Рішення № 22406141, 26.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.12 р. Справа № 13/136

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного підприємства „Антрацит” м. Антрацит Луганська область

до відповідача Закритого акціонерного товариства „Донецька вуглепереробляюча група” м. Донецьк

про стягнення 55’527’494грн.79коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство „Антрацит” м. Антрацит Луганська область (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Донецька вуглепереробляюча група” м. Донецьк (далі – відповідач) про стягнення суми в розмірі 55’527’494грн.79коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 39’330’000грн.00коп., 3% річних у розмірі 3’297’254грн.79коп. та індексу інфляції у сумі 12’900’240грн.00коп.

Ухвалою від 07.09.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 20.09.2011р., сторони зобов’язані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо своєчасної та повної оплати отриманих на підставі договору купівлі – продажу № Б48/1610/006 від 16.10.2008р. цінних паперів, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість за отриманні цінні папери в розмірі 39330000грн.00коп.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору купівлі – продажу № Б48/1610/006 від 16.10.2008р., акту приймання – передачі цінних паперів від 10.11.2008р. до договору купівлі-продажу, виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 003370 за період з 03.11.2008р. по 30.11.2008р.

Супровідним листом № 09/505 від 14.09.2011р. позивач надав для залучення до матеріалів справи довідку № 09/502 від 14.09.2011р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера, згідно з якою станом на 14.09.2011р. за відповідачем значиться дебіторська заборгованість у сумі 39’330’000грн.00коп.

Ухвалою від 20.10.2011р. суд зупинив провадження по справі до завершення розгляду справи № 39/208пд і набуття відповідним судовим актом законної сили.

Ухвалою від 13.03.2012р. суд поновив провадження по справі та призначив до розгляду на 26.03.2012р.

Позивач у судове засідання 26.03.2012р. своїх представників не направив, хоча був належним чином повідомлений про час розгляду справи про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні.

Відповідач в судове засідання, призначене на 26.03.2012р., свого представника для прийняття участі не направив, ухвала про поновлення провадження по справі була направлена відповідачу за адресою вказаною у позові, витягу з ЄДРПОУ станом на 13.03.2012р. – 83001, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 60., однак ухвала суду повернулася на адресу господарського суду за відсутністю адресату за вказаною адресою.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Крім того, обізнаність відповідача про наявність в провадженні господарського суду спору за його участю підтверджується зверненнями зі клопотаннями про відкладення розгляду справи, про зупинення провадження по справі, участю представника відповідача в попередніх судових засіданнях.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установлені законом строки. Процесуальний строк розгляду даного спору закінчується 30.03.2012р., у виняткових випадках, за клопотанням сторони, суд може продовжити строк розгляду справи на підставі ст. 69 ГПК України, але такі клопотання сторонами до суду не подавались. Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, надання додаткових доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка в судове засідання представників сторін, які належним чином обізнані про розгляд справи, істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

16.10.2008р. між Державним підприємством «Антрацит» (продавцем) та Закритим акціонерним товариством «Донецька вуглепереробляюча група» (покупцем) був укладений купівлі – продажу цінних паперів № Б48/1610/006 від 16.10.2008р., згідно з яким продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити наступні цінні папери: акції прості іменні, емітовані ЗАТ „Укренергоатом”, 32111036, номінальною вартістю 0,25грн., в кількості 41353555штук, курсовою вартістю пакету 39’330’000грн.00коп.

Відповідно п. 1.2 договору загальна сума угоди становить 39’330’000грн.00коп.

Згідно п. 2.1 договору покупець зобов’язаний на протязі 3 банківських днів з дня зарахування ЦП на рахунок покупця, сплатити на банківський рахунок продавця загальну суму договору, вказану в п. 1.2 даного договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що актом приймання-передачі цінних паперів від 10.11.2008р. позивач передав, а відповідач прийняв цінні папери, узгоджені сторонами в п. 1.1 договору купівлі – продажу.

