Постанова № 22374000, 26.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 р. № 2а-173/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Гойни Є.А.,

представника позивача Берези І.Я.,

представника відповідача Шимборської О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Городоцькому районі Львівської області до Відкритого акціонерного товариства «СЕНСУС»про стягнення податкового боргу,-

в с т а н о в и в :

Державна податкова інспекція у Городоцькому районі Львівської області звернулася до суду з вказаним вище позовом до Відкритого акціонерного товариства «СЕНСУС», в якому просить суд стягнути з відповідача суму податкового боргу в розмірі 8984 грн. 34 коп.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкової заборгованості з податку на додану вартість (далі - ПДВ), ввізного мита за поставлену давальницьку сировину. Вказана податкова заборгованість є узгодженою, проте, відповідачем не вживаються заходи щодо погашення вказаної вище заборгованості.

19.01.2012 року відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечив, просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Додатково пояснив, що постановою Господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року та ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009 року скасовано вимоги ДПІ у Городоцькому районі Львівської області, на підставі яких предявляютьcя вимоги про стягнення податкового боргу. Відповідач посилається також і на те, що відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Відтак, вказані вище обставини не підлягають доказуванню в межах цього спору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що вказана заборгованість відповідача є узгодженою, що підтверджується врученням під розписку головному бухгалтеру підприємства першої та другої податкової вимоги від 29.11.2007 року № 1/114 та від 14.01.2008 року № 2/2, однак, вказана вище заборгованість відповідачем не була погашена. Просить адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні. Додатково пояснив, що відповідно до пп. «в»п. 6.4.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобовязання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом. З урахуванням викладеного просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та заперечення, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи між ВАТ «СЕНСУС»код ЄДРПОУ 30484380 та іноземним контрагентом ТзОВ «Ордіполь»(Польща) було укладено контракт № 01/18122006 від 18.12.2006 року, відповідно до умов якого ВАТ «СЕНСУС»зобов'язалося виготовити на замовлення предмети одягу з матеріалів, комплектуючих і за зразками, що надаються замовником.

На виконання контракту, на підставі проформи-рахунку і дозволу митного органу на ввезення давальницької сировини, ТзОВ «Ордіполь»поставило позивачу давальницьку сировину, що підтверджується належно оформленою вантажною митною декларацією (далі - ВМД) з відмітками про ввезення.

У день митного оформлення відповідачем був виданий простий вексель серії АА 0290806 зі строком сплати 24.11.2007 року в рахунок сплати ввізного мита і ПДВ за поставлену давальницьку сировину, який 27.08.2007 року ДПІ у Городоцькому районі Львівської області взято на облік.

За результатами виконання укладеного контракту продукти переробки давальницької сировини та її залишки вивезені відповідачем 15.10.2007 року за межі митної території України, що підтверджується відповідними ВМД.

28.11.2007 року відповідачем подано податковому органу лист-заяву про погашення векселя № 142/1 від 23.11.2007 року у зв'язку із вивезенням 15.10.2007 року за межі митної території України продукції переробки давальницької сировини.

У відповідь на вказаний вище лист ДПІ у Городоцькому районі Львівської області повідомило ВАТ «СЕНСУС»про те, що погашення векселя відбудеться лише в разі сплати вказаної у ньому суми податкових зобов'язань.

У звязку з несвоєчасним погашенням ВАТ «СЕНСУС»простого векселя серії АА 0290806 від 27.08.2007 року на загальну суму платежів 1215 євро, в тому числі мита на суму 47.14 євро та ПДВ 1168,16 євро, ДПІ у Городоцькому районі Львівської області у КОР проведено нарахування ПДВ на суму 8635 грн. 85 коп. та мита 348 грн. 49 коп. на загальну суму 8984 грн. 34 коп.

На підставі вказаної заборгованості ДПІ у Городоцькому районі Львівської області на адресу відповідача була надіслана перша податкова вимога від 29.11.2007 року № 1/114 та друга податкова вимога від 14.01.2008 року № 2/2. Вказані податкові вимоги були оскаржені ВАТ «СЕНСУС»у судовому порядку.

Відповідно до постанови Господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року у справі за позовом ВАТ «СЕНСУС»до ДПІ у Городоцькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових вимог позовні вимоги ВАТ «СЕНСУС» задоволено повністю, визнано нечинними податкові вимоги від 29.11.2007 року № 1/114 та від 14.01.2008 року № 2/2.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2009 року Постанову Господарського суду Львівської області від 03.03.2008 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Згідно з ч. 5 вказаної статті ухвала апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, постанова Господарського суду Львівської області від 03 березня 2008 року, якою були визнанні нечинними податкові вимоги на суму податкового боргу у розмірі 8984 грн. 34 коп. набрала чинності 25.05.2009 року.

З приводу цих встановлених обставин, суд зазначає наступне.

Вказані спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до пп. «в» п. 6.4.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Постановою Господарського суду Львівської області віл 03 березня 2008 року та Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2009 року податкові вимоги ДПІ у Городоцькому районі Львівської області від 29.11.2007 року № 1/114 та від 14.01.2008 року № 2/2 визнанні нечинними.

З огляду на це, сума податкового боргу у розмірі 8984 грн. 34 коп. не може вважатись податковим боргом ВАТ «СЕНСУС»та не підлягає стягненню за рахунок його активів.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 березня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.