Постанова № 22402907, 04.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Василенко Л.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2011 року справа № 2а-2923/11/1270

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Василенко Л. А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

при секретареві Солодько О.І., з участю представника позивача Євстафенко К.В., з участю представника відповідача Некрасенко Т.Є., розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Первомайську постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі № 2а-2923/11 за позовом приватного підприємства «Виробничо-транспортна фірма «Добробут» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську про скасування податкового повідомлення рішення від 21 березня 2011 року № 0000132301, і

В С Т А Н О В И Л А :

4 квітня 2011 року приватне підприємство «Виробничо-транспортна фірма «Добробут» звернулося до Луганського окружного адміністративного з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області №0000132301 від 21 березня 2011 року, як необґрунтоване та незаконно винесене, визнати суму 274579,93 грн., як таку що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року позов приватного підприємства «Виробничо-транспортна фірма «Добробут» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську задоволений в повному обсязі: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області № 0000132301 від 21 березня 2011 року, яким завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за період з 1 квітня 2008 року до 28 лютого 2010 року у розмірі 274574,93 грн.; зобовязано державну податкову інспекцію в м.Первомайську Луганської області поновити в податковому обліку право підприємства «Виробничо-транспортна фірма «Добробут» на бюджетне відшкодування сум ПДВ в розмірі 274574,93 грн.; стягнуто на користь приватного підприємства «Виробничо-транспортна фірма «Добробут» з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3,4 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначав, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам права, а саме, пунктам 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та частин 4,5 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства та посилався на те, що не має можливості підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування через відсутність результатів зустрічних перевірок.

На апеляційну скаргу надійшли письмові заперечення від позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу, вважав їх необгрунтованими, просив залишити без задоволення, а судове рішення першої інстанції залишити без змін.

Судом першої інстанції встановлено, приватне підприємство «Виробничо-транспортна фірма «Добробут» (далі ПП «Виробничо-транспортна фірма «Добробут») є юридичною особою та платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідними документами ( т.1 а.с. 24 -35).

18.03.2011 р. Державною податковою інспекцією в м.Первомайську (далі ДПІ в м.Первомайську) проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Виробничо-транспортна фірма «Добробут» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість розрахунковий рахунок за період з 01.04.2008 р. по 28.02.2010 р., за результатами якої складено акт № 107/23/30252561 від 21.03.2011 р. ( т.1 а.с.11 20).

В акті задокументовані порушення підприємством абзацу «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість», а саме, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за період з 01.04.2008 р. до 28.02.2010 р. у розмірі 274 579,93 грн., у тому числі по періодах : травень 2008 р. 0,18 грн., червень 2008 р.-0,59 грн., липень 2008 р.- 0,82 грн., серпень 2008 р.- 0,12 грн., вересень 2008 р. 0,46 грн., жовтень 2008 р. 0,28 грн., квітень 2009 р. 0,48 грн., травень 2009 р.- 32085,00 грн., червень 2009 р. 18129,00 грн., липень 2009 р. 22048,00 грн., серпень 2009 р. 32407,00 грн., вересень 2009 р. 25929,00 грн., жовтень 2009 р. 30873,00 грн., листопад 2009 р. 67195,00 грн., грудень 2009 р. 24398,00 грн., січень 2010 р. 14532,00 грн., лютий 2010 р. 6981,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000132301 від 21.03.2011 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 274579,0грн. (т.1 а.с.10).

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні з наступних підстав.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені тпри апеляційному розгляді справи і знайшли своє підтвердження.

Предметом спору є правомірність дій відповідача щодо прийняття ДПІ в м.Первомайську податкового повідомлення-рішення №0000132301 від 21.03.2011 р., яким за порушення п.п. 7.7.2 п. 1.8, п.7.7. ст. 1, 7 Закону України « Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування на 274579,0грн. (т.1 арк. справи 10). Саме неотримання податковим органом результатів зустрічних перевірок з контрагентами позивача за ланцюгом постачання, які слідують за безпосереднім постачальником позивача - ВАТ «Лисичанськнафтопродукт», стало підставою для зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Між позивачем та ВАТ «Лисичанськнафтопродукт», та ФОП ОСОБА_4 укладені договори№ 14/12-09/Дб від 14.12.2009 року, №135/2009/В2В від 22.01.2009 року.

За умовами договору № 14/12-09/Дб від 14.12.2009 року умови поставки є EXW, за якими постачальник брав на себе обовязок поставити товар на склад продавця. За цим договором на підприємство було поставлене пальн, що підтверджується видаткової та податковою накладними: видаткова накладна № ЧГ-0000139 та податкова накладна № 19 у кількості 3,966 т. на суму 26016,97 грн. (т.1 арк.справи 219, т.2 арк. справи 57);

