Конструкція» про зобовязання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані додаткові відпустки та стягнення моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, з урахуванням уточнень, до відкритого акціонерного товариства «Конструкція», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Конструкція» (далі ПАТ «Конструкція») про зобовязання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані додаткові відпустки за 2004, 2005, 2007 роки та стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 гривень.

У позовній заяві ОСОБА_1 вказала, що з 20 лютого 1986 року вона працювала на Донецькому заводі металоконструкцій, яке в подальшому був перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Конструкція». ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_3 помер (актовий запис про реєстрацію смерті №164 від 11.04.1995 р. по відділу ЗАГС м. Новий Уренгой Тюменської області). Від шлюбу з ним вона має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження №529 від 22.06.1989 року по відділу реєстрації актів шівільного стану Пролетарського районного управління юстиції у м.Донецьку). З того часу вона виховувала і утримувала дитину сама. 26 липня 2009 року вона була звільнена відповідно до ст. 40 п.1 Кодексу законів про працю у зв'язку із скороченням штату працівників. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки»№ 504/96 від 15.11.1996 р.. ст. 182-1 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону України № 2128 від 22.10.2004 р.), вона мала право на щорічну додаткову відпустку тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових та неробочих днів.

За період роботи додаткова відпустка їй надавалась один раз - у 2006 році. За 2004, 2005, 2007 роки така відпустка на надавалася.

При звільненні нею була подана заява на ім'я керівника підприємства з проханням компенсації за невикористані додаткові соціальні відпустки за 2004, 2005. 2007 роки. Але її заява залишилась без розгляду, що суперечить вимогам ст. 24 Закону України «Про відпустки». Після цього вона була вимушена звертатися до фахівців у галузі права та до суду. Все це потягло порушення її звичайного життєвого укладу: замість відпочинку, вирішення своїх повсякденних побутових питань вона втрачає час, зусилля та гроші для захисту своїх прав та відновлення законності. Для оплати послуг адвокатів була вимушена звертатися до знайомих, щоб позичити гроші, чого раніше уникала. Це також призвело до непорозумінь у стосунках.

Все це потребує додаткових зусиль, як фізичних, так і психологічних. Порушення її повсякденного життєвого укладу вважає моральною шкодою, яку позивачка оцінюю у 1000 грн.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, в подальшому надала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача ПАТ «Конструкція»Кодочигова М.К., який діє за дорученням юридичної особи, у судовому засіданні позов не визнав, надавши суду письмові заперечення,які обґрунтував наступним.

Державна допомога сім'ям у відповідності зі ст.. 51 Конституції України та Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" здійснюється за рахунок коштів держави і не є тотожною додатковій оплачуванній за рахунок коштів підприємства відпустці. Відповідно до записів в облікової картці за формою Т-2 (копія додається), позивачка пішла у щорічну відпустку за 2003-2004 роки 14 липня 2004 року і вийшла на роботу 10 серпня 2004 року.

Саме у 2004 році, але значно пізніше від фактів, викладених в позові, тобто - 22 жовтня 2004 року прийнято Закон N 2128-ІУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток". Цей Закон набрав чинності в день його оприлюднення - 18 листопада 2004 року.

Оскільки дитина позивачки досягла 15-річного віку 25 травня 2004 року, право позивачки на додаткові дні соціальної відпустки, передбаченою ст. 182-1 КЗпП України, ст. 19 Закону України „Про відпустки", припинилось не виникаючи саме 25 травня 2004 року, щорічну відпустку позивачка відгуляла у липні-вересні 2004 року, а право за законом на додаткову соціальну відпустку з'явилось тільки 18 жовтня 2004 року.

В ділах ВАТ „Конструкція" відсутній хоча б один документ про вдівство позивачки, заява на отримання податкової пільги і таке інше. Тобто документи, якими підтверджується право не тільки на податкову пільгу, а і на інші привілеї одинокої матері.

В матеріалах комісії по трудовим спорам ВАТ „Конструкція" не міститься жодного звернення позивачки за підставами, викладеними в позові.

