Рішення № 22409621, 05.04.2012, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 801/211/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" квітня 2012 р. Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі - головуючого - судді Пустовіт З.П.

при секретарі Гоноболіній О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Азовкабель», генерального директора ПАТ «Азовкабель»ОСОБА_4 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2012 року позивач звернувся до Бердянського міськрайонного суду до відповідачів із зазначеним позовом, в якому просив визнати незаконним його звільнення за ч.3 ст.40 КЗпП України, наказ №106 від 23.12.2011 року про його звільнення визнати незаконним, поновити його на роботі в ПАТ «Азовкабель»на посаді слюсаря-сантехніка 5-го розряду цеху №1 ділянки №2, стягнути з ПАТ «Азовкабель»на його користь за час вимушеного прогулу середній заробіток в сумі 6000,00 грн. (сума вказана як попередня), тому просив суд стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення по день ухвалення судом рішення включно та у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн. Рішення в частині поновлення на роботі і стягненні заробітної плати в сумі 3000,00 грн. допустити до негайного виконання, а на генерального директора ПАТ «Азовкабель»ОСОБА_4 покласти обовязок покрити шкоду, завдану підприємству у звязку з оплатою йому часу вимушеного прогулу. В обґрунтування позову зазначав, що 18.12.2007 року він був прийнятий слюсарем-сантехніком 5-го розряду цеху №1 ділянки №2 закритого акціонерного товариства «Азовкабель», перейменованого в ПАТ «Азовкабель. Наказом №106 від 23.12.2001 року був звільнений з роботи за невиконання трудових обовязків за п.3 ст.40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним. 22.12.2001 року його запросили до начальника цеху ОСОБА_5, де запитали, чому він не включив воду на алюмінієвий прес, на що він відповів, що його безпосередній керівник, енергетик цеху ОСОБА_6 сказав йому, що він не повинен це робити, це не входить до безпосередніх обовязків. Проте згодом енергетик заводу сказав, щоб вони писали пояснення та зразу заяви на звільнення з роботи. Однак у юриста заводу він відмовився звільнятися за власним бажанням і його звільнили за п.3 ст.40 КЗпП України. Він не вчиняв ніяких дій на порушення своїх безпосередніх трудових обовязків та які можуть розцінюватися як проступок та які б привели до негативних наслідків. Крім цього, раніше на нього не накладалося дисциплінарного стягнення. Наказ про звільнення було винесено з грубим порушенням вимог закону: без дотримання порядку накладення дисциплінарних стягнень ст..149 КЗпП України, сам наказ не конкретизований та необґрунтований. Крім цього він був звільнений без згоди профспілкової організації, членом якої він є, що є підставою для поновлення на роботі. В день звільнення йому не було видано копію наказу про звільнення з роботи. Одночасно з поновленням на роботі на підставі ст. 235 КЗпП України просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.12.2011 року по день постановлення судом рішення в розмірі 6000,00 грн., виходячи з розрахунку його середньомісячного заробітку 3000,00 грн. Незаконним звільненням відповідач спричинив йому моральну шкоду, яку він оцінює в 10000,00 грн., яка буде достатньою сатисфакцією. Моральна шкода виразилася в тому, що було порушеного його конституційне право на працю, він переніс моральні страждання, які виразилися в неможливості нормального відпочинку через перенесений стрес, нервові потрясіння, різке погіршення настрою, у звязку з тим, що він тратив нормальні життєві звязки, йому доводиться докладати додаткові зусилля для організації свого життя. З огляду на характер і тривалість страждань, істотність змушених змін життєвих відносин, часу і зусиль, необхідних для відновлення колишнього стану, вважає, що розмір моральної шкоди повинен бути визначений в сумі 10000,00 грн.

