Постанова № 22372876, 16.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 р. № 2а-12731/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Прокопчука О.С.,

представників позивача Кирилова В.О., Кунтого Н.О.,

представника відповідача Цапа П.-А.М.,

розглянувши справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011 р. № 0004821521, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 р. № 0004821521.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу про завищення податкового кредиту та про нікчемність та фіктивність господарських операцій вчинених з ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас»не можуть ґрунтуватись лише на підставах не можливості цими юридичними особами фактично здійснювати будь-яку господарську діяльність. Ці висновки зроблені без відповідних на те повноважень у ДПІ, реальність операцій спростовується належними первинними бухгалтерськими документами, зауважень щодо яких не має. Крім того, вважає що висновки ДПІ не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках акту перевірки щодо ТзОВ “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас». Вважає, що ДПІ не наведено жодних даних, за яких можна було б встановити нікчемність угод.

З цих підстав просить позов задовольнити. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

ДПІ вважає вимоги ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" необгрунтованими та незаконними. Вважає правочини між ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" та ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас»щодо надання послуг по підключенню до мережі МТС нікчемним, оскільки в ході проведення перевірок щодо цих юридичних осіб, встановлено відсутність за місцезнаходженням, відсутність основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності. На думку ДПІ, ці обставини вказують на те, що ця операції по наданню послуг з підключення до мережі МТС вчинені лише з метою отримання податкової вигоди при фактичній відсутності господарський взаємовідносин між сторонами. Вважає, що не можливо встановити, як здійснювалось надання послуг (ким і кому), оскільки, вважає, відсутній факт здійснення господарської діяльності.

З наведених обставин податковому органу вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру, що свідчить про умисел при укладенні угоди у вигляді нанесення шкоди державі, її громадянам. Вважає, що відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені між ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" та ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас» мають ознаки нікчемності та є нікчемними, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

За результатами проведеної камеральної перевірки ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" щодо підтвердження господарських відносин згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ з ПП “Львівкомфортгруп-К” за грудень 2009 р., січень 2010 р., лютий 2010 р., березень 2010 р., квітень 2010 р. та з ТзОВ «Іртас»за липень 2010 р., про що складено Акт від 30.09.2011 року № 3430/475/15-2/35383018. Встановлено порушення ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит в розмірі 149487,20 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати на суму 122914,25 грн.

В акті перевірки надано висновки про нікчемність угод з посиланням на п. 1,2 ст. 215, п.1,5 ст.203, п.1 216, ст.228, ст. 626,629,655,658, 662 Цивільного кодексу України, вплив на які мали господарські операції з ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас»по яких відсутні підтвердження про фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності підприємства, відсутні можливості для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, за результатами перевірки, проведеної 30.09.2011 р. ДПІ у Галицькому районі м. Львова винесло податкове повідомленнярішення від 10.10.2011 р. № 0004821521 за платежем податок на додану вартість (+ 149487,20 грн. основний платіж, 37371,80 грн. штрафні санкції).

Одним із видів діяльності ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" є діяльність звязку.

15.05.2009 р. між ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" (дилер) та ТзОВ «Менс»було укладено договір №117/2009, на умовах якого ТзОВ «Менс»доручає, а Дилер зобовязується виконувати від імені МТС і за дорученням ТзОВ «Менс»за винагороду наступні юридичні дії: документально оформляти підключення фізичних і юридичних осіб до мережі стільникового звязку МТС шляхом заповнення відповідних реєстраційних документів і заключення договорів про надання послуг мобільного стільникового звязку; укладати від імені UMC і за дорученням ТзОВ «Менс»додаткові угоди до договорів про надання послуг мобільного звязку МТС як з новими абонентами при оформленні їм права підключення до телекомунікаційних мереж мобільного звязку UMC, так і з існуючими абонентами в рамках програми лояльності UMC Бонус; представляти інтереси МТС Бонус; представляти інтереси МТС та ТзОВ «Менс»перед фізичними і юридичними особами з питань, що стосуються умов підключення до мережі стільникового звязку МТС і надання послуг мобільного стільникового звязку (а.с. 128-130).

З метою виконання угоди від 15.05.2009 р. ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" (дилер) уклало субдилерські договори доручення з ТзОВ «Іртас»(субдилер), договір № 5/117/2010 від 30.06.2010 р., за яким субдилер зобовязується виконувати доручення дилера за винагороду, завдання за субдилерським договором відповідають завданням в основного договору від 15.05.2009 р., укладеним із замовником. Також було укладено субдилерський договір доручення від 30.06.2010 р. № 5/29 СDМА, згідно з яким ТзОВ «Іртас»зобовязувалось виконувати аналогічні за змістом угоди від 15.05.2009 р. завдання (документальне оформлення підключення до мережі клієнтів, представлення інтересів МТС з приводу підключення й надання послуг МТС до мережі інтернет).

Таким чином, субдилер ТзОВ «Іртас»надав основному дилеру ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" послуги по підключенню до мережі МТС. Про факт надання послуг між ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн", від імені якого діяв Кирилов В.О. та ТзОВ «Іртас», від імені якого діяв директор ОСОБА_5 складались акти наданих послуг та виписувалась податкова накладна: акт № 1135 від липень 2010 р. на суму 159081,25 грн. та податкова накладна № 2102 від 30.07.2010 р., акт № 1136 за липень 2010 р. на суму 356,48 грн. та податкова накладна № 2103 від 30.07.2010 р.

Також субдилером по наданню послуг по підключенню до мережі МТС для основного дилера ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" виступало ПП “Львівкомфортгруп-К”, від імені якого діяв директор Музичишин А.В. Так, згідно з первинними документами ПП “Львівкомфортгруп-К” надало ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" послуги, що підтверджується актом № 0387 за квітень 2010 р. на суму 143831,48 грн. та податкова накладна № 1872 від 30.04.2010 р., акт № 0388 за квітень 2010 р. на суму 486,82 грн. та податкова накладна № 1873 від 30.04.2010 р., акт № 0242 за березень 2010 р. на суму 138243,26 грн. та податкова накладна № 1230 від 31.03.2010 р., акт № 0243 за березень 2010 р. на суму 1087,28 грн. та податкова накладна № 1231 від 31.03.2010 р. , акт № 0243 за березень 2010 р. на суму 1087,28 грн. та податкова накладна № 1231 від 31.03.2010 р., акт № 0141 за лютий 2010 р. на суму 666,91 грн. та податкова накладна 3 № 0806 від 25.02.2010 р., акт № 0142 за лютий 2010 р. на суму 130298,29 грн. та податкова накладна № 0807 від 26.02.2010 р., акт № 0070 за січень 2010 р. на суму 139344,15 грн. та податкова накладна № 0294 від 29.01.2010 р., акт № 0070 за січень 2010 р. на суму 13934,15 грн. та податкова накладна № 0294, акт № 0069 за січень 2010- на суму 856,65 грн. та податкова накладна № 0293 від 29.01.2010 р., акт № 1203 за грудень 2009 р. на суму 181786,75 грн. та податкова накладна № 0848 від 31.12.2009 р., акт № 1204 за грудень 2009 р. на суму 883,99 грн. та податкова накладна № 0850 від 31.12.2009 р.

Отримавши послуги по підключенню до мережі МТС від субдилерів ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас», які повязані з виконанням угоди від 15.05.2009 р., ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" надало замовнику ТзОВ «Менс»послуги по підключенню до мережі МТС, про що оформлено акти наданих послуг: за січень 2010 р. на суму 901,74 грн., за грудень 2009 р. 930,52 грн., за квітень 2010 р. на суму 512,44 грн., за березень 2010 р. на суму 1144,51 грн., за лютий 2010 р. на суму 137747,21 грн., за лютий 2010 р.702, 01 грн., за березень 2010 р. 145519,22 грн., за грудень 2009 р. на суму 191354,47 грн., за січень 2010 р. 146678,05 грн. (а.с. 113 - 122).

ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" по контрагенту ПП “Львівкомфортгруп-К” віднесло до податкового кредиту 122914,25 грн., а по контрагенту ТзОВ «Іртас»26572,95 грн.

В основу висновку про порушення законодавства ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" та нікчемності правочинів укладених з ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас», ДПІ поклало обставини, які стосуються цих двох юридичних осіб. Це, з окрема, акт перевірки ПП “Львівкомфортгруп-К” з питань правильності формування сум податкового зобовязання та сум податкового кредиту за період з 10.09.2007 р. по 30.09.2010 р., проведеної ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 16.02.2011 р. № 115/23-209/35383018 та щодо контрагента ТзОВ «Іртас»акт перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р., складений ДПІ у Сихівському районі м. Львова 17.02.2011 р. № 117/23-2/34419121. Фактично проведеними перевірками відносно вказаних платників, встановлено відсутність посадових осіб та документів підприємства за місцезнаходженням, фактичне не здійснення господарської діяльності, відсутність для цього будь-яких засобів та ресурсів.

ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" не погодилось з податковим повідомленням-рішенням, а тому звернувся до суду. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що основним видом його діяльності є діяльність звязку. З виду та характеру послуг, що надавались ТзОВ «Менс», та відповідно замовлялись в ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас»вбачається, що такі послуги повязані з видом діяльності ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн". Пояснив, що замовлення надавав та документи підписував безпосередньо з директорами ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас», хто конкретно надавав ці послуги від їх імені не може конкретно сказати, однак припускає, що це були разові роботи до яких залучались і студенти. Робота по наданню цих послуг проводилась на вулицях м. Львова і послуги по підключенню до мережі МТС пропонувались без винятку всі бажаючим громадянам, що користуються стільниковим звязком. Тому, потреби укладати договори найму чи вносити записи до трудової, з метою встановити кількість працюючих на цих підприємствах, не вбачає.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас».

Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість, встановлені внаслідок порушення, на думку ДПІ, ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, визначені ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит 149487,20 грн., а саме по контрагенту ПП “Львівкомфортгруп-К”- 122914,25 грн. та ТзОВ «Іртас»- 26572,95 грн.

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" з ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас». Податковий орган вважає, що зазначені контрагенти позивача не спроможні надавати будь-які послуги в сфері підприємницької діяльності, оскільки навіть не має відповідних для цього трудових ресурсів, відсутні в них також і інші основні фонди (приміщення, техніка, транспорт, земельні ділянки, документи відсутні за місцезнаходженням підприємства, а тому господарські операції вважає безтоварними, а правочини - фіктивними.

Оцінюючи надані і досліджені в судовому засіданні докази, Суд вважає доводи відповідача ДПІ у Галицькому районі м. Львова безпідставними і такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Факт отримання та замовлення послуг підтверджується первинними документами (договором, накладними, актами). В судовому засіданні представник позивача пояснив, що його діяльність, від якої він і отримує прибуток є діяльність по наданню таких послуг. Первинні документи про це суду надано. Зауважень щодо належності їх оформлення при перевірці не висловлювалось, а щодо наявності в своїх контрагентів будь-яких трудових ресурсурсів, основних чи виробничих фондів, то вважає, що це не входить до його інтересів, за умови, що ці субєкти дійсно виконували надані завдання, не може фактична спроможність до виконання робіт, послуг впливати і на його податкові зобовязання.

Як встановлено Судом, в основу перевірки позивача покладено висновки актів перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова відносно ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас», про те, що місцезнаходження посадових осіб цих юридичних осіб не відоме, відсутні відповідні ресурси для здійснення господарської діяльності, відсутній також факт надання послуг виконавцями цих послуг. Однак Суд не може брати такі до уваги, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях податкових органів, оскільки такі не підтверджені належними доказами.

Податковий орган лише констатує факт відсутності посадових осіб по місцезнаходженню підприємств та ненадання через це документів по , що підтверджують взаємовідносини з ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн", однак сама по собі ця обставина не може слугувати доказом безтоварності наданих послуг.

Суд відхиляє покликання ДПІ на дані аналізу податкової звітності, АІС про відсутність транспортних засобів, приміщень, трудових та інших виробничих ресурсів оскільки ДПІ не дало письмових доказів цього, а лише використало матеріали перевірки іншого податкового органу.

Разом з тим, перевіркою позивача не встановлено розбіжностей між задекларованим ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" податковим кредитом та задекларованим ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас»податковими зобовязаннями за грудень 2009 р., січень-квітень 2010 р., липень 2010 р.

Суду надано постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 р. (№1-104/11) у кримінальній справі по обвинуваченню, зокрема, ОСОБА_5, який є директором ТзОВ «Іртас», якою його звільнено від кримінальної відповідальності. Водночас, лише у разі доведення вироком суду події злочину і вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій з ТзОВ «Іртас», податковий орган може вимагати перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Таким чином, Суд не може вважати вину директора ТзОВ «Іртас»встановленою та доведеною та покласти в основу судового рішення. Будь-якого факту підробки первинних документів відповідач у встановленому порядку не довів. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована. На даний момент, достовірних фактів, які б викликали сумнів в суду в реальності надання послуг по підключенню до мережі МТС, можливості їх надання немає.

