Ухвала суду № 22415562, 20.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року справа №2а-2503/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чумака С.Ю.

суддів Карпушової О.В. , Ляшенка Д.В.

при секретарі Валовій В.Ю.,

за участю представника позивача Дуденченко В.П. та представника відповідача Ведмеденко Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антрацитівської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі № 2а-2503/11/1270 за позовом Приватного підприємства «Углепромсервіс» до Антрацитівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2011 року №0000032310/0, яким йому донарахуване податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 1988142,2 грн, з яких 1590512,36 грн. основний платіж, 397629,84 грн. штрафні санкції. В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням діючого законодавства, оскільки наказом № 42 від 25.01.2011 податковим органом було призначено позапланову виїзну перевірку, а фактично було проведено позапланову невиїзну перевірку. В акті перевірки зазначено, що розбіжності між сумою задекларованого податкового зобовязання Позивача та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами покупцями за період з 01.08.2009 по 30.12.2010 складають 2132612,86 грн., причиною розбіжностей є відсутність податкових зобовязань ПП «Углепромсервіс» в деклараціях з ПДВ за грудень 2009 року, квітень, травень, липень-жовтень 2010 року. З акту перевірки вбачається, що за вказані періоди декларації позивачем не подані, тобто висновок щодо відсутності податкових зобовязань у деклараціях відповідачем зроблено без дослідження самих декларацій. При цьому податкові декларації з ПДВ за червень, липень, серпень та вересень 2010 року подавалися до Антрацитівської ОДПІ, проте не були визнані, як податкова звітність. В подальшому позивач знову подавав ці декларації, але відповідач штучно створював умови для їх неприйняття, що підтверджено відповідними судовими рішеннями. Крім того, в порушення норм чинного законодавства акт після його реєстрації на адресу Товариства не надходив, лише 23.02.2011 надійшло оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Таким чином відповідач позбавив Товариство права надати заперечення на акт перевірки та порушив встановлений п.86.8 Податкового кодексу України порядку прийняття податкового повідомлення-рішення. За запитом Товариства, копію акту перевірки було направлено лише 09.03.2011, тобто після прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення. Також при нарахуванні штрафних санкцій податковий орган застосував розмір штрафу не встановлено чинним законодавством.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року позовні вимоги задоволені, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасоване. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для застосування до спірних відносин саме пп. 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України. Крім того, податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм статті 86 ПК України, а застосований розмір штрафної санкції не відповідає розміру, передбаченому законодавством.

Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, відмовивши в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Заслухавши доповідь суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши за матеріалами справи наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що наказом Антрацитівської ОДПІ від 24.01.2011 №41 на підставі ст. 20, п.п. 78.1.1, 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та доповідної записки від 24.01.2011 було призначено проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПП «Углепромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2009 по 01.01.2011 (том 1 а.с.139).

25.01.2011 року працівниками податкового органу було складено акт № 8/23-36021638 про не допуск посадових осіб до проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Углепромсервіс» (том 1 а.с.141) та акт №5/23-36021638 про відсутність посадових осіб ПП «Углеепромсервіс» за юридичною адресою (том 1 а.с.142).

25.01.2011 начальник Антацитівської ОДПІ видає наказ № 42 на підставі ст. 20, 79 Податкового кодексу та доповідної записки від 24.01.2011 про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Углепромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2009 по 01.01.2011 (том 1 а.с.144).

На підставі наказу №42 від 25.01.2011 було видано повідомлення № 591 від 25.01.2011, яке було вручено представнику ПП «Углепромсервіс» (том 1 а.с.145).

В період з 28.01.2011 по 10.02.2011 відповідачем відповідно наказу № 42 від 25.01.2011 здійснено невиїзну позапланову документальні перевірку ПП «Углепромсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.08.2009 по 01.01.2011, за результатами якої складено акт №44/23/36021638 від 16.02.2011 (том 1 а.с.149-169).

Згідно висновків вказаного акту за період з 01.08.2009 по 31.12.2010 підприємство задекларувало податкових зобовязань у сумі 3769691,00 грн. Перевіркою встановлено заниження податкового зобовязання в сумі 1590519,36 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 19750 грн., травень 2010 року у сумі 9227,5 грн., за серпень 2010 року у сумі 12926,25 грн., за вересень 2010 року в сумі 1532604,83 грн., за жовтень 2010 року у сумі 16010,78 грн. Причиною розбіжностей між сумою задекларованого податкового зобовязання позивачем та сумою податкового кредиту, задекларованого підприємствами покупцями, зазначено відсутність податкових зобовязань позивача в деклараціях з ПДВ за грудень 2009 року, квітень, травень, липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року.

За наслідками перевірки податковий орган дійшов висновку, що ПП «Углепромсервіс» порушило п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4., п.п.7.2.3 п.7.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1590519,36 грн.

На адресу ПП «Углепромсервіс» податковим органом було направлено повідомлення про запрошення № 999 від 09.02.2011, в якому зазначено дата підписання та отримання акту перевірки з 11 по 15 лютого 2011 року (том 1 а.с.171).

Зазначене повідомлення отримано позивачем 16.02.2011 року (том 1 а.с.173) та штамп повернення повідомлення про вручення поштового відправлення зазначений 17.02.2011.

Податковим органом 16.02.2011 складено акт №10/23-36021638 про відмову від підписання акту невиїзної позапланової документальної перевірки ПП «Углепромсервіс», в якому посадові особи податкового органу зазначили, що на адресу ПП «Углепромсервіс» було направлено запрошення № 999 від 09.02.2011 на підписання та ознайомлення з актом перевірки, яке було отримано уповноваженою особою ПП «Углепромсервіс» ОСОБА_4 16.02.2011, але посадові особи не прибули та не підписали акт перевірки від 16.02.2011 № 44/23-36021638 (том 1 а.с.174). Але суд першої інстанції правильно зазначив, що вказаний акт відмови від підписання акту перевірки не може бути належним доказом у розумінні ст. 70 КАС України, оскільки саме 16.02.2011 року ОСОБА_4 отримала повідомлення про запрошення № 999, що підтверджується копією поштового повідомлення ( т. № 1 а.а. 172-173), яке було повернуто лише 17.02.201 року. Тобто станом на день складення акту про відмову від підписання акту перевірки у відповідача не було даних про отримання позивачем вказаного запрошення. Крім того, оскільки саме запрошення було отримано саме у день складення акту, колегія суддів вважає, що відповідач таким чином позбавив позивача будь-якої можливості дійсно ознайомитись та підписати акт перевірки.

Відповідачем 17.02.2011 на адресу ПП «Углепромсервіс» було направлено акт невиїзної позапланової документальної перевірки (том № 1 а.с. 175). Конверт з актом було повернуто 23.02.2011 року до податкового органу з позначкою причин не вручення поштової кореспонденції «за зазначеною адресою не проживає» (том № 1 а.с. 176).

Колегія суддів не приймає цю обставину в якості доказу того, що позивач не знаходиться за місцем своєї реєстрації, оскільки за тиждень до цього 16.02.2011 року представником позивача як зазначалось вище за цією ж адресою отримано повідомлення про запрошення для підписання акту перевірки. Всі судові повістки та інші документи позивачу також направлялись за цією ж адресою і своєчасно отримувались. Крім того, адрес позивача на конверті зазначена з виправленнями, а номер будинку є незрозумілим.

23.02.2011 Антрацитівською ОДПІ за результатами невиїзної позапланової документальної перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000032310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання у сумі 1590512,36 грн. та нараховано штрафних санкцій у розмірі 397629,84 грн. (том 1 а.с.177).

Спірне питання полягає у визначенні сум податкового зобовязання позивача через їх відсутність в деклараціях з ПДВ за грудень 2009, квітень, травень, липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року.

В період, за який було здійснено перевірку позивача діяв Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), який визначав платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168 обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону №168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168 датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З акту перевірки та наданих копій договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів прийому-передачі вбачається, що у період з 01.09.2010 по 30.09.2010 року позивач знаходився у договірних відносинах з ТОВ «Укрторг» з питань збереження вугілля (договор №10/09-01 від 01.09.2010).

Згідно первинніх документів за даним договорів ПП «Углепромсервіс» повинно було включити до сум податкового зобовязання у сумі 7624416,67 грн., що співпадає з сумою податкового зобовязання в додатку №5 до податкової декларації за вересень 2010 року.

