Постанова № 22374182, 30.03.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/10450/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Кішко Д.О.,

представника відповідача - Мирошніченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор"звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2011 №0000102301/1156, №0000112301/1155 та №0000122301/42.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що порушень вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", викладених в акті перевірки від 17.03.2011 №1299/23-209/34235752, не вчиняв. При цьому вказував, що взаємовідносини між ним та його контрагентами - ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт", ТОВ "Спецпродсервіс", ПП "Мега мікс", відбувались на підставі належним чином оформлених первинних документів в рамках укладених між ними договорів поставки товарно-матеріальних цінностей, а відтак, висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій із вказаними вище контрагентами позивач вважає безпідставними. Зазначав, що його контрагенти на момент здійснення спірних господарських операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані платниками податку на додану вартість, наполягаючи на тому, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, сплату ним відповідних податків до бюджету, досліджувати ланцюги постачання товару до контрагентів.

В запереченні на адміністративний позов Кременчуцька ОДПІ просить відмовити в його задоволенні, оскільки перевіркою встановлено порушення ТОВ "Глобинський елеватор" вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1267666,00 грн, занижено податок на додану вартість в сумі 946 035,00 грн, завищено суму бюджетного відшкодування в сумі 247 776,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Глобинський елеватор" (ідентифікаційний код 34235752) є юридичною особою, що зареєстрована 20.02.2006 Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області. Взято на податковий облік в Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ 20.02.2006 за №15611020000000414.

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100246105 від 22.09.2009.

В період з 27.01.2011 по 23.02.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Глобинський елеватор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010.

За результатами даної перевірки, відповідачем складений акт від 17.03.2011 №1299/23-209/34235752, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1267666,00 грн, у тому числі за І квартал 2009 року в сумі 48937,00 грн, за ІІ квартал 2009 року 64716,00 грн, за ІІІ квартал 2009 року 276034,00 грн, за ІІІ квартал 2010 року 877979,00 грн;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 946 035,00 грн, в тому числі за січень 2009 року 981,00 грн, за березень 2009 року 37483,00 грн, за квітень 2009 року 60,00 грн, за травень 2009 року 3346,00 грн, за липень 2010 3015,00 грн, за вересень 2010 901 150,00 грн;

- встановлено завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 247776,00 грн, в тому числі за березень 2010 року в сумі 229688,00 грн, за червень 2010 року в сумі 18088,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 17.03.2011 №1299/23-209/34235752, податковим органом 04.04.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000102301/1156 про збільшення ТОВ "Глобинський елеватор" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 1584582,50 грн, в тому числі основний платіж 1267666,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 316916,50 грн;

- №0000112301/1155 про збільшення ТОВ "Глобинський елеватор" суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1182543,75 грн, в тому числі основний платіж 946035,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 236508,75 грн;

- №0000122301/42 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 247776,00 грн.

Збільшуючи ТОВ "Глобинський елеватор" грошове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також зменшуючи суму бюджетного відшкодування, Кременчуцька ОДПІ виходила з наступних мотивів:

1) серед контрагентів позивача наявні контрагенти:

- які не мають основних засобів та трудових ресурсів для зберігання та/або вирощування зернопродуктів, а також техніки, яка необхідна для транспортування сільськогосподарської продукції;

- відносно яких податковими органами проведені перевірки, за результатами яких їм було скасовано податковий кредит та податкові зобовязання, у тому числі й по взаємовідносинах з ТОВ "Глобинський елеватор";

- які провадили діяльність, направлену на здійснення операцій з надання податкової вигоди ТОВ "Глобинський елеватор";

- по питанню взаємовідносин з якими встановлено невідповідність звітних даних по їх податковому зобовязанню та по податковому кредиту позивача;

2) в ланцюгах постачання:

- відсутні підприємства, які могли б бути фактичними товаровиробниками зернопродуктів, оскільки дані підприємства не декларували серед своїх видів діяльності вирощування зернових та іншої сільськогосподарської продукції; у даних підприємств відсутні основні засоби, що необхідні для вирощування, зберігання та транспортування зернових; дані підприємства не мали власних чи орендованих земельних ділянок, необхідних для вирощування зернових культур (не подавалися декларації з земельного податку чи з орендної плати за землю);

- наявні контрагенти, відносно яких порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва;

- наявні контрагенти щодо яких до ЄДР внесено запис про їх відсутність за місцезнаходженням.

Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому сум грошових зобовязань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також щодо правомірності зменшення суми бюджетного відшкодування, звернувся до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2011 №0000102301/1156, №0000112301/1155 та №0000122301/42.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 04.04.2011 №0000102301/1156, №0000112301/1155 та №0000122301/42, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР та Закону № 334/94-ВР для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ та відніс до складу валових витрат, витрати повязані із придбанням у ПП "Агрокомелеватор" сільськогосподарської продукції (соняшника, кукурудзи, ячменю та пшениці).

Взаємовідносини між ТОВ "Глобинський елеватор" та ПП "Агрокомелеватор" відбувались на підставі укладених ними договорів поставки №78 від 07.09.2010, №77 від 07.09.2010, №76 від 07.09.2010, №77а від 07.09.2010, №85 від 09.09.2010, №84 від 09.09.2010, №89 від 09.09.2010, №70 від 01.09.2010, №70/1 від 01.09.2010, №90 від 10.09.2010, №83 від 09.09.2010, №35 від 29.07.2010, №66 від 18.08.2010, №68 від 20.08.2010, №88 від 10.07.2010, №80 від 08.09.2010, №82 від 08.09.2010, №81 від 08.09.2010, №36 від 29.07.2010, №60 від 09.08.2010, №58 від 09.08.2010 та №59 від 09.08.2010.

Як слідує з умов вказаних договорів, які аналогічні за своїм змістом, ПП "Агрокомелеватор" (постачальник) зобовязується поставити, а ТОВ Глобинський елеватор" (покупець) прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2010 року на умовах, визначених у вказаних договорах.

Умовами поставки за вказаними вище договорами згідно пункту 2.3 є ЕХW франко-елеватор ТОВ "Глобинський елеватор". У відповідності з вказаними умовами поставки ПП "Агрокомелеватор" надало у розпорядження товар безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Глобинський елеватор", оскільки ПП "Агрокомелеватор" зберігало зернопродукти у зерносховищах позивача.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи: рахунки, накладні, податкові накладні, довіреності на отримання товару, заяви на переоформлення зернопродуктів, складські квитанції, платіжні доручення.

На підставі отриманих податкових накладних ТОВ "Глобинський елеватор" сума податку на додану вартість включена у відповідному періоді до складу податкового кредиту та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість, а витрати, що були понесенні останнім при придбанні вказаного товару, віднесені до валових витрат.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

Статтею 43 вказаного вище Закону визначено, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", на підтвердження прийняття зерна на зберігання ТОВ "Глобинський елеватор" оформлено складські квитанції на зерно. В подальшому, придбання зерна у ПП "Агрокомелеватор", також оформлялось складенням складських квитанцій на зерно.

Як вбачається зі змісту наданих представником позивача пояснень, ТОВ "Глобинський елеватор" придбавались у ПП "Агрокомелеватор" як ті зернопродукти, що ввозилися та здавалися на зберігання позивачу безпосередньо вказаним контрагентом, так і ті, що ввозилися на територію ТОВ "Глобинський елеватор" іншими особами (ТОВ "КП "Альком", ТОВ "Трансагропродукт", ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ін.), а, у подальшому, були переоформлені на імя ПП "Агрокомелеватор". Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи: накладними, заявами на переоформлення зернопродуктів, складськими квитанціями на зерно, довіреностями на отримання ТМЦ.

Крім того, про реальність ввезення на територію ТОВ "Глобинський елеватор" сільськогосподарської продукції (ячменю, пшениці, кукурудзи та соняшника) свідчать також витяги із: журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Елеватор), журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Елеватор), журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Потокова) та журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Потокова).

Посилання представника Кременчуцької ОДПІ на визнання недійсним статуту ПП "Агрокомелеватор" та припинення даної юридичної особи постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, що свідчить про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ та віднесення до складу валових витрат, витрат з придбання сільськогосподарської продукції, суд оцінює критично.

Так, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1670/3357/11 про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи ПП "Агрокомелеватор" постановлена судом 30.11.2011, тобто вже після здійснення господарських операцій з позивачем.

Таким чином, на час здійснення господарських операцій позивача з ПП "Агрокомелеватор", останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а тому визнання у судовому порядку недійсним його установчих документів та припинення даної юридичної особи вже після здійснення господарських операцій з позивачем не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "КП "Альком", які здійснені на підставі укладених між ними договорами поставки №105 від 16.09.2010, №97 від 17.09.2010, №98 від 17.09.2010, №121 від 23.09.2010, №154 від 28.09.2010 та №154/1 від 30.09.2010. За своїм змістом вказані договори аналогічні договорам, що укладалися позивачем з ПП "Агрокомелеватор".

В рамках виконання вказаних шести договорів позивачем було придбано у ТОВ "КП "Альком" сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю, соняшник та кукурудзу.

Операції з придбання вказаних вище зернопродуктів знайшли своє відображення в первинних бухгалтерських документах, а саме, рахунках, видаткових накладних та податкових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що ТОВ "КП "Альком" реалізовувало на користь ТОВ "Глобинський елеватор" не тільки сільськогосподарську продукцію, що була особисто ним завезена та здана на зберігання позивачу, а й ту продукцію, що завозилась на територію ТОВ "Глобинський елеватор" іншими особами (ФГ "Галина", ОСОБА_3 та ін.) з метою її зберігання, а у подальшому була переоформлена (реалізована) на ТОВ "КП "Альком".

Реальність ввезення продукції на територію позивача та переоформлення вказаної продукції по ланцюгам: інші особи - ТОВ "КП "Альком", ТОВ "КП "Альком" - ТОВ "Глобинський елеватор" підтверджується долученими до матеріалів справи: накладними, заявами про переоформлення зернопродуктів, довіреностями, складськими квитанціями на зерно, журналом надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Елеватор), журналом надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Елеватор), журналом надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Потокова) та журналом надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Потокова).

Стосовно взаємовідносин ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Інвест-Трейд" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

У вересні 2010 року позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ та відніс до складу валових витрат, витрати повязані із придбанням у ТОВ "Інвест-Трейд" сільськогосподарської продукції (сої).

Взаємовідносини між ТОВ "Глобинський елеватор" та вказаним вище контрагентом відбувалися в рамках укладених ними договорів поставки №113 від 23.09.2010, №130 від 27.09.2010, №136 від 28.09.2010 та №150 від 29.09.2010.

Як слідує із умов вказаних договорів, ТОВ "Інвест-Трейд" (постачальник) зобовязується поставити, а ТОВ Глобинський елеватор" (покупець) прийняти та оплатити товар українського походження, врожаю 2010 року на умовах, визначених у вказаних договорах.

Умовами поставки за вказаними вище договорами згідно пункту 2.3 є ЕХW франко-елеватор ТОВ "Глобинський елеватор". У відповідності з вказаними умовами поставки ТОВ "Інвест-Трейд" надало у розпорядження товар безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Глобинський елеватор", оскільки ТОВ "Інвест-Трейд" зберігало зернопродукти у зерносховищах позивача.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, складські квитанції на зерно, накладні та платіжні доручення.

Як вже зазначалося вище, одним із основних документів, що підтверджує передачу та прийняття зерна на зберігання являється складська квитанція на зерно.

