Постанова № 22434720, 28.03.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2012 р.

11 год.10 хв.Справа № 2-а-5834/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Кравченко А.О.,

за участю:

представника пазивача - Довбиш Г.В.,

представника відповідача - Бурнази Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Каланчацький маслозавод"

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Каланчацький маслозавод» (далі позивач, ПАТ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, МДПІ) у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18.07.2011р. № 0000013500, яким позивачу збільшено грошові зобовязання з податку на прибуток на 109308,00 грн., у тому числі за основним платежем на 87446,00 грн. та за штрафними санкціями на 21862,00 грн.

У звязку з тим, що Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція реорганізована, а її правонаступником є Чаплинська міжрайонна державна податкова інспекція Херсонської області Державної податкової служби, що підтверджується випискою із Єдиного державного реєстру від 29.02.2012 р., за клопотанням представника відповідача на підставі ст. 55 КАС України суд допустив процесуальне правонаступництво.

Таким чином, відповідачем по справі слід вважати Чаплинську міжрайонну державну податкову інспекцію Херсонської області Державної податкової служби.

Позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення - рішення тому, що вважає, що воно складене на підставі протиправних висновків акту планової виїзної перевірки від 05.07.2011р. № 07/2310/00447652 (далі - акт № 07). Зокрема позивач вважає, що відповідач неправомірно оцінив результати його господарської діяльності за 2007-2010 роки та неправомірно визначив його обовязки стосовно нарахування та виплати дивідендів власним засновникам. Позивач стверджує, що отримав прибуток за 2007-2009 роки, дивіденди засновникам не нараховував та не виплачував, прибуток направив на розвиток підприємства, а тому не зобовязаний нараховувати авансові внески з податку на прибуток при його розподілі.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що позивач за результатами 2007-2009 років отримав прибуток у сумі 1165941,6 грн., який, за даними бухгалтерського обліку позивача на кінець 2009 року, значився як нерозподілений прибуток. Відповідач стверджує, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-УІ (далі Закон №514) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Саме тому позивач, на думку відповідача, зобовязаний був нарахувати дивіденди у сумі 349782,48 грн. з нерозподіленого прибутку 1165941,6 грн., а при нарахуванні дивідендів у відповідності з п.7.8 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» нарахувати та сплатити в бюджет авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 87446,00 грн., незалежно від результатів оподаткування податком на прибуток результатів його основної діяльності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірне податкове повідомлення - рішення складене на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 05.07.2011р. № 07/2310/00447652.

При проведені перевірки відповідач встановив, що позивач як юридична особа зареєстрований 17.07.1997р. Каланчацькою райдержадміністрацією. У 2007-2009 роках позивач отримав прибуток від ведення господарської діяльності у сумі 1165941,6 грн. У порушення приписів ч.2 ст.30 Закону №514 позивач дивіденди учасникам товариства не нарахував, авансовий внесок податку на прибуток у сумі 87446 грн., при нарахуванні (виплаті) цих дивідендів в бюджет не сплатив, чим порушив вимоги п.7.8 ст.7 Закону№334. На думку відповідача, у позивача при отримані чистого прибутку у відповідності з ч.2 ст.30 Закону №514 відсутня альтернатива нараховувати чи не нараховувати дивіденди особам учасникам пропорційно частці кожного засновника, нарахування дивідендів є обовязком позивача як акціонерного товариства.

Суд, враховуючи думку відповідача з цього питання, зазначає, що за даними бухгалтерського обліку позивача станом на 01.01.2010 року на бухгалтерському рахунку №441 «Нерозподілений прибуток» обліковувався залишок у сумі 1604070,79 грн. у тому числі прибуток за 2007-2008 роки 857293,99 грн. та за 2009 рік - 308647,62 грн. Згідно з протоколами щорічних загальних зборів позивача від 14.11.2008р. № 14, від 13.11.2009р. № 15, від 05.11.2010р. №16 були прийняті рішення дивіденди не нараховувати та не виплачувати, а прибуток направити на розвиток виробництва.

За приписами п.7.8 ст.7 Закону №334 у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні. Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (25 відсотків), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Таким чином суд вважає, що обовязок сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток з дивідендів у платника податку виникає лише у випадку прийняття рішення про нарахування та виплату таких дивідендів тобто такий обовязок повязується з бажанням акціонерів отримати належні їм дивіденди від участі у цьому товаристві. Як зазначається сторонами акціонери-учасники позивача рішення про нарахування та виплату дивідендів не приймали, а отриманий прибуток направили на розвиток виробництва, а тому у позивача була відсутня подія, яка зобовязувала нарахувати та сплатити авансовий внесок податку на прибуток у сумі 87446,00 грн.

Крім того суд зазначає, що у відповідності з ч. 2 ст. 30 Закону №514 виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. Ці зімни до закону №514 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 30.11.2010 р. N 22-рп/2010.

У подальшому Законом України «Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році» від 3 грудня 2010 року № 2774-VI, зазначені вище зміни були повторно внесені. Статтею 6 цього закону передбачено, що він набирає чинності з дня його опублікування і застосовується з 30 листопада 2010 року та діє до 1 січня 2011 року.

Таким чином норма про обовязковість виплати дивідендів у розмірах не менш ніж 30 відсотків від чистого прибутку була прийнята Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010р. №2154-УІ, тобто діяла з 27.04.2010 року по 30.11.2010, відповідно до Рішення КС України від р. N 22-рп/2010, а також із 30.11.2010р., на підставі Закону № 2774-VI та не стосувалась розподілення прибутку, отриманого платником податку до 01.01.2010 року.

На підставі зазначеного суд повністю скасовує податкове повідомлення - рішення від 18.07.2011р. № 0000013500, яким позивачеві збільшено грошові зобовязання з податку на прибуток на 109308,00 грн., у тому числі за основним платежем на 87446,00 грн. та за штрафними санкціями на 2186,002 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Каланчацький маслозавод" до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції в Херсонській області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення рішення.

Визнати нечинним податкове повідомлення рішення від 18.07.2011р. № 0000013500.

Стягнути із Державного бюджету на користь Приватного акціонерного товариства "Каланчацький маслозавод" понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1093,08 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 квітня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.6