Постанова № 22373880, 19.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2012 р. № 2а-771/12/1370

о 15 год., 05 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Кавка Н.І., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним

позовом Колективного підприємства Центр інженерних та науково технічних послуг «АУМ», представник Афанасьєв О.Л. директор

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, представник ОСОБА_2 (довіреність № 20104/9/10-010 від 29.08.2011 року)

про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення

Позивач Колективне підприємство Центр інженерних та науково технічних послуг «АУМ»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення № 00050715300 від 12.07.2011 року.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення рішення є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивачем шляхом самоперевірки самостійно виявлено заниження суми ПДВ за третій квартал 2010 року на суму 2443,00 грн., граничний термін сплати 19.11.2010 року. Позивач 01.12.2010 року сплатив 2449,00 грн. донарахування податку та 250 грн. штрафу в розмірі 10% за несвоєчасну сплату ПДВ.

Позивач також зазначає, що при переході підприємства до електронного способу подання податкової звітності була вчинена спроба передачі уточненого розрахунку з ПДВ за третій квартал 2010 року, однак підтвердження прийому вказаного розрахунку у податковому органі у позивача з технічних причин відсутнє, тому такий розрахунок позивачем надіслано 07.12.2010 року до відповідача по пошті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав додаткові пояснення, просив позов задоволити у повністю.

Позиція відповідача викладена у запереченні на позовну заяв, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви з підстав, що наказом ДПА у України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України»визначено підстави невизнання податкової звітності, серед яких встановлення випадків подвоєння поданої податкової звітності з вини субєкта господарювання, за наслідками виявлення яких здійснюється підготовка за підписом керівника підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб підрозділу ведення та захисту податкової звітності (з усіма податними додатками) в електронних базах статусу «Не визнано як податкова декларація»та проставлення в коментарях реєстраційних номерів повідомлень (про невизнання ОДПС декларації як податкової) та дат їх виправлення.

Відповідно, 06.12.2010 року та 07.12.2010 року на паперовому та електронному носіях позивачем подано два уточнюючі розрахунки щодо визначення 2449,00 грн. податкових зобовязань з ПДВ та штрафних (фінансових) санкцій нарахованих платником самостійно відповідно до вимог п.п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в розмірі 122,00 грн. та 123,00 грн. При цьому, враховуючи відмінність у розмірах штрафних санкцій зазначених у поданих позивачем уточнюючих розрахунках, податковий орган був позбавлений підстав передбачених п. 4.6. вказаного наказу щодо констатації

факту подвоєння податкової звітності, в результаті чого помилково поданий позивачем уточнюючий розрахунок набув би статусу «не визнаного».

Представник відповідача проти позову заперечила, заперечення на позовну заяву підтримала повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

12.07.2011 року ДПІ у Франківському районі м. Львова, на підставі акту перевірки № 778/15-2/13804941 від 12.07.2011 року, прийнято податкове повідомлення рішення № 0005071530, згідно якого встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість визначеного п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку 70 календарних днів сплати сума грошового зобовязання в розмірі 1769,62 грн. та застосовано штраф в розмірі 20% в сумі 353,92 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням рішенням не погодився, оскаржив вказане рішення в порядку передбаченому чинним законодавством до ДПА у Львівській області та ДПС України.

За наслідками апеляційного оскарження вказаного податкового повідомлення рішення відповідачем оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», № 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Наказом ДПА України від 31.12.2008 року за № 827 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього ж Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 50.1. ст. 50 цього ж Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний - або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Згідно п. 57.1. ст. 57 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим же Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим же Кодексом.

Згідно п. 126.1. ст. 126 цього ж Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно п. 4.6. Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, у разі визначення підрозділом оподаткування юридичних або фізичних осіб неправомірності подання податкової звітності платником податків на підставах, не передбачених пунктом 4.5, а саме:

випадків подання платниками податку на додану вартість податкової звітності за період, що не відповідає звітному періоду для кожного конкретного платника,

випадків подання платниками податкової звітності, яка не відповідає обраному режиму оподаткування,

випадків подвоєння поданої податкової звітності з вини суб'єкта господарювання,

працівник цього підрозділу протягом 3 робочих днів з моменту отримання реєстру прийнятої звітності готує та направляє:

за підписом керівника органу ДПС - платнику податків повідомлення про невизнання такої звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття такої звітності та пропозицією подати нову, оформлену належним чином;

за підписом керівника підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб - підрозділу ведення та захисту податкової звітності службову записку з резолюцією керівника ОДПС для присвоєння такій звітності (з усіма поданими додатками) в електронних базах статусу «Не визнано як податкова декларація»та проставлення в коментарях реєстраційних номерів повідомлень (про невизнання ОДПС декларації як податкової) та дат їх відправлення;

за підписом керівника підрозділу оподаткування юридичних або фізичних осіб - підрозділу обліку і звітності службову записку з резолюцією керівника ОДПС для усунення даних, занесених до КОР, датою службової записки.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Позивач в обґрунтування позовних вимог подав суду копії:

- платіжного доручення № 603 від 01.12.2010 року з призначенням платежу сплата ПДВ за третій квартал 2010 року в сумі 2449,00 грн.;

- платіжного доручення № 604 від 01.12.2010 року з призначенням платежу сплата штрафу за несвоєчасну сплату ПДВ за третій квартал 2010 року в сумі 250,00 грн.;

- уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виправлених помилок за грудень 2010 року, у якому зазначено суму збільшення податкових зобовязань, які підлягають сплаті до бюджету, із зазначенням суми штрафу, нарахованого платником самостійно у звязку з виправленням помилки в сумі 122,00 грн.; квитанції про доставку 07.12.2010 року до податкового органу уточнюючого розрахунку в електронній формі;

- уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виправлених помилок за лютий 2011 року, у якому зазначено суму зменшення податкових зобовязань, які підлягають сплаті до бюджету; квитанції про доставку 15.02.2011 року до податкового органу уточнюючого розрахунку в електронній формі.

Представником відповідача надано суду копії:

- роздрукованих на паперовому носії з електронної бази даних уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно

виявлених помилок за третій квартал, із зазначенням суми штрафу, нарахованої платником самостійно у звязку з виправленням помилки;

- роздрукованої на паперовому носії з електронної бази даних Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ);

- зворотного боку облікової картки платника (скорочена форма), станом на 31.12.2010 року;

- надісланого поштовим відправленням копію Уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за третій квартал, із зазначенням суми штрафу, нарахованої платником самостійно у звязку з виправленням помилки та Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за третій квартал 2010 року.

Судом не враховуються заперечення відповідача щодо правомірності прийнятого спірного рішення, оскільки згідно вимог законодавства обовязок прийняття податкової звітності покладено на податковий орган. На запитання суду, представник позивача пояснив, що через відмову працівників податкового органу у прийнятті уточнюючого розрахунку за третій квартал 2010 року, вказаний розрахунок був 06.12.2010 року надіслано по пошті. Одночасно зазначив, що цей же уточнюючий розрахунок позивачем 07.12.2010 року надіслано електронним способом.

Надіслані позивачем уточнюючі розрахунки за третій квартал 2010 року є ідентичними, такі подані за один той самий період (третій квартал 2010 року), сума уточнень є незмінною та становить 2449,00 грн., така сплачена позивачем з урахуванням самостійно нарахованого штрафу у повному обсязі, згідно поданих платіжних доручень №№ 603 та 604 від 01.12.2010 року. Представник відповідача, на запитання суду, зазначила, що сума вказаної сплати відповідачем отримана та зарахована.

Таким чином, судом встановлено відсутність з боку позивача порушень вимог податкового законодавства внаслідок несвоєчасної сплати ним узгодженої суми податкового зобовязання з ПДВ, оскільки така сума позивачем сплачена 01.12.2010 року, а податкова звітність ним самостійно відкоригована шляхом виправлення самостійно виявлених помилок, яка прийнята відповідачем.

З поданої представником відповідача копії уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за третій квартал 2010 року, отриманого податковим органом по пошті, вбачається, що у рядку 9 вказаного розрахунку, як суму нарахованого позивачу штрафу зазначено 123,00 грн., однак як і в уточнюючому розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за третій квартал 2010 року, отриманого податковим органом по електронній пошті, всі інші показники уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок у додатку № 5 розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, є ідентичними.

Жодних інших належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення та відповідач суду не надав.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, яким до платника податків

застосовано штрафні (фінансові) санкції, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, податкове повідомлення рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 00050715300 від 12.07.2011 року яким до позивача застосовано штраф в розмірі 20% в сумі 353,92 грн. є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушень п.п. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно відсутні підстави застосування до позивача відповідальності встановленої п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд присуджує з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, всі здійснені стороною, яка не є субєктом владних повноважень, та документально підтверджені судові витрати, на користь якої ухвалене судове рішення.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0005071530 від 12.07.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Колективного підприємства Центр інженерних та науково технічних послуг «АУМ»(ЄДРПОУ 13804941, вул. І. Горбачевського, 12/5, м. Львів) 107,00 грн. судового збору.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена в повному обсязі 26.03.2012 року.

Суддя Гавдик З.В.