Рішення № 22406258, 05.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.04.12 р. Справа № 5006/15/12/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Захарченко Г.В. при секретарі судового засідання Пилипенко О.М. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех», м.Донецьк

до відповідача Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк

про стягнення 18359,58грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (за довір.)

від відповідача: ОСОБА_2 (за довір.)

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донелектротех», м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк про стягнення 18359,58грн. яка складається з основного боргу в розмірі 9150,00грн., індексу інфляції в розмірі 6131,45грн., 3% річних в розмірі 3078,13грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №07-10-175т від 26.03.2010р., специфікацію до договору та накладу №7 від 30.03.10р.

Ухвалою від 05.03.12р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/15/12/2012.

20.03.12р. через канцелярію суду відповідачем наданий відзив б/н від 19.03.12р. на позов, в якому він підтвердив поставку позивачем товару відповідно специфікації до договору №07-10-175т від 26.03.2010р. за накладною №7 від 30.03.10р. та визнав наявність простроченої заборгованості.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

Встановив:

26 березня 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донелектротех», м.Донецьк, м.Донецьк та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк був укладений договір №07-10-175тт (далі договір), згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобовязався на умовах та у порядку визначених договором передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та сплатити продукцію (деталі до вентелів, кранів та подібних виробів (засувки сталеві та чавунні) по найменуванню, цінам і кількості, вказаним в специфікації до договору.

Згідно п.1.4 договору загальна сума договору, відповідно до цінової пропозиції складає: 199700,00грн. (в т.ч. ПДВ 33283,33грн.).

Продукція згідно з п.2.1 договору поставляється на умовах FCA згідно правил Інкотермс-2000.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за поставлений товар має бути здійснена покупцем протягом 20 банківських днів з моменту отримання товару, якою згідно п.2.4. вважається дата, вказана в накладній.

Згідно п.6.1 договір набуває сили з моменту підписання і діє до 31.12.10р., а в частині виконання зобовязань по здійсненню фінансових розрахунків до повного їх виконання.

Договір №07-10-175т від 26.03.10р. підписаний керівниками підприємств та скріплений печатками підприємств.

Як вбачається зі змісту договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний договір є обовязковим для виконання сторонами.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Фактичне отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на накладній в графі «Прийняв» та довіреністю, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Згідно з наданою до матеріалів справи накладною №7 від 30.03.10р. на суму 199700,00грн. позивачем (постачальником) було поставлено, а відповідачем отримано товар на вказану суму, що підтверджується підписом представника покупця на накладній та довіреністю серії ЯПВ №759584 від 30.03.10р. Отже обовязок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.

Факт постачання позивачем обсягів товару на вказану суму відповідачем визнаний.

Згідно приписів ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, відповідно до п.3.1 договору товар за накладною №7 від 30.03.2010р. мав бути повністю оплачений не пізніше 27.04.2010р.

Відповідачем 11.10.10р. було здійснено частковий розрахунок на суму 90550,00грн. та 19.10.10р. - на суму 100000,00грн., що підтверджується копіями виписок з особового рахунку позивача, наданими до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, на даний момент заборгованість за договором поставки №07-10-175т від 26.03.2010р. складає 9150,00грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 199700,00грн. грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

З урахуванням викладеного, виходячи з того, що позов в частині стягнення основного боргу доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 9150,00грн. підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених положень правової норми, за поставлений товар відповідно до накладної №7 від 30.03.10р. позивачем на суму боргу нараховано та предявлено до стягнення 3% річних в сумі 3078,13грн. за період з 29.04.10р. по 11.10.10р. та з 19.10.10р. по 31.01.12р., а також інфляційні витрати в розмірі 6131,45грн. за травень вересень 2010р., листопад грудень 2010р., 2011рік та частину 2012р.

Під час судового розгляду справи №5006/15/12/2012 відповідач не надав доказів повернення в повному обсязі у встановлений строк суми боргу, який виник на підставі договору поставки №07-10-175т від 26.03.10р., з чого суд дійшов висновку про правомірне нарахування позивачем плати за прострочення виконання зобовязання 3% річних та інфляційних витрат.

За висновками суду, розрахунок інфляційних витрат та 3% річних за прострочення платежу, проведений позивачем, є арифметично вірним, таким, що відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3, 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги викладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені і відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати в повному обсязі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 612, 625, §3 Глави 54 Цивільного кодексу України, §1 Глави 30, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 33-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех», м.Донецьк до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Донецьк про стягнення 18359,57грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85; ЄДРПОУ 00191678, р/р26000301796023 в філії ГУ ПІБ України у Донецькій області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донелектротех» (83121, м.Донецьк, просп.Київський, 5-в/41; ЄДРПОУ 36695281, р/р2600430111910 у Київському ВОБ №7956, МФО 394181) заборгованість за договором в розмірі 9150,00грн., 3% річних в розмірі 3078,13грн., та інфляційні витрати в розмірі 6131,45грн.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.04.2012р. оголошено повний рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним господарський судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Захарченко Г.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 05.04.12р.