Постанова № 22374574, 07.03.2012, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17:41год. 07 березня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/56/12

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі;

головуючого судді Маренича І.В.

секретаря судового засідання Столяра О.О.

за участю :

представника позивача Бацали М.В.;

представника відповідача Ткач Д.Б.;

представника третіх осіб не зявився.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернівецький хлібокомбінат"доДержавної податкової інспекції у м.Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення №0000960232 від 19.10.2011 року.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Чернівецький хлібокомбінат" (далі позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000960232 від 19.10.2011 року.

20.10.2011 року позивач отримав податкове повідомлення-рішення №0000960232 від 19.10.2011 року, прийняте на підставі акту перевірки №3100/23-2/03293304 від 30.09.2011 року. Вказаним рішенням, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 355090,00 грн. та за штрафними санкціями 1,00 грн. Дане рішення було оскаржене в адміністративному порядку до ДПА в Чернівецькій області та ДПА України, проте рішенням про результати розгляду скарги дане повідомлення-рішення залишено без змін а скарга без задоволення.

В податковому повідомленні-рішенні №0000960232 від 19.10.2011 року зазначено, що податковим органом на підставі акту перевірки №3100/23-2/03293304 від 30.09.2011 року встановлено порушення ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат» п.123.1,ст.123 пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 195.1 ст.195, п198.6, ст. 198, пп 201,1и Податкового кодексу України від 02.12.20110 року (зі змінами і доповненнями), у звязку з чим і було визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, у спростування позовних вимог подав письмові заперечення.

Представник третіх осіб на стороні позивача , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату час і місце проведення судового засідання. Подав письмові пояснення в яких підтримав позовні вимоги позивача та зазначив, що під час проведення перевірки відповідачем зроблено хибні висновки нікчемності правочинів.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 12 вересня по 23 вересня 2011 року працівниками ДПІ у м. Чернівці проводилася позапланова виїзна перевірка ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин із ТОВ «Грін-Агро» за травень 201 року та із ТОВ «Щедрий Пан»за квітень 2011 року. За результатами вказаної перевірки був складений АКТ від 30.09.2011 року №3100/23-2/03293304. На підставі вказаного акту 19.10.2011 року було прийнято повідомлення-рішення №0000960232. Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу податковим органом визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 355090,00 грн., в тому числі за основним платежем 355090,00 грн., та за штрафними санкціями 1,00 грн.

Представник позивача вважає, що податковий орган прийняв це рішення безпідставно та всупереч вимогам податкового законодавства України, внаслідок чого дане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПА у Чернівецькій області та до ДПА України.

Державною податковою адміністрацією в Чернівецькій області за результатами розгляду скарги позивача від 28.10.2011 року № 528 винесено рішення про результати розгляду первинної скарги від 16.11.2011 року № 6802/10/25-008, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 19.10.2011 року №0000960232 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Також Державною податковою адміністрацією України розглянуто скаргу позивача від 25.11.2011 року № 596, за результатами розгляду якої винесено рішення про результати розгляду скарги від 19.12.2011 року № 7780/6/10-2115, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 19.10.2011 року №0000960232 залишено без змін, а скаргу - без задоволення

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що в даному випадку перевіркою не було достовірно встановлений факт порушення ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат», норм пункту 123.1 ст. 123, пункт 7 підрозділу 10 розділу XX, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого збільшено суму грошового зобовязання щодо податку на додану вартість на загальну суму 355090,00 грн.

За період в межах якого була проведена перевірка, позивачем були укладені наступні договори купівлі-продажу: №1163 від 31.05.2011 року з ТОВ "Грін-Агро", №1154 від 29.04.2011 року з ТОВ "Щедрий Пан". Придбаний за цими договорами товар було передано за межі митної території згідно наступних договорів комісії: №1357 від 31.05.2011 року з ТОВ "Хорс-Груп" та №1343 від 29.04.2011 року з ТОВ "Синтез Груп і К".

В ході перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах із ТОВ «Хорс-Груп» і ТОВ «Синтез Груп і К»не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку , які стосуються лише факту перерахуванні грошових коштів. На сторінці 13 Акту податковим органом зроблено висновок, що укладені договори ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат»договори комісії з ТОВ «Хорс-Груп» №1357 від 31.05.2011 року та ТОВ «Синтез Груп і К»№1343 від 29.04.2011 року та акти прийому передачі до них не мають юридичної сили, отже у ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат»відсутнє право на застосування «0»ставки оподаткування при визначені податкових зобовязань.

Отже, висновки податкового органу є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 44 Господарського Кодексу України «Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону». Згідно ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання є: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади, їх посадових осіб у господарські відносини».

Щодо вказаних договорів комісії, то позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що директор ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат»Самсоненко В.В. не мав змоги укладати та підписувати вищевказані договори, оскільки відповідно до табелю обліку використаного робочого часу за квітень, травень 2011 року перебував на своєму робочому місці в м. Чернівці, отже не міг бути присутнім при укладенні та підписанні вказаних договорів у м. Одесі, а також те що він не мав можливості підписувати акти та передавати згідно них вказаний товар комісіонерам. Вважали що, фактичної передачі товару не було.

Щодо договорів комісії № 1357 від 31.05.2011 року з ТОВ "Хорс-Груп" та №1343 від 29.04.2011 року, з ТОВ " Синтез Груп і К" то позивач вказує, що укладення договорів в телефонному режимі є звичайною практикою для підприємств, коли договір підписується шляхом обміну факсограмами, сканкопіями по електронній пошті, а оригінали надсилаються іншій стороні для підписання поштою, при цьому місцем укладення договору зазначається місцезнаходження того контрагента, який запропонував свою редакцію договору. Тому виходячи із ст.ст. 638, 647 ЦК України, виїжджати до місця знаходження контрагента для підписання договорів не є обов'язком в.о. директора Самсоненка В.В.

За особистим підписом на договорі та акті прийому-передачі є можливим ідентифікувати особу, що підписала даний документ, на договорах стоїть підпис Самсоненка В.В., на актах - завідуючого ЦМС Федорука В.Т., і ці особи мають весь необхідний обсяг повноважень для підписання такого роду документів, а тому висновки податкового органу, що укладені договори комісії та акти прийому передачі до них не мають юридичної сили і операції по взаємовідносинах із ТОВ «Синтез Груп і К» та ТОВ «Хорс-Груп»не мали реального характеру, є безпідставними та зробленими з порушеннями чинного законодавства.

Також податковий орган посилається на порушення заповнення ТОВ «Хорс-Груп»та ТОВ «Синтез Груп і К»екологічних декларацій, які додавались до звіту комісіонера то згідно із пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з:, та експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства;».

З тексту наведеної норми вбачається, що підставою для застосування нульової ставки ПДВ є надана лише митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства. Надання будь-яких інших документів для підтвердження права платника податків для застосування нульової ставки з ПДВ законом не вимагається. Тому посилання податкового органу на неточності у екологічній декларації, як на підставу неправомірності застосування відповідачем нульової ставки є незаконним.

Щодо договорів купівлі-продажу № 1163 від 31.05.2011 року з ТОВ «Грін-Агро», та № 1154 від 28.04.2011 р. з ТОВ «Щедрий Пан»то позивач вказує, що висновки податкового органу щодо безпідставного включення до складу податкового кредиту по податку на додану вартість в сумі 355090,00 грн. з вартості товару, постачальником якого є ТОВ «Грін-Агро»за травень 2011 року та з ТОВ «Щедрий пан»за квітень 2011 року, так як директор ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат»Самсоненко В. В. не мав змоги укладати та підписувати вищевказані договори, оскільки відповідно до табелю обліку використаного робочого часу за травень 2011 року перебував на своєму робочому місці в м. Чернівці, а отже не міг бути присутнім при укладенні та підписанні вказаного договору у м. Одесі є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 44 Господарського Кодексу України підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Згідно статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання є: свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; заборона незаконного втручання органів державної влади, їх посадових осіб у господарські відносини.

Твердження податкового органу про те, що директор Самсоненко В. В. не міг укладати договори, оскільки перебував в м. Чернівці є безпідставними, оскільки укладення договорів в телефонному режимі, коли договір підписується шляхом обміну факсограмами, сканкопіями по електронній пошті, а оригінали договорів надсилаються іншій стороні для підписання поштою є звичайною практикою для підприємств, при цьому місцем укладення договору зазначається місцезнаходження того контрагента, який запропонував свою редакцію договору.

Згідно ст. ст. 638, 647 Цивільного кодексу України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною, договір є укладеним у місці проживання фізичної особи, або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а тому виїжджати до місця знаходження контрагента для підписання договорів (м. Одеса) не є обов'язком Самсоненка В. В. і той факт, що директор знаходився в день підписання договору на своєму робочому місці ніяк не може бути доказом того, що дані договори є неукладеними.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та ч. 3 ст. 639 Цивільного кодексу України «Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Висновок про те, що фактичної передачі товару не було, оскільки Самсоненко В. В. не виїжджав для підписання актів прийому-передачі в м. Одеса також суперечить фактичним обставинам та наданим для перевірки документам, оскільки до Договорів купівлі-продажу з ТОВ «Грін-Агро»№ 1163 від 31.05.2011 р. та ТОВ «Щедрий Пан»№ 1154 від 29.04.2011 р. був укладений додаток № 1, в якому вказано, що передача товару від продавця покупцю може здійснюватись без участі представника покупця шляхом підписання представником продавця товарної накладної на товар та направлення її для підпису покупцю. Товар вважається переданим в момент підписання товарної накладної уповноваженим представником покупця. Саме тому товарні накладні, акти прийому-передачі були підписані уповноваженим на те представниками ТОВ «Грін-Агро»та ТОВ «Щедрий Пан»та направлені для підписання на ПАТ «Чернівецький хлібокомбінат», де їх підписали уповноважені представники позивача.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 43 6-ІV господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” вiд 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В матеріалах справи містяться додатки до договорів купівлі-продажу та договорів комісії укладені між сторонами, відповідно до яких передача товару може здійснюватись без присутності однієї із сторін шляхом підписання акту приймання-передачі другою стороною та направлення його відповідальному представнику першої сторони для підпису, після чого товар буде вважатися таким, що переданий.

Таким чином, твердження відповідача, про те, що договори укладені між позивачем та його контрагентами являються нікчемними, у зв'язку з тим, що директор Самсоненко В.В. та завскладу Федорук В.Т. не виїжджали на місце укладення договору та підписання актів прийому-передачі, є безпідставними та зроблені з порушеннями чинного законодавства. Такий висновок суд робить проаналізувавши вищевказані статті Цивільного та Господарського кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм пункту 123.1 ст. 123, пункт 7 підрозділу 10 розділу XX, пп.195.1.1 п.195.1 ст.195, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого збільшено суму грошового зобовязання щодо податку на додану вартість на загальну суму 355090,00 грн.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність та протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст.ст. 2,3,6-12,17,18,71,94,157,159,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2011 року № 0000960232, винесене ДПІ у м. Чернівці..

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено 12 березня 2012 р.

Суддя Маренич І.В.