Ухвала суду № 22402533, 05.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2011 року справа №2а/0570/2053/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів Нікуліна О.А. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняЛевченко Г.О.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 19.07.11р.

відповідача: ОСОБА_3, представник за дов. від 04.01.11р.

розглянувши у відкритому судовомуТовариства з обмеженою відповідальністю

засіданні апеляційну скаргу «Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від14 червня 2011 року

по адміністративній справі № 2а/0570/2053/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс»

до Державної податкової інспекції

в Пролетарському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27.01.2011р. №0000582303/2,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 вересня 2010 року №0000582303/0 (т.1 арк. спр.3-7).

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000582303/2 (т. 2 арк. спр. 14-15).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року відкрито провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (т. 1 арк. спр. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року позовні вимоги задоволені. Визнане недійсним податкове повідомлення-рішення №0000582303/2 від 27 січня 2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Ясинуватський машзавод Імпекс» донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 1 013750,00 грн., з яких за основним платежем 787500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 226 250,00 грн. (т.2 арк. спр. 51-55).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що наявними матеріалами справи не підтверджене допущення позивачем порушення підпунктів 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”.

Державна податкова інспекція в Пролетарському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т. 2 арк. спр. 58-61).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що сума заборгованості за векселем, отримувача якого ліквідовано без правонаступництва, включається до валового доходу у 2 кварталі 2009 року як безповоротна фінансова допомога, що виникає на момент ліквідації кредитора без правонаступництва.

На думку апелянта, операції з придбання та продажу простих векселів Приватного підприємства «Компаньйон», Приватного підприємства «ТВФ «Навігатор», діяльність яких припинилась ще до їх купівлі, не можуть бути об`єктами цивільних прав та не відповідають терміну «цінні папери».

Також скаржник зазначає, що за векселями, в яких визначено «за пред`явленням», вони можуть бути пред`явлені до сплати, починаючи з наступного дня після їх видачі, тому строк позовної давності, за вимогами, що випливають з простого векселя, спливає по закінченні трьох років від дати, наступної після його видачі.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, встановила наступне.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 33966942, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 314528 (т. 1 арк. спр. 118). Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Державній податковій інспекції в Пролетарському районі м. Донецька.

У травні 2008 року позивач на підставі умов договору № Б/860/0508///Б/859/0508 від 27 травня 2008 року (т. 1 арк. спр. 67-68) придбав в Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод» цінні папери загальною вартістю 2503 725,01 грн., у тому числі простий вексель на предявника № АА 0642579 із датою погашення не раніше 08 грудня 2009 року номінальною вартістю 1000000, 00 грн., що емітований 08 грудня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс» (код ЄДРПОУ 30952960).

Вартість придбаних векселів за договором № Б/860/0508///Б/859/0508 від 27 травня 2008 року була сплачена позивачем за платіжними дорученнями № 61 від 27 травня 2008 року (т. 1 арк. справи 218) та № 58 від 27 травня 2008 року (т. 1 арк. справи 219). Здійснення попередньої оплати придбаних веселів було відображено позивачем в податковому обліку за Дт рахунку 3771 Кт рахунку 311.

Передачу цінних паперів, що є предметом цього договору, було здійснено 28 травня 2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі цінних паперів та виконаних зобовязань (т. 1 арк. справи 69). Згідно даних бухгалтерського обліку позивача, операції з отримання векселів були відображені по Дт рахунку 341 (т. 1 арк. спр. 226).

29 травня 2008 року на підставі умов договору № Б/880/0508///Б/879/0508 (т. 1 арк. справи 70-76) позивач придбав в Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод» цінні папери загальною вартістю 5112238, 86 грн., у тому числі:

1. простий вексель № 66335076599252 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 800 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 157), що емітований 30 червня 2005 року Приватним підприємством «Компаньйон» (код ЄДРПОУ 31832414).

2. простий вексель 66335076599253 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 700 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 157) , що емітований 30 червня 2005 року Приватним підприємством «Компаньйон» (код ЄДРПОУ 31832414).

3. простий вексель 66335076599261 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 250 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 156), що емітований 30 червня 2005 року Приватним підприємством «Компаньйон» (код ЄДРПОУ 31832414).

