Постанова № 22372801, 22.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2012 р. № 2а-14614/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

за участю:

представника позивача Котормус Т.І.

представника відповідача Ворошилова Н.В.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" ЛТД до ДПІ у Дрогобицькому районі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріон»ЛТД (далі ТзОВ «Оріон») звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області (далі ДПІ) та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2012 року №0001982301 та №0001992301.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених у позовній заяві підстав. Вважає, що відповідно до норм законодавства України про оподаткування прибутку підприємств ТзОВ «Оріон»правомірно включено до валових витрат балансову вартість товарів, отриманих в 2010 році та в 1-му півріччі 2011 р. від ПП «Спецпостачсерві», ТзОВ «Промелектромонтаж», ПП «Децимус», ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Бізнесгруп»а відтак не занижено суму податку на прибуток та податку на додану вартість за вказаний період. Також представник позивача зазначив , що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної виїзної позапланової перевірки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів, є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту придбання та документами по факту реалізації придбаного товару контрагентам ТзОВ «Оріон», внаслідок чого отримано прибуток.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні на позов. Зокрема, зазначив, що Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р. За результатами даної перевірки складено Акт від 15.11.2011р. №791/23-1/20829031. Встановлено порушення ТзОВ «Оріон»:

1. п. 4.1. п. 5.1. пп. 5.2.1. п. 5.2. пп. 5.3.9. п. 5.3. п. 5.9. ст. 5, п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, п. 14.1.54. ст. 14, п. 135.2. ст. 135, п. 137.1. ст. 137, пп. 138.1. п. 138.2 п. 138.4. ст. 138, п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 474934 грн. у тому числі: за півріччя 2010р. 36692 грн.; за 3 кв. 2010р. 134746 грн.; за 2010р. 135902 грн.; за 1 кв. 2011р. 157510 грн., за 2 кв. 2011р. 181522 грн.

2. п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, п. 4.1. ст. 4, п.п.6.1.1. п. 6.1. ст. 6, пп. 7.3.1. п.7.3. пп. 7.4.1. пп. 7.4.4. пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР; ст. 185, п. 188.1. ст. 188, п. 187.1. ст. 187, п. 198.1., 198.2., 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р., чим занижено податок на додану вартість в сумі 391189 грн., в тому числі за червень 2010р. на суму 391189 грн., в тому числі за червень 2010р. на суму 29354 грн., за липень 2010р. на суму 49643 грн., за серпень 2010р. на суму 28800 грн., за лютий 2011р. на суму 58739 грн., за березень 2011р. на суму 67039 грн., за квітень 2011р. на суму 55967 грн., за травень 2011р. на суму 60156 грн., за червень 2011р. на суму 41491 грн.

3. ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Оріон»ЛТД при придбанні товарів (послуг) від ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Проелектромонтаж», ПП «Децимус», ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Бізнесгруп»та продаж цих товарів іншим субєктам господарювання.

У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, зясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Оріон»з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 30.06.2011р. За результатами даної перевірки складено Акт від 15.11.2011р. №791/23-1/20829031 на підставі якого ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2011 року №0001982301 яким збільшено грошове зобовязання по податку на прибуток в сумі 508911 грн. (основний платіж 474934 грн., штрафна (фінансова) санкція 33977 грн.), №0001992301 яким збільшено грошове зобовязання по податку на додану вартість на суму 480140грн. (основний платіж 391189 грн., штрафна (фінансова) санкція 26951 грн.)

Судом встановлено, що факти придбання ТзОВ «Оріон» товарів (інструмент в асортименті) документально підтверджено договорами укладеними з ПП «Децимус»(від 04 січня 2011 року №02), ПП «Спецпостачсервіс»(від 01 липня 2010 року №08/04), ТзОВ «Маст-Опт»(від 05 травня 2011 року №27), ТзОВ «Промелектромонтаж»(від 01 серпня 2010 року №08/05), податковими накладними та видатковими накладними копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що 04 січня 2011р. між ТзОВ «Оріон»(покупець) та ПП «Децимус»(продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №02. Відповідно до п. 1.2. цього Договору, предметом купівлі-продажу є інструмент, матеріали, автозапчастини згідно замовлення покупця, який вказаний в рахунках на здійснення попередньої оплати. Товари (інструменти) згідно цього договору були отримані згідно відповідних накладних на загальну суму 1090834 грн. Розрахунки за отримані товари позивач здійснював грошовими коштами, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями на загальну суму 1079471 грн. Крім того, шляхом взаємозаліку проведено розрахунок на суму 11363 грн. в результаті чого, кредиторська заборгованість у позивача відсутня перед ПП «Децимус». Отриманий від ПП «Децимус» товар, позивач реалізував іншим субєктам господарювання, що підтверджується відповідними накладними та податковими накладними.

Як вбачається з акта перевірки від 15 листопада 2011 року №791/23-1/20829031, в акті перевірки ПП «Децимус»складеного ДПІ у Сихівському районі м. Львова 26.08.2011р. №3162/23-209/35816946 встановлено наступне:

Свідоцтво платника ПДВ від 10.04.2008р. №100110711 анульовано 19.05.2011 на підставі: до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

В ході відпрацювання ПП «Децимус»Управлінням (служби) спеціальних розслідувань ГПУМ ДПА України встановлено, що здійснення фінансово-господарських операцій вказаних СГД носять характер податкового ризику, які здійсненні з метою мінімізації сплати податку на додану вартість.

При відпрацюванні встановлено, що керівник ПП «Децимус»ОСОБА_3 будь-яких фінансово-господарських документів від імені ПП «Децимус»не підписував, заробітну плату чи будь-яких інших доходів не отримував.

Перевіркою встановлено, що місцезнаходження посадових осіб підприємства невідоме, а також у платника відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства.

Посилаючись на цей акт відповідач робить висновок, що правочини укладені між ПП «Децимус»та ТзОВ «Оріон»є нікчемними правочинами, а тому ТзОВ «Оріон»безпідставно завищено валові витратити по укладених нікчемних правочинах із ПП «Децимус»на суму: за 1 квартал 2011 року 629027 грн., та за 2 квартал 2011 року 280000 грн.

Судом встановлено, що 01 липня 2010 року між ТзОВ «Оріон»(покупець) та ПП «Спецпостачсервіс»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу №08/04. Відповідно до п. 1.2. цього Договору, предметом купівлі-продажу є інструмент, матеріали, автозапчастини згідно замовлення покупця, який вказаний в рахунках на здійснення попередньої оплати. Перевіркою ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області встановлено, що товари (інструменти) згідно цього договору були отримані згідно відповідних накладних на загальну суму 297856 грн. Розрахунки за отримані товари позивач здійснював шляхом оплати грошовими коштами згідно платіжних доручень. Станом на 30.06.2011 року кредиторська заборгованість ТзОВ «Оріон»по розрахунках з ПП «Спецпостачсервіс»становить 58855 грн. Згідно представлених суду доказів вбачається, що ТзОВ «Оріон»реалізувало даний товар, на що виписані накладні та податкові накладні, іншим субєктам господарювання.

В акті перевірки від 15 листопада 2011 року №791/23-1/20829031 відповідач посилається на те, що ДПІ у Франківському районі м. Львова надало матеріали перевірки від 06.07.2011 року №1062/23-2/32327359 ПП «Спецпостачсервіс»з питань здійснення фінансово-господарських відносин з ПП «Львів-металбуд», ПП «АЕБ «Дельта», ТзОВ «Промелектромонтаж», ПП «Львівпроектбудреставрвція», ПП «Західбудсервіс», ПП «Перфектбуд», ПП «Гравітон-Інвест»проведеної на виконання Постанови СВ ПМ ДПА у Львівській області від 17.05.2011 року у звязку з порушенням кримінальної справи. Даним актом встановлено наступні порушення:

ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Спецпостачсервіс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 665 та ст. 656 ЦК України.

Перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення ст.3 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Крім того, в результаті перевірки було встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, та на підставі цього податковим органом було зроблено висновок що на підприємстві відсутня фінансово-господарська діяльність.

Посилаючись на цей акт відповідач робить висновок, що правочини укладені між ПП «Спецпостачсервіс»та ТзОВ «Оріон»є нікчемними а тому ТзОВ «Оріон» безпідставно завищено валові витратити по укладених нікчемних правочинах з ПП «Спецпостачсервіс» на суму: за 3 квартал 2010 року 248 213грн.

Судом встановлено, що 01 серпня 2011 року між ТзОВ «Оріон»ЛТД (покупець)та ТзОВ «Промелектромонтаж»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу №08/05. Відповідно до п. 1.2. цього Договору, предметом купівлі-продажу є інструмент, матеріали, згідно замовлення покупця, який вказаний в рахунках на здійснення попередньої оплати. Розрахунки за отримані товари здійснювались позивачем шляхом оплати грошовими коштами згідно платіжних доручень. Станом на 30.06.2011 року дебіторська заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Промелектромонтаж»становить 30000 грн., яка не включена ТзОВ «Оріон»ЛТД до складу валових витрат та податкового кредиту. Згідно представлених суду доказів вбачається, що ТзОВ «Оріон»реалізувало даний товар, на що виписані накладні та податкові накладні, іншим субєктам господарювання.