Оцінюючи ці факти, Суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням сторін, а також враховує, що характер послуг, що надавались відповідає виду діяльності як позивача, так і його контрагентів.

Щодо висновків ДПІ про нікчемність правочинів, Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У ст. 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п. 18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Висновки податкового органу про нікчемність правочинів між ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" та ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас»ґрунтуються на тому, що під час їх вчинення не було дотримано ч. 5 ст. 203 ЦК України і ці правочини не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Такий висновок є помилковим. Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Саме таку кваліфікацію правочинів було надано податковим органом в акті перевірки від 18.03.2011р.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" на укладення договорів з контрагентом ПП “Львівкомфортгруп-К” та ТзОВ «Іртас»(та його умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договором. Не надано цих доказів і під час судового розгляду справи. Навпаки, документально доведено виконання зобовязань щодо надання послуг по підключенню до мережі МТС. Це підтверджується не лише документами, але й фактичним замовленням цих послуг первинно ТзОВ «Менс», де позивач виступає дилером. Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими. Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Суд звертає увагу також і на те, що відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Отже, цей вид недійсних правочинів належить до оспорюваних правочинів. З огляду на цю норму, жоден інший орган, окрім суду, не може робити висновок про недійсність фіктивного правочину.

Окремо Суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються дослідженими судом доказами.

Проаналізувавши положення Податкового кодексу України та Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 р. (з наступними змінами і доповненнями), Суд доходить висновку, що податкові органи не наділені законодавцем компетенцією на встановлення фактів порушення платниками податків норм актів цивільного або господарського законодавства та не мають повноважень визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону.

Так, відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, встановивши правочин, який має ознаки фіктивного, податковий орган, діючи в межах своїх повноважень, повинен звернутися до суду з позовом про визнання цього правочину недійсним. До набрання рішенням суду законної сили правочин вважається дійсним, оскільки саме це є змістом презумпції, яка наведена у ст. 204 ЦК України. До цього часу податковий орган не може застосовувати наслідки недійсності правочину, зокрема й корегувати податкові зобовязання, навіть якщо б у нього і були відповідні переконання. Здійснення таких дій не відповідає повноваженням податкового органу та способу їх реалізації, свідчить про перевищення компетенції та безпідставне втручання в приватні правовідносини, порушує принцип офіційності.

У п. 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 передбачено, що у висновку акта документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень. Всупереч наведеній нормі, відповідач досліджував дійсність правочинів, тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, на що податковий орган не уповноважений.

Відповідно до п. 6 розділу ІІ цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд відзначає, що в силу п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

З огляду на приписи наведених вище норм права, Суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит та податкове зобовязання з податку на додану вартість, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Підстави нікчемності правочину встановлюються законом, а не актами податкових перевірок. Вказані в актах перевірки недоліки, допущені субєктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину. Аналогічне тлумачення повноважень органів державної податкової служби наведене в листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16.09.2011р.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів підприємства до виконання робіт. Такі висновки зроблені за самими лише даними звітності контрагентів за даними центральної бази даних ДПА України, без її перевірки, а тому не можуть вважатися достовірними. До того ж самі ці звіти (декларації) суду як докази відповідачем надано не було. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу. Зазначене свідчить про необґрунтованість оскаржуваних дій та їх упередженість.

Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Оскільки визнання фіктивного правочину недійсним відбувається за рішенням суду, єдиним допустимим засобом доказування факту фіктивності правочину є рішення суду. Інші докази, зокрема й акти перевірки податкового органу, цю обставини підтвердити не можуть в силу прямого припису закону, а отже й не можуть братися до уваги судом під час вирішення справи.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести субєкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин повязана правомірність прийнятих рішень.

Як наслідок безпідставності висновків про нікчемність правочинів та відсутність мети до реального настання правових наслідків, не відповідають закону і висновки податкового органу про порушення ТзОВ "Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит. Відтак, не відповідає закону і оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В розумінні ст. 3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте за межами повноважень, наданих податковому органу, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно і нерозсудливо, а тому позов слід задовольнити.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова від 10 жовтня 2011 р. № 0004821521.

Зобовязати Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Юнайтед мобайл ком'юнікейшн" судові витрати у розмірі 1129,55 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 20 березня 2012 р.

Суддя В.М.Кравчук