Посилаючись на зазначене, а також на ч. І ст.233 КЗпП України просив суд відмови в задоволенні позову ОСОБА_1, враховуючи й пропуск нею строку позовної давності.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог /ст.11 ЦПК України/, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із представлених у матеріалах справи документів вбачається, що ОСОБА_1 20 лютого 1986 року була прийнята на роботу в Донецькій завод металоконструкцій, який 11.02.1994 року був перейменований у відкрите акціонерне товариство «Конструкція». Згідно з наказом № 195/к від 26 липня 2009 року вона була звільнений з підприємства за ст. 40 п. 1 КЗпП України, за скороченням штату.

(а.с. 5-6, 21, 65 - 75)

У лютому 2011 року назва відкритого акціонерного товариства «Конструкція»змінена на публічне акціонерне товариство «Конструкція».

(а.с. 58 60)

ОСОБА_1 була одружена з ОСОБА_6 з 14 липня 1988 року, від даного шлюбу у них народилася дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_3 помер.

(а.с. 7-9)

За час роботи ОСОБА_1 у ПАТ «Конструкція»соціальна відпустка як працівнику, який має дитину, тривалістю 7 днів була використана нею за період роботи у 2005 2006 роки та тривала з 19.06.2006 року по 25.09.2006 року. За періоди роботи 2006 2007 роки і 2007 2008 роки така відпустка позивачці адміністрацією підприємства не надавалася.

(а.с. 21)

Згідно з частинами 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з

дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тому доводи представника відповідача щодо порушення позивачкою порядку врегулювання нею трудового спору та порушення строку давності звернення до суду з питання виплати компенсації за невикористані відпустки не ґрунтуються на законі.

У відповідності з частинами 1, 3 ст. 182-1 КЗпП України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).

Зазначена у частині першій цієї статті відпустка надається понад щорічні відпустки, передбачені статтями 75 і 76 цього Кодексу, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переноситься на інший період або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 7 ст. 20 Закону України «Про відпустки»додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені статтями 6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

Частиною 1 ст. 23 Закону України «Про відпустки»(у редакції, що діяла на період виникнення спірних відносин) передбачено: витрати, пов'язані з оплатою відпусток, передбачених статтями 6, 7, 8, 13, 14, 15, 151, 16, і 19 цього Закону, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи , організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то належні суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.

За приписом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки»у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 мала право на додаткову відпустку як працівник, якій має дитину за 2004, 2005, 2007 роки, але це право не використала.

Посилання представника відповідача на Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", як й доводи про те, що на момент набрання чинності Законом України «Про відпустки»дитина позивачка досягла 15-річного віку не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують доводи позивачки, які ґрунтуються на положеннях трудового законодавства України.

У порушення ст.116 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки»ПАТ «Конструкція» повний розрахунок з ОСОБА_1 за всі не використані нею дні додаткові відпустки, а саме: за 2004, 2005, 2007 роки не зробило.

Відповідно до статті 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних

причин строків, встановлених статтею 233 КЗпП України, суд може поновити строки.

Позивачка звернулася до суду 23 липня 2010 року, тобто з пропуском, встановленого статтею 233 КЗпП України, строку звернення до суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані в силу ст.60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що права позивачки на своєчасне отримання компенсації за невикористані додаткові відпустки були

порушені, їй було завдано моральну шкоду. Проте, позивачкою не доведено суду поважність причин пропуску строку на звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди. Тому суд позовні вимоги ОСОБА_1 задовольняє частково: в частині зобовязання ПАТ «Конструкція»нарахувати та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані нею як одинокою матерю дні додаткової соціальної відпустки за 2004, 2005, 2007 роки.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ПАТ «Конструкція»моральної шкоди в розмірі 1000 грн. слід відмовити.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору внаслідок звільнення позивача за законом від його сплати належать до стягнення на користь держави з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 11 ,60, 88, 214,215, 224-228 Цивільно-процесуального кодексу України, ст. 116, 182-1, 233, Кодексу законів про працю України, ст.ст. 19, 20, 23, 24 Закону України «Про відпустки», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Конструкція» про зобовязання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані додаткові відпустки та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Зобовязати публічне акціонерне товариство «Конструкція»нарахувати та виплатити грошову компенсацію ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані нею як одинокою матерю дні додаткової соціальної відпустки за 2004, 2005, 2007 роки.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Конструкція»на користь держави судовий збір в розмірі 8 (вісім) гривень 50 копійок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Конструкція»на користь державного бюджету Будьоннівського району м. Донецька (рахунок № 31217259700003 ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПО 34686940, МФО 834016) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гривень.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: