Рішення № 22406207, 26.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.12 р. Справа № 5006/4/31/2012

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 довіреність від 16.02.2012р.,

від відповідача не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектолайн" м. Слов'янськ

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна

компанія" м. Слов'янськ

про стягнення 65033,32грн. заборгованості, 3%річних, інфляційних витрат, пені

СУТЬ СПОРУ:

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 65033,32грн., з яких: 62720,29грн. заборгованість, 469,80грн. (в розрахунку позивач зазначає суму 470,07грн.) 3% річних, які нараховані без зазначення конкретного періоду, 188,00грн. інфляційні витрати, які нараховані з листопада по грудень 2011р., 1655,23грн. пеня, яка нарахована за періоди з 09.11.2011р. по 17.01.2012р., з 14.11.2011р. по 17.01.2012р., з 15.11.2011р. по 17.01.2012р., з 17.11.2011р. по 17.01.2012р., з 22.11.2011р. по 17.01.2012р. по кожній накладній окремо.

В підтвердження позову позивач надав підписаний сторонами договір поставки № 25021 від 25.02.2011р., видаткові накладні №РН-0000173 від 09.11.2011р. на суму 42,00грн., №РН-0000176 від 14.11.2011р. на суму 22363,52грн., №РН-0000178 від 15.11.2011р. на суму 19730,17грн., №РН-0000180 від 17.11.2011р. на суму 1048,60грн., №РН-0000183 від 22.11.2011р. на суму 19536,00грн., по яким на підставі довіреності №757 від 07.11.2011р. відповідач прийняв товар, лист №55 від 16.12.2011р. з вимогою про сплату заборгованості, яка отримана відповідачем 21.12.2011р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.02.2012р. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався для забезпечення явки відповідача в судове засідання та надання сторонами додаткових документів необхідних для вирішення спору по суті.

Представник позивача через канцелярію суду 22.02.2012р. надав заяву про забезпечення позову, за яку сплатив судовий збір, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову - 65033,32грн. 26.03.2012р. надана заява про накладення арешту і на майно боржника, який здійснює проби продажу своїх складських виробничих приміщень, що підтверджується оголошенням на сайті «Новості Краматорска» від 21.03.2012р.

Відповідач в судове засідання не явився, незважаючи на належне повідомлення судом про час та місце судового засідання, причини неявки не повідомив. Через канцелярію суду надано відзив від 24.02.2012р. на позов, в якому суму заборгованості відповідач визнав у повному обсязі і просив суд розстрочити виконання рішення у зв'язку з неможливістю виконати грошове зобов»язання у зв»язку з скрутним фінансовим становищем на підприємстві з посиланням на п.6 ст.83 ГПК України.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір за достатністю документів без явки представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

2

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним по договору поставки № 25021 від 25.02.2011р. товар, а також 3% річних, інфляційних витрат та пені, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

За своїм змістом та правовою природою договір № 25021 від 25.02.2011р., на який позивач посилається як на підставу своїх вимог, є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

При дослідженні матеріалів справи господарським судом встановлено, що за спірним договором постачальник (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) набуває на умовах, викладених в договорі, паливну гранулу (далі Товар) у відповідності з накладною, яка є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п.2.1 договору кількість товару визначається замовленнями покупця у відповідності з накладною. Ціна за одиницю товару вказується в рахунку-фактурі (п.2.2 договору). Відповідно до п.4.1 договору розрахунки за договором здійснюються в вигляді 100% передплати на розрахунковий рахунок постачальника. Пунктом 9.1 договору встановлений строк його дії з моменту підписання до 31.12.2011р. з правом наступного продовження його дії. Сплив строку дії не звільняє сторін від повного виконання умов договору. Враховуючи вищезазначене, договір, на який посилається позивач, вважається судом укладеним, так як в ньому сторонами передбачені всі істотні умови.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Оцінюючи виконання сторонами укладеного договору, господарським судом встановлено, що позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури відповідно до умов п.2.2 договору.

