Ухвала суду № 22427210, 26.10.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ципко О.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2011 року справа №2а-4501/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д.

суддів Бадахової Т.П. , Ястребової Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а-4501/11/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” до Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання протиправним та скасування припису №71 від 28.01.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Луганське міське КП "Теплокомуненерго" звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування припису №71 від 28.01.2011 року. Позовні вимоги обґрунтував тим, що на підставі акту перевірки відповідач видав припис № 71 від 28.01.2011р. про припинення порушень прав споживачів - гр. ОСОБА_2, який є безпідставним, оскільки КП «Теплокомуненерго» з громадянами, які встановили автономне опалення з порушенням порядку, в договірних відносинах не знаходиться, ці громадяни перебувають у договірних відносинах з виконавцем послуг, яким позивач не є. КП «Теплокомуненерго» знаходиться в договірних відносинах з виконавцем послуг, на балансі якого знаходиться будинок, та веде облік нарахувань та оплати за надане виконавцю тепло та гарячу воду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства “Теплокомуненерго” задоволені повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано припис управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 28 січня 2011 року №71 про припинення порушень прав споживачів ЛМКП «Теплокомуненерго» гр.. ОСОБА_2

Відповідачем на вказане судове рішення подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.1 п.1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», ст..19 ЗУ «Про теплопостачання».

Суд не взяв до уваги, що після встановлення автономної системи опалення в квартирі споживача, останній перестав фактично отримувати теплову енергію від позивача, тому й не повинен був сплачувати, але «Теплокомуненерго» продовжувало нараховувати плату за послуги, які фактично не надавались. Позивач змішує поняття неправомірного самостійного відключення споживача від мереж ЦО та ГВП, з проведенням нарахування і покладання обов»язків на споживача за ненадані послуги, які є іншими правовідношеннями.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання юридична особа Луганське міське комунальне підприємство "Теплокомуненерго" (далі - Луганське МКП "Теплокомуненерго") є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996 року № 31, зареєстрованим виконавчим комітетом Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996 року, ідентифікаційний код 24047779 (а.с.10), діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 року № 30/19, адреса місцезнаходження: 91005 м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а (а.с.9).

До управління у справах захисту споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів, а саме - про відмову у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонентів Луганського МКП "Теплокомуненерго" та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення зверталась гр. ОСОБА_2, за зверненням якої працівниками відповідача здійснені позапланові перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у Луганському МКП "Теплокомуненерго".

За результатами перевірки складено акт, в якому зафіксовано порушення прав споживачів, у зв'язку з цим начальник управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області дійшов висновку про наявність законних підстав для припинення нарахувань за послуги, які фактично не надаються та проведення перерахунків з моменту звернення гр. ОСОБА_2 до Луганського МКП "Теплокомуненерго".

Відповідно до акту перевірки управлінням у справах захисту споживачів в Луганській області видано припис № 71 від 28.01.2011 року про усунення порушень з боку Луганського МКП "Теплокомуненерго" прав споживачів, а саме приписано: ЛМКП «Теплокомуненерго» припинити порушення прав гр.. ОСОБА_2 в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги; припинити нарахування виплат за ненадані послуги, провести перерахунок гр.. ОСОБА_2 та про прийняті заходи повідомити відповідача (а.с.8).

Законом України "Про захист прав споживачів" встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо:

1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції;

2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення;

3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору;

4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач;

5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;

6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою;

7) ціну продукції визначено неналежним чином;

8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Відповідальність субєкта господарювання у разі порушення прав споживачів настає у випадках, зазначених в статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», цей перелік є вичерпним, і саме у вказаних випадках може бути видано припис про усунення цих порушень, та накладено стягнення штрафу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття вказаної постанови та, крім того, що фактично предметом розгляду в даній справі є спір між позивачем - теплопостачальною організацією та споживачами теплової енергії з приводу відмови їх від отримання теплової енергії та оспорювання правомірності нарахування оплати за поставлену теплову енергію, що не підпадає під перелік випадків, за які субєкт господарювання несе відповідальність, як за порушення прав споживачів.

Згідно із підпунктом 9 пункту 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач має право, серед іншого, на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання та отримання компенсації за перевищення строків проведення аварійно-відбудовних робіт, а пунктом 24 цих Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, при цьому відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункт 25 Правил).

На виконання пункту 25 Правил № 630 наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за № 1478/11758, затверджений Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Згідно пункту 4 статті 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” № 877-V від 5 квітня 2007 року орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що питання, повязані з виробництвом теплової енергії та її постачанням, яке здійснюється на договірній основі, у тому числі і питання відключення від теплопостачання у встановленому порядку, відноситься до сфери господарської діяльності теплопостачальної організації. Тобто спір між теплопостачальною організацією та споживачем підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Колегія також погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що відносини, які виникли між позивачем та мешканцями квартир багатоквартирного будинку, не відносяться до правовідносин, які підпадають під дію Закону України “Про захист прав споживачів”, і відповідачем за результатами перевіркицей припис видано безпідставно.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія вважає, що відповідач не довів суду правомірності своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції спір по суті вирішений вірно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а-4501/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2011 року по адміністративній справі №2а-4501/11/1270 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий І.Д.Компанієць

Судді Т.П. Бадахова

Л.В.Ястребова