Постанова № 22372238, 12.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2012 р. № 2а-13771/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Дасюк О.С.,

за участю представника позивача Козія І.Ю., представника відповідача Гроцького Н.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД»до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0002002321, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (далі - ДПІ), просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0002002321. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної документальної перевірки про нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагента Товариства - ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту отримання товару та документами по факту реалізації придбаного в ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»товару та виготовленої продукції контрагентам Товариства, в наслідок чого отримано прибуток.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та зазначив, що вході проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Товариства ДПІ встановлено, що згідно додатку 5 Декларації з податку на додану вартість (далі-ПДВ) та поданих декларацій з ПДВ за грудень 2010 року встановлено, що Товариство включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 23881,05грн. від сумнівного підприємства-постачальника ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД». Враховуючи обставини, викладені в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова від 01.03.2011р. №158/23-118/36873235 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р.»та відповідно до документів, використаних при перевірці, встановлено, що Товариство провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності Товариства. Просив відмовити в позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 березня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД» зареєстровано 04.03.1998р. виконавчим комітетом Львівської міської ради. На момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова. В період що перевірявся було платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань достовірності і своєчасності сплати ПДВ за грудень 2010 року за результатами якої ДПІ прийшла до висновку, що Товариством порушено п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756 з наступними змінами та доповненнями та не дотримано вимог Цивільного кодексу України щодо укладення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків в результаті чого Товариством завищено податковий кредит за грудень 2010 року на суму 23881,00грн., що призвело до заниження ПДВ в сумі 23881,00грн. за грудень 2010 року, що викладено в Акті перевірки від 11.11.2011р. №4068/23-209/20777400.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0002002321, яким Товариству визначено податкове зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 23 881,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 5 970,25 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням рішенням Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, згідно додатку 5 Декларації з ПДВ та поданих декларацій з ПДВ за грудень 2010 року встановлено, що Товариство включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 23881,05грн. від сумнівного підприємства-постачальника ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД», яке згідно проведеного дослідження не мало можливості займатися фінансово-господарською діяльністю. Крім того, перевіркою встановлено, що згідно Розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ), та згідно з результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ на рівні ДПА України встановлено розбіжності в частині формування Товариством податкового кредиту від ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»в грудні 2010 року в сумі 23881,05грн. Зазначена розбіжність виникла внаслідок проведеної ДПІ у Шевченківському районі м.Львова позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р., результати якої викладені в акті від 01.03.2011р. №158/23-118/36873235.

Окрім того, в акті перевірки Товариства від 11.11.2011р. №4068/23-209/20777400 зазначено, що до перевірки представлено Угоду від 01.12.2010р. та податкову накладну №371 від 31.12.2010р., з яких вбачається що Товариство отримало товар від ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД». Також під час проведення перевірки представлено постанову суду від 11.05.2011р. про результати розгляду справи за позовом ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»до ДПІ у Шевченківському районі м.Львова, яка не набрала законної сили. Документів, що засвідчують транспортування товару не надано.

Крім того, операції Товариства не підтверджуються враховуючи те, що у ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»відсутності необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

На підставі вищевикладеного ДПІ прийшла до висновку, що Товариством в порушення вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД».

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168 від 03.04.1997р. з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №168), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, зокрема, Договору купівлі-продажу №01/12/01 від 01.12.2010р., предметом якого є зобовязання ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»(Продавець) передати у власність ТзОВ «Арніка ЛТД»(Покупець) спецодяг та тканину на умовах цього договору. Згідно п.4.2. Договору, перевезення товару та втрати, повязані з ним, покладаються на Продавця.

На виконання умов Договору ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»поставило у грудні 2010 року товар (ремінь монтажника, халат робочий, шапка, валянки шиті з ґалошами, куртка утеплена, куртка охоронна, халат робочий «Медичний»жін. та чол., костюм робочий, підшоломник, тканина плащова) Товариству на загальну суму 143 286,27грн., з яких ПДВ 23 881,04грн., про що виписано податкову накладну №371 від 31.12.2010р. на суму 143 286,27грн., з яких ПДВ 23 881,04грн. та видаткову накладну №1/12-05 від 01.12.2010р.

Суми ПДВ в зазначеній податковій накладній включено до податкового кредиту за грудень 2010 року, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даними декларації з ПДВ за грудень 2010 року, що підтверджено ДПІ.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунки між субєктами господарювання за поставлений товар проводились у безготівковій формі:

-10.02.2011р. на адресу Товариства скеровано від ПП «Ардея-Тех»повідомлення про відступлення ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»свого права вимоги оплати заборгованості в сумі 104000,00грн. на користь ПП «Ардея-Тех»та договір про відступлення права вимоги від 02.02.2011р., на виконання якого Товариство провело оплату заборгованості в розмірі 104000,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 02.02.2011р.; 04.02.2011р.; 09.02.2011р.; 16.02.2011р.; 15.03.2011р.

