Вирок № 22383204, 05.04.2012, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 05.04.2012 Справа № 1-835/11 В И Р О К Іменем України 28 лютого 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Савченка А.Г.

при секретарях Дудка А.С., Загорулько О.С.

за участю прокурорів Авраменка М.І.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8

підсуднихОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Великі Сорочинці Ново-Санжарського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, в силу статті 89 КК України не судимого

та

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця Дудки Гай, Новосанжарського району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, судимого

12 травня 2004 року Октябрським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 186 КК України на 7 років позбавлення волі, звільненого 2 січня 2009 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 3 місяці

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в :

Е п і з о д № 1. 5 червня 2009 року, приблизно о 22 год., підсудний ОСОБА_10 біля будинку № 3, що по провулку Госпітальний в м. Полтаві, діючи умисно, повторно, вчинив напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоровя на потерпілу ОСОБА_6, нанісши їй чотири удари кулаком в обличчя та спричинивши при цьому тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани та гематоми голови, саден шкіри лівої нижньої кінцівки - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя. В процесі нападу на потерпілу він відкрито заволодів її мобільним телефоном оkіа 1100»вартістю 175 грн. з картою оператора мобільного звязку MTS вартістю 15 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 60 грн., гаманцем вартістю 100 грн. з грошима в сумі 300 грн. та іншим майном, завдавши їй шкоди на загальну суму 728,75 грн.

Е п і з о д № 2. 10 червня 2009 року, приблизно о 21 год. 45 хв., він же, неподалік від будинку АДРЕСА_3, діючи умисно, повторно, вчинив напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоровя на потерпілу ОСОБА_12, нанісши їй удари кулаком та ногами по руках і голові та спричинивши при цьому тілесні ушкодження у виді: гематом мяких тканин лівої верхньої кінцівки, припухання мяких тканин голови та саден шкіри голови та нижніх кінцівок - легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя. В процесі нападу на потерпілу він відкрито заволодів її мобільним телефоном оkіа 5310»вартістю 1190 грн. з картою оператора мобільного звязку «Life»вартістю 10 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 15 грн., завдавши їй матеріальної шкоди на загальну суму 1215 грн.

Е п і з о д № 3. 10 червня 2009 року, приблизно о 21 год. 50 хв., ОСОБА_9 та ОСОБА_10, перебуваючи неподалік від памятника «Слави», що в парку Котляревського в м. Полтаві, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб між собою, повторно, вчинили напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоровя на потерпілу ОСОБА_5, в ході якого ОСОБА_9 наніс їй удар кулаком в обличчя, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематом мяких тканин обличчя, крововиливу в білкову оболонку правого ока, рани слизової оболонки верхньої губи, травматичного перелому першого зуба на верхній щелепі справа, 1-2 зубів на верхній щелепі зліва, які згідно висновку судово-медичного експерта № 1461 від 21 липня 2009 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя. В процесі нападу на потерпілу підсудні відкрито заволоділи її жіночою сумкою, в якій знаходились: мобільний телефон «Samsung C170»вартістю 344 грн. з картою оператора мобільного звязку «MTS»вартістю 20 грн., золотий ланцюжок вагою 10 г вартістю 2000 грн., золота каблучка вагою 3 г вартістю 400 грн., а також інше майно на загальну суму 3756,50 грн., завдавши їй матеріальної шкоди на вказану суму.

Е п і з о д № 4. 11 червня 2009 року, приблизно о 23 год. 00 хв., ОСОБА_9 та ОСОБА_10, перебуваючи біля підїзду АДРЕСА_4, де вони догнали потерпілу, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб між собою, повторно, вчинили напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоровя на потерпілу ОСОБА_13, в ході якого ОСОБА_10 наніс їй удари кулаком по голові та в обличчя, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематом мяких тканин обличчя, субконюнктивального крововиливу лівого ока, саден шкіри верхніх кінцівок, голови, які згідно висновку судово-медичного експерта № 1462 від 13 серпня 2009 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя. В результаті нападу на потерпілу підсудні відкрито заволоділи її жіночою сумкою, в якій знаходились: мобільний телефон «Nokia 2760»вартістю 520 грн. з картою оператора мобільного звязку «Київстар»без вартості, гаманець без вартості з грішми в сумі 18 грн. та 1 долар США, посвідчення працівника суду на імя потерпілої та інші документи і речі без вартості, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 676 грн.

Е п і з о д № 5. 11 червня 2009 року, приблизно о 23 год. 50 хв., ОСОБА_10 та ОСОБА_9, перебуваючи в кафе «12 стільців», помітили потерпілу ОСОБА_8, яка в цей час виходила з кафе, та вирішили вчинити на неї розбійний напад з метою заволодіння її майном. Реалізуючи його, ОСОБА_10 послідував за потерпілою, догнав її біля будинку АДРЕСА_5, де діючи умисно за попередньою змовою групою осіб між собою, повторно, вчинив напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для її життя та здоровя, в ході якого наніс їй удар кулаком в обличчя, спричинивши при цьому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою мяких тканин підборіддя, які згідно висновку судово-медичного експерта № 1458 від 9 липня 2009 року кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя. В результаті нападу на потерпілу підсудні відкрито заволоділи її жіночою сумкою вартістю 60 грн., в якій знаходились: мобільний телефон «Samsung E300»вартістю 200 грн. з картою оператора мобільного звязку «MTS»вартістю 15 грн., гаманець вартістю 15 грн. з грішми в сумі 50 грн., косметичка вартістю 100 грн. та інші документи і речі без вартості, завдавши останній матеріальної шкоди на загальну суму 450 грн.

Е п і з о д № 6. 5 червня 2009 року, приблизно о 21 год. 30 хв., він же, неподалік від будинку АДРЕСА_6, діючи умисно, повторно, відкрито заволодів жіночою сумкою вартістю 80 грн. потерпілої ОСОБА_7, вирвавши її з рук останньої, в якій знаходились: гроші в сумі 400 грн.; мобільний телефон «Samsung Х100»вартістю 200 грн. з картою оператора мобільного звязку «MTS»вартістю 15 грн.; косметичка з косметикою вартістю 70 грн. та інше майно і документи без вартості, чим завдав останній матеріального збитку на загальну суму 765 грн.

