Постанова № 22372926, 22.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. № 2а-879/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засіданняЯкимець О.І.

представника позивача Котягіна А.С.,

представника відповідача Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»до Державної податкової інспекції м.Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.12.2011 року № 0000812340/21622, № 0000822340/21623, -

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік»(далі - ТзОВ «Тропік») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Личаківському районі м.Львова), в якому згідно уточнень до позовної заяви просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.12.2011 року № 0000812340/21622, №0000822340/21623.

Обгрунтовуючи свою позицію позивач зсилається на те, що висновки посадових осіб в актах перевірок про безтоварність господарських операцій з контрагентами ПП «Ново-Ком», ТзОВ «Діомат ЛТД», ТзОВ «Драмторг», ТзОВ «Декар Сервіс», ПП «Кіровоградалексбудпром», ТзОВ «Сагар Кепітал», ТзОВ «Іта-Баніо» спростовуються доданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами та іншими доказами зокрема, щодо висновків актів позапланових невиїзних перевірок Алчевської ОДПІ в Луганській області ПП «Ново-Ком»та ТзОВ «Діомат ЛТД», які спростовуються судовими рішеннями, а платник податку не може відповідати за податковими зобовязаннями іншого, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладеного у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повінстю, надав пояснення аналогічні до викладеного у письмових запереченнях, суть яких зводиться до наступного. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, оскільки під час проведення перевірки не було встановлено факту передачі товарно-матеріальних цінностей від контрагентів ПП «Ново-Ком», ТзОВ «Діомат ЛТД», ТзОВ «Драмторг»та послуг транспортно-експедиційного обслуговування ТзОВ «Декар Сервіс», ПП «Кіровоградалексбудпром», ТзОВ «Сагар Кепітал», ТзОВ «Іта-Баніо».

В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача, судом за згодою представника позивача допущена заміна первинного відповідача ДПІ у Личаківському районі м. Львова на належного відповідача - Державну податкову інспекцію м.Львова Львівської області Державної податкової служби (далі ДПІ м. Львова Львівської області ДПС).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Тропік»з питань правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року та формування залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації) по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року. органом державної податкової служби складено акт від 01.12.2011р. №739/23-4/20831737 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.12.2011 року №0000812340/21622, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3782469грн. 00коп. та від 15.12.2011 року №0000822340/21623 про завищення відємного значення податку на додану вартість на суму 1669762 грн. 00коп.

Перевіркою з врахуванням не підтвердження факту передачі товарно-матеріальних цінностей від контрагентів ПП «Ново-Ком», ТзОВ «Діомат ЛТД», ТзОВ «Драмторг»та отримання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування з організації перевезень та подачі транспортних засобів під завантаження від ТзОВ «Декар Сервіс», ПП «Кіровоградалексбудпром», ТзОВ «Сагар Кепітал», ТзОВ «Іта-Баніо»позивачу, зроблено висновок про порушення пунктів п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 , п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями від 2 грудня 2010 року №2755- VІ (із змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді з 01.02.2011 по 30.09.2011, на загальну суму 3782468,00 грн. та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, всього в сумі 1669 762,00 грн. (р.24 за вересень 2011 року.).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

ТзОВ «Тропік»31.10.2001 року зареєстроване зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської Ради 03.09.1996 року. як юридична особа (код ЄДРПОУ 20831737), що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру. Відповідно до вищезазначеного довідки та пояснень позивача: основним видом діяльності ТзОВ «Тропік»є оптова торгівля фруктами та овочами, роздрібна торгівля фруктами та овочами, включаючи картоплю, діяльність автомобільного вантажного транспорту, складське господарство.

ТзОВ «Тропік»13.09.1996 року узятий на облік в ДПІ у Личаківському районі м.Львова, як платник податків за №3670.

ТзОВ «Тропік»-це підприємство, на якому працює 237 осіб, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копію штатного розпису та звіту з праці.

В ТзОВ «Тропік»наявні засоби для здійснення діяльності для гуртового і роздрібного продажу фруктів та овочів, зокрема парк ізотермічних вантажних транспортних засобів, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи довідку Управління ДАІ.

ТзОВ «Тропік»на підставі договору №0124 від 22.12.2010р., укладеного з ПП «Ново-Ком», протягом січня - лютого 2011року придбавало фрукти та овочі. За результатами кожної поставки сторони оформляли видаткові накладні, а постачальник також виписував рахунки на оплату та податкові накладні на кожну поставку товару. За умовами договору поставка товару здійснюється постачальником, інший порядок поставки потребує додаткового погодження сторонами (п.3.5 договору).

Придбані товари ТзОВ «Тропік»оплачувало на поточний рахунок постачальника, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи довідку з ПАТ «Південний».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі ЄДР) про ПП «Ново-Ком»від 30.12.2011р. у графі «статус відомостей про юридичну особу»вказано «підтверджено», що суперечить даним органу державної податкової служби щодо стану платника 10 (запит на встановлення місцезнаходження) і як наслідок анулювання свідоцтва платника ПДВ 21.09.2011 року.

ТзОВ «Діомат ЛТД»здійснювало господарську діяльність, зокрема, із іншої оптової торгівлі та оптової торгівлі продуктами харчування (витяг з ЄДР в матеріалах справи).

ТзОВ «Тропік»на підставі договору №0223 від 23.02.2011р., укладеного з ТзОВ «Діомат ЛТД», протягом березня - квітня 2011 року купувало фрукти та овочі. За результатами кожної поставки сторони оформляли видаткові накладні, а постачальник також виписував податкові накладні на кожну поставку товару. За умовами договору поставка товару здійснюється постачальником, інший порядок поставки потребує додаткового погодження сторонами (п.3.5 договору).

Придбані товари ТзОВ «Тропік»оплачувало на поточний рахунок постачальника, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи довідку з ПАТ «Південний».

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ТзОВ «Діомат ЛТД»від 30.12.2011р. у графі «статус відомостей про юридичну особу»вказано «підтверджено», у графі «види діяльності»вказано «інші види оптової торгівлі, оптова торгівля іншими продуктами харчування», що суперечить даним органу державної податкової служби щодо стану платника 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, ) і як наслідок анулювання свідоцтва платника ПДВ 03.10.2011 року.

ТзОВ «Драмторг»також здійснює господарську діяльність із гуртової та роздрібної торгівлі фруктами та овочами (витяг з ЄДР в матеріалах справи).

ТзОВ «Тропік»на підставі договору №27/7/11 від 27.07.2011р., укладеного з ТзОВ «Драмторг», протягом серпня 2011 року купувало фрукти та овочі. За результатами кожної поставки сторони оформляли видаткові накладні, а постачальник також виписував податкові накладні на кожну поставку товару. За умовами договору поставка товару здійснюється постачальником, інший порядок поставки потребує додаткового погодження сторонами (п.3.5 договору).

Придбані товари ТзОВ «Тропік»оплачувало на поточний рахунок постачальника, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи довідку з ПАТ «Південний».

В подальшому дані товари були реалізовані ТОВ «Тропік»гуртовим покупцям, зокрема мережам супермаркетів у містах, де у ТзОВ «Тропік»є регіональні структурні підрозділи (м. Тернопіль, м. Хмельницький, м. Вінниця, м. Одеса, м. Київ, м. Харків, м. Дніпропетровськ), на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи докази подальшої реалізації (використання в господарській діяльності) придбаних товарів (фруктів та овочів), а саме реєстр накладних з переліком контрагентів на номенклатури поставки, договори, видаткові накладні, податкові накладні , замовлення на товар по договорах поставки.

Згідно з п.5 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців»- в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Частина перша статті 18 цього ж Закону встановлює, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

По згаданих господарських операціях позивачем було сформовано податковий кредит. Підпунтом 14.1.181 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VІ (із змінами та доповненнями) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону…».

Відповідно до підп. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій були належним чином зареєстрованими платниками податку на додану вартість.

Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до кладу податкового кредиту.