Вартість придбаних векселів за договором № Б/880/0508///Б/879/0508 від 29 травня 2008 року була сплачена позивачем за платіжними дорученнями № 63 від 29 травня 2008 року (т. 1 арк. справи 218). Здійснення попередньої оплати придбаних веселів було відображено позивачем в податковому обліку за Дт рахунку 3771 Кт рахунку 311. Передачу цінних паперів, що є предметом цього договору, було здійснено 29 травня 2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі цінних паперів та виконаних зобовязань (т. 1 арк. справи 74). Згідно даних бухгалтерського обліку позивача, операції з отримання векселів були відображені по Дт рахунку 341 (т. 1 арк. справи 226)

02 червня 2008 року на підставі умов договору № Б/904/0608///Б/903/0608 (т. 1 арк. справи 95-98) позивач придбав в Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод» цінні папери загальною вартістю 4406467,76 грн., у тому числі:

1. простий вексель № 6433559318913 із датою погашення 10 квітня 2011 року номінальною вартістю 300 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 158), що емітований 10 серпня 2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс» (код ЄДРПОУ 30952960).

2. простий вексель № 6433559318913 на предявника із датою погашення не раніше 29 серпня 2010 року номінальною вартістю 100 000,00 грн. (т. 1 арк. справи 158), що емітований 29 серпня 2006 року Приватним підприємством «ТПФ «Навігатор» (код ЄДРПОУ 33454060).

Вартість придбаних векселів за договором № Б/904/0608///Б/903/0608 02 червня 2008 року була сплачена позивачем за платіжним дорученням № 66 від 02 червня 2008 року (т. 1 арк. справи 220). Здійснення попередньої оплати придбаних веселів було відображено позивачем в податковому обліку за Кт рахунку 311. Передачу цінних паперів, що є предметом цього договору було здійснено 02 червня 2008 року, що підтверджується актом приймання-передачі цінних паперів та виконаних зобовязань (т. 1 арк. справи 99-101). Згідно даних бухгалтерського обліку позивача, операції з отримання векселів були відображені по Дт 1441 (т. 1 арк. спр. 228).

Зазначені цінні папери були продані позивачем на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із Відкритим акціонерним товариством «Ясинуватський машинобудівельний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ «Фінанс».

Відповідно до умов договору купівлі-продажу цінних паперів № 1907/09-Б//1906 від 18 листопада 2009 року (т. 1 арк. справи 85-88) позивач зобовязався передати, а покупець (Відкрите акціонерне товариство «Ясинуватський машинобудівельний завод») прийняти та сплатити цінні папери загальною вартістю 2750000,00 грн., визначені в цьому договорі. Згідно розділу 1 зазначеного договору, окрім іншого, позивач зобовязався продати прості векселі, емітовані Приватним підприємством «Компаньйон» (код ЄДРПОУ 31832414): 1) № 66335076599252 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 800000,00 грн., 2) № 66335076599253 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 700000,00 грн.; 3) № 66335076599261 із датою погашення 30 червня 2010 року номінальною вартістю 250000,00 грн. та простий вексель на предявника, що емітований Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс» (код ЄДРПОУ 30952960) № АА 0642579 із датою погашення не раніше 08 грудня 2009 року номінальною вартістю 1000000, 00 грн. Фактичну передачу векселів підтверджено актом приймання цінних паперів від 19 листопада 2009 року (т. 1 арк. справи 88).

На виконання умов зазначеного договору № 1907/09-Б//1906 від 18 листопада 2009 року Відкритим акціонерним товариством «Ясинуватський машинобудівельний завод» були перераховані кошти в сумі 2750000,00 грн. на банківські рахунки позивача, що підтверджується банківськими виписками від 18 та 19 листопада 2009 року (т. 1 арк. справи 221, 222). Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок призначенням платежу за платіжними дорученнями визначено: «за прості векселя з іменним індосаментом за договором № 1907/09-Б//1906 від 18 листопада 2009 року». Продаж векселів за умовами договору № 1907/09-Б//1906 від 18 листопада 2009 року відображений в бухгалтерському обліку позивачем за Кт рахунку 341 (т. 1 арк. справи 230).