У судовому засіданні позивач підтримав позов за обставин, викладених в ньому, просив задовольнити, а його представник адвокат ОСОБА_2 додатково пояснив, що при підготовці позовної заяви позивачу нічого не було відомо про наявність щодо нього розпорядження енергетика цеху ОСОБА_6 про оголошення йому догани. Статутом ПАТ «Азовкабель»та ст.147-1 КЗпП України передбачено, що накладати стягнення може лише генеральний директор товариства, тобто особа, яка наділена правом прийому та звільнення працівника з роботи. Тому енергетик цеху не мав права накладати на позивача дисциплінарне стягнення, керуючись своєю посадовою інструкцією, яка не узгоджена з новим Статутом. Звільняючи на систематичне невиконання трудових обовязків, відповідач не надав доказів щодо ознайомлення слюсаря-сантехніка ОСОБА_1 з його робочими обовязками, долучена до справи інструкція слюсаря-сантехніка 5 розряду прийнята в день звільнення позивача з роботи, 23.12.2011 року. Крім цього, позивача не було належним чином повідомлено про засідання профспілкового комітету 23.12.2011 року, на якому розглядалося питання щодо надання згоди на його звільнення. Після знаходження справи в суді адміністрація повторно звернулася до профспілкової організації з поданням щодо надання згоди на звільнення, а профком направляв ОСОБА_1 запрошення на засідання, однак звільнення має відбуватися за попередньою згодою профспілкового комітету, а не навпаки. Вважає, що суд не повинен приймати до уваги показання свідків, оскільки вони є працівниками підприємства і залежать від роботодавця. Відповідач не надав суду належних доказів щодо скоєння позивачем системи правопорушень, тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_3 позов не визнала, оголосила письмові заперечення, в яких, зокрема, відзначила, що трудові обовязки слюсаря-сантехніка ОСОБА_1 визначаються робочою інструкціє., інструкцією з охорони праці №570 та інструкцією чергового зміни. В його обовязки входить ремонт складних деталей та вузлів санітарно-технічних системи центрального опалення, водопостачання, каналізації, газопостачання, водостоків та обслуговування технологічного обладнання алюмінієвого та свинцевого пресів. Роботи з розігріву крану на резервуарі з бітумом алюмінієвого пресу та включенні насосів водопостачання алюмінієвого та свинцевого пресів є складовою частиною трудових обовязків ОСОБА_1, які він виконував на протязі всієї роботи на підприємстві. Факти невиконання трудових обовязків позивача доведені належними доказами, які викладені у доповідних і службових записках, поясненнях, актах. 21.12.2011 року ОСОБА_1 відмовився виконувати роботи з розігріву крану на резервуарі з бітумом алюмінієвого пресу, про що було написано службову записку енергетиком цеху №1 ОСОБА_6, а про відмову від надання письмових пояснень складено акт від 22.12.20111 року. За невиконання трудових обовязків ОСОБА_1 до нього було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, оголошеної в розпорядженні енергетика цеху ОСОБА_6 №269 від 22.12.2011 року. 23.12.2011 року позивач знову відмовився від виконання своїх обовязків по включенню насосів водопостачання алюмінієвого та свинцевого пресів, що привело до простою обладнання більше як на півтори години та зриву виробничого завдання і як наслідок збитків підприємства за затримку виконання поставки кабельної продукції. За грубе порушення трудових обовязків було складено службові записки енергетиком цеху №1 ОСОБА_6 від 23.12.2011 року, начальником ділянки ОСОБА_7 та клопотання головного енергетика ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_1 23.12.2011 року позивач без поважних причин за півтори години до закінчення зміни залишив підприємство, порушивши правила внутрішнього трудового розпорядку, тому його не змогли запросити на засідання профкому 