Рішення № 22406321, 03.04.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р. Справа № 5024/203/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О. О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Спільне підприємство "Проксіма ГмбХ", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02", м. Херсон,

про стягнення 14731 грн. 95 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. № 1 від 25.01.2012 р.;

від відповідача - в засідання суду не прибув;

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Спільне підприємство "Проксіма ГмбХ" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02" (відповідач) про стягнення 14731 грн. 95 коп. за договором № 3311 від 12.04.2011 року.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, на засідання суду не прибув, надіславши клопотання про припинення провадження по справі у зв»язку з погашенням основного боргу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Спільне підприємство "Проксіма ГмбХ" (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом - 02" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №3311 від 12.04.2011 р. (далі Договір), за умовами якого позивач зобов»язується постачати, а відповідач приймати та оплачувати товар в строки, встановлені договором.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено накладними, наданими до матеріалів справи. Відповідач в порушення умов договору заборгував позивачеві 10109,19 грн.

3 квітня 2012 року відповідач разом з відзивом та клопотанням про припинення провадження по справі надіслав копії платіжного доручення №1253 від 22.03.2012 р. на суму 4577,78 грн. та платіжного доручення №1254 від 22.03.2012 р. на суму 5531,41 грн. на підтвердження погашення основного боргу.

Враховуючи викладене, приписи ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України, суд дійшов висновку щодо припинення провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10109,19 грн.

Відповідно до п.5.3. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% від вартості партії товару за кожний день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з частиною другою статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов»язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною.

За змістом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”№543/96-ВР від 22.11.96. передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Відповідно до п.49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.08р. - положення цього закону не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, - суд не погоджується з розрахунками пені, викладеними позивачем (а.с.8).

Згідно калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») розрахунок пені має наступний вигляд:

Сума боргу, грн..Період простроченняКількість днів простроченняСума пені за період прострочення, грн..

5509,80з 28.09.2011 по 25.01.2012120280,77

1405,62З 11.11.2011 по 25.01.20127645,36

1371,46З 23.11.2011 по 25.01.20126437,27

1822,31З30.12.2011 по 25.01.20122720,89 Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково - в сумі 384,29 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 23,49 грн. та 3 % річних в сумі 74,37 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов»язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об»єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез»явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов»язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об»активному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись ст.49, ч.1 п.1-1 ст.80, ст.ст. 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10109,19 грн.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонский оптовый торговый дом-02»(73000, м.Херсон, вул..Ілліча, 86, кв.88, р/р 260010231169, МФО 320627, код ЄДРПОУ 32125630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Спільне підприємство «Проксіма ГмбХ»(04080, м.Київ, вул..Хвойки, 18/14, оф.232, р/р 2600500011970 в ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 31108640) 384,29 грн. пені, 23,49 грн. інфляційних втрат, 74,37 грн. три відсотки річних, в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 05.04.2012 р.