Згідно до договору №135/2009/В2В від 22.01.2009 року на умовах поставки є EXW, за якими постачальник брав на себе обовязок поставити товар на склад продавця. За вказаним договором на підприємство поставлене пальне, що підтверджено видатковими та податковими накладними ( т.1 а.с. 171, т.2 а.с.13; т.1 а.с.172, т.2 а.с.9; т.1 а.с. 173, т.2 а.с.14; т.1 а.с.174, т.2 а.с.12; т.1 а.с. 175, т.2 а.с. 11; т.1 а.с. 176, т.2 а.с.10; т.1 а.с. 177, т.2 а.с.56; т.1 а.с.178, т.2 а.с.55; т.1 а.с.179, т.2 а.с.54; т.1 а.с.180, т.2 а.с.53; т.1 а.с. 181, т.2 а.с.52; т.1 а.с. 183, т.2 а.с.51; т.1 а.с. 184, т.2 .с.50; т.1 а.с.158, т.2 а.с. 49; т.1 а.с. 186, т.2 а.с.48; т.1а.с. 187, т.2 а.с.47; т.1 а.с. 188, т.2 а.с. 46; т.1 а.с.189, т.2 а.с.45; т.1 а.с.190, т.2 а.с.44; т.1 а.с. 191, т.2 а.с.43; т.1 а.с.192, т.2 а.с.42; т.1 а.с. 193, т.2 а.с. 41; т.1 а.с.194, т.2 а.с. 40; т.1 а.с.195, т.2 а.с.39; т.1 а.с.196, т.2 а.с.38; т.1 а.с.198, т.2 а.с.37; т.1 а.с.199, т.2 а.с.36; т.1 а.с. 200, т.2 а.с.35; т.1 а.с.201, т.2 а.с.34); т.1 а.с.202, т.2 а.с.33; т.1 а.с. 203, т.2 а.с.32; т.1 а.с.204, т.2 а.с.31; т.1 а.с. 205, т.2 а.с.30; т.1 а.с.206, т.2 а.с.29; т.1 а.с.207, т.2 а.с.28; т.1 а.с.208, т.2 а.с.27; т.1 а.с.209, т.2 а.с.26; т.1 а.с.2010, т. 2 а.с.25; т.1 а.с. 211, т.2 а.с.24;0 грн.(т.1 а.с.212, т.2 а.с.23; т.1 а.с.213, т.2 а.с.22; т.1 а.с.214, т.2 а.с.21; т.1 а.с.215, т.2 а.с.20; т.1 а.с.216, т.2 а.с.19; т.1 а.с. 217, т.2 а.с.18; т.1 а.с. 218, т.2 а.с.17; т.1 а.с.220, т.2 а.с.16; т.1 а.с.221, т.2 а.с.15). Здійснення господарських операцій за цими накладними податковий орган не спростовує.

Договір на постачання та перевезення нафтопродуктів між позивачем та ТОВ «Діоніс-2007» не укладався, оскільки правочин був разовий. Підставою для сплати за товар та підтвердженням взаємовідносин між сторонами були надані продавцем податкова накладна № 93 від 03.08.2009 року (т.1 а.с.197) та видаткова накладна № ДЛ 000047 від 04.08.2009 р. (т.2 а.с.58).

Позивач проводив оплату на протязі періоду 01.04.2008 р. по 28.02.2010 р. за договорами №14/12-09/Дб від 14.12.2009 року, №135/2009/В2В від 22.01.2009 р., та за правочином між позивачем та ТОВ «Діоніс-2007», на час розгляду справи заборгованість за даними договорами відсутня, що підтверджено платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 44, 53, 54, 62, 63, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78,79,87,88,89,90,91,92,93,102,-106, 115-120, 129-135, 144-149,158-163).

Здійснення господарських операцій також підтверджене товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів за період з 01.04.2008 р.до 28.02.2010 р., які оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та підтверджують наявність правовідносин між позивачем та контрагентами (т.2 а.с. 59-107).

Платник податку набуває права на бюджетне відшкодування лише у випадку, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/1997-ВР від 03.04.1997 року (далі Закон №168), коли за підсумками наступного (другого) звітного періоду від'ємне значення податку на додану вартість залишається. Проте, відшкодуванню підлягає лише та частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому (першому) податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Інша частина від'ємного значення, що не потрапила під бюджетне відшкодування, включається до податкового кредиту наступного (третього) податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення цієї суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 до декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Під час розгляду справи встановлено, що всі зазначені вимоги цього Закону позивач виконав.

На підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Податок на додану вартість є непрямим податком.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив перший відповідач у справі, який вважає, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування та невідшкодування податку є неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого постачальника.

Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого постачальника.

Спір виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З урахуванням викладеного факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти. Таких доказів податковим органом не надано.

Тобто, у даному випадку порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" постачальниками (контрагентами, виробниками) позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо правильності визначення позивачем податкових зобов'язань та суми податкового кредиту, а також правильності визначення суми бюджетного відшкодування та про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення відповідача №0000132301 від 21 березня 2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за період з 1 квітня 2008 року до 28 лютого 2010 року у розмірі 274574,93 грн.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо зобовязання відповідача поновити в податковому обліку право позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ в розмірі 274574,93 грн., оскільки ця позовна вимога є необґрунтованою та зайвою, задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення є достатнім для відновлення порушеного права позивача, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні з виключенням з її резолютивної частини зобовязання відповідача поновити в податковому обліку право позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ в розмірі 274574,93 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір за суттю, але постанова підлягає зміні через порушення норм процесуального права, які не призвели до невірного вирішення справи за суттю.

Постанова виготовлена в повному обсязі 5 серпня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.2, ст. 201, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Первомайську задовольнити частково.

Постанову окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Виробничо-транспортна фірма «Добробут» до Державної податкової інспекції в м. Первомайську про скасування податкового повідомлення рішення від 21 березня 2011 року № 0000132301 змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови другий абзац щодо зобовязання Державної податкової інспекції в м. Первомайську поновити в податковому обліку право позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ в розмірі 274574,93 грн., який викласти в наступній редакції:

«В задоволенні решти позовних вимог відмовити».

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова