Рішення № 22406133, 16.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.12 р. Справа № 13/231

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Курило Г.Є., Рижинко Т.М., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М. - Україна”, м. Київ

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Донецька обл., м. Красноармійськ

про стягнення 6144грн. 32коп.

За участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_3 (за довіреністю № 5 від 03.01.2012р.)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М. - Україна”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Донецька обл., м. Красноармійськ, про стягнення грошових коштів у розмірі 6144грн. 32коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 4348грн.25коп., пені в розмірі 1462грн.40коп., індексу інфляції у розмірі 213грн.47коп., 3% річних у розмірі 120грн.20коп.

Ухвалою від 15.12.2011р. судом порушено провадження по справі, призначено до розгляду на 05.01.2012р., сторони зобовязані надати документи та вчинити певні дії.

За заявою судді Макарової Ю.В., розпорядженням заступника голови господарського суду від 08.02.2012р. було сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Курило Г.Є. та Риженко.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду від 01.03.2012р. суддю Риженко Т.М. замінено на суддю Величко Н.В.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобовязань за договором поставки № 30374/10-11 від 04.01.2010р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла сума основного боргу у розмірі 4348грн.25коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Клопотанням б/н від 23.02.2012р. позивач надав для залучення до матеріалів справи докази здійснення відповідачем часткових оплат поставленого товару - засвідчені копії прибуткових касових ордерів; бухгалтерську довідку Вих. № 3 від 03.02.2012р., якою позивач повідомив, що перераховані відповідачем платежі були рознесені ним в рахунок оплати поставок на власний розсуд; письмовими поясненнями № 03/02-ю від 03.02.2012р. позивач повідомив, що поставка товару відбулася за усними заявками відповідача.

16.03.2012р. позивач надав лист № 12/03-ю від 12.03.2012р., яким відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 1462грн.40коп., інфляційних витрат в сумі 213грн.47коп. та 3% річних у розмірі 120грн.20коп., у звязку з чим просив суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу в сумі 4348грн.25коп.

У звязку з неявкою відповідача, з метою надання йому права на захист, справа слуханням відкладалась, в останнє на 16.03.2012р., але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Суд направляв відповідачу ухвали у даній справі за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві в місце проживання. Факт обізнаності відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання ухвал господарського суду відповідачем.

В судовому засіданні 16.03.2012р. позивач підтримав заяву про відмову від позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, вимагаючи стягнути з відповідача лише суму основного боргу в розмірі 4348грн.25коп., повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, наполягав на прийнятті рішення в цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе, в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представника відповідача не є перешкодою для вирішення спору.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи норми зазначеної статті, суд, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, розяснив позивачу наслідки вчинення такої дії, як прийняття судом заяви про відмову від позовних вимог та відповідно ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження по справі в частині стягнення пені в сумі 1462грн.40коп., інфляційних нарахувань у сумі 213грн.47коп., 3% річних у розмірі 120грн.20коп.

Суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції поданої заяви № 12/03-ю від 12.03.2012р.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

04.01.2012р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 30374/10-11, згідно з яким постачальник зобовязується поставляти покупцеві товар відповідно до виставленого рахунку та у встановлені даним договором строки, а покупець зобовязується приймати і оплачувати поставлений товар.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами в порядку, визначеному у п. 8.2 договору і діє по 31.12.2010р.

11.08.2010р. сторони підписали та скріпили печатками Додаток № 2 до договору № 30374/10-11 від 04.01.2010р., яким встановили, що постачальник надає покупцеві товарний кредит відстрочку оплати за відвантажений товар на 14 календарних днів у сумі не більше 1500 євро, а покупець зобовязується вчасно робити оплату.

Відповідно п. 3 додатку при відпуску товару покупцю видається рахунок, накладна і податкова накладна в гривнях, виписані по внутрішньому курсу постачальника.

Згідно із п.11 додатку цей додаток є невідємною частиною Договору поставки № 30374/10-11 від 04.01.2010р., набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 25.12.2010р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що товар загальною вартістю 4731грн.17коп. був поставлений відповідно умовам Додатку № 2 від 11.08.2010р. до договору, за видатковими накладними № 10083 х-Дон від -01.12.2010р. на суму 3408грн.55коп., № 10033 х-Дон від 01.12.2010р. на суму 446грн.86коп., № 10202 х-Дон від 06.12.2010р. на суму 875грн.76коп., на умовах товарного кредиту.

Позивач зазначає, що належним чином виконав взяті на себе зобовязання за додатком № 2 від 11.08.2010р. до договору, однак отримавши товар, відповідач оплатив його вартість лише частково, внаслідок чого виникла сума заборгованості в розмірі 4348грн.25коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Претензією Вих. № 27 від 27.05.2011р. позивач просив відповідача погасити виниклу суму заборгованості, попереджаючи про необхідність звернення до суду задля примусовим стягненням суми боргу. Зазначена претензія була отримана відповідачем 30.05.2011р., про що свідчить підпис останнього на претензії, з зазначенням дати її отримання.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобовязання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача суму заборгованості у розмірі 4348грн.25коп., у звязку з неналежним виконанням умов договору № 30374/10-11 від 04.01.2010р. та додатку № 2 від 11.08.2010р. до договору.

Договір № 30374/10-11 від 04.01.2010р. та додаток № 2 від 11.08.2010р. до договору є підставою для виникнення у його сторін прав і обовязків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторонапостачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобовязується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем за видатковими накладними № 10033х-Дон від 01.12.2010р., № 10083х-Дон від 01.12.2010р., № 10202х-Дон від 06.12.2010р. поставлений відповідачу товар загальною вартістю 4731грн.17коп.

У суду відсутні сумніви щодо здійснення поставки товару за вищевказаними накладними саме на виконання умов договору № 30374/10-11 від 04.01.2010р., оскільки генеральною довіреністю № 2 відповідач уповноважив ОСОБА_5 на отримання матеріальних цінностей від позивача саме за договором № 30374/10-11 від 04.01.2012р., засвідчивши відбиток печатки постачальника позивача та підпис особи, уповноваженої на отримання товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобовязань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобовязань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобовязання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 30374/10-11 від 04.01.2012р. та додатку до нього.

В свою чергу відповідач за прибутковим касовим ордером № 25 від 23.03.2011р. здійснив оплату на суму 500грн.00коп., за прибутковими касовим ордером № 43 від 22.04.2011р. на суму 500грн.00коп., за прибутковими касовим ордером № 19 від 06.06.2011р. на суму 1000грн.00коп., за касовим ордером № 58 від 22.08.2011р. на суму 1500грн.00коп., за касовим ордером № 80 від 31.08.2011р. на суму 1500грн.00коп., всього позивачем було сплачено 5000грн.00коп.

Згідно із бухгалтерською довідкою Вих. № 3 від 03.02.2012р. зазначені оплати були рознесені позивачем на власний розсуд, частково були враховані оплати відповідача в рахунок погашення спірних накладних, внаслідок чого товар, отриманий за накладними № 10033х-Дон від 01.12.2010р., № 10083х-Дон від 01.12.2010р., № 10202х-Дон від 06.12.2010р. залишився неоплаченим у сумі 4348грн.25коп.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 1 додатку № 2 від 11.08.2010р. до договору сторони погодили, що позивач надає відповідачу товарний кредит відстрочку оплати за відвантажений товар на 14 календарних днів.

Враховуючи, що остання партія товару за видатковою накладною № 10202х-Дон була поставлена та відповідно отримана відповідачем ще 06.12.2010р., то з урахуванням вимог щодо строків оплати, станом на день звернення позивача до суду вже значиться прострочення виконання відповідачем свого грошового зобовязання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Сума боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2010р. по 23.02.2012р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення заявленої суми боргу в розмірі 4348грн.25коп. суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.2. пункту 4 Розяснень Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.98р. N02-5/78, якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається. Отже, враховуючи відмову позивача від позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1462грн.40коп., інфляційних витрат в сумі 213грн.47коп. та 3% річних у розмірі 120грн.20коп., в цій частині судові витрати на відповідача покладатися не будуть.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М. - Україна”, м. Київ до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, Донецька обл., м. Красноармійськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 4348грн.25коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Т.Б.М. - Україна” (юридична адреса: 03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, будинок 26, код ЄДРПОУ 31111213) суму основного боргу в розмірі 4348грн.25коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1871грн.48коп.

Припинити провадження в частині стягнення пені в розмірі 1462грн.40коп., інфляційних витрат в сумі 213грн.47коп. та 3% річних у розмірі 120грн.20коп.

У судовому засіданні 16.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 21.03.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.

Курило Г.Є.

Курило Г.Є.