Ухвала суду № 22427339, 25.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушаков Т.С.

Суддя-доповідач - Попов В.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року справа №2а-6135/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Попова В.В.

суддів Лях О.П. , Горбенко К.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі № 2а-6135/11/1270 за позовом Приватного акціонерного товариства "Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000282342 від 25.06.2011 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі № 2а-6135/11/1270 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» до Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області про визнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення № 0000282342 від 25.06.2011 року,задоволено у повному обсязі, а саме.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області в частині винесення податкового повідомлення-рішення № 0000282342 від 25.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 129023,75 грн.

Скасувано податкове повідомлення-рішення № 0000282342 від 25.06.2011 року, яким збільшено суму грошового зобовязання податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 129023,75 грн. (сто двадцять девять тисяч двадцять три гривні 75 копійок).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини по справі.

Приватне акціонерне товариство «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» (далі ПАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання») є юридичною особою, ідентифікаційний код 19074691.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 10.05.2011 року по 06.06.2011 року було проведено планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» (код за ЄДРПОУ 19074691) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 445/23/19074691 від 10.06.2011 року, в пункті 2 висновків якого зазначено, що ПАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» порушило пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94 - ВР (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року № 514 (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.2010 року № 2154, та Законом України від 03.12.2010 року № 2774) в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток за 1 півріччя у сумі 103219 грн., нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати за результатами фінансово - господарської діяльності за 2009 рік.

Не погодившись з висновками акту перевірки, ПАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» надав податковому органу свої заперечення від 17.06.2011 року № 188.

У відповіді на заперечення від 24.06.2011 року № 8512/23 податковий орган зазначив, що порушення пп. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94 - ВР (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року № 514 (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.2010 року № 2154, та Законом України від 03.12.2010 року № 2774) виникло в частині авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів, є обґрунтованими та такими, що не суперечать чинному законодавству.

25.06.2011 року податковим органом на підставі акту перевірки від 10.06.2011 року № 445/23/19074691 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000282342, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем податок на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на загальну суму 129023,75 грн. (за основним платежем 103129 грн., 25804,75 грн.).

Відповідно до п. 75.1. Податкового кодексу України (далі ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п.п. ПК України 75.1.2. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Правовідносини пов'язані з виплатою дивідендів регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законами України «Про акціонерні товариства» (далі - Закон №514), «Про господарські товариства» (далі - Закон №1576) та іншими законодавчими актами.

Згідно абзацу другого пункту 1.9 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334), дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним не корпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Частиною 5 ст. 87 Господарського кодексу України визначено, що прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Згідно п.п. 7.8.2. п.7.8 ст. 7 Закону № 334 емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2, підпункту 7.8.5 пункту 7.8 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Пунктом 11 розділу VII Прикінцевих положень Закону України від 27.04.2010 року №2154- VI «Про державний бюджет на 2010 рік» (який набрав чинності 30.04.2010 року та діяв в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внесено зміни до ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (Закон № 514), відповідно до яких виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків.

Розмір виплати дивідендів може бути збільшений за рішенням загальних зборів акціонерного товариства.

Статтею 10 Закону України «Про господарські товариства» (Закон №1576) передбачено, що учасники товариства мають право:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно статті 37 Закону №1576 статут акціонерного товариства, крім відомостей, вказаних у статті 4 цього Закону, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону №1576 вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та виду акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Реєстрація акціонерів (їх представників), які прибули для участі у загальних зборах, здійснюється згідно з реєстром акціонерів у день проведення загальних зборів виконавчим органом акціонерного товариства або реєстратором на підставі укладеного з ним договору. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.

Частиною п'ятою статті 41 Закону №1576 визначено, що до компетенції загальних зборів, зокрема, належить:

а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

б) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу;

в) обрання і відкликання членів наглядової ради;

г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства;

д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Відповідно до статті 154 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного і капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Згідно ч. 1 та 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми ст. 1-49 Закону України «Про господарські товариства (№1576 ) втрачають чинність через два роки з дня набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства» (№514).

Відповідно до ч. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства» статути та інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, дія статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» (№1576) протягом двох років відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЗаконуУкраїни «Про акціонерні товариства» (№514 ) надає цим нормам статусу складової положень Закону України «Про акціонерні товариства».

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій:

1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства;

2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону. З огляду на викладене можливо прийти до висновку, що до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариства», застосовуються положення статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства».

Акціонерні товариства, які, починаючи з 30.04.2009 року, привели свою діяльність у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», мають керуватись у своїй діяльності Законом України «Про акціонерні товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими ж актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами.

Відповідно ст. 30 Закону №514 встановлено порядок виплати дивідендів.

1. Дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.

Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

2. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.

В разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства або спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. (Частина друга статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами 2154 від 27.04.2010 року зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 22-рп/2010 від 30.11.2010 року, N 2774 від 03.12.2010 року; в редакції Законів N2856-71 від 23.12.2010 року, N2994 від 03.02.2011 року).

Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. (Абзац перший частини третьої статті 30 в редакції Законів N 2154 від 27.04.2010 року - зміни застосовуються у 2010 році - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 22-рп/2010 від 30.11.2010 року, №774 від 03.12.2010 року - застосовується з 30 листопада 2010 року та діє до 1 січня 2011 року, N2994 від 03.02.2011 року). У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариства і втручатися у господарську діяльність товариства. Господарським судам необхідно враховувати також умови та порядок розподілу та виплати дивідендів, а також обмеження на їх виплату, встановлені частиною третьою статті 158 Цивільного кодексу, щодо випадків, коли АТ не має права оголошувати та виплачувати дивіденди.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2009 року було проведено збори акціонерів ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» по затвердженому порядку денному, де четвертим питанням необхідно було вирішити затвердження розподілення прибутку за 2007 - 2008 роки, прийняття нормативів розподілення прибутку на 2009 рік.

Згідно протоколу зборів акціонерів ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» було встановлено, що за 2007 рік отримано чистого прибутку в сумі 459 тис. грн., яка розподілена наступним чином:

5% резервний фонд - 23 тис. грн.

70% фонд накопичення- 321,3 тис. грн.

25% інші фонди (ФМД, ФСР) - 114,7 тис. грн.

за 2008 рік отримано чистого прибутку в сумі 149 тис. грн., яка розподілена наступним чином:

5% резервний фонд- 7,5 тис. грн.

50% дивіденди- 74,5 тис. грн.

20% фонд накопичення- 29,8 тис. грн.

25% інші фонди (ФМД, ФСР)- 37,2 тис. грн.

та було запропоновано акціонерам затвердити розподіл прибутку без нарахування дивідендів в 2008 році в зв'язку економічною кризою. За що загальні збори акціонерів проголосували:

за - 7223586 акцій, проти - 0, утрималось - 0.

Було запропоновано затвердити нормативи розподілу чистої прибутку на рівні 2008 року, а саме:

5% резервний фонд

50% дивіденди

20% фонд накопичення

25% інші фонди (ФМД, ФСР)

20.09.2010 року було проведено збори акціонерів ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» по затвердженому порядку денному. Де п'ятим питанням необхідно було вирішити затвердження розподілення прибутку Товариства за висновками роботи за 2009 році.

Згідно протоколу зборів акціонерів ВАТ «Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання» було встановлено, що за 2009 рік отримано чистого прибутку в сумі 138 тис. грн. та вирішено виплатити дивіденди в розмірі 50% чистого прибутку.

Виплата дивідендів за 2009 рік була здійснена у грудні 2010 року у загальній сумі 56160,25 грн. через касу підприємства, що підтверджується видатковими касовими ордерам:

№101 від 09.12.2010 року на суму 53895 грн., отримувач ОСОБА_2;

№109 від 09.12.2010 року на суму 2265,25 грн., отримувач ОСОБА_3

Залишок дивідендів у сумі 2489,75 грн. було перераховано поштовими переводами у березні 2011 року, що підтверджується відомістю про виплату (перерахуванню) дивідендів акціонерам товариства від 09.12.2010 року №72.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції , щодо необґрунтованності твердження податкового органу щодо несплати авансового внеску з податку на прибуток за 1 півріччя у сумі 103219 грн., яку податковий орган визначив із суми нерозподіленого прибутку 1367,0 тис. грн.., оскільки згідно п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України одним з принципів, на яких грунтується податкове законодавство України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позивач правомірно виплатив дивіденди саме з чистого прибутку.

Крім того, позивачем було самостійно виявлено помилку в частині несвоєчасної сплати авансового внеску. При поданні з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року підприємством було виправлено помилку та сплачено суму 17250 грн. авансового внеску. Також позивачем було самостійно нараховано та сплачено 5% штрафних санкцій.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі № 2а-6135/11/1270 за позовом Приватного акціонерного товариства "Свердловський завод гірничо-шахтного обладнання" до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000282342 від 25.06.2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів : В.В. Попов О.П.Лях

К.П. Горбенко