Постанова № 22372631, 29.02.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2012 р.                                                                                 № 2а-13697/11/1370

ПП "Центр Безпеки Бізнесу"

Львівський окружний адміністративний суд

в складі: головуючої cудді –Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання –Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності,

від відповідача: ОСОБА_2, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства “Центр безпеки бізнесу ” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі в м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

приватне підприємство "Центр безпеки бізнесу" (далі –ПП "Центр безпеки бізнесу") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі –ДПІ у Шевченківському районі м. Львова), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0003422300/28024, що прийняте за наслідками невиїзної позапланової перевірки ПП "Центр безпеки бізнесу" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ "Галицькі інвестиції" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, оформленої актом № 2682/23-118/33618403 від 14.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ТзОВ "Галицькі інвестиції", цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законом України “Про податок на додану вартість”. Підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, видані у відповідності до вимог чинного законодавства, первинні бухгалтерські документи, які підтверджують суми податкового кредиту, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податковий кредит, мають реальний характер і пов’язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, контрагентом ПП "Центр безпеки бізнесу" в повному об'ємі задекларовано в складі податкового зобов'язання з ПДВ суми податку, отримані в ціні придбаного товару. На підставі наведеного, спірне рішення податкового органу слід скасувати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог суду представити не може в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях від 23.01.2012 року, суть яких зводиться до наступного. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. В ході проведення перевірки встановлено, що контрагент ПП "Центр безпеки бізнесу" - ТзОВ "Галицькі інвестиції не має в наявності основних засобів, складських, торгівельних приміщень, відсутні трудові ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Таким чином, складання первинних бухгалтерських документів без фактичної поставки товару не дає позивачу право на формування податкового кредиту. Крім того, до перевірки не було представлено ряд документів, що лише підтверджує позицію податкового органу про нікчемність правочинів. В зв'язку з наведеним у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ПП "Центр безпеки бізнесу" - зареєстрований 13.06.2005 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ – 33618403, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Г.Мазепи, 3/82; взятий на облік як платник податків в ДПІ в Шевченківському районі м. Львова 21.06.2005 року за №54, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Шевченківському районі м. Львова проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП "Центр безпеки бізнесу" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ "Галицькі інвестиції" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 14.10.2011 року № 2682/23-118/33618403.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі –Закон № 168), у зв’язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 21215,00 грн., в тому числі: за листопад 2010 року –в сумі 9145,00 грн.; за грудень 2010 року –в сумі 12070,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0003422300/28024, яким позивачу визначено (збільшено) податкове зобов’язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 26519,00 грн., у тому числі за основним платежем –21215,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –5304,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження сума податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку та додану вартість змінена не була.

Судом встановлено, що ПП "Центр безпеки бізнесу" включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року податок на додану вартість в сумі 21215,00 грн., сплачений в складі вартості поставлених ТзОВ "Галицькі інвестиції" товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до наданих позивачем документів, між ПП "Центр безпеки бізнесу" та ТзОВ "Галицькі інвестиції" 01.10.2010 року укладено договір № 1254, згідно з яким ПП "Центр безпеки бізнесу" (Покупець) приймає, а ТзОВ "Галицькі інвестиції" (Продавець) бере на себе обов'язок по систематичному постачанню товарів окремими партіями, обсяг, асортимент та термін поставки кожної з яких погоджується Сторонами окремо. Ціна кожної окремої партії визначається в рахунку, виданому Постачальником.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту вищенаведеного договору не можливо встановити, про які істотні умови поставки товарів сторони дійшли згоди, а саме: в договорі відсутні конкретизація та обсяг товарів, що мають бути поставлені за даним договором, їх якість, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, не вказано місце передачі товару тощо.

На підтвердження виконання вищевказаного договору між ПП "Центр безпеки бізнесу" та ТзОВ "Галицькі інвестиції" представником позивача було надано накладні на поставку товарів, що використовуються для надання послуг, пов'язаних з охороною власності, та відповідні їм податкові накладні: № 514 від 10.12.2010 року, №45 від 08.10.2010 року, №19 від 04.10.2010 року, № 233 від 02.11.2010 року, № 406 від 25.11.2010 року, № 426 від 29.11.2010 року, № 444 від 01.12.2010 року.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до податкового кредиту за відповідні періоди: листопад 2010 року та грудень 2010 року.

Крім того, ПП "Центр безпеки бізнесу" перераховано на розрахунковий рахунок ТзОВ "Галицькі інвестиції" грошові кошти, що підтверджується банківськими виписками листопад-грудень 2010 року, січень 2011 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 3.4 договору від 01.10.2010 року № 1254, прийом поставленої за даним договором продукції по якості здійснюється Покупцем у порядку, передбаченому чинним законодавством України (Інструкції П-6 та П-7).

Так, відповідно до п.2 Постанови Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю" (далі - Інструкція П-7), виробник (відправник) зобов'язаний забезпечити чітке і правильне оформлення документів, що підтверджують якість продукції і її комплектність (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість тощо), відвантажувальних і розрахункових документах, відповідність вказаних у них даних про якість і комплектність продукції фактичній якості та її комплектності; своєчасне направлення документів, що підтверджують якість і комплектність продукції, покупцю. Ці документи надсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено основними чи особливими умовами договору поставки, іншими зобов'язаннями для сторін правилами чи договором.

Як вбачається з Інструкції П-7, зокрема з п.29, за результатами прийому продукції по якості і комплектності за участю представників, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції. Такий акт повинен бути складений в день закінчення прийому товару по якості і комплектності та в ньому вказується: найменування отримувача, його адрес, номер, дата акта, місце приймання товару, час початку і закінчення прийому товару, причини затримки поставки товару, якщо такі мали місце, прізвища та ініціали людей, які приймали участь у прийманні товару та складенні акту, її посади, дата і номер документа на підтвердження повноважень представника на участь в перевірці продукції, найменування та адреса виробника і постачальника, дата і номер телефонограми чи телеграми про виклик представника виробника (відправника) чи відмітка про те, що виклик виробника основними і особливими умовами поставки не передбачений, номер і дата договору на поставку продукції, рахунки - фактури, транспортної накладної (коносамента) і документа, що підтверджує якість продукції, дата поставки товару та час поставки продукції на склад отримувача, умови зберігання продукції на складі отримувача до складення акта; стан упаковки, кількість продукції, дані про опломбування товару, кількість (вага) повне найменування продукції, що фактично оглядається, недоліки продукції, номера стандартів, технічних умов, зразків (еталонів) по яких проводиться перевірка якості продукції, та інші дані. Акт підписується всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. До акта додаються документи виробника (відправника) на підтвердження якості та комплектності продукції, транспортні документи (накладна, коносамент), документ на підтвердження повноважень представника, що здійснював приймання товару, акт відбору зразків (проб) і висновок по результатам аналізу.

          Відповідно до Постанови Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю" (далі - Інструкція П-6), приймання продукції, що поставляється без тари, у відкритій тарі а також приймання по вазі брутто і кількості місць продукції, що поставляється в тарі, здійснюється: на складі отримувача - при доставці продукції постачальником. Приймання продукції по кількості проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку - фактурі, специфікації, опису, тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких із них не перериває приймання товару. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, яких документів немає. В акті приймання повинно бути вказано кількість продукції що постачається окремо у кожному вагоні, контейнері чи автофургоні. Кількість продукції при прийманні повинно вказуватись у тих же одиницях виміру ,які вказані у супровідних документах.

          Відповідно до п. 11 наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

          Таким чином, відповідно до умов п.3.4 договору, для підтвердження реальності здійснених операцій між ПП "Центр безпеки бізнесу" та ТзОВ "Галицькі інвестиції" позивачу слід було би подати такі первинні документів як товарно-транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару.

          Однак, такі на вимогу суду подані не були.           

          Суду також не було надано доказів додержання сторонами п. п. 4.2, 4.3 договору, згідно яких терміни та порядок поставки товару обумовлюються шляхом обміну факсимільними повідомленнями.

          Відповідно до п. 7.1 договору, поставка кожної партії товару здійснюється на склад продавця. Водночас, представником позивача не було надано документів, з яких би вбачалось, де саме передавався товар, рівно як не було подано доказів, в який спосіб ведеться облік на складі, чи існує такий склад взагалі тощо.

          Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704.

Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В статті 2 Закону України від 16.07.99 № 996-ХІУ “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 № 996-ХІУ, бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99р. встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.          

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:          

а)порядковий номер податкової накладної;          

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог пп. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказ Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року N 165 (що була чинною на момент взаємовідносин між ПП "Центр безпеки бізнесу" та ТзОВ "Галицькі інвестиції", надалі –Порядок № 165). Зокрема, у п. 18 Порядку № 165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

          За наслідками розгляду справи суд вважає, що представлених ПП "Центр безпеки бізнесу" документів не достатньо для того, що б зробити висновок про реальність операцій з ТзОВ "Галицькі інвестиції".

          Відтак, беручи до уваги положення Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій. А наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

          Судом не беруться до уваги покликання представника позивача на договори ПП "Центр безпеки бізнесу" з ВАТ "Львівоблплодовоч", ТзОВ "Тріада Форум Буд", ТзОВ "Алерс-Україна", ЗАТ "Охорона-Комплекс-Львів" та ПП "Т.Б.Н.-Дизайн", як на підставу використання в подальшому ТМЦ, отриманих від ТзОВ "Галицькі інвестиції", оскільки такі доводять лише факт надання тих чи інших послуг або поставки ТМЦ контрагентам, але ніяк не факт реальності операцій з ТзОВ "Галицькі інвестиції".

          Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі наведеного, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що ПП "Центр безпеки бізнесу" було допущено порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 21215,00 грн. в листопаді-грудні 2010 року. Звідси, правомірним є нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України.

          Отже, прийняте відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення від 04.11.2011 року № 0003422300/28024 є правомірними.

          Відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 року.

Суддя                                                             Потабенко В.А.