Ухвала суду № 22407836, 15.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Дяченко С.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2011 року справа №2а-5845/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Дяченко С.П.

суддів Сіваченка І.В. , Шишова О.О.

при секретарі судового засідання Запорожцевій Г.В.,

за участю представника відповідача Ушакової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року у адміністративній справі №2а-5845/11/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В С Т А Н О В И ЛА:

В липні 2011 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені , посилаючись на те , що у 2010 році на підприємстві відповідача замість 807 інвалідів працювало 475 інваліда. Сума розрахованих адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів за 2010 рік склала 15 882 133,00 грн. Вказану санкцію відповідач повинен був самостійно сплатити до 15 квітня 2011 року, наступного за звітним, однак не зробив цього. На суму несплачених санкцій нарахована пеня, розмір якої склав 390 700,48 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів у 2010 році у розмірі 15 882 133,00 грн. та пеню за прострочення терміну сплати санкції у розмірі 390 700,48грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року у адміністративній справі №2а-5845/11/1270 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

При апеляційному перегляді справи, представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін , апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач у судове засідання не прибув незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача , представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Згідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-12 для підприємств, установ, організацій установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції встановив фактичні обставини по справі , правильно застосував норми матеріального та процесуального права , виходячи з наступного :

Державне підприємство «Ровенькиантрацит» є юридичною особою, зареєстровано виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради 17.04.2003 за № 13891200000000007, ідентифікаційний код 32320704. Відповідно до п. 3.3 Статуту у складі підприємства діють відокремлені підрозділи ДП «Ровенькиантрацит», які не мають статусу юридичної особи, однак, зареєстровані як самостійні платники страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття та самостійно подають звітність.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, ДП «Ровенькиантрацит» має середньооблікову кількість штатних працівників - 20183 особи, з яких згідно нормативу повинно було працювати 807 інвалідів, у той час як фактично працювало 475 інваліда. Середньорічна заробітна плата штатного працівника склала 47 837,75 грн. .

Відокремленими підрозділами Державного підприємства “Ровенькиантрацит” до відділення фонду соціального захисту інвалідів також надавалися звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Форми №10-ПІ, відповідно до яких ВП «Управління по збагаченню та технічному контролю якості вугілля та стандартів», ВП «Гірничомонтажне налагоджувальне управління №2», ВП «Проектно-конструкторське бюро», ВП «Ровеньківське вантажно-транспортне управління», виконали норматив створення робочих місць для інвалідів, а ВП «Управління соціальної сфери», ВП «Санаторій-профілакторій «Шахтарські зорі», ВП «Учбово-курсовий комбінат», ВП «Вузол виробничо-технологічного зв'язку», ВП «Управління матеріально-технічного постачання» та ВП «Ремонтно-механічний завод», навіть , перевищили законодавчо встановлений норматив працевлаштування інвалідів.

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420.

Судом першої інстанції встановлено, що відокремленими підрозділами продовж 2010 року до Ровеньківського міського центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій на підприємстві, як це передбачено Формою № 3-ПН. З матеріалів справи видно , що звіти про наявність вакансій для інвалідів не надавались лише тими відокремленими підрозділами ДП «Ровенькиантрацит», якими виконано норматив працевлаштування інвалідів, а також виконавчим апаратом ДП «Ровенькиантрацит» де норматив працевлаштуванні інвалідів не виконано на одну особу.

Як вбачається з листа Ровеньківського міського центру зайнятості від 20.07.2011 року №10/4-1306 , у 2010 році у Ровеньківському міському центрі зайнятості перебувало на обліку 46 інвалідів, які потребували працевлаштування, у той час як загальна кількість заявлених ДП «Ровенькиантрацит» вакансій для інвалідів у 2010 році значно перевищувала кількість інвалідів, що потребували працевлаштування.

Також, в судовому засіданні встановлено, що у 2010 році Ровеньківським міським центром зайнятості направлялись для працевлаштування інваліди, більшість з яких була працевлаштована, однак, у чотирьох випадках адміністрація відокремлених підрозділів ДП «Ровенькиантрацит» відмовила у працевлаштуванні направлених інвалідів на підставі того , що інваліди за станом здоров»я не могли виконувати запропоновану роботу.

Згідно з положенням ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інвалідам забезпечується право працювати на підприємствах (обєднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, у цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Статтею 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно статті 16 Закону України "Про охорону праці", підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

З метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом (ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я ( ст. 5 Закону України "Про охорону праці .»

Пунктом 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, визначено що: "Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда".

Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда.

Чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування.

Законом на підприємства не покладений обов'язок займатися пошуком інвалідів для працевлаштування самостійно. Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Таким чином , ДП «Ровенькиантрацит» впродовж 2010 року вжив , передбачені чинним законодавством , заходи щодо створення місць для працевлаштування інвалідів .

За таких обставин позовні вимоги позивача щодо стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню .

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала в повному обсязі буде виготовлена 19 вересня 2011 року

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Луг?анського окружного адміністративного суду від постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року у адміністративній справі №2а-5845/11/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі .

Головуючий: С.П. Дяченко

Судді: І.В. Сіваченко

О.О. Шишов