23.12.2011 року, на якому розглядалося питання щодо надання згоди на його звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України. Крім цього, під час розгляду справи в суді, до профспілкової організації адміністрацією підприємства повторно 20.02.2012 року було направлено подання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1, профком двічі запрошував позивача на свої засідання, проте він не зявився, і 06.03.2012 року профком знову надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України, що не є порушенням положень ст.43 КЗпП України. Вважає заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди не доведеними та не підтвердженими належними доказами. При звільненні з позивачем було проведено повний розрахунок, а саме звільнення відбулося у відповідності з чинним законодавством, тому просила в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_9 дала показання в суді про те, що її батько фактично утримував всю сімю, оскільки вона перебуває у декретній відпустці, отримує державну допомогу в розмірі 800 грн., її брат стоїть в центрі зайнятості, а мати недавно працевлаштувалася, проте неофіційно. Їх життя після звільнення батька змінилося, він став нервовий. На погіршення стану здоровя не скаржився та до медичних установ не звертався протягом січня-березня 2012 року.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що 23.12.2011 року від керівництва підприємства до профспілкової організації поступив запит про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за невиконання трудових обовязків. Вирішили зібратися того ж дня на 15-00 годину, обдзвонили всіх членів профкому, проте викликати телефоном ОСОБА_1 не вдалося, оскільки зясувалося, що він раніше залишив підприємство. На засіданні профкому вони заслухали енергетика цеху №1 ОСОБА_6, який є безпосереднім керівником позивача, який пояснив, що з вини ОСОБА_1, який не включив алюмінієвий прес, стався зрив виробничого завдання. Крім цього, також ними розглядалися документи, що ОСОБА_1 і раніше порушував трудові обовязки: зявлявся на роботі пяним, відмовився розігрівати бітумний кран, тому було надано згоду на його звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України. Наказів про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності профкому не надавалося. Крім цього, 20.02.2012 року до профкому повторно надійшло подання адміністрації про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за цією ж статтею. Вони двічі повідомляли позивача про засідання профкому, він їх отримав, проте не зявився, тому 05.03.2012 року було проведено засідання профкому і одноголосно надано згоду на звільнення його за п.3 ст.40 КЗпП України.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він працює енергетиком цеху №1 і ОСОБА_1 перебував у його безпосередньому підпорядкуванні. 23.12.2011 року ОСОБА_1 в кінці планерки сказав, що нарешті добився справедливості і алюмінієвий прес буде вмикати опресовщик.. Однак незабаром їх викликали до начальника цеху, який сказав йому, що він неправильно керує роботою. Був викликаний опресовщик, який повідомив, що до цього дня цю роботу завжди виконував слюсар-сантехнік. Викликаний головний енергетик підприємства ОСОБА_8 наказав ОСОБА_1 включити насосну, однак він відмовився це зробити. Крім цього раніше, 21.12.2011 року, він поставив завдання ОСОБА_1 розігріти бітумний вентиль, однак останній відмовився, тоді він оголосив йому догану і записав розпорядження в книгу розпоряджень. Ще раніше, 15.11.2011 року він знайшов ОСОБА_1 в майстерні сплячим в нетверезому стані, про що було складено акт та відсторонено від роботи. Повноваження щодо накладення стягнень передбачені його посадовою інструкцією. З моменту прийняття на роботу ОСОБА_1 ці роботи виконував і це входить в коло його обовязків.

Свідок ОСОБА_11 дав свідчення про те, що працює головним енергетиком ПАТ «Азовкабель». 23.12.2011 року на нараді у генерального директора виникло питання, що до цього часу не включені свинцевий та алюмінієвий преси, не працює водооборотна система. Він пішов розбиратися і зясував, що ОСОБА_1 відмовився включити алюмінієвий прес та почав вимагати свою інструкцію. Тоді він дав команду бригадиру електриків ввімкнути прес, а ОСОБА_6 написати службову на ОСОБА_1, на якій поставив резолюцію «звільнити». Крім цього, за день до цього ОСОБА_1 відмовився розігрівати бітум, сказавши , що це робота опресовщиків, хоча це його безпосередня робота і виконував ці роботи з моменту працевлаштування. На його думку, енергетик цеху має право накладати дисциплінарні стягнення, оскільки він же розподіляє премії.

Свідок ОСОБА_12 пояснив в судовому засіданні, що йому 23.12.2011 року о 8-30 годині доповіли, що досі не запущена водооборотна система алюмінієвого та свинцевого пресів. ОСОБА_1 в майстерні не пояснив, чому він відмовився виконувати цю роботу. Слюсарна група підпорядкована енергетику цеху і в її обовязки входить безперебійна подача водооборотної системи. При прийнятті на роботу ОСОБА_1 знайомився з умовами роботи, проходив інструктаж по охороні праці і техніці безпеки, крім цього завдання роздає безпосередній керівник. Простій обладнання 2 години є зривом виробничого завдання, а дії слюсаря-сантехніка ОСОБА_1 він розцінює як саботаж.

Заслухавши позивача, його представника, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18 грудня 2007 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до закритого акціонерного товариства «ПП «Азовкабель», яке в 2011 році перейменовано в ПАТ «Азовкабель», слюсарем-сантехніком 5 розряду в цех №1 дільниці №2. 23.12.2011 року згідно наказу №106 ОСОБА_1 звільнений з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України за невиконання трудових обовязків, що підтверджується копією трудової книжки, копією наказу №106 від 23.12.2011 року.

Як вбачається з цього наказу, підставою звільнення стала доповідна начальника дільниці №2 цеху №1 від 23.12.2011 року та пояснювальна записка ОСОБА_1

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст. 40 п.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. ст. 147-1 , 148 , 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

У силу ст. 10 ЦПК України саме на роботодавцеві лежить обовязок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарних проступків.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий вид стягнення як догана.

Згідно положень ч.1 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у звязку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Частиною 2 вказаної статті цього Кодексу встановлено, що дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення та при визначені засобу дисциплінарного стягнення враховувати тяжкість проступку, обставини його вчинення, наслідки порушення трудової дисципліни, попередню роботу працівника.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується тим органом, яким дано право прийому на роботу даного працівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

В ході розгляду справи зясовано, що 21.12.2011 року ОСОБА_1 відмовився виконувати роботи з розігріву крану на резервуарі з бітумом алюмінієвого пресу, про що було написано службову записку енергетиком цеху №1 ОСОБА_6 та складено акт від 22.12.20111 року про відмову від надання письмових пояснень. За невиконання трудових обовязків до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, оголошеної енергетиком цеху №1 ОСОБА_6 в розпорядженні №269 від 22.12.2011 року, записаного до книги розпоряджень цеху, що підтверджується копією цього розпорядження. (а.с.25).

Крім цього встановлено та не заперечувалося самим позивачем, що 23.12.2011 року він відмовився від включення насосів водопостачання алюмінієвого та свинцевого пресів, вважаючи, що ця робота не входить в коло його обовязків. За даним фактом були складені службові записки енергетиком цеху №1 ОСОБА_6, начальником дільниці ОСОБА_7 від 23.12.2011 року та надано письмове пояснення самим ОСОБА_1

Зясовуючи правомірність звільнення позивача з роботи за п.3.ст.40 КЗпП України, суд дійшов висновку, що роботодавцем не дотримано вимог, встановлених положеннями Кодексу законів про працю України.

В порушення ст.29 КЗпП України позивача не було ознайомлено під розписку про його права і обовязки. Посилання представника на те, що в наказі (розпорядженні) про прийом на роботу є підпис ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений з умовами праці, трудовим розпорядком, пільгами та компенсаціями, а на робочому місці лежить інструкція чергового зміни на вихідні та святкові дні, є безпідставними, оскільки саме робоча інструкція слюсаря-сантехніка цеху по виробництву кабелів була затверджена лише в день його звільнення, 23.12.2011 року, на якій підпису позивача немає, як немає його і на інструкції з охорони праці №570 для слюсаря-сантехніка, на яку також посилався відповідач в своїх запереченнях, а тому не можна з достовірністю стверджувати, що роботи з розігріву крану на резервуарі з бітумом алюмінієвого пресу та включення насосів водопостачання є безпосередніми обовязками позивача, хоча він і виконував їх з моменту прийняття на роботу.

Крім цього, розпорядження №269 від 22.12.2011 року, видане енергетиком цеху №1 ОСОБА_6- безпосереднім керівником позивача, який не уповноважений підписувати накази про накладення дисциплінарних стягнень відповідно до вимог ст..147-1 КЗпП України. Посилання представника відповідача ОСОБА_3 та самого свідка ОСОБА_6 на те, що дане право йому делеговане генеральним директором ПАТ «Азовкабель»та закріплене в його посадовій інструкції, не знайшло свого підтвердження, оскільки ані Статут ПАТ «Азовкабель», ані посадова інструкція начальника цеху таких положень не містять, а отже він перевищив свої повноваження. Тому розпорядження №269 від 22.12.2011 року є незаконним та не могло бути прийнято до уваги при винесенні наказу №106 від 23.12.2011 року про звільнення за систематичне невиконання трудових обовязків.

В самому ж наказі про звільнення взагалі не вказано, які конкретно пункти робочої інструкції порушив позивач, яким чином вказані порушення трудової дисципліни завдали шкоди підприємству, тяжкість вказаного проступку. Наказ взагалі не містить посилання на систематичність скоєних проступків.

За таких обставин звільнення позивача не може бути визнано законним, а сам наказ про звільнення з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України не можна вважати таким, що відповідає вимогам закону, оскільки відсутня така обовязкова умова як систематичність проступків за наявності незаконного розпорядження. За появу же на роботі в нетверезому стані 15.11.2011 року позивача до дисциплінарної відповідальності притягнуто не було, тому даний факт не може прийматися до уваги при звільненні працівника з роботи за п.3 ст.40 КЗпП України.

У підтвердження цього свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що під час засідання профспілкового комітету 23.12.2011 року адміністрацією підприємства не було надано жодного наказу про притягнення ОСОБА_1 раніше до дисциплінарної відповідальності. Як вбачається з повідомлення генерального директора ОСОБА_4 №2693/1 від 23.12.2011 року голові профкому про надання згоди на звільнення та з протоколу №12 засідання профспілкового комітету Бердянської первинної профспілкової організації «Союз трудового колективу» від 23.12.2011 року, на розгляд профспілкової організації разом з повідомленням була направлена лише копія доповідної записки від 23.12.2011 року, витяг з табелю робочого часу про залишення на півтори години раніше робочого місця та копія пояснення ОСОБА_1 від 23.12.2011 року Під час засідання ОСОБА_6 додатково повідомив, що 22.12.2011 року він оголосив ОСОБА_1 догану за невиконання обовязків по розігріву ємкості з бітумом. Однак профспілковий комітет, не впевнившись в правомочності накладати стягнення енергетиком цеху, все ж надав згоду на звільнення позивача за систематичне невиконання трудових обовязків.

За наведених обставин, що підтверджуються матеріалами справи, суд дійшов висновку про неправомірність застосування до позивача дисциплінарних стягнень 22 грудня 2011 року у вигляді догани та 23 грудня 2011 року - звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України .

Відповідно до частин 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення у справі.

Відповідно до довідки №199 від 01 лютого 2012 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці складає 145 грн. 14 коп., а середньомісячна заробітна плата становить 3120,51 грн.

Однак бухгалтером підприємства зроблено помилку в розрахунку середньомісячної заробітної плати позивача, яка становить 3120,56 грн., а не 3120, 51 грн., оскільки заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місці перед звільненням згідно довідки про доходи №84 від 18.01.2012 року (а.с.81) становила за жовтень 2011 року 3244,28 грн., за листопад 2011 року 2996,83 грн., тому середньомісячна : ((3244,28 + 2996,83) / 2 = 3120,56)).

Отже за період з 24 грудня 2011 року по 05 квітня 2012 року вимушений прогул становить 3 місяці 9 робочих днів, а тому середня заробітна плата, яка підлягає стягненню за весь час вимушеного прогулу з ПАТ «Азовкабель»на користь позивача становить 10667,94 грн. (3120,56 х 3 міс. + 145,14 х 9 днів), який підлягає виплаті з урахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, які повинні бути нараховані та утримані на підприємстві.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику, якщо порушення його прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивач наполягав, що незаконним звільненням йому завдано моральну шкоду, розмір якої ним оцінено в 10000 грн. Суму моральної шкоди мотивував тим, що незаконне звільнення його з роботи призвело до моральних страждань, порушення нормальних життєвих звязків та вимагало додаткових зусиль для організації його життя, а стягнення 10000 грн. буде достатнім в розумінні принципу розумності і справедливості.

Проте суд не може погодитися з такими доводами позивача, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами Свідок з боку позивача, його рідна дочка ОСОБА_9, лише посилалась на роздратованість батька після звільнення, проте, з її слів, він не скаржився на погіршення здоровя та не звертався за лікарською допомогою. Твердження про тре, що він є єдиний годувальник в сімї також спростовано показаннями цього свідка: вона сама одержує державну допомогу в розмірі 800 грн., син позивача стоїть на обліку в центрі зайнятості та отримує також допомогу, а дружина на даний час працевлаштувалася без оформлення. З урахуванням обставин справи, встановлених судом фактів відмови від виконання роботи, яку позивач виконував з часу свого працевлаштування та визнання звільнення незаконним з формальних підстав: у звязку з недотриманням роботодавцем порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд вважає достатньою сатисфакцією моральної шкоди поновлення позивача на займаній посаді із стягненням з відповідача на його користь середнього заробітку за час весь час вимушеного прогулу.

Позивач також просив в позові покласти на службову особу генерального директора ПАТ «Азовкабель»ОСОБА_4, винну в незаконному звільненні, обовязок покрити шкоду, завдану підприємству у звязку з оплатою йому вимушеного прогулу, однак, на думку суду, висновок позивача про винність саме генерального директора товариства є передчасним, оскільки судом встановлено перевищення своїх службових повноважень з боку енергетика цеху №1, який видав незаконне розпорядження про застосування дисциплінарного стягнення, яке передувало винесенню наказу про звільнення позивача за систематичне невиконання трудових обовязків. А тому встановлення обставин заподіяння та відшкодування шкоди підприємству незаконним звільненням повинно доводитися в загальному порядку за позовом юридичної особи. Таким чином, в цій частині позов не підлягає задоволенню.

На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір.

Керуючись ст..ст.10,11, 58-60, 62-64, 88, 212-215, 367 ЦПК України, п.3 ч.1 ст.40, 147-1, 232, 235 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Азовкабель», генерального директора ПАТ «Азовкабель»ОСОБА_4 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України.

Наказ № 106 від 23 грудня 2011 року про звільнення ОСОБА_1 з займаної роботи слюсаря-сантехніка 5 розряду цеху №1 дільниці №2 приватного акціонерного товариства «Азовкабель» за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України визнати незаконним.

Поновити ОСОБА_1 слюсарем-сантехніком 5 розряду цеху №1 дільниці №2 приватного акціонерного товариства «Азовкабель» з 23 грудня 2011 року.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Азовкабель», розташованого в м.Бердянську, вул. Промислова, 2-І, код ЄДРПОУ 31600918, на користь ОСОБА_1, 20 лютого 1965р.н., який мешкає за адресою: м.Бердянськ, вул. Піонерська, буд 112, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 грудня 2011 року по 05 квітня 2012 року в сумі 10667 (десять тисяч шістсот шістдесят сім) гривень 94 копійки, який підлягає виплаті з урахуванням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, нарахованих і утриманих на підприємстві.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку в межах одного місяця в розмірі 3120,56 грн. з урахуванням прибуткового податку та інших обовязкових платежів підлягає негайному виконанню.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Азовкабель» судовий збір в доход держави в сумі 214 грн. 60 копійок, отримувач: Бердянське УДКСУ ( м.Бердянськ, Бердянський район) 22030001, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38042560, Банк: Бердянське УДК ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, Призначення платежу: «Судовий збір за позовом ОСОБА_1, Бердянський міськрайонний суд, код ЄДРПОУ суду 37381363».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:З. П. Пустовіт