Як вбачається з акта перевірки від 15 листопада 2011 року №791/23-1/20829031, в акті перевірки ТзОВ «Промелекиромонтаж»складеному ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 31.12.2010 №698/23-2/32703995 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Промелектромонтаж»встановлені наступні порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Промелектромонтаж»при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 665 та 656 ЦК України.

Перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 3 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року.

Перевіркою встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року.

Посилаючись на цей акт відповідач робить висновок, що правочини укладені між ТзОВ «Промелектромонтаж»та ТзОВ «Оріон»є нікчемними правочинами а тому ТзОВ «Оріон»безпідставно завищено валові витратити по укладених нікчемних правочинах із ТзОВ «Промелектромонтаж»на суму: за 3 квартал 2011 року 144 002грн.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Оріон»(покупець) та ТзОВ «Маст-Опт»(продавець) було укладено договір купівлі-продажу №27 від 05 травня 2011 року. Відповідно до п. 1.2. цього Договору, предметом купівлі-продажу є інструмент, матеріали, згідно замовлення покупця, який вказаний в рахунках на здійснення попередньої оплати. На виконання умов договору №27 від 05 травня 2011 року ТзОВ «Маст-Опт»було поставлено товар (інструмент в асортименті) на загальну суму 611531 грн., доказом чого є накладні та податкові накладні. Розрахунки здійснювались шляхом оплати грошовими коштами згідно платіжних доручень на загальну суму 209000 грн. Крім того платником проведено розрахунки шляхом взаємозаліку в сумі 45012 грн. в тому числі за травень2011 року на суму 2181 грн., за червень 2011 року 42831 грн. Станом на 30.06.2011 року кредиторська заборгованість по розрахунках з ТзОВ «Маст-Опт» становить 357518 грн. Згідно представлених суду доказів вбачається, що ТзОВ «Оріон»реалізувало даний товар, на що виписані накладні та податкові накладні, іншим субєктам господарювання.

В акті перевірки від 15 листопада 2011 року №791/23-1/20829031 відповідач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області було направлено акт від 12.08.2011 року №605/152/31773946 та акт від 15.09.2011 року № 841/152/31773946 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Маст-Опт»з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року». У цьому акті зазначається, що перевіркою проведеною ДПІ у Пустомитівському районі, встановлено порушення ч.1.5 ст.203, п. 1.2 ст.215, ст.228 ЦК України, в частині не додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТзОВ «Маст-Опт»при придбанні та продажу товарів (послуг), що відображені в деклараціях з податку на додану вартість за березень 2011 року, квітень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року. Зазначені правочини мають ознаки нікчемності. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

В даному Акті зазначено, що у ТзОВ «Маст-Опт»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Останнє в свою чергу свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Посилаючись на цей акт відповідач робить висновок, що правочини укладені між ТзОВ «Оріон»та ТзОВ «Маст-Опт»є нікчемними правочинами, а тому ТзОВ «Оріон»безпідставно завищено валові витратити по укладених нікчемних правочинах із ТзОВ «Маст-Опт»на суму: за 2 квартал 2011 року 509 610 грн.

Як вбачається з акта перевірки від 15 листопада 2011 року №791/23-1/20829031 у період з 01.06.2010 року ТзОВ «Оріон»придбавало у ПП «Бізнесгруп»товари (інструмент в асортименті). Перевіркою встановлено, що товари (інструмент в асортименті) були отримані згідно накладних та податкових накладних на загальну суму 146769 грн. Розрахунки здійснювались шляхом оплати грошовими коштами. Станом на 30.06.2011 року кредиторська заборгованість по розрахунках з ПП «Бізнесгруп»становить 104123 грн. В подальшому придбаний у ПП «Бізнесгруп»товар був реалізований іншим субєктам господарювання на що було виписані накладні та податкові накладні.

У акті від 15 листопада 2011 року №791/23-1/20829031 ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області зазначає, що листом ДПІ у Франківському районі м. Львова від 04.11.2011 року №25747-1/7/23-413 «Про надання інформації та матеріалів щодо встановлення нікчемних правочинів»направлено акт позапланової виїзної перевірки ПП «Бізнесгруп», за період з 26.11.09р. по 31.05.10 року та встановлено наступне:

ПП «Бізнесгруп»остання декларація з ПДВ подана за період травень 2010 року, остання декларація з податку на прибуток подана за 1 квартал 2010 року.

