Постанова № 22406361, 29.03.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2012                                                                                           № 30/342

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Майданевича А.Г.

суддів:           Мальченко А.О.

          Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 29.03.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011року (повний текст підписано 29.12.2011 року)

у справі № 30/342 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом           публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до          комунального підприємства «Куренівське» Подільської районної у м.Києві ради

про          стягнення 4742765,08 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі № 30/342 частково задоволено позовні вимоги. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1792110,60 грн. основного боргу, 90212,70 грн. 3% річних, 620611,56 грн. збитків від інфляції, 13457,30 грн. державного мита та 124,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі №30/342 скасувати в частині 3% річних та інфляційної складової боргу та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні та надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» - без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року скасувати в частині 3% річних та інфляційної складової боргу та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2008 року акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на публічне акціонерне товариство «Київенерго» (енергопостачальна компанія) та КП «Куренівське» (споживач), укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №220006, відповідно умов якого постачальник зобов’язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі (а.с. 23).

За умовами п. 2.1 договору при виконанні умов останнього, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Згідно з п. 2.3.1 договору сторонами визначено, що споживач зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку № 2.

Відповідно до п.п. 2, 3 додатку № 2 до договору передбачено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4). У разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 додатку 1 (а.с. 29).

Згідно з п.п. 4, 5, 7 додатку № 2 до договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-3 - не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП. віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

-          на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

-          на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

За умовами п. 9 додатку № 2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Згідно із твердженнями позивача, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2008 року по 01.09.2011 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.09.2011 року складає 3688930,45 грн.

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до КП «Куренівське» Подільської районної у м.Києві ради про стягнення 3688930,45 грн. основного боргу, 810278,71грн. інфляційних втрат, 243555,92 грн. 3% річних, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору щодо оплати вартості спожитої теплової енергії.

22.12.2011 року на підставі ст. 22 ГПК України позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої ПАТ «Київенерго» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1998453,31 грн. суму основного боргу, 243555,92 грн. 3 % річних, 810278,71 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позову частково, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 1792110,60 грн. основного боргу, 620611,56 грн. інфляційних втрат, 90212,70 грн. трьох процентів річних є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги суд першої інстанції визнав не обґрунтованими, і такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 7 статті179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

З матеріалів справи вбачається, що кошти в сумі 1690,477,14 грн., які надходили від відповідача у вересні, жовтні та листопаді 2011 року були віднесені за його проханням позивачем в погашення спірної заборгованості, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача про надходження коштів.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було встановлено, що в порушення умов договору, відповідачем не було в повному обсязі оплачено на користь позивача вартості спожитої теплової енергії, в зв’язку з чим заборгованість комунального підприємства «Куренівське» Подільської районної у м. Києві ради перед публічним акціонерним товариством «Київенерго» становить 1792110,60 грн., при цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок заборгованості, нарахованої позивачем дійшов висновку, що позивачем вчинено невірний розрахунок заборгованості, оскільки розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.2008 року по 01.02.2009 року здійснено на підставі тарифів, встановлених нечинними нормативно-правовими актами.

Отже, сума заборгованості за період з 01.10.2008 року по 01.09.2011 року за використану теплову енергію станом на 01.09.2011 року складає 3483587,74 грн. (3688930,45 – 205342,71 =3483587,74).

Разом з цим, господарським судом міста Києва, яким здійснено арифметичний перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми основного боргу, було допущено технічну помилку, а саме невірно вказано суму основного боргу «1792110,60 грн», натомість потрібно вказати: «1793110,60 грн», оскільки 3483587,74 грн. – 1690477,14 грн. = 1793110,60грн., а тому рішення суду в цій частині слід змінити.

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 810278,71 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період з листопада 2008 року по червень 2009 року на суму 191315,32 грн., з вересня 2009 року по березень 2010 року на суму 161049,35 грн. та з серпня 2010 року по червень 2011 року на суму 457914,05 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 243555,92 грн. 3% річних за з листопада 2008 року по серпень 2011 року за порушення договірного зобов’язання.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зазначити, що у розрахунку позивача відсутній баланс між періодами інфляційного збільшення накопиченого боргу та періодами дефляції.

Київський апеляційний господарський суд, провівши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку, що розрахунок, який здійснено господарським судом міста Києва є арифметично вірним, а тому судом першої інстанції правомірно частково задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 620611,56 грн. та 3% річних в сумі 90212,70 грн. за час прострочення.

Відповідно до ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.

При цьому, судова колегія бере до уваги, що в описовій та резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції невірно вказав суму основного боргу, яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 1792110,60 грн., тоді як необхідно було вказати 1793110,60 грн.

Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4)змінити рішення.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягнення, тощо), не змінюючи при цьому викладеного і рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року, прийнято при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи.

Таким чином, публічного акціонерного товариства «Київенерго» слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду слід змінити, оскільки по суті справу вирішено вірно, але в резолютивній частині рішення невірно вказано суму основного боргу, що підлягає стягненню.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011 року у справі №30/342 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011року у справі №30/342 змінити, виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції:

«Стягнути з комунального підприємства «Куренівське» Подільської районної у м.Києві ради (04073, м.Київ, вул.Фрунзе, 126, код ЄДРПОУ 35669360) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, пл. І.Франка, 5, р/р 260070130718 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00131305) 1793110 (один мільйон сімсот три тисячі сто десять) грн. 60 коп. – основного боргу».

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2011року у справі №30/342 залишити без змін.

3. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

4. Матеріали справи №30/342 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      Майданевич А.Г.

Судді                                                                                          Мальченко А.О.

                                                                                          Гаврилюк О.М.

05.04.12 (відправлено)