Ухвала суду № 22435285, 14.07.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2011 р.справа № 2а-10685/10/0870 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

при секретарі судового засідання:Ліпіній О.О.

за участю представників:

позивача:- ОСОБА_1, дов. від 28.04.11

відповідача:- ОСОБА_2, дов. від 10.01.11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року

у справі № 2а-10685/10/0870

за позовом відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.. А. М. Кузьміна»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А. М. Кузьміна»(відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. Виданого 26.04.2011, Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.. А. М. Кузьміна») звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 07.10.2010 №0000630801/0, від 26.10.2010 №0000630801/1, 09.12.2010 №0000630801/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що встановлені відповідачем під час перевірки порушення п.1.3, п.1.8, ст.1, пп.7.4.1 п.7.4., пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8 Порядку ведення реєстру отримання та виданих податкових накладних, п.5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 рік, не відповідають фактичним обставинам, нормам чинного законодавства. Посилання відповідача на відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з операцій придбання брухту металів від постачальників, які виступають транзитерами із залученням вигодо формуючих підприємств, якими не задекларовані податкові зобовязання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності, є помилковим. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.11 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 07.10.10 № 0000630801/0, від 26.10.10 № 0000630801/1, від 09.12.10 № 0000630801/2.

Спеціалізована державна податкова інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, не погодившись з постановою суду, подала апеляційну скаргу (а.с.128 т.7), в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в повному обсязі відмовити в позовові. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Вказаним Законом встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує. В поданих суду письмових запереченнях позивач зазначає, що ним виконані всі умови для отримання суми бюджетного відшкодування. Податковий орган не заперечує факту здійснення господарських операцій з постачання металобрухту та не вказує на їх безтоварність. Пункти 1.8, 1.3 Закону України «Про податок на додану вартість», на які посилається відповідач, є відсильними, не встановлюю ть певних правил формування бюджетного відшкодування.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь»ім.А.М.Кузьміна»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 по 30.06.2010, за результатами якої складений акт від 30.09.2010 №552/08-01/00186536.

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.1.3,п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.05 №244, п.5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997, в результаті чого завищено суму бюджетного від шкодування за липень 2010 року на загальну суму податку на додану вартість - 10857999,00 грн.

До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що позивачем до складу податкового кредиту, відємного значення червня 2010 року та бюджетного відшкодування липня 2010 року включено суми податку на додану вартість по податковим накладним, які були виписані постачальниками з придбання металобрухту на загальну суму ПДВ 10857998,96 грн. Постачальники виступають транзитерами з залученням вигодоформуючих підприємств, які не декларували податкові зобовязання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності.

Так, постачальники контрагенти позивача ПП «Ферро-Ю», ТОВ «ТД «Металпром», ТОВ МП «ПМК», ТОВ «Карат», ТОВ «МетЕкс», ТОВ «Авиком ЛТД», ТОВ «Аурум», ТОВ «Зап-Екостальтрейдинг», ТОВ «Енерговосток»не включили відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового зобовязання у відповідних податкових (звітних) періодах, у звязку з чим виявлено розбіжності між даними податкового обліку позивача та вказаних підприємств.

Згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів ТОВ «ТПК Укрсплав», ТОВ «Кримсплав», ПП «Гелей», ТОВ «Вторстил», ТОВ «НПК «Метінвест», ТОВ «Валкос групп», ПП «Родос плюс», ТОВ «Метпром-компані», ТОВ «Втормет-Дніпропетровськ», ТОВ «САН», ТОВ «Елада 21», ТОВ «Северський-2», ТОВ «Універсал-буд»зясовано відповідність задекларованого податкового кредиту та податкових зобовязань постачальників, проте по ланцюгу постачання встановлено постачальників вказаних підприємств, у яких відсутні податкові зобовязання та по яких виявлено факти неподання (умисного неподання) податкових декларацій з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених обставин, відповідачем зроблений висновок, що продавці та їх постачальники працювали в одному сегменті ринку, в якому існують налагоджені стабільні звязки, учасники якого обізнані стосовно один одного. Здійснення операцій, які не мають економічної ділової мети, а лише намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, що суперечить вимогам законодавства, вказує на нікчемність операцій.

На підставі акту перевірки від 30.09.2010 №552/08-01/00186536 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 № 0000630801/0, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10857999,00 грн. за липень 2010 року.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Скарги позивача залишені без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 - залишено без змін.

За результатами розгляду скарг відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 26.10.2010 №0000630801/1, від 09.12.2010 №0000630801/2 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10857999,00 грн. за липень 2010 року.