Фактичне місцезнаходження та проживання директора підприємства невідоме, фактичне місце здійснення діяльності підприємства встановити немає можливості. Посадова особа та документи бухгалтерського та податкового обліку за юридичною адресою не знаходяться.

Декларації до ДПІ у Франківському районі у м. Львові надавалися з грудня 2009 року по травень 2010 року (включно). Податкова звітність підписувалася ОСОБА_4

Для здійснення господарської діяльності ПП «Бізнесгруп»не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів.

ПП «Бізнесгруп»не подано декларацію з ПДВ за червень 2010 року та відповідно не задекларовано податкових зобовязань з ПДВ за червень 2010 року, відповідно не подано Декларацію з податку на прибуток за півріччя 2010 року.

Посилаючись на цей акт відповідач робить висновок, що правочини укладені між ТзОВ «Оріон»та ПП «Бізнесгруп»є нікчемними правочинами, а тому ТзОВ «Оріон»ЛТД безпідставно завищено валові витратити по укладених нікчемних правочинах із ПП «Бізнесгруп»на суму: за 2 квартал 2010 року 146 769 грн.

Проте з висновками ДПІ, щодо безтоварності даних правочинів суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

У п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 зазначається, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій ТзОВ «Оріон»та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх. Факт здійснення господарських операцій підтверджується договорами, податковими та видатковими накладними.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Також відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

У ст.203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобовязань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений ст.228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Польща Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо (п.18 Постанови Пленуму від 06.11.2009 року № 9).

З огляду на наведене, будь-які господарські операції позивача не можуть бути кваліфіковані за ст.228 ЦК України, отже і правові підстави для висновків про їх нікчемність на підставі вказаної норми - відсутні.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначеного господарського договору. ТзОВ «Оріон»не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обовязку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (позиція ВАСУ, викладена в Інформаційному листі від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10.).

Товар, який був предметом купівлі-продажу, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавству. Зазначені обставини давали право позивачу включити суми податку на додану вартість 391 189 грн. до складу податкового кредиту за червень 2010 на суму 29354 грн., за липень 2010 року на суму 49643 грн., за серпень 2010 на суму 28800 грн., за лютий 2011 року на суму 58739 грн., за березень 2011 року на суму 67039 грн., за квітень 2011 року на суму 55967 грн., за травень 2011 року на суму 60156 грн., за червень 2011 року на суму 41491 грн.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В даному випадку викладені в акті перевірки судження відповідача про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Також суд зазначає, що посилання відповідача на те, що доказом фіктивності правочинів є відсутність договорів на поставку товару та акти прийому передачі, є неспроможними. З пояснень представника позивача вбачається, що товар (інструмент в асортименті) який ТзОВ «Оріон»придбавало у ПП «Децимус», ПП «Спецпостачсервіс», ТзОВ «Промелектромонтаж», ТзОВ «Маст-Опт», ПП «Бізнесгруп»є малогабаритним а тому особливого (вантажного) транспорту для його перевезення не потрібно, а відтак ТзОВ «Оріон»могло забезпечити перевезення такого товару власним транспортом.

Також, судом встановлено, що під час реалізації товару іншим господарюючим субєктам ТзОВ «Оріон»було укладено договір про надання послуг по транспортним перевезенням з СПД ОСОБА_6 та іншими приватними автоперевізниками, а зокрема перевізник «Євроекспрес»та «САТ», що вбачається із товарно-транспортних накладних та накладних на вантаж. Як розяснив у судовому засіданні представник позивача, це було зроблено не з метою перевезення габаритного товару, а у звязку із відсутністю часу на таке транспортування.

В матеріалах справи містяться банківські виписки, з яких вбачається факт оплати ТзОВ «Оріон»ЛТД на розрахунковий рахунок СПД ОСОБА_6 з призначенням платежу «за автотранспортні послуги». Відтак суд приходить до висновку, що відповідач прийшов до передчасного та необґрунтованого у своєму акті перевірки, що спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Суд також приходить до висновку, що посилання відповідача в акті його перевірки на те, що під час перевірки ТзОВ «Оріон»посадовою особою не було надано сертифікатів якості є такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Так, позивачем надано суду лист Дрогобицької філії Львівського регіонального державного центру стандартизації, метрології та сертифікації від 14.01.2004 року №28 з якого вбачається, що інструмент, що придбавав та реалізовував позивач не підлягає сертифікації.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення в межах поданих уточнень.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 01.12.2011 року № 0001982301 та №0001992301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон" ЛТД 1882, 00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяР. Брильовський

повний текст постанови виготовлено 27.03.2012 р.