09 лютого 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька декларацію з податку на прибуток за 2009 рік, додаток К-3 до декларації не надавався. Як було пояснено в судовому засіданні представником позивача, зазначений додаток не надавався у звязку із нульовим фінансовим результатом діяльності з купівлі-продажу цінних паперів.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу цінних паперів № 2383/10 д від 29 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 89-91) позивач зобовязався передати, а покупець (Товариство з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс» прийняти та сплатити цінні папери, визначені в цьому договорі, загальною вартістю 727167,52 грн. Згідно розділу 1 зазначеного договору, позивач зобовязався продати: 1) простий вексель номінальною вартістю 300000,00 грн. із датою погашення 10 квітня 2011 року (емітент Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс», код ЄДРПОУ 30952960); 2) простий вексель на предявника номінальною вартістю 100000,00 грн. із датою погашення не раніше 29 серпня 2010 року (емітент Приватне підприємство «ТПФ «Навігатор», код ЄДРПОУ 33454060). Фактична передача векселів підтверджена актом приймання цінних паперів від 29 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 92).

На виконання умов зазначеного договору № 2383/10 д від 29 січня 2010 року Товариством з обмеженою відповідальністю «АПМ Фінанс» були перераховані кошти в сумі 727167,52 грн. на банківські рахунки позивача, що підтверджується банківськими виписками від 01 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 223, 224). Згідно наявних в матеріалах справи банківських виписок призначенням платежу за платіжними дорученнями визначено: «за прості векселя з іменним індосаментом за договором № 2383/10 д від 29 січня 2010 року». Продаж векселів за умовами договору № 2383/10 д від 29 січня 2010 року відображений в бухгалтерському обліку позивачем за Кт рахунку 1441 (т. 1 арк. справи 234).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 29 січня 2007 року у справі № 5/179 б про банкрутство Приватного підприємства «Торгівельно-виробнича фірма «Навігатор» було ліквідовано Приватне підприємство «Торгівельно-виробнича фірма «Навігатор» (адреса: м. Донецьк, вул. Артема, буд. 27, код ЄДРПОУ 33454060).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 15 травня 2007 року у справі № 36/63 пн було припинено юридичну особу Приватне підприємство «Компаньйон» (адреса: м. Донецьк, вул. Аксакова, буд. 21, код ЄДРПОУ 31832414).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2009 року у справі № 2а-238/09/0570 було припинено юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглетранс»» (адреса: м. Донецьк, вул. Батумська, буд. 29, код ЄДРПОУ 30952960).

В період з 30 липня 2010 року по 19 серпня 2010 року Державною податковою інспекцією в Пролетарському районі м. Донецька було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 2135/23-2/33966942 від 27 серпня 2010 року (т. 1 арк. справи 8-42). Згідно висновків акту № 2135/23-2/33966942 від 27 серпня 2010 року перевіркою встановлено порушення ТОВ «Торговий дім «Ясинуватський машзавод Імпекс»: підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижений податок на прибуток в загальній сумі 863 689,00 грн., у тому числі у 2-му кварталі 2009 року на 76189,00 грн., у 4-му кварталі 2009 року на 687 500,0 грн., у 1-му кварталі 2010 року на 100 000,00 грн.

09 вересня 2010 року, на підставі викладених в акті перевірки висновків, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582303/0 (т. 1 арк. справи 43), яким позивачу донараховані податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 1128 034,00 грн., з яких за основним платежем 863 689,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 264 345,00 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька (т. 1 арк. справи 44-47), проте, за наслідками розгляду скарги, рішенням Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька (т. 1 арк. справи 48-59) оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