З акту перевірки та наданих копій договорів, податкових накладних, видаткових накладних, актів прийому-передачі вбачається, що у період з 28.08.2009 по 31.12.2010 року позивач знаходився у договірних відносинах з ТОВ «Імперія» з питань купівлі-продажу вугілля (договор №28/08 від 28.08.2009).

Згідно первинніх документів за даним договорів ПП «Углепромсервіс» повинно було включити до сум податкового зобовязання у сумі 3938816,16 грн., що співпадає з сумою податкового зобовязання в додатку № 5 до податкових декларації за квітень, травень, сепрень, вересень, жовтень 2010 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2011 року у справі №2а-9833/10/1270 задоволені позовні вимоги ПП «Углепромсервіс» до Антрацитівської ОДПІ та зобовязано відповідача прийняти податкові декларації позивача з ПДВ за червень-вересень 2010 року. \ т. № 2 а.с. 145-147\.

В період надання декларацій за червень-жовтень 2010 року діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» (далі Закон № 2181), згідно з п.п. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 якого контролюючий орган повинен прийняти декларації без попередньої перевірки зазначених в них показників, через канцелярію, або по поштовому зв'язку , без висування будь - яких передумов, не прийняття розцінюється як перевищення службових повноважень.

Відповідно до п.п.4.3.4 п.4.3 ст.4 Закону № 2181 застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків не передбачених цим пунктом не дозволяється.

За п.п. 20.1.27 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України податковий орган має право визначати у передбачених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобовязань платників податків.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на ці положення колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, у податкового органу право самостійно визначити суму грошових зобовязань виникає тільки у разі виявлення фактів заниження або завищення суми податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Оскільки податковий орган не приймав податкові декларації за червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2010 року, що встановлено вказаним судовим рішенням та не заперечується самим відповідачем, в яких позивач визначав суму податкового зобовязання з ПДВ за вказаними в акті перевірки контрагентами, тобто відсутній факт подання такої податкової декларації, колегія суддів як і суд першої інстанції вважає, що у відповідача щодо даних відносин були відсутні підстави для застосування п.п.54.3.2 п.54.2 ст.54 Податкового кодексу України для визначення суми податкового зобовязання.

Крім того, відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом пяти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом пяти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у звязку з необхідністю зясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і зазначалось вище, позивач не отримав своєчасно копію акту перевірки, чим був позбавлений права надати свої заперечення на акт перевірки.

Також згідно п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Оскільки під час судового розгляду справи було встановлено, що позивач отримав акт перевірки тільки після отримання податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що в даному випадку є порушення порядку винесення податкових повідомлень-рішень.

Крім того, як зазначено у п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку з ПДВ платника податків на підставах визначених пунктами 54.3.1, 54.3.2,54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 ПКУ тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми з ПДВ.

Сума штрафної (фінансової) санкції накладена на ПП « Углепромсервіс» податковим повідомленням-рішенням визначена в розмірі 397629,84 грн., що складає 25,00011002744 відсотків від суми нарахованого тим же повідомленням-рішенням податкового зобов'язання (1590512,36 грн.), тобто у даному випадку застосована сума штрафу у розмірі не передбачена чинним законодавством.

Доводи апеляційної скарги щодо технічної помилки при вирахуванні розміру штрафних санкцій та незначної суми розбіжностей колегією суддів не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду, щодо фактично неправильного застосування розміру штрафних санкцій.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем не доведена відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України правомірність прийняття ним оскаржуваного повідомлення-рішення.

Оскільки під час розгляду справи встановлено відсутність підстав, зазначених в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, для визначення податкового зобовязання з ПДВ, порушення відповідачем прав позивача на ознайомлення з актом перевірки та надання на них своїх заперечень, та такі дії відповідача призвели до неправомірного визначення суми податкового зобовязання та неправомірного застосування штрафних санкцій, та відповідачем під час розгляду справи не були спростовані посилання позивача на правомірність таких дій відповідача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог ПП «Углепромсервіс».

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складено 26 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Антрацитівської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі № 2а-2503/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: О.В.Карпушова

Д.В.Ляшенко