Факт отримання відповідачем цінних паперів за актом приймання-передачі підтверджується підписом директора ЗАТ „Донецька вуглепереробляюча група”, скріпленого відбитком печатки підприємства.

Проте, позивач посилається на те, що на теперішній час відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов’язання за договором, сума заборгованості в розмірі 39’330’000грн.00коп. не сплачена.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 39’330’000грн.00коп., інфляційних нарахувань в сумі 12’900’240грн.00коп., 3% річних у сумі 3’297’254грн.79коп., у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу цінних паперів № Б48/1610/006 від 16.10.2008р.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов’язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівлі–продажу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів позивач 10.11.2008р. за актом приймання-передачі передав відповідачу цінні папери загальною вартістю 39’330’000грн.00коп., а останній прийняв їх, в свою чергу взявши на себе зобов’язання їх оплатити.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони у п. 2.1 договору визначили обов’язок покупця сплатити на банківський рахунок продавця загальну суму договору - 39’330’000грн.00коп. протягом 3-х банківських днів з дня зарахування ЦП на рахунок покупця.

Передача цінних паперів від позивача відповідачу відбулася 10.11.2008р. про що свідчить акт приймання – передачі та виписка про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах за період з 03.11.2008р. по 30.11.2008р.

Отже, з врахуванням вимог п. 2.1 договору щодо порядку оплати, 13.11.2008р. наступив граничний строк оплати, а вже з 14.11.2008р. почалося прострочення виконання зобов’язання.

Відповідно до довідки № 09/502 від 14.09.2011р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера Державного підприємства „Антрацит” станом на 14.09.2011р. за відповідачем значиться дебіторська заборгованість у сумі 39’330’000грн.00коп.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення боргу в сумі 39’330’000грн.00коп., суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов’язання відповідачем щодо оплати вартості отриманих цінних паперів, позивачем заявлені до стягнення 3% річних в сумі 3297254грн.79коп. та індекс інфляції у розмірі 12900240грн.00коп. за період з 13.11.2008р. по 29.08.2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зазначає, що позивачем невірно був обраний день настання права вимагати від відповідача належного виконання зобов’язання, оскільки як вже встановлено раніше, саме з 14.11.2008р. почалося прострочення виконання зобов’язання по оплаті вартості отриманих цінних паперів, а отже з цього моменту виникли і підстави для нарахування штрафних санкцій.

Суд, зробивши арифметичних розрахунок інфляційних витрат та 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з 14.11.2008р. по 29.08.2011р. включно, встановив, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є суми інфляційних нарахувань у розмірі 12678242грн.40коп. та 3% річних у розмірі 3293598грн.24коп., у зв’язку з чим відмовляє в задоволенні індексу інфляції у сумі 221997грн.60коп. та 3% річних у сумі 3656грн.55коп.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенню позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства „Антрацит” м. Антрацит Луганська область до Закритого акціонерного товариства „Донецька вуглепереробляюча група” м. Донецьк про стягнення суми в розмірі 55527494грн.79коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 39330000грн.00коп., 3% річних у розмірі 3297254грн.79коп. та індексу інфляції у сумі 12900240грн.00коп. задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Донецька вуглепереробляюча група” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, вул. Постишева, будинок 60, код ЄДРПОУ 32397850) на користь Державного підприємства „Антрацит” (юридична адреса: 94613, Луганська обл., м. Антрацит, вул. Ростовська, будинок 38, код ЄДРПОУ 32226065) суму основного боргу 39330000грн.00коп., інфляційні в сумі 12678242грн.40коп., 3% річних у сумі 3293598грн.24коп, витрати на оплату державного мита в сумі 25396грн.37коп., інформаційно – технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн.04коп.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми інфляційних у розмірі 221997грн.60коп. та 3% річних у сумі 3656грн.55коп. – відмовити.

У судовому засіданні 26.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 27.03.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.