Крім того, ТзОВ «Тропік»орендує більше десяти складських приміщень по всій Україні для зберігання та реалізації фруктів та овочів, зокрема:

Львівська область, Жовківський район, с. Малехів, вул. Нова, 20А (договір оренди №52 від 01.07.2011р.);

М.Харків вул.Польова 83 (договір суборенди від 01.05.2011р.);

Автономна Республіка Крим, м.Сімферополь, вул.пров.Бокуна,32 (договір оренди від 22.08.2011р.) ;

м.Одеса, вул.Моторна,8 (договір оренди №18/08 від 30.09.2008р., №19/09 від 01.01.2009р.);

м.Київ, вул.Каховська,64 (договір оренди №22 від 01.02.2011р.);

м. Вінниця, вул. Чехова, 35 (договір оренди№5 від 01.01.2010р.);

м. Хмельницький, вул. Староконстянтинівске шосе,5 (договір оренди від 27.12.2010р);

м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграду, 207 (договір оренди №02/11 від 01.08.2011р.);

м.Тернопіль, вул.Подільська,21 (договір оренди №1/09 від 30.11.2009р.).

З метою організації швидкого та своєчасного транспортування вантажівками-рефрижераторами товарів в межах України ТзОВ «Тропік» залучає значну кількість субєктів господарювання, які здійснюють транспортно-експедиційне забезпечення (із залученням третіх осіб) або транспортне обслуговування (безпосередньо, без залучення третіх осіб).

З метою організації швидкого та своєчасного транспортування товарів, які швидко псуються, - рефрижераторами в межах України ТзОВ «Тропік»залучало до співпраці субєктів господарювання, зокрема за обревізований період ТзОВ «Декар Сервіс», ПП «Кіровоградалексбудпром», ТзОВ «Сагар Кепітал», ТзОВ «Іта-Баніо», які здійснюють транспортно-експедиційне забезпечення (із залученням третіх осіб) або транспортне обслуговування (безпосередньо, без залучення третіх осіб).

01.01.2011р. між ТзОВ «Тропік»(Замовник) та ТзОВ «Декар Сервіс»(Експедитор) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування №02/11, відповідно до якого здійснювалось організація перевезень та подача транспортних засобів під завантаження.

01.03.2011р. між ТзОВ «Тропік»(Замовник) та ТзОВ «Кіровоградалексбудпром»(Експедитор) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 01/11, відповідно до якого здійснювалось організація перевезень та подача транспортних засобів під завантаження

01.03.2011р. між ТзОВ «Тропік»(Замовник) та ТзОВ «Сагар Кепітал»(Експедитор) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до якого здійснювалось організація перевезень та подача транспортних засобів під завантаження

01.07.2011р. між ТзОВ «Тропік»(Замовник) та ТзОВ «Кіровоградалексбудпром»(Експедитор) було укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 01/07, відповідно до якого здійснювалось організація перевезень та подача транспортних засобів під завантаження.

Для кожного рейсу оформлялись накладна на внутрішнє переміщення, товарно-транспортна накладна, угода-замовлення на перевезення вантажу (із зазначенням маршруту, прізвища водія, марки та державного номеру тягача і причепа), акти здачі-приймання робіт. В підтвердження вказаного , позивачем перелічені документи долучено до матеріалів справи.

Договори поставок та договори на транспортно-експедиційне обслуговування, укладені Позивачем з зазначеними в Акті перевірки контрагентами, були підписані з належним чином зареєстрованими та діючими юридичними особами, були чинними на момент їх виконання та повністю виконані сторонами, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи значний перелік товаро-транспортних накладних, угод-замовлень на перевезення вантажу, акти здачі-приймання робіт.

Позивач розрахувався зі своїми контрагентами за поставлену продукцію та надані послуги, на що вказує розгорнута виписка банку про перераховані кошти долучена до матералів справи.

Посилання Відповідача на факт відсутності у деяких контрагентів можливостей на виконання господарських зобовязань по поставці товарів та наданню послуг не може братись до уваги, оскільки чинним законодавством не заборонено здійснювати господарську діяльність із залученням третіх осіб.

