Постанова № 22372550, 07.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2012 р. № 2а-14518/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Лунь З.І.

при секретарі Івашків В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Шиба Л.П.,

від відповідача: Томашівський О.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Компютер»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0003962320/30519

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стек-Компютер»звернулося з позовом до суду до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у викладенні в акті № 786/23-2/30538300 від 20.12.2011 року недостовірних та незаконних відомостей про нікчемність господарських операції між ТзОВ «Стек-Компютер», та контрагентами-продавцями - ТзОВ «Оріал»та ТзОВ «Промтехметал». Заявою від 12.01.2012 року позивач змінив позовні вимоги, згідно з якими просить скасувати повністю прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0003962320/30519, яким ТзОВ «Стек-Компютер»збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість на 430943 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 215471 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, наведених у запереченні на позовну заяву. Просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Компютер»з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту в розрізі контрагентів по декларації за вересень 2011 року. За результатами перевірки органом державної податкової служби складено Акт № 786/23-2/30538300 від 20.12.2011 року (далі - Акт перевірки). Як вбачається із висновків Акта перевірки, позивачем порушено вимоги ст.203, ст.215, ст.216 ЦК України та п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на 4300943. 29.12.2011 ДПІ у Личаківському районі м. Львова на підставі Акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0003962320/30519, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість на 430943 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 215471 грн.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, вказані порушення полягають у тому, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями з ТзОВ «Оріал»та ТзОВ «Промтехметал», оскільки господарські операції із вказаними контрагентами є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, а тому з огляду на ст.216 ЦК України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Тому первинні документи видані за такими господарськими операціями не дають позивачу права на формування податкового кредиту, з огляду на що зроблено висновок про заниження податкових зобовязань з ПДВ. Як підстави для висновків про нікчемність відповідачем вказано те, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні щодо поставки товарів; в Книзі реєстрації доручень доручення на отримання товару від ТзОВ «Оріал»не зареєстроване; існує розбіжність в податковій звітності між податковим кредитом позивача та податковими зобовязаннями вказаних контрагентів; інформація надана органами ДПС в яких на обліку перебувають ТзОВ «Оріал»та ТзОВ «Промтехметал», на думку відповідача, вказує про неможливість здійснення позивачем господарських операцій із даними контрагентами.

Відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

При проведенні перевірки позивача відповідачем не дотримано вимог п.п.78.1.1 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки при проведенні перевірки не враховано відомостей первинних документів позивача.

Як вбачається із Акта перевірки відповідачем встановлено наявність у позивача Договорів, видаткових та податкових накладних на суму придбаних у ТзОВ «Оріал»та ТзОВ «Промтехметал»компютерної техніки, оргтехніки, комплектуючих та витратних матеріалів до неї, ліцензованого програмного забезпечення, а також супутніх товарів. Із акту перевірки не вбачається, що будь-які з цих документів не відповідають вимогам чинного законодавства щодо їх оформлення.

Зазначені товари позивачем придбано в лютому-квітні 2011 року, а суму ПДВ з вартості придбаних товарів частково включено до складу податкового кредиту вересня 2011 року.

Окрім зазначених документів, судом до матеріалів справи долучено витяги з Книги складського обліку позивача, з яких вбачається, що зазначені вище товари за відповідними видатковими накладними позивачем оприбутковані на складі. Крім того, дані цієї ж Книги складського обліку містять відомості щодо подальшого відпуску (реалізації) придбаних товарів. При цьому, слід звернути увагу на те, що Акт перевірки не містить жодних відомостей щодо заниження податкових зобовязань при подальшій реалізації товарів, що дає підстави зробити висновок про підтвердження відповідачем факту отримання товарів позивачем. В той же час, перевіркою не встановлено факту отримання спірних товарів від будь-яких інших осіб, крім ТзОВ «Оріал»та ТзОВ «Промтехметал».

Щодо ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних за фактами поставок товарів, то в даному випадку слід вдатись до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, на які посилається в акті відповідач.

Так, згідно з п.11.5 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Тому, з огляду на те, що позивачу, як вантажоотримувачу товарно-транспортні накладні при отриманні товарів не надавались, то і до перевірки вони і не могли бути надані. Крім того, форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Однак слід взяти до уваги те, що даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у звязку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

Щодо розбіжностей у декларуванні податкового кредиту позивачем та податкових зобовязань ТзОВ «Оріал»та ТзОВ «Промтехметал», то відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відтак, факт не декларування контрагентами позивача усіх належних сум зобовязання з податку на додану вартість чи несплата таких сум при фактичному здійсненні господарських операцій не впливає на податковий кредит позивача та суму бюджетного відшкодування. Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року, а також Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 22.06.2011 року у справі № К-10512/08, ухвалі від 06.07.2011 року у справі № К-25786/08, ухвалі від 12.07.2011 року у справі К-40582/09.

Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобовязань між позивачем та його вищенаведеними контрагентами є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

Відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження обставин, які б слугувати підставою для розцінення нікчемними договорів укладених між позивачем та ТзОВ «Оріал»і ТзОВ «Промтехметал». Судом також береться до уваги той факт, що договори, які на думку відповідача є нікчемним, в судовому порядку недійсними не визнавались.

Крім того, суд зазначає, що правові наслідки нікчемного правочину повязані з його недійсністю, про які вказує ст.216 ЦК України застосовуються виключно судом. А тому, органи державної податкової служби не уповноважені на жодні самостійні висновки щодо встановлення факту нікчемності правочинів, а тим більше застосування правових наслідків у вигляді зменшення (збільшення) податкових зобовязань на підставі таких висновків, які не підтверджені судовим рішенням.

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 186.1 ст.186 вищенаведеного Кодексу передбачено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

В п.198.1 ст.198 вищенаведеного Кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 цього ж Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 вказаного Кодексу передбачено, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 вищенаведеного Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Судовий збір відповідно до ст. 94 КАС України у розмірі 28 грн.23 коп. присуджується з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова від 29.12.2011 року № 0003962320/30519.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стек-Компютер»(місцезнаходження: м.Львів, вул.Зелена, 82, ідентифікаційний код 30538300) 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова в повному обсязі складена 12.03.2012 року.

Суддя Лунь З.І.