Рішення № 22406134, 12.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.03.12 р. Справа № 5006/13/18/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Східенерго”, м. Донецьк в особі Структурної одиниці “Зуївська ТЕС”ТОВ “Східенерго”, Донецька обл., м. Зугрес

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сталь Конструкція”, Донецька обл., м. Курахово

про: стягнення штрафу в розмірі 166107грн.00коп

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю № б/н) представник;

від відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Східенерго”, м. Донецьк в особі Структурної одиниці “Зуївська ТЕС”ТОВ “Східенерго”, Донецька обл., м. Зугрес (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сталь Конструкція”, Донецька обл., м. Курахово (далі відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 166107грн.00коп.

Ухвалою від 02.02.2012р. суд порушив провадження по справі, призначив до розгляду на 16.02.2012р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача взятого на себе за договором поставки № 080811-1 Зу11/3.18.1/ІП від 08.08.2011р. зобовязання відносно постачання узгодженого сторонами в специфікації товару, внаслідок чого на підставі пункту 5.3 договору поставки № 080811-1 Зу11/3.18.1/ІП від 08.08.2011р. позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у заявленому розмірі.

У звязку з неявкою відповідача та з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась на 12.03.2012р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність відсутності представника суд не повідомлений.

Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення ухвал господарського суду відповідачу за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві: 83003, м. Донецьк, пр-т. Ілліча, 89, оф. 406. Суд також здійснював направлення поштової кореспонденції на юридичну адресу відповідача, але органом поштового звязку конверт повернувся за закінченням терміну зберігання.

В судовому засіданні 12.03.2012р. позивач повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції зі спору, наполягав на прийнятті рішення у цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

08.08.2011р. між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір № 080811-1 Зу11/3.18.1/ІП від 08.08.2011р., згідно з яким постачальник зобовязується поставити в власність покупця продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення (в подальшому продукцію), в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в даному договорі, та специфікаціях, що є невідємними частинами до даного договору.

Спірний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками без будь-яких заперечень, що свідчить про досягнення згоди щодо всіх його умов.

Відповідно до п. 1.2 договору покупець зобовязується прийняти продукцію, яка йому поставляється у власність та своєчасно оплатити її вартість у відповідності з умовами даного договору.

Згідно з п. 3.1 договору поставка продукції здійснюється в строки, обумовлені специфікацією до договору, або окремими партіями в відповідності з письмовими заявками покупця.

Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що умови поставки продукції DDP (склад покупця, м. Зугрес), згідно „ІНКОТЕРМС 2000”, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно п. 3.2.1 договору у випадку, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгівельних термінах „ІНКОТЕРМС 2000”, з урахуванням узгоджених сторонами застережень та умов поставки у відповідних специфікаціях.

Відповідно до п. 4.1 договору ціни на поставляєму постачальником продукцію встановлюються сторонами в відповідних специфікаціях до даного договору.

Згідно п. 4.2 договору розрахунки за продукцію, що постачається постачальником по даному договору здійснюються покупцем протягом 10 календарних днів з моменту поставки продукції.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку недопоставки (не поставки) продукції, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 25% від вартості недопоставленої (непоставленої) продукції та, крім цього, відшкодував всі понесені покупцем збитки, спричинені затримкою виконання постачальником зобовязань по даному договору.

Договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 7.1 договору). Сторони прийшли до згоди, що у випадку неналежного виконання обома сторонами своїх зобовязань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2011р.

Сторони уклали Специфікацію № 1 до договору № 080811-1 Зу11/3.18.1/ІП від 08.08.2011р., яка є його невідємною частиною, за якою поставці підлягають елементи трубопроводу циркуляційної води креслення ТР 268, кількістю 55,369тн, ціною за одиницю без ПДВ 10000грн.00коп., загальною вартістю 664428грн.00коп. Пунктом 2 специфікації сторони визначили строк поставки протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам укладеного договору, свої зобовязання по поставці товару взагалі не виконав.

Позивач претензію № 08-01 від 25.10.2011р. повідомив відповідача про відмову від поставки узгодженої продукції, пропонував протягом місяця сплатити штраф у сумі 66442грн.80коп., нарахованого за неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобовязання, попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду задля примусового стягнення суми штрафу.

В позовній заяві позивач вказує на те, що відповідач не надав жодної відповіді на направлену претензію, вимоги про сплату штрафу в добровільному порядку не виконав.

Позивач під час судових засідань посилався на втрату інтересу до поставок даного виду продукції, тому що строки поставки минули.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи наступне:

Предметом даного позову є стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 166107грн.00коп. у звязку з не належним виконанням умов договору № 080811-1 Зу11/3.18.1/ІП від 08.08.2011р. щодо поставки продукції. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору поставки. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачений обовязок продавця передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Таким чином, згідно з укладеним між сторонами договором у відповідача виник обовязок поставити та передати у власність товар у визначений строк, а у позивача - прийняти цей товар та оплати.

Специфікацією № 1, що є невідємною частиною договору № 080811-1 Зу11/3.18.1/ІП від 08.08.2011р. сторонами визначені конкретні строки поставки продукції, а саме - протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Договір № 080811-1 Зу11/3.18.1/ІП від 08.08.2011р. був підписаний сторонами та скріплений їх печатками ще 08.08.2011р., отже враховуючи вимоги п. 3.1 договору, п. 2 специфікації до договору щодо строків поставки товару, відповідач повинен був здійснити поставку товару до 07.09.2011р., а вже з 08.09.2011р. почалося прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобовязання.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зокрема, у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Також у п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п. 5.3 договору у випадку недопоставки (не поставки) продукції, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 25% від вартості недопоставленої (непоставленої) продукції.

Отже, укладаючи договір, сторони узгодили міри відповідальності, що не суперечить принципу свободи договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України.

Позивачем зроблений розрахунок штрафу в сумі 166107грн.00коп., виходячи із загальної вартості товару 664428грн.00коп., що підлягав поставці, згідно специфікації № 1 до договору. Заперечення на розрахунок відповідач не надав.

Оскільки відповідачем не були виконанні належним чином зобовязання щодо поставки товару у передбачені строки, це обумовлює правомірність застосування до останнього господарських санкцій, передбачених п.5.3 договору.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в цій частині, вважає позовні вимоги обґрунтованими та повністю задовольняє заявлену суму штрафу.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних доказів в розумінні норм ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України поставки товару у обумовлені сторонами строки, як і не спростував вимоги позивача.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на нього покладаються судові витрати у розмірі передбаченому діючим законодавством.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Східенерго”, м. Донецьк в особі Структурної одиниці “Зуївська ТЕС”ТОВ “Східенерго”, Донецька обл., м. Зугрес до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сталь Конструкція”, Донецька обл., м. Курахово про стягнення штрафу в розмірі 166107грн.00коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сталь Конструкція” (юридична адреса: 85612, Донецька обл., м. Курахово, Промислова зона, 69, код ЄДРПОУ35560696, поштова адреса: 83003, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 89, оф. 406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Східенерго” (юридична адреса: 83055, м. Донецьк, бульвар Шевченко, будинок 11, код ЄДРПОУ 31831942) суму штрафу в розмірі 166107грн.00коп., витрати на сплату судового збору в розмірі 3322грн.14коп.

У судовому засіданні 12.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 15.03.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.