За умовами п.4.1 договору розрахунки за договором здійснюються в вигляді 100% передплати, тобто позивач повинен був отримати від відповідача (покупця) кошти за визначені у рахунках товар і тільки після їх отримання, поставити товар.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або іншими актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Підставою передачі товару в накладних вказані не договір, а виставлені рахунки-фактури.

Позивач не виконав умови п.3.5 договору, за яким відвантаження товару здійснюється протягом 5-ти днів після оплати виставленого рахунку. З матеріалів справи вбачається , що позивачем проведена поставка ще до попередньої оплати за виставленим рахунком, таким чином позивач як продавець товару взяв на себе ризик виконання умов договору щодо грошового виконання відповідачем зобов»язань.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору. Позивач у позові не посилається на норми ст.530 Цивільного кодексу, за цим він повинен був дотримуватись визначених договором правил.

Доведено самим відповідачем і матеріалами справи, що позивач по видатковим накладним №РН-0000173 від 09.11.2011р. на суму 42,00грн., №РН-0000176 від 14.11.2011р. на суму 22363,52грн., №РН-0000178 від 15.11.2011р. на суму 19730,17грн., №РН-0000180 від 17.11.2011р. на суму 1048,60грн., №РН-0000183 від 22.11.2011р. на суму 19536,00грн. позивач передав, а уповноважена особа відповідача на підставі довіреності №757 від 07.11.2011р. отримала обумовлений в договорі товар на загальну суму 62720,29грн., який не сплачений до наступного часу.

Враховуючи той факт, що сторонами в договорі не передбачено інший порядок розрахунку за поставлений товар ніж передоплата і той факт, що відповідач погодився отримати товар без попередньої оплати виставлених йому рахунків, що сторонами обумовлений строк дії договору, тому господарський суд вважає законним застосування для здійснення ч.2 ст.530 ЦК України, відповідно до якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку, зокрема, визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

3

Позивач направив відповідачу лист №55 від 16.12.2011р. з вимогою про сплату заборгованості із визначенням графіку її погашення, а саме: 10000,00грн. відповідач повинен був сплатити до 23.12.2011р., 10000,00грн. до 30.12.2011р., 10000,00грн. до 06.01.2012р., 10000,00грн. до 13.01.2012р., 10000,00грн. до 20.01.2012р., 12720,29грн. до 27.01.2012р.

Вказаний лист отриманий відповідачем 21.12.2011р., про що свідчить штемпель вхідної кореспонденції ТОВ "Слов'янська солевидобувна компанія", але і після звернення позивача з вимогою оплатити відвантажений товар, вартість товару залишилась несплаченою.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги, що позивачем доведені факти передачі товару відповідачу, його не сплати у встановлені договором терміни, а також визнання боргу відповідачем, господарський суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення суми заборгованості в сумі 62720,29грн. в повному обсязі.

Позивач за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання просить стягнути 3%річних в сумі 469,80грн., які нараховані за період з 22.11.2011р. по 17.01.2012р. та 188,00грн. інфляційних витрат за цей же період.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора за період, починаючи з семиденного строку пред»явлення листа-вимоги №55 від 16.12.2011р. зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір щодо стягнення річних і витрат від інфляції, господарський суд виходить з наступного:

Грошове зобовязання з відповідача з урахуванням отримання ним без передоплати товару, виникло на восьмий день після отримання ним від позивача вимоги (21.12.2011р.) за загальними правилами ст.530 ЦК України, тобто з 29.12.2011р., а тому боржник зобов»язаний сплатити борг з урахуванням інфляційних витрат в сумі 188,00грн. і 3% річних, яка складає за два повних місяця 313,60грн.