Всі інші зазначені в Акті перевірки порушення з боку контрагентів (відсутність за місцезнаходженням, анулювання свідоцтва платника ПДВ) мали місце значно пізніше, вже після виконання укладених з Позивачем договорів. Це підтверджується датами встановлення порушень з боку контрагентів в Акті перевірки та даними стосовно таких контрагентів, розміщеними на офіційному сайті Державної податкової служби, Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Оцінюючи такі доводи відповідача, cуд вважає їх безпідставними з наступних причин.

Відповідно до ч.4 с.91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою пов'язується виникнення цивільної правоздатності.

Відповідно до Витягів, Довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в графі «статус відомостей про юридичну особу»про контрагентів на час здійснення господарських операцій вказано «підтверджено», інші платники ( ПП «Ново-Ком», ТОВ «Діомат ЛТД»,ТОВ «Драмторг», ТзОВ «Декар Сервіс»,ТзОВ «Сагар Кепітал», ТзОВ «Іта-Баніо» мають підтверджений статус відомостей про юридичну особу, лише щодо ПП «Кіровоградалексбудпром»29.07.2011р. в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу, однак вказане не може слугувати підставою для не підтвердження надання послуг, оскільки транспортно-експедиційні послуги надавались в квітні 2011р.

Згідно з ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Докази, подані позивачем переконують у підставності позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій на які платник податку (позивач) покликається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Відповідно до статей 49,70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватись належнимиїм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допус-тимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з купівлі у контрагента товарів, на які платник податку покликається як на підставу виникнення у нього права на формування та включення до податкового кредиту сум ПДВ, відповідачем не спростована.

По суті даного спору Податковий кодекс України не повязує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь яких зустрічних перевірок. Чинне законодавство не встановлює обовязок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. ПДВ, яке включене в ціні товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. У відповідності з підпунктом14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при недекларуванні зобовязання та/або несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.

Такі висновки органу державної податкової служби ґрунтуються на положеннях ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст.215. ст.228 ЦК України.

Обставини, на які покликається відповідач не можуть вказувати на безтоварність господарських операцій в сукупності з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи (накладних, податкових накладних, договорів ), оскільки відповідачем не надано доказів та необґрунтовано обставин, що передані контрагентом товарно-матеріальні цінності (стартові пакети та картки поповнення рахунків) потребували наявності неабияких офісних та складських приміщень, транспортних засобів та кваліфікованих спеціалістів.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

В ході судового розгляду справи податковим органом не було надано належних доказів, які б підтвердили вину позивача, яка полягає в намірі порушити публічний порядок . Відтак, правочин, укладений позивачем не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Відповідачем не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

Таким чином, характер діяльності контрагентів позивача та порушення ними податкової дисципліни не може слугувати підставою для позбавлення платника податку ТзОВ «Тропік»права на отримання податкової вигоди у вигляді зменшення податкових зобов'язань та права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо ним виконані усі передбачені Податковим кодексом України умови щодо отримання такого відшкодування та він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно із практикою Європейського Суду з прав людини у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана позиція по суті узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 22.06.2011 року у справі №К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі №К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі №К-40582/09.

Податковим органом не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків, не наведено обґрунтованих доказів та доводів, які б ставили під сумнів реальність вищенаведених правовідносин.

Згідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають обєктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч.1 ст.138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис зазначеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платником податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи вищенаведене, орган державної податкової служби прийшов до помилкового висновку про завищення сум податкового кредиту, оскільки судом встановлено відсутність порушень позивачем вимог Податкового кодексу України .

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення від 15.12.2011 року №0000812340/21622 та №0000822340/21623 прийняті необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3,11,30,70,71,72,86,94,98,159 160 Кодексу адміністративного судочиснтва України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повінстю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000812340/21622 від 15.12.2011 року винесене Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000822340/21623 від 15.12.2011 року винесене Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» сплаченого судового збору в розмірі 2178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн. 19 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 26 березня 2012 року.

Суддя Мричко Н.І.