Рішення № 22414894, 16.02.2012, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 2-57/12

Рішення

іменем України

"16" лютого 2012 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарі Губенко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Глобус»до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзДВ «СТДВ «ГЛОБУС», код ЄДРПОУ 20448234, р/р 26509012817950 в «Укрексімбанк в м. Київ, МФО 322313 суму страхового відшкодування в розмірі 8355,74 грн. 74 коп., стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзДВ «СТДВ «ГЛОБУС», код ЄДРПОУ 20448234, р/р 26509012817950, в «Укрексімбанк в м. Київ. МФО 322313 сплачене державне мито в сумі 83,56 грн. та витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., посилаючись на те, що 22 лютого 2011 року по вул.. Дехтярівська в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю учасників дорожнього руху: 1) пішохід ОСОБА_2; 2) автомобіль Grandis», д.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3.

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження, що підтверджується первісною Довідкою ДАІ, розширеною Довідкою ДАІ, страховим актом № АКВ 11GL-542 від 20.04.2011р. розрахунком страхового відшкодування, доданими до цієї позовної заяви.

На момент ДТП між ОСОБА_3 та позивачем - ТзДВ «СТДВ «ГЛОБУС»був укладений договір добровільного страхування від 27.04.2010 р. № АКВ-001869, за яким позивач застрахував майнові інтереси потерпілого, пов'язані з експлуатацією наземною транспортного засобу - легкового автомобіля BISHI Grandis», д.н. НОМЕР_1.

Потерпілий своєчасно звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування, позивач виплатив потерпілому суму страхового відшкодування, яка склала 8355,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням та іншими доданими документами.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст. ст.. 58, 64 ЦПК України, фактично понесені витрати позивачем доводяться, письмовими доказами - копіями платіжного доручення про сплату страхового відшкодування № 2268 від 22.04.2011р.

Платежі здійснювались на підставі складеного страхового Акту № АКВ 11GL-542 від 20.04.2011р. з відповідним розрахунком страхового відшкодування.

Таким чином, з моменту виплати позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Шевченківським районним судом м. Києва були розглянуті матеріали, які надійшли від ВДАІ з обслуговування Шевченківського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві, відповідача - ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП України.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані потерпілому збитки, у даному випадку є відповідач відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України.

Відповідач жодним чином на вимогу не відреагував. вказаної суми заборгованості до нього часу не сплатив.

Оскільки відповідач не відшкодував шкоду та згідно з положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»позивач отримав право вимоги на таке відшкодування, то відповідач повинен відшкодувати шкоду позивачу у примусовому порядку.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування шкоди в повному обсязі

Представник позивача подав до суду заяву, в якій просить дану розглядати цивільну справу за відсутності позивача за наявними у справі документами. В той же час зазначає, що позивач підтримує заявлені клопотання та позовні вимоги в повному обсязі, і зобов'язується надати всі необхідні для розгляду справи додаткові матеріали, докази та пояснення за вимогою суду.

Відповідач позовні вимоги позивача не визнає та просить у їх задоволенні позивачу відмовити з наступних підстав. Згідно позовної заяви позивача сума страхового відшкодування розміром 8355,74 гривень виникла в результаті відшкодування позивачем Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», за договором майнового страхування в межах фактичних витрат, власнику застрахованого та начебто пошкодженого в результаті ДТП автомобіля «MITSUBISHI Grandis », державний номерний знак НОМЕР_1. ДТП сталася 22 лютого 2011 року о 21 годині на регульованому пішохідному переході по вул. Дегтярівській, 45 в м. Києві за участю автомобіля SHI Grandis», державний номерний знак НОМЕР_1, який згідно реєстраційного посвідчення НОМЕР_2 виданого ВРЕР-4 УДАІ в м. Києві належить ОСОБА_3 зареєстрованому в АДРЕСА_1 та під його керуванням, а також ним учасником дорожнього руху - пішоходом на час ДТП. Підставою його, учасника руху, відповідальності за завдані збитки, а відтак і вини, позивач вважає невідому йому, а відтак неіснуючу у природі, постанову Шевченківського районного суду міста Києва що до притягнення мене до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Крім того свої позовні вимоги до мене позивач обґрунтовує вимогами»п.1 частини 1 ст. 1188 ЦК України, коли шкода , завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовуються на загальній підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи відшкодовуються винною особою. Відповідно до частини 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За таких обставин, він фізична особа, в силу норм ЦК України не можу бути джерелом підвищеної небезпеки, а тому у позові позивачу необхідно відмовити за безпідставністю.

Вислухавши відповідача та вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимогах позивачу відмовити.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

22 лютого 2011 року по вул.. Дехтярівська, що в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю двох учасників дорожнього руху: пішохода - ОСОБА_2 та автомобіля марки Grandis», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3.

Внаслідок зазначеного ДТП автомобіль марки Grandis», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 отримав механічні пошкодження, що підтверджується первісною довідкою ДАІ, розширеною Довідкою ДАІ, страховим актом № АКВ 11GL-542 від 20.04.2011р.

Судом встановлено, що постановою інспектора з дізнання відділення оформлення матеріалів ДТП та дізнання відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території Шевченківського району та ATI підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві ст. лейтенант міліції ОСОБА_4 від 01.03.2011 року в порушенні кримінальної справи по факту даної ДТП,- відмовлено. В результаті даного ДТП громадянин ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, у вигляді "забою правої стопи", якого, для надання допомоги, доставили до Київської обласної лікарні. На стаціонарному лікуванні останній не знаходився. Проведеною перевіркою встановлено, що дана ДТП сталась в наслідок порушення вимог п.4.10, п.4.14 Правил дорожнього руху України пішоходом ОСОБА_2, в діях водія ОСОБА_3 порушень цих правил не вбачається. Враховуючи, що в діях пішохода ОСОБА_2 вбачається порушення вимог ПДР України, скласти відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 124 КупАП та розпочати адміністративне провадження.

Шевченківський районний суд м. Києва повідомив суд, що в період часу з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року, відповідно до алфавітного покажчика, справа про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_2 до суду не надходила.

Частина 1 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Вперше на рівні закону в ст. 1187 ЦК України дається визначення джерела підвищеної небезпеки як "діяльності, пов'язаної з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, яка створює підвищену небезпеку для особи, що цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також містяться у визначенні, яке на рівні керівних роз'яснень запропонував Пленум Верховного Суду України в постанові № 6 від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди": "Джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність завдання шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а також діяльність по використанню, транспортуванню, збереженню предметів, речовин та інших об'єктів виробничого, господарського або іншого призначення, які мають такі ж самі властивості" (п. 4).

Джерело підвищеної небезпеки має місце там, де діяльність людини може заподіяти шкоду оточуючим за звичайних умов, коли шкідливість речі не може бути усунена повністю, незважаючи на найбільшу непередбачуваність зі сторони її власника.

Тобто, найбільш характерними ознаками джерела підвищеної небезпеки є: а) неможливість повного контролю з боку людини, б) наявність шкідливих властивостей; в) велика ймовірність завдання шкоди.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювана шкоди; в) наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто, особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Статтею 6 Закону України «Про страхування» передбачені види обов'язкового страхування в Україні, де під п. 24 серед видів обовязкового страхування зазначено - страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

Відповідно до ст.. 15 цього ж Закону передбачено, що Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Серед обовязків страховика, які передбачені в ст. 19 вищезазначеного Закону зазначено, що при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін.

Статтею 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу

Статтею 38 вищевказаним Закон передбачено право регресного позов страховика та МТСБУ, а саме: 38.1. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов та наведено перелік тих, до кого має право звертатися з регресним позовом. Даний перелік складається з пяти підпунктів та двох пунктів, серед яких відсутній особа як - пішохід.

Тобто, суд приходить до висновку, що у позивача - Товариства з додатковою відповідальністю «Глобус»права на звернення з позовом до відповідача ОСОБА_2 відсутнє, оскільки відповідач не є володільцем джерела підвищеної безпеки, тому згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України в постанові № 6 від 27 березня 1992 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" - у тих випадках, коли разом із заподіянням джерелом підвищеної небезпеки шкоди (не внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки) заподіяно також шкоду джерелу підвищеної небезпеки і цьому сприяла груба необережність потерпілого, згідно з нормами ст. 454 ЦК може бути зменшено розмір відшкодування шкоди потерпілому. Покладення на нього з цих підстав відповідальності за шкоду, заподіяну при цьому джерелу підвищеної небезпеки, ст. 454ЦКне передбачено. Ст. 454 ЦК України 1963 року відповідає вимогам ст.. 1187 ЦК України 2004 року, а тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачу до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27.03.1992 року № 6 із змінами та доповненнями, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимогах Товариства з додатковою відповідальністю «Глобус»до ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя:І. І. Шевченко