Виходячи з фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про необґрунтованість висновку відповідача, оскільки такий висновок базується на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

Висновки відповідача, зроблені в акті перевірки, є помилковими, відомості про постачальників позивача, контрагентів постачальників не впливають і не спростовують факт здійснення господарських операцій між позивачем і постачальниками (його контрагентами).

Факт відвантаження на адресу позивача металобрухту та отримання позивачем вказаного товару в межах укладених вказаними особами відповідних договорів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідачем не заперечується, підтверджений відповідними первинними документами.

Зокрема, факт отримання металобрухту від перелічених вище підприємств постачальників підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків-фактур, накладних, актів приймання. Товарність вказаних операцій податковим органом не оспорюється.

Виходячи з умов укладених договорів між позивачем та його контрагентами постачальниками металобрухту, їх фактичних дій, вказані договори не містять ознак фіктивності або інших ознак, за яких він може бути визнаний нікчемним.

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні постачальники позивача були зареєстровані уповноваженими органами як субєкти господарювання, у встановленому порядку цивільної дієздатності не позбавлені, перебували на обліку в податкових органах як платники податку на додану вартість.

Отриманий позивачем товар в повному обсязі ним оплачений шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників, в тому числі податку на додану вартість в ціні вказаного товару, про що свідчать банківські виписки.

З огляду на викладене висновок відповідача в акті перевірки про нікчемність операцій є безпідставним, таким, що не підтверджений в установленому порядку. Відповідні докази, як того вимагає ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, ані під час вирішення справи в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідачем не подані, в матеріалах справи відсутні.

Також помилковим є висновок відповідача про неправомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податко вого кредиту з тих підстав, що податковий кредит не підтверджується податковими зобов'язаннями продавців товару, їх контрагентами.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»забороняє включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок складення та видачі податкових накладних визначений п.7.2 ст.7 цього ж Закону. Порядок заповнення податкової накладної затверджений наказом ДПА України від 30.05.97 № 165.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної визначає, коли податкова накладна вважається недійсною, а саме: у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

Як зазначено в п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається в тому числі у випадку, коли зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

Відповідачем доказів анулювання свідоцтва про реєстрацію контрагентів позивача в якості платника податку на додану вартість, виключення їх з реєстру платників податку на додану вартість не надано, податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені вказаними вище особами у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що свідчить про правомірність видачі податкових накладних.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Пункт 1.3 цієї ж статті визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Зако ном зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшко дуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податко вого періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає від'ємне значення у тому випадку, якщо сума податку на додану вартість у відповідному розмірі сплачена отримувачем товару у попередньому періоді постачальникам таких товарів.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару саме постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення, зокрема, не передбачає таку умову, як сплата податку на додану вартість постачальником товару до бюджету.

Виходячи з положень пп.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки. При цьому на позивача обовязок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України). Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету.

Діюче законодавство, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює зобовязання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем, контрагентами продавця, не передбачає відповідальності платника податку за порушення його контрагентом податкового законодавства, або обов'язок здійснювати контроль за сплатою контрагентом податків та порядок коригування податкового кредиту у разі їх несплати або визнання статутних та реєстраційних документів недійсними.

Тобто, невиконання постачальником товару, його контрагентами своїх зобовязань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит і, в подальшому, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у встановлених Законом випадках.

В даному випадку, якщо контрагент позивача або особа, яка має (мала) договірні відносини з контрагентом позивача, і не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб і не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах, у звязку з чим колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено в установленому порядку правомірність зменшення суми бюджетного відшкодуванні податку на додану вартість.

Виявлені відповідачем порушення з боку контрагентів позивача ґрунтуються лише на актах перевірок податкових органів. Жодним документом, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обовязковим для застосування на всій території України, не встановлено фактів несплати податків контрагентами позивача.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що фактичні дії позивача під час укладення договорів з вказаними вище особами, їх виконання та відображення відповідних господарських операцій в податковому обліку не свідчать про протиправність дій позивача, наявність у нього мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства, була спрямована на порушення публічного порядку. Викладені відповідачем в акті перевірки факти не є законодавчо встановленими підставами для визнання укладених позивачем угод нікчемними з відповідними правовими наслідками.

Таким чином, позивачем правомірно до податкового кредиту включено суму, сплаченого при придбанні товару податку на додану вартість, яка підтверджена належним чином оформленими податковими накладними, та відображено в податковій декларації з податку на додану вартість, у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість та зменшенні розміру бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи обєктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про необхідність задоволення заявлених у даній адміністративній справі позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 січня 2011 року у справі № 2а-10685/10/0870 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко