Постанова № 22373845, 26.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 р. м. Львів№ 2а-13432/11/1370

16 год. 04 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., представника позивача Жирова В.М., представника позивача Міщенко Н.Ю., представника відповідача Мусійчук А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузевого територіально-виробничого обєднання «Комплекс» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування наказу, податкового повідомлення рішення, визнання протиправними дій,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю міжгалузеве територіально - виробниче обєднання «Комплекс»(далі ТзОВ МТВО «Комплекс») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) з вимогами: визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0006801502 від 31.10.2011 року.

За вхідним № 8148 від 22.02.2012 року позивачем подано збільшення та уточнення позовних вимог і відповідно до яких просить суд : визнати протиправним та скасувати наказ ДПІ у Залізничному районі м.Львова № 1210 від 19.10.2011року «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ МТВО «Комплекс»; визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Залізничному районі м.Львові, щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ МТВО «Комплекс»та складання акту № 3195/15-2/34462575 від 19.10.2011року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ МТВО «Комплекс»щодо підтвердження господарських відносин із ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»згідно додатку № 5 до Декларації з ПДВ поданої за червень 2011року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 0006801502 від 31.10.2011року.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що в акті № 3195/15-2/34462575 від 19.10.2011 року, що винесений за результатами документальної невиїзної перевірки щодо підтвердження господарських відносин із Головним державним постачальником збутовим підприємством «Львівелектромашоптторг»згідно додатку № 5 до Декларації з ПДВ поданої за червень 2011 року, не наведено конкретних доказів порушень законодавства. Позивач зазначає, що даний акт винесено на підставі акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 19.08.2011 року №24467/23-0/32111628 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форпост - 2002». Вказує, що відповідачем не надано жодних доказів щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Форпост - 2002». Позивач посилається на те, що право на податковий кредит під час проведення перевірки підтверджується усіма необхідними первинними документами, на підтвердження договірних відносин з ГДПЗП «Львівелектромашоптторг». Всі операції з контрагентами є реальними, товарними, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами базуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Таким чином, вважає, що відповідач прийшов до неправомірних висновків щодо порушення порядку формування ТзОВ МТВО «Комплекс»податкового кредиту. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення рішення та наказ підлягають скасуванню. Зазначає як у заяві про збільшення позовних вимог тау і в судовому засіданні, що у відповідача не було правових підстав для винесення наказу на проведення перевірки 19.10.2011р., а дії відповідача протиправні щодо викладеного в акті за результатами перевірки і не відповідають дійсності. Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях від 15.02.2012 року № 9/10-008, поданих представником відповідача в судовому засіданні 05.03.2012 року. Зазначає про безтоварний характер господарських операцій з контрагентом ГДПЗП «Львівелектромашоптторг». На підтвердження цього відповідач вказав на відсутність первинних документів. Представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ МТВО «Комплекс»зареєстроване 25.02.1994 року, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 742462 від 08.09.2011 року (а.с.7). Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва № 200010910 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с.120).

19.10.2011 року начальником ДПІ у Залізничному районі м. Львова видано наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ МТВО «Комплекс».

19.10.2011 року державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова проведено документально позапланову невиїзну перевірку ТзОВ МТВО «Комплекс», про що складено акт № 3195/15-2/34462575 від 19.10.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки з питань здійснення господарських відносин з ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»згідно додатку №5 до Декларації з ПДВ поданої за червень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.2, п. 198.3, 198.6, ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 3700,67 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 3700,67 грн.

Зокрема, на підставі акта перевірки від 31.10.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0006801502, яким відповідно до вимог п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 3701,67 грн., в тому числі за основним платежем 3700,67 грн. та штрафна санкція 1 грн.

Не погоджуючись з наказом ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо проведення перевірки від 19.10.2011 року № 1210, діями посадових осіб щодо проведення перевірки та складання акту перевірки від 19.10.2011 року № 3195/15-2/34462575 та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив останні в судовому порядку.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правовідносини з приводу проведення органами державної податкової служби документальних виїзних перевірок регулюються ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення, яке оформляється наказом про її проведення, та за наявності обставин для проведення такої перевірки. Зокрема: 1) отримання податковим органом інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, 2) вручення платнику податків письмового запиту з приводу надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 3) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється за наявності підстав, визначених п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, а саме: податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно п.79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З положень наведеної статті Податкового кодексу України слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, котрі передбачені ст.78 Податкового кодексу України.

Отже, як вбачається для проведення позапланової перевірки закон встановлює дві передумови: 1) наявність законних підстав для її призначення, 2) належне оформлення, ознайомлення, а також вручення платнику податків належно оформлених документів, що є підставою допуску до перевірки.

Як вбачається з наказу від 19.10.2011 року підстави для проведення позапланової перевірки ТзОВ МТВО «Комплекс»відсутні, є порушення п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, а також відсутні обставини на її проведення передбачених п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПК України.

Доказів надіслання позивачу письмового запиту для пояснень та документальних підтверджень щодо виявлених фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства відповідачем на вимогу суду не надано.

Отже, в даному випадку відповідач неналежно виконав вимоги закону щодо дотримання передумов для проведення позапланової невиїзної перевірки.

Щодо податкового повідомлення-рішення від № 0006801502 від 31.10.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6. ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»(продавець) ТзОВ МТВО «Комплекс»(покупець) 10.01.2011 року укладено договір № 1тмц/11, предметом якого є взаємовідносини по постачанню обладнання для потреб покупця.

Оплата за отриманий товар підтверджується податковими накладними від 02.06.2011 року 2011 року № 1 на суму 2196,00, в тому числі ПДВ 366,00 грн ; 10.06.2011 року № 3 на суму 20008,03 грн, ПДВ 3334,67 грн. та банківськими виписками від 01.06.2011 року, 02.06.2011 року та 11.08.2011, накладні № 10/06-1, № 02/06-1.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ МТВО «Комплекс»укладено договір поставки № 40/11 від 01.03.2011 року з ТзОВ «Енергія Новий Розділ»на зобовязання передати у власність ТзОВ «Енергія Новий Розділ»обладнання відповідного найменування, кількості, на загальну суму визначену в Специфікаціях (рахунках - фактурах), що є додатками до даного договору на строк з 01.03.2011 року до 31.12.2011 року (а.с. 64).

Розрахунки між сторонами за договором здійснювались у безготівкові формі. Позивач передав замовнику за договором обладнання, до складу якого входить електродвигун 1,1 квт по накладній № 91 від 07.06.2011 року через ОСОБА_4 на підставі довіреності № 203 від 07.06.2011 року (а.с. 71,72). 01.06.2011 року замовником за договором №40\11 від 01.03.2011 року здійснено попередню оплату за замовлене обладнання у сумі 9031, 20 грн., що включає вартість зазначеного вище обладнання, в результаті чого ТзОВ МТВО «Комплекс»було видано податкову накладну № 2 від 01.06.2011 року (а.с. 73). На підтвердження такої операції позивачем подано банківську виписку з особового рахунку від 01.06.2011 року.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Перелічені вище первинні документи були надані відповідачеві при проведені перевірки, зауважень до них не було, даний факт відображений в акті перевірки від 19.10.2011 року (а.с.9-19).

Як вбачається із Акту перевірки від 19.10.2011р. останній базується на довідці ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 08.09.2011 року за №2378/23-0/01882352 «Про результати проведення зустрічної звірки Головного державного постачальницько збутового підприємства «Львівелектромашоптторг»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариства з обмеженою відповідальністю «Форпост - 2002»та їх реальності і повноти відображення в обліку за період 01.06.2011 року по 30.06.2011 року»та акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 19.08.2011 року №244673/23-01/32111628 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форпост - 2002»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків наведеними у додатку №1 за червень 2011року». Проте, відповідачем протягом судового розгляду адміністративної справи не було надано жодних доказів на підтвердження викладеного в акті перевірки стосовно господарських взаємовідносин ТзОВ МТВО «Комплекс»з ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»та ТзОВ «Форпост - 2002». ДПІ у Залізничному районі м. Львова, посилаючись на вищезгадану довідку, зробила висновок про безтоварність угод не тільки між ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»та ТзОВ «Форпост - 2002», а й між іншими платниками податків, зокрема, ТзОВ МТВО «Комплекс».

Відповідач дійшов висновку про безтоварний характер цих операцій у звязку з відсутністю товарно-транспортних накладних на транспортування обладнання. Позивач з цього приводу зазначив наступне, що, оскільки ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, крім товарно транспортних накладних передбачено інший передбачений законом документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України та ТзОВ МТВО «Комплекс»та його контрагент ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»не були і не могли бути учасниками транспортного процесу з причин перебування на одній спільній території (місцезнаходження ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»- м. Львів, вул. Городоцька, 355; місцезнаходження ТзОВ МТВО «Комплекс» - м. Львів, вул. Городоцька, 357, даний факт відповідачем не заперечувався), то необхідності у використанні товарно транспортних накладних не має.

Суд зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11. Фактичне здійснення господарських операцій підтверджено також іншими документами (накладними, податковими накладними), які за своєю формою та змістом повністю відповідають вимогам чинного законодавства та не містять недоліків, що можуть спричинити втрату значення юридичного статусу первинних документів.

Щодо реальності господарських операцій між ТзОВ МТВО «Комплекс» та ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»судом встановлено наступне.

Суд також вважає за потрібне зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) для того, щоб вважати правочин нікчемним, необхідні передбачені виключно законом для цього підстави; встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

Відповідач беручи до уваги акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 19.08.2011 року № 244673/23-01/32111628 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форпост - 2002»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків наведеними у додатку №1 за червень 2011 року», без урахування обставин його складання, стверджує, що ГДПЗП «Львівелектромашоптторг» не здійснювало реалізацію товарно-матеріальних цінностей ТзОВ МТВО «Комплекс».

У позивача з ТОВ «Форпост - 2002»не було жодних договірних відносин.

Варто зазначити, що позивач не несе відповідальності за будь-які порушення податкового законодавства, повязані з договірними відносинами третіх осіб. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України 02.06.2011р. №742/11/13-11).

Крім того, отриманий товар позивач використав при реконструкції насосної станції у с. Муровне, замовник «Сороки-Львівська сільська рада»на підставі договору № 2НС/11 від 09.06.20011р. сума робіт за договором 111 787,00 грн. в які включена і вартість електродвигунів і опірних колін придбаних у ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»на підставі накладної від 10.06.2011р. Даний факт ще раз підтверджує мету використання придбаного товару у подальшій господарській діяльності позивача.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), суд приходить до переконання, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобовязання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

Відповідачем не було надано доказів порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ГДПЗП «Львівелектромашоптторг»чи позивача, та не надано жодного судового рішення, яке б підтвердило чи спростувало факт фіктивності договірних взаємовідносин сторін, наявні докази (перелічені вище), лише підтверджують реальність операцій за наслідками правочинів укладених між позивачем та контрагентом ГДПЗП «Львівелектромашоптторг».

Натомість, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, викладені в акті про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ МТВО «Комплекс»№ 3195/15-2/34462575 від 19.10.2011 року, що став підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0006801502 від 31.10.2011 року.

Таким чином, з огляду на докази, що містяться у матеріалах справи, правочини між позивачем та контрагентами не можуть вважатися нікчемними (недійсними) з огляду на наявність належним чином оформлених документів на його укладення та виконання обома сторонами. В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача чи його контрагента, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Відтак, правочини, укладені позивачем не єнікчемними, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Судом встановлено, що позивач придбавши в контрагента товарно-матеріальні цінності та послуги, сплативши їх вартість, на підставі отриманих податкових накладних відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів зазначені в них суми ПДВ з дотриманням приписів Податкового кодексу. Суд звертає увагу на те, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуавного податкового повідомлення рішення знаходяться поза межами вимог ст.198 ПК України щодо умов винекнення у позивача права на податковий кредит. ПК України не ставить у залежність винекненн у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податковго законодавства іншими субєктами господарювання.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставину підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого податкового повідомлення-рішення суду не надано.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення рішення № 0006801502 від 31.10.2011 року недоведена, не надано суду жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача а позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні позовної вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Залізничному районі м. Львова щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ МТВО «Комплекс» та складання акту № 3195/15-2/34462575 від 19.10.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТзОВ МТВО «Комплекс»суд виходить з того, що неправомірність таких дій є підставою позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення, прийнятого за результатами перевірки. В мотивувальній частині постанови суд встановив протиправність спірних дій. Проте, такі протиправні дії самі по собі не мають самостійного значення, адже їх наслідком є прийняття протиправних рішень. З урахуванням наведеного, беручи до уваги неможливість захистити порушене право позивача в такий спосіб, суд вважає, що в цій частині у позові слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 94, 98 КАС України судові витрати у формі сплаченого позивачем судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 19.10.2011 року № 1210 «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТзОВ МТВО «Комплекс».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 0006801502 від 31.10.2011 року.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве територіально-виробниче обєднання «Комплекс»(м. Львів, вул. Городоцька, 357; ідентифікаційний код 13798347) 28 (двадцять вісім) грн. 23 (двадцять три) коп. сплаченого судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 30 березня 2012 року

Суддя Сподарик Н.І.