На підставі накладних, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", на підтвердження прийняття зерна на зберігання ТОВ "Глобинський елеватор" оформлено складські квитанції на зерно. В подальшому, придбання зерна у ТОВ "Інвест-Трейд", також оформлялось складенням складських квитанцій на зерно (копії складських квитанцій наявні у матеріалах справи).

Крім того, товарність операції підтверджують також витяг із журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Елеватор) та витяг із журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Елеватор), які свідчать про реальність ввезення ТОВ "Інвест-Трейд" на територію ТОВ "Глобинський елеватор" сільськогосподарської продукції.

У перевіряємому періоді позивач також здійснював господарські операції по придбанню сільськогосподарської продукції у ТОВ "Імпекс продгарант" на підставі договорів поставки №114 від 20.09.2010, №113 від 20.09.2010, №112 від 20.09.2010, №129 від 29.09.2010, копії яких наявні у матеріалах справи.

Умовами поставки за вказаними вище договорами є ЕХW франко-елеватор ТОВ "Глобинський елеватор" у відповідності із правилами "Інкотермс-2000". Якість та кількість товару, що поставляється за цими договорами, визначається зерновим складом у складському документі.

На умовах вказаних договорів у вересні 2010 року ТОВ "Глобинський елеватор" придбавав в ТОВ "Імпекс продгарант" сільськогосподарську продукцію (пшеницю, кукурудзу та соняшник).

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Імпекс продгарант" з придбання пшениці, кукурудзи та соняшника, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні.

У відповідності з умовами вказаних вище договорів поставки, ТОВ "Імпекс продгарант" надав у розпорядження сільськогосподарську продукцію безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Глобинський елеватор", оскільки ТОВ "Імпекс продгарант" зберігав зазначений товар на підприємстві позивача.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, згідно накладних, копії яких наявні у матеріалах справи, ФГ "Галина", ТОВ "КП "Альком" та ТОВ "Агрокомелеватор" здійснили завезення сільськогосподарської продукції на територію ТОВ "Глобинський елеватор" з метою її подальшого зберігання в складських приміщеннях позивача. Однак, у подальшому, всі вказані вище особи за своїми заявами здійснили переоформлення зерна на ТОВ "Імпекс продгарант", що підтверджується складськими квитанціями на зерно.

ТОВ "Імпекс продгарант", в свою чергу, передав переоформлений на нього товар на зберігання ТОВ "Глобинський елеватор"; при цьому, позивачем на підтвердження прийняття зерна на зберігання, оформлялися складські квитанції на зерно.

Як свідчать матеріали справи, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ТОВ "Глобинський елеватор" спочатку прийняв зернопродукти на зберігання від ТОВ "Імпекс продгарант", а у подальшому, переоформив вказану сільськогосподарську продукцію на своє імя в звязку з її придбанням, що підтверджується складенням складських квитанцій на зерно.

Поряд з цим, про реальність ввезення на територію ТОВ "Глобинський елеватор" сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи та соняшника) свідчать також витяги із: журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Елеватор), журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Елеватор), журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Потокова) та журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Потокова).

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач" судом встановлено, що вони регулювалися укладеними між вказаними сторонами договорами поставки №129 від 29.09.2010, №131 від 30.09.2010 та №119 від 20.09.2010. По своєму змісту вказані договори аналогічні договорам, що укладалися позивачем з іншими контрагентами, зазначеними вище.

В рамках вказаних трьох договорів позивачем було придбано у ТОВ "ВКФ"Спецтехпостач" сільськогосподарську продукцію, а саме: соняшник та кукурудзу.

Операції з придбання вказаних зернопродуктів знайшли своє відображення в первинних бухгалтерських документах, а саме, рахунках-фактурах, накладних, видаткових накладних, податкових накладних та платіжних дорученнях, копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач" реалізовувало на користь ТОВ "Глобинський елеватор" як сільськогосподарську продукцію, що була особисто завезена ним на територію позивача та здана на зберігання останньому, так і продукцію, що завозилася на зберігання іншим підприємством - ТОВ "Інфокар", а у подальшому була реалізована (переоформлена) на ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач". Реальність даних господарських операцій по ланцюгам: ТОВ "Інфокар" - ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач" - ТОВ "Глобинський елеватор" підтверджується долученими до матеріалів справи накладними, заявами про переоформлення зернопродуктів, довіреностями та складськими квитанціями на зерно.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 17.03.2011 №1299/23-209/34235752, перевіряючі, зокрема, акцентували увагу на стан ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач" - до ЄДР внесено запис про його відсутність за місцезнаходженням.

З наявної у матеріалах справи довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що запис про внесення інформації щодо відсутності даної юридичної особи за вказаною адресою внесений 30.11.2010, тобто після здійснення спірних господарських операцій між ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач" та позивачем у справі.

Крім того, у перевіряємому періоді ТОВ "Глобинський елеватор" також мав взаємовідносини з ТОВ "Компанія "Вальма-юг".

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Глобинський елеватор" (покупець) з метою придбання сільськогосподарської продукції (сої) уклав з ТОВ "Компанія "Вальма-юг" (постачальник) договори поставки №65 від 06.09.2010, №85/1 від 15.09.2010, №104 від 20.09.2010, №111 від 23.09.2010 та №144/1 від 29.09.2010.

В рамках виконання вказаних договорів, позивачем було придбано у ТОВ "Компанія "Вальма-юг" сільськогосподарську продукцію (сою), при цьому господарські операції з її придбання підтверджуються наступними документами: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Відповідно до умов поставки, що визначені вказаними вище договорами, ТОВ "Компанія "Вальма-юг" надало у розпорядження зерно безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Глобинський елеватор", оскільки ТОВ "Компанія "Вальма-юг" зберігало зазначений товар у зерносховищах позивача.

Факт завезення ТОВ "Компанія "Вальма-юг" сої на територію ТОВ "Глобинський елеватор" для зберігання у зерносховищах останнього підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Поряд з цим, ввезення на територію позивача вказаної вище сільськогосподарської продукції підтверджується також наявними у матеріалах справи витягами із: журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Елеватор), журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Потокова) та журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Потокова).

Як вже зазначалося вище, одним із основних документів, що підтверджують передачу та прийняття зерна на зберігання являється складська квитанція.

На підставі накладних, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ТОВ "Глобинський елеватор" спочатку прийняв сою на зберігання від ТОВ "Компанія "Вальма-юг", а в подальшому, придбавши у власність, переоформив вказану сільськогосподарську продукцію на своє імя, що підтверджується складенням складських квитанцій на зерно.

Судом також встановлено, що у перевіряємому періоді позивач провадив господарські операції з придбання сільськогосподарської продукції у ПП "Агро союз-2009", що відбувалися в рамках, укладених між сторонами, договорів поставки №97 від 07.08.2009, №103 від 12.08.2009.

Згідно вказаних договорів позивачем придбано у ПП "Агро союз-2009" 82,337 тн ріпака на загальну суму 222823,91 грн, в тому числі ПДВ 37137,31 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарських операцій між ТОВ "Глобинський елеватор" та ПП "Агро союз-2009" з придбання ріпака, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки, накладні та податкові накладні.

Передача зерна у розпорядження позивача ПП "Агро союз-2009" здійснювалась в аналогічному порядку (як і з іншими контрагентами), тобто зерно надавалось безпосередньо у зерносховищах ТОВ "Глобинський елеватор", оскільки ПП "Агро союз-2009" зберігало зазначений товар у зерносховищах позивача.

Як вже зазначалося вище, одним із основних документів, що підтверджують передачу та прийняття зерна на зберігання являється складська квитанція.

На підставі накладних, керуючись положеннями Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", ТОВ "Глобинський елеватор" спочатку прийняв ріпак на зберігання від ПП "Агро союз-2009", а в подальшому, придбавши у власність, переоформив вказану сільськогосподарську продукцію на своє імя, що підтверджується складенням складських квитанцій на зерно.

Посилання Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки від 17.03.2011 №1299/23-209/34235752 на пояснення директора ПП "Агро союз-2009" ОСОБА_7, згідно яких останній вказував, що фінансово-господарську діяльність на підприємстві ПП "Агро союз-2009" він не проводив, договорів, актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних не підписував, судом оцінюються критично з огляду на те, що податковим органом вказуючи на особу, що була директором підприємства-контрагента на момент здійснення господарських операцій із позивачем, не було досліджено цей факт з відповідних довідок органів державної реєстрації та не мається посилань на такі документи в акті перевірки.

Щодо взаємовідносин ТОВ "Глобинський елеватор" та ПП "Трансагропродукт" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.

Так, між позивачем та ПП "Трансагропродукт" у період з січня 2009 року по серпень 2009 року були укладені договори поставки сільськогосподарської продукції (ячменю, пшениці, ріпака та соняшника).

Операції з придбання зерна у ПП "Трансагропродукт" підтверджуються рахунками, видатковими накладними та податковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що придбана позивачем у ПП "Трансагропродукт" сільськогосподарська продукція на територію ТОВ "Глобинський елеватор" для зберігання завозилась різними субєктами господарювання, а також фізичними особами, і відповідно до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" була переоформлена на імя ПП "Трансагропродукт" та придбана в останнього позивачем. Переоформлення зернопродуктів підтверджується договором зберігання, накладними, заявами на переоформлення зерна, реєстрами накладних на прийняте зерно, довіреностями, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Про реальність ввезення на територію ТОВ "Глобинський елеватор" сільськогосподарської продукції також свідчать наявні у матеріалах справи: журнал надходження зерна "Урожай 2009 року непарна дата" (Галещанський підзвітний пункт), журнал надходження зерна "Урожай 2009 року парна дата" (Галещанський підзвітний пункт), журнал надходження зерна "Урожай 2009 року парна дата" (Елеватор), журнал надходження зерна "Урожай 2009 року непарна дата" (Елеватор), журнал надходження зерна "Урожай 2009 року непарна дата" (Потокова) та журнал надходження зерна "Урожай 2009 року парна дата" (Потокова).

Крім того, у перевіряємому періоді ТОВ "Глобинський елеватор" укладало з ТОВ "Спецпродсервіс" договори поставки сільськогосподарської продукції №107 від 17.09.2010, №76 від 10.09.2010, №95 від 14.09.2010, №98 від 15.09.2010, №110 від 22.09.2010, №84 від 14.09.2010, №94 від 14.09.2010, №77 від 15.09.2010, №104 від 16.09.2010, №103 від 16.09.2010 та №106 від 16.09.2010.

В рамках виконання вказаних договорів, позивачем придбано у ТОВ "Спецпродсервіс" сільськогосподарську продукцію (ячмінь, сою, соняшник та кукурудзу), що підтверджується рахунками, накладними, податковими накладними та платіжними дорученнями.

На підставі отриманих податкових накладних ТОВ "Глобинський елеватор" сума податку на додану вартість включена у відповідному періоді до складу податкового кредиту, відображена у податковій декларації з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснено позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Спецпродсервіс", що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2010 по 27.03.12.

Як вбачається з матеріалів справи, придбана позивачем у ТОВ "Спецпродсервіс" сільськогосподарська продукція на територію ТОВ "Глобинський елеватор" для зберігання завозилась як ТОВ "Спецпродсервіс", так і іншими субєктами господарювання, а також фізичними особами, і відповідно до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" була переоформлена на імя ТОВ "Спецпродсервіс" та придбана в останнього позивачем. Переоформлення зернопродуктів підтверджується накладними, заявами на переоформлення зерна, реєстрами накладних на прийняте зерно, довіреностями, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, копії яких наявні у матеріалах справи.

Крім того, товарність операції підтверджують також витяги із: журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Елеватор), журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Елеватор), журналу надходження зерна "Урожай 2010 року парна дата" (Потокова) та журналу надходження зерна "Урожай 2010 року непарна дата" (Потокова).

Щодо подальшого використання позивачем придбаної у ТОВ "Спецпродсервіс" сільськогосподарської продукції у своїй господарській діяльності, то як було встановлено в ході розгляду справи, придбані ячмінь, соя, соняшник та кукурудза реалізовувались ТОВ "Кернел-Трейд". Факт реалізації підтверджується договорами поставки, податковими накладними, складськими квитанціями та видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Спецпродсервіс", за наявності доказів використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, останнім правомірно включено суму ПДВ до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Досліджуючи взаємовідносини ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Мега мікс" судом встановлено, що вони регулювалися укладеним між вказаними сторонами договором №23/4 від 26.04.2010. Згідно умов вказаного договору постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію, згідно специфікації, що додається до даного договору та є його невідємною частиною.

Як слідує зі змісту специфікації №1 до договору №23/4 від 26.04.2010, асортимент товару складають: лента конвеєрна ВКНЛ-65 2*0, 500*3 (4б.); лента конвеєрна ВКНЛ-65 2*0, 600*4 (2б.); ремень плоский ВКНЛ-65 0х0 300*6 (2б.).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання ленти конвеєрної та ременя плоского, позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи: податкова накладна, накладна, картки ТМЦ за період 01.03.2010-28.03.2012, акти списання ТМЦ за рахунок витрат підприємства.

Факт оплати в повному обсязі за придбаний товар підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №735 від 02.06.2010, №750 від 03.06.2010.

Щодо використання придбаного позивачем товару у своїй господарській діяльності, представником позивача було пояснено, що частково лента та ремінь були використані для власних потреб ТОВ "Глобинський елеватор", що підтверджується актами списання ТМЦ за рахунок витрат підприємства, а невикористані залишки ленти та ременю були реалізовані на користь ПАТ "Полтавське хлібоприймальне підприємство", про що свідчить податкова накладна №587 від 01.06.2011.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Глобинський елеватор" та ТОВ "Мега мікс" з придбання товарно-матеріальних цінностей. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформленої податкової накладної та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 18088,00 грн.

Як слідує з акта перевірки від 17.03.2011 №1299/23-209/34235752, неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Спецпродсервіс", ПП "Мега мікс" Кременчуцька ОДПІ повязує з тим, що між позивачем та вказаними контрагентами є невідповідність звітних даних по податковому кредиту ТОВ "Глобинський елеватор" та податкових зобовязаннях вказаних підприємств.

Також відповідач посилається на встановлення Законом України "Про податок на додану вартість" прямого взаємозв'язку між декларуванням, сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та включенням податку до податкового кредиту, оскільки ці етапи нерозривно пов'язані між собою: декларування податкових зобов'язань постачальника, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту покупця.

Проте, із такою правовою позицією податкового органу суд не погоджується, оскільки ставлячи право сумлінного платника податків у залежність від того, яким чином його контрагент звітується перед відповідним органом державної податкової служби по своїм зобов'язанням з бюджетом, податковий орган перекладає на платника податків власні повноваження (взагалі повноваження органу ДПС) щодо контролю за повнотою та своєчасністю виконання обов'язку по сплаті податків та зборів, що є виключно компетенцією Державної податкової служби України.

Крім того, згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата чи недекларування податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання продавця.

Судом встановлено, що розрахунок за придбаний товар здійснювався позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "Мега мікс", що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні у матеріалах справи.

В ході перевірки встановлено, що станом на 30.09.2010 у ТОВ "Глобинський елеватор" по ПП "Агрокомелеватор", ПП "Агро союз-2009" дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

По ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач" та ТОВ "Компанія "Вальма-юг" станом на 30.09.2010 у позивача обліковувалась дебіторська заборгованість.

На час розгляду справи в суді ТОВ "Глобинський елеватор" повністю розрахувалось за придбані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та актами звірки взаємних розрахунків по вказаних вище контрагентах станом на 27.03.2012.

В ході судового розгляду справи судом зясовувалось питання щодо подальшого використання придбаних позивачем у ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ"Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт", ТОВ "Спецпродсервіс" зернопродуктів у своїй господарській діяльності.

З цього приводу представником позивача в ході судового розгляду справи були надані пояснення, з яких слідує, що ТОВ "Глобинський елеватор" переоформив (реалізував) придбану продукцію наступним контрагентам ТОВ "Агропромислова група", ТОВ "Каскад 2009", ТОВ "АПК "Веста" та ТОВ "Кернел-Трейд", що підтверджується договорами поставки, складськими квитанціями на зерно, видатковими накладними, податковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Глобинський елеватор" та ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт", ТОВ "Спецпродсервіс", ТОВ "Мега мікс" з придбання ТМЦ. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, а витрати, що понесені у звязку із придбанням зерна, правомірно включені до складу валових витрат підприємства.

Також вирішуючи даний спір по суті, суд враховує, що контрагенти позивача - ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт", ТОВ "Спецпродсервіс", ПП "Мега мікс", на момент здійснення спірних господарських операцій були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Стосовно висновку відповідача про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ та до складу валових витрат, витрат повязаних із придбанням товарів від продавців - ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт", контрагентами яких в свою чергу являються підприємства, які мають ознаки сумнівності, то ним не доведено, що придбаний позивачем товар в ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт" було умовно придбано у даних контрагентів в результаті обміну первинними документами з метою незаконного формування сум податкового кредиту та заниження сум податкових зобов'язань.

При цьому, суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11).

Посилання Кременчуцької ОДПІ у своїх запереченнях на те, що у контрагентів позивача (ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт") відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення відповідної господарської діяльності, а також відсутні складські приміщення для зберігання зернопродуктів, судом оцінюються критично. Суд вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси та орендувати складські приміщення. Крім того, ні в акті перевірки, ні в подальших поясненнях, відповідач не визначив, яка саме кількість людей повинна була працювати на ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт", щоб останні могли здійснювати оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією. Натомість твердження податкового органу про відсутність складських приміщень у контрагентів позивача спростовується встановленими судом фактичними обставинами справи, згідно яких ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт" зберігали зернопродукти саме в зерносховищах позивача.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обовязку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "Глобинський елеватор" чи його контрагентів - ПП "Агрокомелеватор", ТОВ "Імпекс продгарант", ТОВ "КП "Альком", ПП "Агро союз-2009", ПП "Інвест-трейд", ТОВ "ВКФ "Спецтехпостач", ТОВ "Компанія "Вальма-юг", ПП "Трансагропродукт", ТОВ "Спецпродсервіс", ПП "Мега мікс", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Отже, дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності, дає суду підстави для висновку про відсутність в діях ТОВ "Глобинський елеватор" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки від 17.03.2011 №1299/23-209/34235752, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.04.2011 №0000102301/1156, №0000112301/1155 та №0000122301/42.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 04.04.2011 №0000102301/1156, №0000112301/1155 та №0000122301/42 не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Глобинський елеватор" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, а саме, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.04.2011 №0000102301/1156, №0000112301/1155 та №0000122301/42.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 28,23 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 04 квітня 2011 року №0000102301/1156, від 04 квітня 2011 року №0000112301/1155 та від 04 квітня 2011 року №0000122301/42.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобинський елеватор" (код ЄДРПОУ 34235752) судові витрати в сумі 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2012 року.

СуддяО.В. Гіглава