Допитані в ході судового розгляду справи підсудні вину у вчиненні інкримінованих їм злочинів визнали частково і показали:

- підсудний ОСОБА_9, що він 10 червня 2008 року, приблизно о 21 год. 50 хв., за вказаних в постанові про притягнення його як обвинуваченого вчинив напад на потерпілу ОСОБА_5 і заволодів її майном на вказану суму. При цьому зазначив, що був сам, а не з підсудним ОСОБА_10, і потерпілу не бив, а лише вирвав з її рук сумку, в якій знаходилось зазначене в обвинувальному висновку майно. Визнав і заявлений потерпілою цивільний позов. В іншій частині предявленого йому обвинувачення вину не визнав, заперечив свою причетність до скоєння інших, інкримінованих йому злочинів, а також вчинення злочинів спільно з підсудним ОСОБА_10

- підсудний ОСОБА_10 також частково визнав вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, визнавши факт вчинення пограбування потерпілої ОСОБА_7 за обставин, вказаних в обвинувальному висновку і заперечивши при цьому свою причетність до скоєння інших злочинів як самостійно, так і за попередньою змовою групою осіб з підсудним ОСОБА_9

Потерпіла ОСОБА_7, в суді, підтвердила факт вчинення на неї нападу підсудним ОСОБА_10 та заволодіння її майном за вказаних вище обставин. При цьому вона підтвердила, що дійсно в зазначений день і час вона йшла в указаному місці. До неї підбіг підсудний, наніс їй удар кулаком в обличчя, вирвав з її рук жіночу сумку, в якій знаходились гроші в сумі 400 грн.; мобільний телефон «Samsung Х100»вартістю 200 грн. з картою оператора мобільного звязку «MTS»вартістю 15 грн.; косметичка з косметикою вартістю 70 грн. та інше майно і документи без вартості. Внаслідок нападу на неї та заволодіння її майном їй було спричинено матеріального збитку на загальну суму 765 грн. В ході досудового слідства їй було повернуто мобільний телефон, в звязку з чим претензій матеріального характеру до підсудного вона не має.

Оскільки фактичні обставини справи по епізоду № 6 ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

Незважаючи на часткове заперечення підсудними своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів, їх винуватість у цьому підтверджується сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів.

Е п і з о д № 1

Потерпіла ОСОБА_6, в суді, показала, що 5 червня 2008 року, приблизно о 21 год. 30 хв., вона поверталась додому та йшла по провулку Госпітальному в м. Полтаві. Інтуітивно відчула, що за нею йшли дві особи. Коли її окликнули, вона зупинилась і побачила перед собою підсудного ОСОБА_10, який запитав у неї, як пройти на вулицю Р. Люксембург. ОСОБА_14 йому розповіла і в цей час бачила у себе за спиною, схожу на підсудного ОСОБА_9 особу, який просто стояв. Відповівши на запитання підсудного, вона продовжила рух, але відчула, що той продовжує слідувати за нею. ОСОБА_10 вдруге запитав її як пройти на вулицю Р.Люксембур і вона йому знову почала розповідати. В цей час їй було нанесено удар по голові, від якого вона знепритомніла і більше нічого не памятає. Коли прийшла до свідомості, то зрозуміла, що знаходиться в іншому, ніж там, де їй було нанесено удар, місці. Речі, що були при ній до нападу, а саме мобільний телефон оkіа 1100»вартістю 175 грн. з картою оператора мобільного звязку MTS вартістю 15 грн., на рахунку якої знаходились кошти в сумі 60 грн., гаманець вартістю 100 грн. з грошима в сумі 300 грн. та інше майно були викрадені. Всього їй внаслідок вчинення на неї розбійного нападу було завдано збитку на загальну суму 728,75 грн. Оскільки в ході досудового слідства майно їй було повернуто, то претензій матеріального характеру до підсудних вона немає. Зазначила, що внаслідок нанесення їй ударів підсудними їй були спричинені легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад її здоровя. Наголосила, що підсудні, не визнаючи своєї вини у вчиненні на неї розбійного нападу, говорять неправду з тим, щоб уникнути покарання. Категорично вказала на підсудних як осіб, що вчинили цей злочин щодо неї. Наполягала на покаранні підсудних відповідно до закону.

Відповідно до протоколів огляду місця від 5 червня 2009 року, які були досліджені в суді (том 1 а. с. 6-8, 13-14), на проїзній частині дороги по провулку Госпітальному в м. Полтаві на відстані 1,5 м від лівого узбіччя навпроти центрального входу в будинок № 3 виявлено пляму крові розміром 0,3х0,5 м, а на бетонному парапеті паркану ЗОШ № 6 по вулиці Чорновола жіночу сумку потерпілої з речами, які в ній знаходились, а саме: окулярами з футляром для нього, гребінцем, кремом для рук.

Із досліджених в ході розгляду справи в суді показань свідка ОСОБА_15 (том 1 а. с. 59-60) слідує, що він являється рідним братом підсудного ОСОБА_10, з яким разом проживає. З ними також проживає знайомий його матері підсудний ОСОБА_9 приблизно 9 чи 10 червня 2009 року підсудний ОСОБА_10 в рахунок повернення грошового боргу передав йому мобільний телефон «Nokia 1100», яким він протягом певного часу користувався аж до його вилучення працівниками міліції. Про те, що мобільний телефон був краденим він не знав і не здогадувався. Наголосив, що підсудні ОСОБА_9 і ОСОБА_10 після звільнення останнього з місць позбавлення волі досить тісно спілкувались, разом працювали, часто були відсутніми в нічний час і проводили його десь в м. Полтаві, хоча проживали в АДРЕСА_1.

Відповідно до протоколу огляду від 16 червня 2009 року, який був досліджений в суді (том 1 а. с. 35-38), свідок ОСОБА_15 добровільно видав мобільний телефон «Nokia 1100».

Згідно висновків товарознавчої експертизи № 193 та 195 від 3 та 10 липня 2009 року відповідно (том 1 а. с. 20-26, 43-48) залишкова вартість наданих на експертне дослідження речей (сумки жіночої, окулярів з футляром для них, гребінця, крему для рук) станом цін на момент проведення експертизи, з урахуванням визначених експертом можливої початкової вартості та можливого розміру втрати якості, може складати 78,75 грн., а мобільного телефону «Nokia 1100»175 грн.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1453 від 11 серпня 2009 року (том 1 а. с. 66-67) потерпілій були причинені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, забійної рани та гематом голови, саден шкіри лівої нижньої лівої кінцівки, які утворились від дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулаки, нога людини у взутті або інші предмети з подібними характеристиками, можливо в строк та при обставинах вказаних вище, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність підсудних у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_16 При цьому суд виходить з того, що докази вини підсудних в ході досудового слідства були зібрані у визначеному законом порядку, а тому є допустимими. В ході досудового слідства підсудний ОСОБА_9 стверджував про те, що 5 червня 2009 року, приблизно о 21 год., він разом з ОСОБА_10 на пропозицію останнього переслідував потерпілу ОСОБА_17, яка йшла в напрямку вулиці Чорновола. Потім ОСОБА_10 запропонував йому залишитись, а сам продовжив переслідувати потерпілу, коли та звернула за вугол. Приблизно через 2-3 хв. ОСОБА_10 вибіг звідти з жіночою сумкою в руках і сказав, щоб він слідував за ним. Добігши до школи, вони зупинились і оглянули вміст сумки. В ній були кошти в сумі приблизно 300 грн., гаманець, різні документи. Забравши гроші і гаманець, вони пішли далі, залишивши сумку на парапеті огорожі біля школи (том 2 а. с. 123-126).

Свої показання про це підсудний ОСОБА_9 підтвердив також в ході відтворення обстановки і обставин події з його участю 23 червня 2009 року (том 2 а. с. 127-173), показавши як місце скоєння нападу на потерпілу, так і розповівши про обставини вчинення розбою та заволодіння майном потерпілої.

Цей факт в ході досудового слідства визнавав і підсудний ОСОБА_10 при допиті його як підозрюваного 22 червня 2009 року (том 2 а. с. 200-203), зазначаючи при цьому, що коли вони побачили потерпілу, яка пройшла повз них через парк, то вирішили її пограбувати. На пропозицію ОСОБА_9, він,коли вони догнали потерпілу, відволік її запитанням як пройти на вулицю Р.Люксембург, а той наніс їй удар кулаком в голову, від чого вона знепритомніла та впала на землю. Після цього ОСОБА_9 схопив її жіночу сумку і вони втекли з місця скоєння злочину.

Аналізуючи показання підсудних, суд враховує їх повну узгодженість між собою про час, місце скоєння злочину, обставини нападу і спосіб заволодіння майном та його найменування. Їх показання згоджуються також і з показаннями потерпілої як в цілому, так і в окремих його частинах. Тому суд приймає їх до уваги як такі, що відповідають дійсності.

Їх послідуючу відмову від визнання вини суд розцінює як спосіб захисту від предявленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене, а тому до уваги не приймає.

Отже, виходячи з наведеного, суд вважає доведеною вину підсудних у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_6 та заволодіння її майном підсудними ОСОБА_9 і ОСОБА_10, який вони вчинили за попередньою змовою групою осіб між собою.

Е п і з о д № 2

Потерпіла ОСОБА_4 під час розгляду справи в суді показала, що 10 червня 2009 року, приблизно о 21 год. 45 хв., вона разом з ОСОБА_18, яка була зі своєю дитиною, йшла по вулиці Фрунзе в напрямку вулиці К. Лібкнехта в м. Полтаві. При цьому вона розмовляла по мобільному телефону «Nokia 5310», який попросила у останньої, щоб зателефонувати. Проходячи навпроти обеліска «Слави», вона помітила підсудних, які йшли за ними на невеликій відстані. Коли оглянулась вдруге, то помітила, що вони між собою про щось розмовляли, вказуючи жестами в їх напрямку. Як тільки но вони з подругою продовжили рух, вона відчула, що хтось смикнув її за сумку, яка висіла у неї на плечі. В цей же час їй був нанесений удар в спину в область поперека справа. ОСОБА_14 розвернулась і побачила підсудного ОСОБА_10, який зразу ж штовхнув її в ліве плече, від чого вона впала на траву, утримавши при цьому свою сумку. Після цього підсудний зразу ж почав наносити їй удари кулаками і ногами в область живота та по тулубу, а також по голові, нанісши не менше 8-9 ударів, вирвавши при цьому у неї з рук мобільний телефон «Nokia 5310». Внаслідок побиття їй були спричинені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя та вкрадено мобільний телефон.

При предявленні для впізнання потерпіла ОСОБА_4 впізнала підсудного ОСОБА_10 як того, хто вчинив на неї розбійний напад, заподіяв їй тілесні ушкодження та викрав у неї мобільний телефон «Nokia 5310»(том 1 а. с. 180-182).

Аналогічні показання про обставини вчинення розбійного нападу дала потерпіла ОСОБА_18, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 184-185).

В ході досудового слідства потерпіла ОСОБА_18 добровільно видала гарантійний талон до мобільного телефону «Nokia 5310», протокол про що був досліджений в суді. При співставленні серійного номеру на мобільному телефоні, який видала свідок ОСОБА_19 з номером на гарантійному талоні, що видала потерпіла ОСОБА_18 встановлено, що ці номера співпадають, а отже у свідка був вилучений мобільний телефон, яким заволодів підсудний ОСОБА_10 під час розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_19, в суді показала, що на початку червня 2009 року вона познайомилась з підсудним ОСОБА_10, який 11 червня попросив позичити йому гроші в сумі 70 грн., передавши при цьому як гарантію їх повернення мобільний телефон «Nokia 5310». Телефон залишався у неї аж доки його не вилучили працівники міліції 17 червня 2009 року, від яких вона й дізналася, що телефон був крадений.

Відповідно до протоколу огляду від 17 червня 2009 року (том 1 а. с. 170), який був досліджений в суді, свідок ОСОБА_19 добровільно видала мобільний телефон «Nokia 5310», який їй перед цим передав підсудний ОСОБА_10

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1454 від 13 липня 2009 року (том 1 а. с. 195-196) потерпілій ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: гематоми мяких тканин лівої верхньої кінцівки, припухання мяких тканин голови та саден шкіри голови та нижніх кінцівок, які утворилися не менш ніж від пятикратної дії травмуючого фактору, якими могли бути тупі предмети з обмеженою контактуючою поверхнею, пальці рук людини , стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або предмети з подібними характеристиками, і відносяться до ушкоджень легкого ступеню тяжкості, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 192 від 3 липня 2009 року (том 1 а. с. 202-206) залишкова вартість наданого на експертне дослідження мобільного телефону «Nokia 5300»становить 1190 грн.

Вина підсудного у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4 підтверджується також заявою останньої до Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області з повідомленням про скоєння злочину (том 1 а. с. 159), протоколом огляду місця події злочину (том 1 а. с. 170), іншими доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи та були досліджені в суді.

Суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_10, який не визнає своєї вини у вчиненні цього розбійного нападу, розцінюючи їх як спосіб захисту від предявленого обвинувачення та намір уникнути покарання за вчинене.

При цьому суд враховує, що в ході досудового слідства обидва підсудні давали показання, в яких стверджували про те, що підсудним ОСОБА_10 був вчинений розбійний напад на потерпілу ОСОБА_4 за обставин викладених вище. Про це вони вказували в своїх поясненнях (том 1 а. с. 172, 173-174), при допиті як підозрюваного ОСОБА_9 22 червня 2009 року та при проведенні відтворення обстановки і обставин події 23 червня 2009 року з його участю (том 2 а. с. 123-126, 127-173). Зважаючи на те, що їх пояснення і показання в ході досудового слідства як докази по справі були отримані у визначеному законом порядку, вони в повній мірі узгоджуються з показаннями потерпілих та іншими доказами, суд приймає їх до уваги як допустимі та разом з іншими доказами покладає в основу обвинувачення підсудного у вчиненні розбійного нападу.

Е п і з о д № 3

Підсудний ОСОБА_9 вину у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_5 визнав частково, заявивши, що він дійсно заволодів її майном, вирвавши у неї з рук жіночу сумку, в якій знаходились вказані там речі, але потерпілу не бив і був при цьому сам.

Підсудний ОСОБА_10 вини у вчиненні цього злочину не визнав взагалі, заявивши, що його не скоював і про обставини його скоєння ОСОБА_9 йому нічого невідомо.

В ході досудового слідства підсудні визнавали свою причетність до скоєння інкримінованого їм злочину, розповідаючи про це в своїх поясненнях (том 1 а. с.96, 97-98), даючи про це зізнавальні показання в ході їх допитів (том 2 а. с. 123-126, 200-203), а також при відтворенні обстановки і обставин події з їх участю (том 2 а. с. 127-173, 204-210).

Судом встановлено, що показання підсудних в ході досудового слідства як докази по справі були отримані у визначеному законом порядку, а тому вони є належними та допустимими, узгоджуються з іншими доказами по справі, що, на думку суду, є свідченням їх обєктивності та правдивості, в звязку з чим суд приймає їх до уваги як такі.

Показання ж, які підсудні дали в суді, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів, а тому до уваги не приймає.

При цьому суд виходить з таких доказів.

Потерпіла ОСОБА_5 в ході розгляду справи в суді показала, що 10 червня 2009 року, приблизно о 21 год., вона перебувала на алеї в парку «Котляревського»між обеліском «Слави»та 27 школою у м. Полтаві, де стояла і розмовляла по мобільному телефону. В цей момент відчула різкий удар в обличчя, від якого впала на землю. З носу у неї потекла кров і вона відчула, що у неї з рук було забрано жіночу сумку, в якій знаходилися гроші в сумі 500 грн., гаманець вартістю 40 грн. та інше майно і документи, які не мають вартості. Коли встала з землі, то побачила перед собою підсудного ОСОБА_10, який погрожуючи, висловив вимогу віддати йому золоті прикраси, що були на ній. Злякавшись його, вона зняла з себе і віддала йому золоту каблучку вагою близько 1,5-2 г вартістю 300 грн., золоту каблучку вагою 3 г вартістю 400 грн., золотий ланцюжок вагою 10 г, довжиною близько 50 см вартістю 2000 грн. Підсудний також підібрав з землі її мобільний телефон «Samsung C 170»вартістю 250 грн. з картою оператора мобільного звязку «MTS»вартістю 20 грн., після чого з місця скоєння злочину втік. Внаслідок розбійного нападу, вчиненого на неї, їй були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя, а також завдано матеріального збитку на загальну суму 3756,50 грн. зазначила, що в ході досудового слідства їй було повернуто мобільний телефон та золоту каблучку, інше майно не повернуто, а тому вона наполягає на задоволенні заявленого нею по справі цивільного позову.

При предявленні для впізнання в ході досудового слідства, протокол про що був досліджений в суді, потерпіла ОСОБА_5 впізнала підсудного ОСОБА_10 як особу, що вчинила на неї розбійний напад, спричинила їй тілесні ушкодження та заволоділа її майном, завдавши матеріальних збитків (том 1 а. с. 103-105).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 11 червня 2009 року, який був досліджений в суді (том 1 а. с. 83), на території СШ № 27 було вилучено жіночу сумку потерпілої з речами та документами останньої, які було викрадено під час розбійного нападу на неї.

Згідно з протоколом огляду від 16 червня 2009 року, який був досліджений в суді (том 1 а. с. 84-90), у підсудного ОСОБА_9, серед іншого майна, яке знаходилось в сумці, яку він видав працівникам міліції, було виявлено мобільний телефон «Samsung C 170», який було викрадено у потерпілої під час розбійного нападу на неї.

Відповідно до протоколу огляду від 31 липня 2009 року (том 1 а. с. 1467-147), який був досліджений в суді, потерпіла ОСОБА_5 добровільно видала працівникам міліції гарантійний талон на мобільний телефон «Samsung C 170», серійний номер якого співпадає з серійним номером мобільного телефону, вилученого у підсудного ОСОБА_9, що свідчить про належність цього телефону потерпілій.

Свідок ОСОБА_14, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 2 а. с. 9-10), показала, що її знайомий ОСОБА_15, рідний брат підсудного ОСОБА_10, 13 червня 2009 року на автовокзалі в м. Полтаві, куди вона приїхала і де він зустрічав її разом з останнім, подарував їй золоту каблучку з білим каменем в футлярі зеленого кольору, яку вона 19 червня 2009 року видала працівникам міліції відповідно до протоколу огляду від цієї ж дати (том 1 а. с. 94), який був досліджений в суді. Про те, що ця річ крадена вона не знала аж доки їй про це не повідомили працівники міліції.

Свідок ОСОБА_15, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 59-60), показав, що ввечері 12 червня 209 року, коли він повернувся з роботи додому, то підсудний ОСОБА_9, який вже був вдома в рахунок повернення боргу передав йому золоту каблучку, сказавши при цьому, що тепер він буде йому винен 100 грн., оскільки вартість її, на думку підсудного, перевищувала суму боргу. Про те як вона появилась у нього, підсудний не говорив. Наступного дня цю каблучку він подарував своїй знайомій ОСОБА_14 на автовокзалі в м. Полтаві, де він зустрічав її разом зі своїм братом ОСОБА_10

Відповідно до висновків товарознавчих експертиз: № 191 від 3 липня 2009 року (том 1 а. с. 111-115) залишкова вартість наданого на експертне дослідження мобільного телефону «Samsung C 170»становить 344 грн. та № 197 від 10 липня 2009 року (том 1 а. с. 133-143) залишкова вартість наданих на експертне дослідження речей (сумки, косметички, лаку, люстерця, парасольки, пеналу з тінями для повік) станом цін на момент проведення експертизи, з урахуванням визначених експертом можливої початкової вартості та можливого розміру втрати якості, може складати 152,50 грн.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1461 від 21 липня 2009 року (том 1 а. с. 124-125) потерпілій внаслідок вчинення розбійного нападу на неї були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку, гематоми мяких тканин обличчя, крововиливу в білкову оболонку правого ока, рани слизової оболонки верхньої губи, травматичного перелому першого зубу на верхній щелепі справа, 1-2 зубів на верхній щелепі зліва, які кваліфікуються тільки у своїй сукупності як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних і по цьому епізоду їх злочинної діяльності.

Е п і з о д № 4

Підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вини у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_13 не визнали, заявивши, що цього злочину вони не скоювали взагалі.

В ході досудового слідства вони визнавали свою причетність до скоєння інкримінованого їм злочину, розповідаючи про це в своїх поясненнях (том 2 а. с. 30-31, 32-33), даючи про це зізнавальні показання в ході їх допитів (том 2 а. с. 123-126, 200-203), а також при відтворенні обстановки і обставин події з їх участю (том 2 а. с. 127-173, 204-210).

Судом встановлено, що показання підсудних в ході досудового слідства як докази по справі були отримані у визначеному законом порядку, а тому вони є належними та допустимими, узгоджуються з іншими доказами по справі, що, на думку суду, є свідченням їх обєктивності та правдивості, в звязку з чим суд приймає їх до уваги як такі.

Показання ж, які підсудні дали в суді, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів, а тому до уваги не приймає.

При цьому суд виходить з наступних доказів.

Потерпіла ОСОБА_13, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 2 а. с. 64-65), показала, що 11 червня 2009 року, приблизно о 23 год. вона поверталась додому за адресою АДРЕСА_7. Коли проходила біля підїзду № 2 будинку, то відчула різкий удар по голові ззаду, від чого впала і побачила біля себе молодого чоловіка, який вимагав цінні речі. Лежачій він наніс їй ще два удари кулаком по голові і відібрав жіночу сумку. При цьому вимагав, щоб вона віддала ще й золоті речі. ОСОБА_14 почала кричати та кликати на допомогу. Тоді він наніс їй ще один удар кулаком в обличчя, від якого вона впала на асфальт. Після її падіння він покликав іншого співучасника, звернувшись до нього по імені «Вова», і разом з ним віднесли її до 2-го підїзду будинку, де поставили на ноги та зажадали, щоб вона не кричала і йшла з ними. Злякавшись їх, вона ключами, які тримала в руці вдарила одного з нападників в область плеча і шиї. У відповідь той наніс їй удар кулаком в обличчя, від чого вона впала на асфальт, де він наніс їй ще два удари кулаком по обличчю і забравши її сумку нападники зникли з місця скоєння злочину. В процесі розбійного нападу їй були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя та у неї було викрадено жіночу сумку, в якій знаходились: мобільний телефон «Nokia 2760»вартістю 520 грн. з картою оператора мобільного звязку «Київстар»без вартості, гаманець без вартості з грішми в сумі 18 грн. та 1 долар США, посвідчення працівника суду на імя потерпілої та інші документи і речі без вартості, внаслідок чого їй було завдано матеріального збитку на загальну суму 676 грн.

При предявленні для впізнання потерпіла впізнала підсудного ОСОБА_10 як особу, який разом іншою особою на імя ОСОБА_18 вчинив на неї розбійний напад (том 2 а. с. 69-71).

В ході огляду місця події злочину 11 червня 2009 року, протокол про що був досліджений в суді (том 2 а. с. 21-29), було виявлено сумку потерпілої.

Під час огляду квартири за місцем проживання підсудних 16 червня 2009 року, протокол про що був досліджений в ході судового слідства по справі (том 2 а. с. 35-61), було виявлено мобільний телефон «Nokia 2760», який належить потерпілій та був у неї викрадений під час розбійного нападу.

Відповідно до висновків товарознавчих експертиз: № 194 від 3 липня 2009 року (том 2 а. с. 78-83) залишкова вартість наданого на експертне дослідження мобільного телефону «Nokia 2760»становить 520 грн. та № 196 від 10 липня 2009 року (том 2 а. с. 99-108) залишкова вартість наданих на експертне дослідження речей (сумки жіночої, олівця косметичного, пилочки косметичної, гребінця, тубу з пігулками, лаку для нігтів) станом цін на момент проведення експертизи, з урахуванням визначених експертом можливої початкової вартості та можливого розміру втрати якості, може складати 138 грн.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1462 від 13 серпня 2009 року (том 2 а. с. 90-95) потерпілій внаслідок вчинення розбійного нападу на неї були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематом мяких тканин обличчя, субконюнктивального крововиливу лівого ока, саден шкіри верхніх кінцівок, голови, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Вина підсудних підтверджується також іншими доказами по справі, які були досліджені в суді під час її судового розгляду.

Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_13

Е п і з о д № 5

Підсудні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вини у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8 також не визнали, заявивши, що цього злочину вони не вчиняли.

В ході досудового слідства вони визнавали свою причетність до скоєння цього злочину, розповідаючи про це в своїх поясненнях (том 1 а. с. 222-223, 224), даючи про це зізнавальні показання в ході їх допитів (том 2 а. с. 123-126, 200-203), а також при відтворенні обстановки і обставин події з їх участю (том 2 а. с. 127-173, 204-210).

Судом встановлено, що показання підсудних в ході досудового слідства як докази по справі були отримані у визначеному законом порядку, а тому вони є належними та допустимими, узгоджуються з іншими доказами по справі, що, на думку суду, є свідченням їх обєктивності та правдивості, в звязку з чим суд приймає їх до уваги як такі.

Показання ж, які підсудні дали в суді, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів, а тому до уваги не приймає.

При цьому суд виходить з таких доказів, які були перевірені в суді.

Потерпіла ОСОБА_8, в суді, показала, що 11 червня 2009 року, приблизно о 23 год. 50 хв., вона поверталась додому та зайшла в кафе «12 стільців», де випила кави та пішла далі. Підсудні пішли за нею. Її догнав спочатку ОСОБА_9, який почав приставити, обнімаючи її за талію. Коли вона зробила йому зауваження, то він пішов вперед, а до неї ззаду підійшов ОСОБА_10, щось запитав її і вона в цей час знепритомніла від того, що їй було нанесено удар по голові. Коли повернулась до свідомості, то виявила, що у неї було викрадено жіночу сумку вартістю 60 грн., в якій знаходились: мобільний телефон «Samsung E300»вартістю 200 грн. з картою оператора мобільного звязку «MTS»вартістю 15 грн., гаманець вартістю 15 грн. з грішми в сумі 50 грн., косметичка вартістю 100 грн. та інші документи і речі без вартості, внаслідок чого їй було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 450 грн. Їй також внаслідок побиття було заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 1458 від 9 липня 2009 року (том 1 а. с. 231-232) потерпілій внаслідок вчинення розбійного нападу на неї були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою мяких тканин підборіддя, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

При предявленні в ході досудового слідства для впізнання по фотознімках потерпіла впізнала підсудного ОСОБА_10 як особу, що разом з підсудним ОСОБА_9 вчинила на неї розбійний напад (том 2 а. с. 2).

Під час огляду квартири за місцем проживання підсудних 16 червня 2009 року, протокол про що був досліджений в ході судового слідства по справі (том 2 а. с. 35-61), було виявлено мобільний телефон «Samsung C 300», який належить потерпілій та був у неї викрадений під час розбійного нападу.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 190 від 3 липня 2009 року (том 1 а. с. 240-244) залишкова вартість наданого на експертне дослідження мобільного телефону «Samsung C 170»становить 240 грн.

Вина підсудних у вчиненні цього злочину підтверджується також заявою потерпілої про вчинення злочину (том 1 а. с. 215), протоколом огляду місця події злочину (том 1 а. с. 218-221), іншими доказами, які були досліджені в суді.

Аналіз наведених доказів дає суду підстави прийти до висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_8

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_9 обвинувачується також в тому, що він 14 квітня 2009 року, в вечірній час, перебуваючи в АДРЕСА_1, де діючи умисно, повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, що виразилось в нанесенні побоїв, відкрито заволодів мобільним телефоном марки «Nokia 1101» вартістю 250 грн., який належить потерпілому ОСОБА_20, завдавши останньому збитку на вказану суму.

Допитаний в суді підсудний ОСОБА_9 вини у вчиненні пограбування потерпілого ОСОБА_20 не визнав та показав, що цього злочину не вчинював, хоча підтвердив факт конфлікту між ним і потерпілим, який виник на грунті ревнощів, коли вони в кафе разом розпивали спиртні напої.

Потерпілий ОСОБА_20, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 4 а. с.14, 26), показав, що 14 квітня 2009 року, в вечірній час, під час спільного розпиття спиртних напоїв підсудний ОСОБА_9 на грунті ревнощів, умисно, наніс йому удар кулаком в обличчя, після чого він виявив пропажу у нього мобільного телефону марки «Nokia 1101» вартістю 250 грн. Зазначив, що на мить після нанесення удару він непритомнів і не памятає, як з місця скоєння злочину зник підсудний і за яких обставин у нього пропав мобільний телефон.

Протягом досудового слідства і при розгляді справи в суді потерпілий давав непослідовні показання з приводу обставин зникнення у нього телефону, заявляючи, що він був викрадений відкрито, то стверджуючи, що телефон було викрадено таємно, припускаючи при цьому, що крадіжку міг вчинити саме підсудний ОСОБА_9

Будь-яких обєктивних даних, які б безперечно свідчили про причетність останнього до заволодіння майном потерпілого ОСОБА_20 в ході судового розгляду справи не здобуто.

При проведенні досудового слідства потерпілому для впізнання було предявлено не підсудного, для чого були всі підстави і можливість, а ксерокопія фотознімка останнього, виконана в чорно-білому зображенні, по якій він і впізнав підсудного (том 4 а. с. 15-16). Суд не приймає до уваги протокол впізнання як доказ по справі, оскільки зображення підсудного на ксерокопії фотознімку спотворене і для особи, яка бачила його вперше, являється складним, а на думку суду, і неможливим для впізнання.

Свідок ОСОБА_21, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 4 а. с. 24-25), показав, що приблизно в середині квітня 2009 року до нього в магазин, який знаходиться на вулиці Новобазарній в м. Полтаві, де він працює продавцем, прийшов громадянин, який запропонував йому купити у скупку мобільний телефон «Nokia 1101». Оглянувши його, він погодився купити його за 120 грн. Здаючи телефон невідомий надав паспорт на імя ОСОБА_10 При цьому цією особою було написано розписку з зазначенням в ній про те, що телефон не є краденим. Цю розписку він в послідуючому видав працівникам міліції.

Із показань свідка ОСОБА_22, які були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 4 а. с. 35-36), слідує, що в квітні 2009 року він у магазині, що на ЦКР у м. Полтаві придбав для своєї матері мобільний телефон «Nokia 1101», який був в користуванні за 150 грн. В липні місяці 2009 року йому зателефонувала мати і повідомила, що їй телефонували працівники міліції та сказали, що цей телефон є краденим, а тому просили його видати їм. Після цього він добровільно видав працівникам міліції цей телефон.

Ці докази, на думку суду, не є свідченням причетності підсудного ОСОБА_9 до скоєння злочину, оскільки вони підтверджують лише факт незаконного розпорядження мобільним телефоном потерпілого, який всупереч його волі вийшов із його володіння. В ході розгляду справи в суді не встановлений спосіб викрадення відкритий чи таємний, що має суттєве значення для кваліфікації діянь підсудного, так як станом на 1 квітня 2009 року кримінально караним вважалось діяння, якщо сума викраденого становила 312,50 грн. і більше. Вартість же викраденого у потерпілого телефону становить 250 грн.

Все наведене, на думку суду, свідчить про недоведеність вини підсудного ОСОБА_9 у заволодінні мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_20

Суд був позбавлений можливості допитати потерпілого ОСОБА_20 в суді, оскільки на неодноразові виклики та вимогу суду доставити його для допиту в суд, він не зявився та не був доставлений, що позбавило як суд, так і підсудних допитати потерпілого, а отже перевірити цей доказ обвинувачення безпосередньо в суді.

Відповідно ж до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про недоведеність вини підсудного ОСОБА_9 у вчиненні пограбування потерпілого ОСОБА_20 та необхідності виправдання його за цим епізодом злочинної діяльності.

Органами досудового слідства підсудний ОСОБА_10 також обвинувачується в тому, що в один із днів початку червня 2009 року, приблизно о 21 год., неподалік від магазину «Укрзолото», що по вулиці Шевченка в м. Полтаві, діючи умисно, повторно, відкрито він нібито заволодів жіночою сумкою вартістю 70 грн. потерпілої ОСОБА_23, вирвавши її з рук останньої, в якій знаходились: паспорт громадянина України на імя ОСОБА_24 без вартості; соціальна пластикова картка «ПриватБанк»на її імя без вартості; косметичка з косметикою вартістю 100 грн.; гроші в сумі 800 грн., чим завдав останній матеріального збитку на загальну суму 970 грн.

Підсудний ОСОБА_10 вини у вчиненні цього злочину не визнав, зазначивши, що його не скоював. В ході досудового слідства він також заперечував свою причетність до скоєння пограбування потерпілої, даючи показання про це під час предявлення йому обвинувачення та викладаючи їх власноруч.

Потерпіла ОСОБА_23, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 3 а. с. 35-36), показала, що в один із днів початку червня 2009 року, приблизно о 21 год., вона поверталась додому і проходила неподалік від магазину «Укрзолото», що по вулиці Шевченка в м. Полтаві. В цей час до неї підійшов молодий чоловік, зовнішності якого вона не запамятала і впізнати не може, який запропонував їй з ним познайомитись. ОСОБА_14 відмовилась і продовжила йти. Коли відійшла від нього на невелику відстань, то відчула, що хтось зірвав у неї з плеча жіночу сумку. Оглянувшись, вона побачила цього молодого чоловіка, який уже втікав з вкраденим. В сумці, вартість якої 70 грн., знаходились: паспорт громадянина України на імя ОСОБА_23 без вартості; соціальна пластикова картка «ПриватБанк»на її імя без вартості; косметичка з косметикою вартістю 100 грн.; гроші в сумі 800 грн. Пограбуванням їй було завдано матеріального збитку на загальну суму 970 грн.

Під час огляду квартири за місцем проживання підсудних 16 червня 2009 року, протокол про що був досліджений в ході судового слідства по справі (том 2 а. с. 35-61), було виявлено та вилучено соціальну пластикову картку банку «Приват Банк», №НОМЕР_1 на імя ОСОБА_23

На цій підставі органами досудового слідства підсудному ОСОБА_10 й було інкриміновано вчинення пограбування потерпілої ОСОБА_23

При розгляді справи в суді будь-яких обєктивних даних, які б безперечно свідчили про вчинення цього злочину саме підсудним ОСОБА_10 не здобуто. Встановлено також, що в квартирі підсудні проживали спільно разом з іншими членами сімї ОСОБА_10

Суд був позбавлений можливості допитати потерпілу ОСОБА_23 в суді, оскільки на неодноразові виклики та вимогу суду доставити її для допиту в суд, вона не зявилась та не була доставлена, що позбавило як суд, так і підсудних допитати потерпілу, а отже перевірити цей доказ обвинувачення безпосередньо в суді.

Суд не вважає факт виявлення соціальної пластикової картки банку «Приват Банк», №НОМЕР_1 на імя ОСОБА_23 безперечним доказом причетності до скоєння злочину підсудного ОСОБА_10

Відповідно ж до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи з цього, суд приходить до висновку про недоведеність вини підсудного ОСОБА_10 у вчиненні пограбування потерпілої ОСОБА_23 та необхідності виключення цього епізоду з обвинувачення підсудного.

Суд критично оцінює показання підсудних про те, що докази їх вини в ході досудового слідства були зібрані з порушенням встановленого для цього кримінально-процесуальним законом порядку з застосуванням щодо них недозволених методів досудового слідства. Це твердження спростовується проведеною за їх заявами перевіркою прокурором в порядку статті 97 КПК України, за результатами якої прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників міліції за відсутності в їх діях ознак злочину, повязаного з перевищенням влади або службових повноважень чи зловживанні ними.

Інші докази по справі також зібрані у визначеному законом порядку, а тому суд вважає їх законними та допустимими.

В ході розгляду справи встановлено, що ніхто із потерпілих раніше до вчинення розбійного нападу на них не знав підсудних та не був з ними знайомий, що, на думку суду, виключає можливість їх обмови у вчиненні інкримінованих їм діянь.

Посилання підсудного ОСОБА_10 як на неможливість вчинення розбоїв щодо потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_4 через такий короткий проміжок часу, який їм інкримінується, суд не приймає до уваги, оскільки час вчинення злочинів в постановах про притягнення підсудних як обвинувачених визначений приблизно, а місця нападу на потерпілих одне від одного розташовані на близькій відстані, що давало їм змогу переміститись з одного місця в інше досить швидко.

Суд не приймає до уваги твердження підсудного ОСОБА_9 про те, що він тільки знайомий з підсудним ОСОБА_10 і зустрічався з ним дуже рідко від випадку до випадку, а тому не міг вчинити ті діяння, які їм інкриміновані.

Це твердження спростовується показаннями свідка ОСОБА_15, чиї показання були досліджені в суді в порядку статті 306 КПК України (том 1 а. с. 59-60), який показав, що він є рідним братом підсудного ОСОБА_10, а ОСОБА_9, знайомий його матері, і що обидва підсудних проживають разом з ними в одній квартирі. Він також підкреслив, що підсудні постійно кудись їздили разом і неодноразово повертались додому пізно вночі і приносили з собою багато чужих речей, частину з яких віддавали і йому.

Ці показання, на думку суду, спростовують вищенаведені твердження підсудного ОСОБА_9

Оцінюючи доведеність вини підсудних, суд враховує також, що обидва вони раніше засуджувались за вчинення умисних аналогічних злочинів, за які відбували покарання в місцях позбавлення волі. Обидва вони ніде не працювали, що спонукало їх забезпечувати своє існування шляхом добування засобів для цього незаконним шляхом.

Отже, проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Суд кваліфікує дії підсудного ОСОБА_10 по епізоду № 6 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, тобто за ч. 2 ст. 186 КК України.

По інших епізодах суд кваліфікує дії підсудних ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки вони, являючись особами, які раніше вчинили розбій, знову за попередньою змовою групою осіб вчинили розбійні напади на потерпілих.

Обставин, які обтяжують або помякшують покарання підсудних, суд не знаходить.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, особу кожного із підсудних, поведінку підсудних під час вчинення злочинів і після цього, наявність у підсудного ОСОБА_10 непогашеної судимості і невідбутого покарання за попереднім вироком, і приходить до висновку про необхідність призначення кожному із них покарання у виді позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для їх виправлення, перевиховання та соціальної реабілітації.

При призначенні покарання суд враховує також висновки амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 553 від 17 липня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_10 раніше будь-яким психічним захворюванням або слабоумством не страждав і не страждає, а виявляє психопатичні риси характеру. Ступінь характерологічних змін не така, що позбавляє підсудного усвідомлювати свої дії і керувати ними. Під час вчинення інкримінованих йому діянь в стані короткочасного розладу психічної діяльності не перебував, тому міг усвідомлювати свої дії і керувати ними. Під дію ч. ч. 2 і 3 ст. 19, 20 КК України не підпадає, може постати перед слідством та судом (том 3 а. с. 141-144).

Психічний стан підсудного ОСОБА_10, на думку суду, позначався на зухвалості і жорстокості, яку він проявляв при вчиненні злочинів.

Потерпілою ОСОБА_13 заявлений цивільний позов про відшкодування підсудними матеріальної шкоди в сумі 676 грн. та моральної шкоди в сумі 20000 грн., а Державним закладом «Відділкова клінічна лікарня ст. Полтава СТГО «Південна залізниця»цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 707,88 грн. за лікування потерпілої ОСОБА_5

Суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню, так як вина підсудних у вчиненні інкримінованих їм злочинів доведена, а потерпілою та цивільним позивачем надані докази заподіяння їм збитків.

Суд вважає також, що злочинними діями підсудних потерпілій ОСОБА_13 було завдано моральної шкоди, яка полягає в тих душевних стражданнях і моральних переживаннях, яких вона зазнала внаслідок вчинення щодо неї злочину, а також фізичній болі, яку вона пережила внаслідок заподіяння їй підсудними тілесних ушкоджень. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності та справедливості і вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме на суму 5000 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Іншими потерпілими цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати за проведення судових товарознавчих експертиз по справі становлять 2231,05 грн. і підлягають стягненню з підсудних (том 1 а. с. 19-26, 43-48, 110-115, 132-143, 201-206, 239-244; том 3 а. с. 90-95).

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог статті 81 КПК України.

Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

За ч. 2 ст. 186 КК України ОСОБА_9 виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні цього злочину.

ОСОБА_10 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 і ч. 2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання визначити за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі строком на вісім років шість місяців з конфіскацією всього майна, що є його власністю, частково приєднавши до призначеного покарання невідбуте покарання за вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 12 травня 2004 року.

Строк відбування покарання обом засудженим рахувати з 22 червня 2009 року, зарахувавши в нього час перебування кожного із них під вартою в звязку з обранням відносно них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту по цій справі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засуджених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 у вигляді взяття під варту залишити без змін.

Частково задовольнити заявлений по справі потерпілою ОСОБА_13 цивільний позов і стягнути з засуджених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 солідарно на її користь 676 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Задовольнити заявлений по справі позов Державного закладу «Відділкова клінічна лікарня ст. Полтава СТГО «Південна залізниця»і стягнути з засуджених солідарно на користь закладу 707,88 грн. завданої злочином матеріальної шкоди.

Речові докази по справі, які передані на зберігання потерпілим ОСОБА_20, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_18 (том 1 а. с. 9, 148, 153-154, 189, 208; том 2 а. с. 4, 7, 62; том 4 а. с. 39, 47), - повернути їм же, а ті, що зберігаються в кімнаті речових доказів Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області (том 3 а. сю 129-130), - повернути за належністю.

Стягнути з засудженого ОСОБА_9 912,68 грн., а з засудженого ОСОБА_10 1318,37 грн. судових витрат за проведення товарознавчих експертиз, перерахувавши їх одержувачу НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області (рахунок отримувача № 35220002003664, Банк отримувача: ГУДК України в Полтавській області, Код 25574067, МФО-831019).

Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом пятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

СуддяА.Г. Савченко