Ухвала суду № 22414504, 22.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2011 року справа №2а-4598/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Казначеєва Е.Г.

суддів Яманко В.Г. , Васильєва І. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2-а-4598/11/1270 за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 90 від 04.02.2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

02 червня 2011 року Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» звернулось до Луганського окружного адміністративного з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 90 від 04.02.2011 року.

В обґрунтуванні позову зазначено, що припис відповідача винесено на підставі ст.26 Закону України "Про захист прав споживачів", який у свою чергу регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону термін "послуга" означає діяльність виконавця надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється її індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. ЛМКП «Теплокомуненерго» не відноситься до вищезазначеної категорії. Договорів та прямих відношень між ЛМКП "Теплокомуненерго" та споживачем діючим законодавством не передбачено. Позивач діє на договірних засадах та надає послугу організаціям на балансі яких знаходяться житлові будинки. Позивач веде лише облік нарахувань та оплати споживачів за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання, а тому питання щодо перерахунку розміру плати за надання послуг може розглядатись лише у судовому порядку за позовами безпосередніх споживачів у цивільному судочинстві. Вважав, що оскаржуваним приписом відповідач фактично втручається у господарську діяльність позивача.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» задовольнив повністю.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно зясовано обставини,що мають значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам справи.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» є юридичною особою за свідоцтвом про державну реєстрацію, основним предметом діяльності якого за статутом є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення), зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської ради 26.01.1996 року, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 року № 30/19.(а.с.9-10)

Відповідач, згідно п.1 Наказу Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 09 грудня 2007 року № 217, є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону та здійснює державний захист прав споживачів.

Наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23 червня 2009 року № 229 затверджено Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі

Судом першої інстанції встановлено, що до Управління у справах захисту споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів, а саме - про відмову у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонента ЛМКП «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення звернувся громадянин ОСОБА_1., який мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідачем було здійснено перевірку за результатами перевірки вказаного звернення 04.02.2011 року винесено припис № 90, яким зобов'язано ЛМКП «Теплокомуненерго» припинити порушення прав ОСОБА_1. в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги, припинити нарахування виплат за ненадані послуги ОСОБА_1., провести перерахунок за не надані послуги з центрального опалення ОСОБА_1. з моменту письмового звернення останнього до ЛМКП «Теплокомуненерго» та проінформувати управління про вжиті заходи до 04.03.2011. (а.с. 8)

Законом України "Про захист прав споживачів" №1023-XII від 12.05.1991 встановлено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів

Держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №229 від 23.06.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 за №636/16652 (далі Положення №229) визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про захист прав споживачів" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема:

1)давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

2)перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів;

4)проводити контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію. У разі неможливості повернення продукції, яка була використана (одержана) під час контрольної перевірки, відшкодування затрат відноситься на результати діяльності суб'єктів господарювання. Порядок проведення таких перевірок визначається Кабінетом Міністрів України;

5)одержувати безоплатно від суб'єктів господарювання, що перевіряються, копії необхідних документів, які характеризують якість продукції, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цієї продукції;

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно вимог Правил надання послуг з централізованим опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою Кабінетом Міністрів від 21 липня 2005 року № 630 які з метою захисту прав усіх мешканців багатоквартирних будинків передбачають відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не окремих квартир багатоквартирного будинку з ініціативи їх власників або наймачів. А відключення цілих багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.

Згідно з п.26 Правил відключення від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно Закону «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення вентиляції, кондицінування будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

У п.25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції 09.12.2005 року за № 1478/11758, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.

Згідно із пунктом 2.5 Порядку відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.

По закінченні робіт, відповідно до пункту 2.6 Порядку, складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.

Аналізуючи наведені норми законодавства колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відключення від центрального опалення окремих квартир чи приміщень без відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання будинку в цілому чинним законодавством не передбачено.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наявних в матеріалах справи документів ОСОБА_1., який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, здійснив відєднання квартири від централізованого опалення, будинок, в якому знаходиться квартира від централізованого опалення не відключався.

Таке відключення від мережі централізованого опалення є протиправним, неотримання послуги внаслідок самовільного відключення споживача не може ототожнюватись з ненаданням послуг з вини теплопостачальної організації, на підставі чого не може бути підставою для перерахунку.

Окрім того відповідно до матеріалів справи 23.10.2007 року ЛМКП "Теплокомуненерго" укладено договір № 18 з Комунальним підприємством «Стандарт-Луганськ» балансоутримувачем про надання послуг з централізованого опалення в житловому фонді територіальної громади м. Луганська, (а.с. 23-28) Згідно з п. 2.3. договору № 18 від 23.10.2007 виробник (ЛМКП "Теплокомуненерго") за дорученням виконавця веде лише облік нарахувань та оплати споживачів за надані послуги з опалення. Позивач діє на договірних засадах та надає послуги організаціям, на балансі яких знаходяться житлові будинки. Зазначена обставина при винесені припису відповідачем врахована не була.

Згідно зі ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку, в тому числі послуги з теплопостачання, укладається між власником квартири і балансоутримувачем, а не власником квартири та виробником ЛМКП «Теплокомуненерго».

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції винесена законно та обґрунтовано, апеляційна скарга відповідача, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 197, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2-а-4598/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року по адміністративній справі № 2-а-4598/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий

суддя: Е.Г.Казначеєв

Судді: В.Г.Яманко

І.А.Васильєва