Порушення відповідачем строків оплати отриманого товару явилось підставою для нарахування позивачем 1655,23грн. пені, яка нарахована за періоди з 09.11.2011р. по 17.01.2012р., з 14.11.2011р. по 17.01.2012р., з 15.11.2011р. по 17.01.2012р., з 17.11.2011р. по 17.01.2012р., з 22.11.2011р. по 17.01.2012р. по кожній накладній окремо.

За загальним правилом розмір штрафних санкцій передбачається законом чи договором. Пріоритет у визначенні розміру санкцій надається закону. Коли розмір штрафних санкцій законом не визначено, вони застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи той факт, що сторони не погодили в договорі а ні вид відповідальності пеню, а ні її розмір, господарський суд відмовляє в повному обсязі в частині стягнення пені.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, господарський суд виходить з наступного:

Стаття 121 Господарського процесуального кодексу (далі ГПК України) надає право суду за заявою сторони або за своєю ініціативою розстрочити виконання рішення.

Розстрочка виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України").

4

Враховуючи той факт, що відповідачем в розумінні статей 32, 34 ГПК України не надано жодних доказів існування обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд відмовляє в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення. Той факт, що підприємство припинило роботу у зв»язку зі складностями відвантаження готової продукції через відсутність залізничних вагонів не може прийматися господарським судом як ускладнення обставин для невиконання рішення іншим способом. Господарський суд враховує і той факт, що у зв»язку з невиконанням відповідачем своїх зобов»язань позивачу теж спричиняються збитки у вигляді неможливості отримати кошти за відвантажений товар і використати їх на свій погляд.

Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, і на майно, яке належить відповідачу в межах суми стягнутої судом, заборони боржнику вчиняти дії, направлені на відчуження свого майна, господарський суд виходить з наступного:

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Господарський суд прийняв до уваги наданий позивачем господарському суду копію матеріалу сайта «Новости Краматорска» від 23.03.2012р., з якого вбачається, що з 21.03.2012р. відповідач розмістив на цьому сайті оголошення про «продаж складських і виробничих приміщень за адресою м.Слов»янськ, вул. Современная,33»

Здійснюючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття запобіжних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності звязку між конкретним видом заходів до забезпечення позову і предметом відповідної позовної вимоги, господарський суд дійшов висновку про існування підстав, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, господарський суд задовольняє заяву позивача про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, що належить особіё відповідачу, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Щодо вимоги заборони боржнику вчиняти дії, направлені на відчуження свого майна, господарський суд відмовляє за тим, що законодавством, зокрема, ст.43-2 Господарського процесуального кодексу України такий спосіб заходу не передбачений.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі пропорційно стягнутої суми за позов, що складає 1562,92грн. та судовий збір за витрати позивача за звернення про забезпечення позову в сумі 1609,50грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 546, 549-551, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 66, 67, 193, 231 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49, 82, 84, ст.ст. 43-1, 43-2, 43-3, 43-4, 81-1, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектолайн" м. Слов'янськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" м. Слов'янськ про стягнення 65033,32грн., з яких: 62720,29грн. заборгованість, 469,80грн. 3%річних, 188,00грн. інфляційні витрати, 1655,23грн. пеня частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" Донецька область м.Слов'янськ-84101, вул. Сучасна, буд. 33, ЗКПО 30098637 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ектолайн" Донецька область м. Слов'янськ-84107, вул. Дем'яна Бєдного, буд. 111, ЗКПО 36569202 заборгованість в сумі 62720,29грн., інфляційні витрати в сумі 188,00грн., 3% річних в сумі 313,16грн., 1552,26грн. судового збір за позовну заяву, 1609,50грн. витрати за заяву про забезпечення позову.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Накласти арешт на грошові кошти і майно, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Слов'янська солевидобувна компанія" Донецька область м.Слов'янськ-84101, вул. Сучасна, буд. 33, ЗКПО 30098637 в межах стягнутої суми, 66313,21грн.

Повний текст рішення оголошений 26.03.2012р. Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в десятиденний термін.

Суддя Гринько С.Ю.