23 листопада 2010 року позивач надав повторну скаргу про перегляд податкового повідомлення-рішення № 0000582303/0 від 09 вересня 2010 року до Державної податкової адміністрації в Донецькій області (т. 1 арк. справи 60-63). Рішенням Державної податкової адміністрації в Донецькій області № 1088/10/25-113-5 від 20 січня 2011 року (т. 1 арк. справи 77-81) було скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька від 09 вересня 2010 року № 0000582303/0 (від 15 листопада 2010 року № 0000582303/1) в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 114 284,00 грн., у т.ч. 76 189,00 грн. за основним платежем, 38 095,00 грн. за штрафними санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення № 0000582303/0 від 09 вересня 2010 року було залишено без змін. За наслідками розгляду наданої позивачем повторної скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000582303/2 від 27 січня 2011 року ( т. 1 арк. справи 145) про донарахування податкових зобовязань за податку на прибуток в сумі 1013750,00 грн., з яких за основним платежем - 787500,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 226250,00 грн., що оскаржується позивачем.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності відображення позивачем в порядку, визначеному пунктом 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наслідків операцій з продажу цінних паперів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Законом України від 23 лютого 2006 року №3480-ІV «Про цінні папери та фондовий ринок» (далі Закон №3480) та Законом України «Про обіг векселів в Україні».

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 7.6.1 пункту 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначений обовязок платника податків ведення окремого податкового обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами у розрізі окремих видів цінних паперів. При цьому, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Водночас, дохід від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, отриманий (нараховані) платником податку, що перевищує витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем операції з купівлі-продажу векселів були відображені в податковому обліку як операції особливого виду в порядку, визначеному пунктом 7.6. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 14 Закону № 3480 визначено, що вексель є цінним папером, що посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

Законодавчо не встановлено обмежень обігу векселів, у разі припинення діяльності або ліквідації емітентів таких векселів.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні векселі є об'єктами цивільних прав, що можуть вільно відчужуватися.

Стосовно стверджень апелянта про нікчемність укладених позивачем договорів купівлі-продажу цінних паперів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами фактичне виконання умов договорів купівлі-продажу цінних паперів. Нездійснення платежу за векселем не спричиняє недійсність правочину, на підставі якого зазначений вексель був виданий (переданий).

Крім цього, статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Апелянт в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог статті 203 Цивільного кодексу України, за якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цієї норми відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства позивачем чи його контрагентами.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого Закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією ж мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту (статті 11-20); платежу (статті 38-42); права регресу у разі неплатежу (статті 43-50, 52-54).

Відповідно до абзацу 1 статті 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Статтею 14 Уніфікованого закону визначено, що індосамент переносить всі права, що впливають з векселя.

Згідно наведених у частині 1 статті 197 Цивільного кодексу України класифікації цінних паперів, вексель є ордерним цінним папером, права за векселем належать особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір). Частиною 5 цієї статті передбачено, що права за ордерним цінним папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права.

Статтею 15 Уніфікованого закону визначено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлено протилежне.

Згідно з вимогами ст. 43 Уніфікованого закону, із застереженнями, передбаченими Законом України «Про обіг векселів в Україні», держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений, і навіть до настання строку платежу: «...(2) у разі порушення справи про банкрутство трасата, а також у разі визнання його банкрутом і незалежно від того, чи акцептував він вексель; (3) у разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту.

Статтею 47 цього Закону встановлено, що всі трасанти, акцептанти, індосанти та особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем. Останній має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.

За вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу. Прямими боржниками є векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Право регресу до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками.

Отже, за змістом статей 7, 15, 43, 47 Уніфікованого закону, у випадку коли зобов'язання особи, зазначеної як векселедавець, не буде виконано, вексель не втратить статусу ціного паперу та зобовязання за векселем не стане недійсним, оскільки неплатіж прямого боржника стане підставою для виникнення в векселедержателя права на пред»явлення регрессних вимог до осіб, що поставили свій індосамент на векселі.

Поняття безповоротної фінансової допомоги визначено підпунктом 1.22. 1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність викладених в акті перевірки висновків про наявність в позивача обовязку відобразити тримані кошти в рахунок сплати відчужених векселів як безповоротну фінансову допомогу.

Отже, висновки відповідача про заниження позивачем валового доходу звітних податкових періодів 4-го кварталу 2009 року на 2750000,00 грн. та 1-го кварталу 2010 року на 400000,00 грн., що спричинило заниження податку на прибуток в сумі 787500,00 грн. є неправомірними.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у адміністративній справі № 2а-0570/2053/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2011 року у адміністративній справі № 2а-0570/2053/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ясинуватський машзавод «Імпекс» до Державної податкової інспекції в Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000582303/2 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 05 серпня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 08 серпня 2011року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська