Постанова № 22406909, 14.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2012 р.справа № 2а/0470/12800/11 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПанченко О.М. (доповідач),

суддів: Католікяна М.О. Коршуна А.О.

при секретарі судового засідання Піддубній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р.

у справі № 2а/0470/12800/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства в Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000942305 від 29 вересня 2011 року Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485 378 грн. та повідомлення-рішення №0000972305 від 29 вересня 2011 року, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 234 790 грн.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська надати висновок про повернення позивачу 16720 168 грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державного казначейства України у Дніпропетровській області, стягнути з Державного бюджету України суму податку на додану вартість у розмірі 16720 168 грн.

Позивач, посилаючись на положення підпункту 14.1.138 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, вважав, що право на податковий кредит виникає незалежно від того, чи введено до експлуатації придбане устаткування, чи почало воно використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, та чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції позов задоволено частково: визнані протиправними та скасовані оскаржені податкові повідомлення-рішення; в задоволенні решти позову відмовлено.

Постанова суду вмотивована тим, що в цілях оподаткування матеріальні активи вважаються основними засобами, якщо такі активи призначаються для використання у господарській діяльності платника податку, їх вартість перевищує 2500 грн. та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) таких активів з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Будь яких додаткових умов, у тому числі щодо введення основних засобів в експлуатацію, Податковий кодекс України не містить. Суд, відмовляючи в задоволенні вимог позивача про зобовязання відповідача надати висновок про повернення позивачу коштів та стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість, виходив з того, що такі вимоги є передчасними та суперечать п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України.

Не погодившись з постановою суду, позивач оскаржив її в частині відмови в задоволенні частки позовних вимог, а відповідач в частині задоволених вимог.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що зробивши правильний висновок про протиправність дій ДПІ та скасувавши податкові повідомлення-рішення, суд дійшов до невірного висновку про можливість відмови в частині зобовязання відповідача вчинити дії та стягнення суми податку на додану вартість з Державного бюджету України.

Зазначає, що обовязок податкового органу подати висновок в порядку, передбаченому підпунктом 7.7.8 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та аналогічний пункт 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, не позбавляє права платника податку звернутися до суду з вимогою про стягнення бюджетного відшкодування, враховуючи, що термін для відшкодування суми ПДВ казначейством за висновком податкового органу, вже минув. Крім того, зазначає, що такий спосіб захисту порушеного права відповідає змісту ч. 3,4 статті 105 КАС України.

Просить скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог; задовольнити позовні вимоги повністю; зобовязати відповідача надати висновок про повернення позивачу з Державного бюджету України 16720168 грн. та подати його для виконання Головному управлінню Державного казначейства України у Дніпропетровській області; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню у розмірі 16720168 грн.

Відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, зокрема п. 1.17 ст. 1, підпункту 8.2.1.п. 8.2 ст. 8, підпункту 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; абз. 2 пункту 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобовязань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186.

Зазначає, що придбане устаткування оприбутковано на рахунку 15 «Капітальні інвестиції», знаходиться на складі у розібраному вигляді і на теперішній час неможливо встановити, коли саме воно буде використовуватись у господарській діяльності позивача, оскільки строк дії ліцензій на використання радіочастотного ресурсу України закінчується в 2012 році, дозволи на розміщення зазначеного обладнання позивачем не отримані.

Зазначає, що особа, яка мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, має право на бюджетне відшкодування у разі, якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежно від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів по рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби».

Просить скасувати постанову суду в частині задоволених вимог та відмовити в позові повністю.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечували.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримали свою апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проти апеляційної скарги позивача заперечували.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційних скарг дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а скарга відповідача має бути задоволена, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно контракту VTT/09K/UK.R/001/MA від 21.11.2008 року з компанією TESLA, joint-stock company підприємством TOB „ Алвалім" було придбано устаткування для прийому та передачі радіосигналу цифрова Evolution Series GHz для організації цифрових магістральних потоків зв'язку, цивільного використання. Устаткування отримано підприємством по імпортним контрактам у листопаді 2010р. на суму 25 716 338,16грн. та у грудні 2010р. на суму 57 610673,67 грн. Устаткування оприбутковане підприємством на 15 рахунку „Капітальні інвестиції". У перевіряємому періоді проведені монтажні роботи та отримана підприємством проектна документація на впровадження на території України Microwave Networks та оприбутковано у грудні 2010 р. на 15 рахунок у розмірі 52 734 963,90грн. Підприємством вищевказане устаткування не введено в експлуатацію та відповідно не оприбуткованої на 10 рахунок «основні засоби», станом на 28.02.11 року на рахунку 15 дебетове сальдо складало 136 113 696,07грн. Вищевказане устаткування на час виникнення спірних правовідносин не використовувалось в господарській діяльності підприємства. Загальний обсяг оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців, які передують заявленій до відшкодування сумі ПДВ по декларації за січень складають 843 843 грн., відповідно до декларації за лютий - 870808 грн.

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Алвалім»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року за рахунок відємного значення ПДВ, що декларується в періоді з 01.11.2010 року по 31.01.2011 року та складено акт від 21.09.2011 року.

Згідно з висновками акта перевірки позивачем завищене бюджетне відшкодування у сумі 458 378 грн. по декларації за грудень 2010 року на порушення п.п.7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; у сумі 6496117 грн. по декларації за січень 2011 року, у сумі 9738673 грн. по декларації за лютий 2011 року, на порушення абз. 2 пункту 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі акта відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000972305 та № 0000942305 від 29.09.2011 року, якими відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 16720168 грн.

Відповідно до п.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві… Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. «а»п.п. 7.7.11. пункту 7.7. ст. 7 Закону, особа, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), не має права на отримання бюджетного відшкодування.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України. Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, з точки зору позивача, він має право на отримання бюджетного відшкодування і з такою правовою позицією погодився суд першої інстанції.

Разом з тим, слід прийняти до уваги наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.138. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186, для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух обєктів і майнових комплексів, що віднесені до складу основних засобів використовується рахунок 10 «Основні засоби».

Як зазначає в позові позивач, компанією TESLA, joint-stock company відповідно до умов контракту проведено монтаж устаткування загальною вартістю 1843950 Евро та надано проектну документацію на впровадження Microwave Networks в Україні загальною вартістю 4966027, 66 грн., про що складено відповідний акт від 21.12.2010 року.

Як вбачається з п. 6 контракту (а.с. 44), поставка та монтаж мікрохвильових мереж здійснюється протягом 6 часткових періодів. Орієнтовне закінчення поставки, монтажу, запуску та введення в експлуатацію усіх періодів закінчується не пізніше 31 грудня 2009 року.

Під встановленням, запуском та введенням в експлуатацію МХ мережі в межах вказаного контракту розуміється монтаж, запуск, підведення антен, виміри прийняття, навчання (а.с. 48-52).

Разом з тим, відповідачем у ході перевірки була проведена інвентаризація устаткування від 19.09.2011 року, та зясовано, що устаткування зберігається за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Кірова, 97-К на складі в розібраному вигляді.

Слід також зазначити, що діяльність, пов'язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу, регулюється, зокрема, Законом України «Про радіочастотний ресурс України».

Згаданий Закон передбачає отримання ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України, а також дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою (дозволу на експлуатацію), який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах. Без ліцензії та до отримання дозволу використання таких засобів є протиправним.

Відповідно до ст. 139 Господарського кодексу України, залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах, як повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів виходить з того, що з урахуванням вищевикладених обставин відсутні підстави вважати, що це устаткування придбано з метою подальшого використання в якості основних фондів підприємства.

Колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги відповідача заслуговують на увагу, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування постанови суду. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.

Одночасно, апеляційна скарга позивача не може бути задоволена, оскільки відсутні правові підстави для стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування ПДВ на користь ТОВ «Алвалім».

Керуючись ст. 196, 198, 200, 202, 207 КАС України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. у справі № 2а/0470/12800/11 скасувати.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Алвалім" в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 07.03.2012 року

Головуючий:О.М. Панченко

Суддя:М.О. Католікян

Суддя:А.О. Коршун