-10.03.2011р. на адресу Товариства скеровано від ТзОВ БТК «Євробуд»повідомлення про відступлення ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»свого права вимоги оплати заборгованості в сумі 39286,27грн. на користь ТзОВ БТК «Євробуд» та договір про відступлення права вимоги від 10.03.2011р. Проте, 30.03.2011р. Товариство та ТзОВ БТК «Євробуд»уклало договір №1/1 про порядок розрахунків між сторонами, згідно якого сторони домовились відстрочити оплату боргу в сумі 39286,27грн. до 31.12.2011р. Оплата боргу проведена платіжним дорученням №92 від 09.11.2011р.

Висновки ДПІ про безтоварний характер вищезазначених господарських операцій спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які засвідчують як факти придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»так і факт реалізації придбаних виробів (товару) - контрагентам ТзОВ «Арніка ЛТД»та факт - використання придбаної плащової тканини для пошиття курток утеплених, з метою подальшої реалізації третім особам.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»товар був проведений по бухгалтерському обліку по Дт рахунків 26, 281, 201. Матеріальні цінності реалізовані контрагентам Товариства, а тканину плащову використано на пошиття спецодягу згідно калькуляцій: куртка утеплена, костюм робочий чол. та жін., костюм утеплений, костюм літній, напівкомбінезон з курткою, костюм робочий.

Факт придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»згідно з податковою та видатковою накладними №371 від 31.12.2010р. та №1/12-05 від 01.12.2010р. відповідно підтверджується дослідженими в судовому засіданні попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції: №КА-0000188 від 01.12.2010р.; №КА-0000003 від 01.01.2011р.; №КА-0000023 від 01.02.2011р.; №КА-0000134 від 01.09.2011р.; №КА-0000139 від 01.10.2011р.; №КА-0000150 від 01.10.2011р.; №КА-0000151 від 01.10.2011р.; №КА-0000161 від 01.11.2011р.; №КА-0000171 від 01.11.2011р.; №КА-0000167 від 01.11.2011р.; №КА-0000162 від 01.11.2011р.

На підтвердження факту реальності господарських операцій Товариства з ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»представником позивача долучені: оборотно-сальдові відомості по рахунках 26, 281, 201 за грудень 2010 року, видаткові накладні та Доручення до них, які підтверджують факт реалізації придбаного товару та виготовлених з плащової тканини готових виробів ПП «Вікком», ВАТ «Миколаївцемент», ДП «Славське лісове господарство», АТВТ Галичфарм, ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», ВАТ «Львівська товарно-сировинна фірма «Львівресурси», ТзОВ «Будівельна компанія «Солід», ТзОВ НВП «Електроприлад», Шахта «Степова»ДП «Львіввугілля»,ВАТ «Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод», ПП «Епатаж», ВАТ «Львівагромашпроект», в наслідок чого отримано прибуток.

Аналізуючи видаткові накладні, що долучені до матеріалів справи та письмові докази вбачається, що реалізація придбаного товару, виготовлення та реалізація товару з тканини плащової, здійснювалася за цінами, які перевищували ціну, зазначену у податковій та видатковій накладних ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД».

Реальність господарської діяльності Товариства, окрім того, підтверджується Договором зберігання №72 від 11.10.2010р., укладеного Товариством як Поклажодавцем, предметом якого є прийняття та зберігання майна Поклажодавця та протоколом погодження плати за зберігання майна.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД» знаходилось в Єдиному державному реєстрі, а також мало Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар, який був предметом Договору, не обмежений та не вилучений з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкову накладну яка не мала недоліків та, порядок заповнення якої, відповідає встановленому чинним на момент її виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 23 881,04грн. до складу податкового кредиту грудня 2010 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Слід зазначити, що оскільки Товариство не відносило витрат по транспортуванню товару придбаного у ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»до валових, оскільки таких не понесло, а відтак у Товариства не має обовязку зберігати товарно-транспортні накладні щодо транспортування останнього, що в свою чергу не може слугувати доказом нікчемності господарської операції.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий субєкт веде діяльність з 1998 року, роботи (послуги), які визначені у дослідженому судом Договорі, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: виробництво робочого одягу, роздрібна та оптова торгівля.

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагента Товариства - ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»були використані лише розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення»та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цього контрагента по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Не заслуговує на увагу посилання ДПІ на порушення норм п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки до спірних правовідносин, слід застосувати вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», який регулював питання формування ПДВ.

Окрім того слід зазначити, що ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»оскаржило до суду акт перевірки від 01.03.2011р. №158/23-118/36873235 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р.», та за наслідком встановлених обставин у справі суд дійшов висновку про протиправність дій податкового орган щодо проведення позапланової перевірки ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»за результатами якої складено акт від 01.03.2011р. №158/23-118/36873235 та протиправність висновків щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»з його контрагентами за перевіряємий період, про що 11.05.2011р. постановив рішення.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ТзОВ «ВТ-ТЕХБУД»вищевказаного товару мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 298,51 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова від 21.11.2011р. №0002002321.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арніка ЛТД»298,51 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 17.03.2012 року.

Суддя Шинкар Т.І.