Постанова № 22372014, 16.03.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 р. № 2а-10437/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Сеньківа А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріуспроект Львів»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Софегар-Україна»про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ «Сіріуспроект Львів» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року, яким ТОВ «Сіріуспроект Львів»зменшено відємне значення податку на додану вартість в розмірі 1371851,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що акт перевірки позивача, яким зроблено висновок про те, що Товариством не здійснено фактично придбання робіт (послуг) у ТОВ «Софегар Україна», не містить жодного доказу, який би підтверджував даний висновок. В процесі перевірки не встановлено обєктивних та достовірних обставин, які б свідчили про безтоварність операцій між позивачем і його контрагентом. Також зазначає, що відповідачем листом від 04.07.2011 року № 10802/10/234 вносились зміни у винесене податкове повідомлення-рішення, що не передбачено нормами чинного законодавства. На підставах, викладених у адміністративному позові, вважає протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року, яким ТОВ «Сіріуспроект Львів»зменшено відємне значення податку на додану вартість в розмірі 1371851,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та усних поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні у якому був присутнім, позов не визнав з підстав, викладених у запереченні та зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним та прийняте на підставі викладених в акті перевірки висновків. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Ухвалою від 10.11.2011 року залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТзОВ «Софегар-Україна».

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав, подав письмові пояснення на позов. У судовому засіданні, в якому був присутнім, зазначив, що ТзОВ «Сіріуспроект Львів»не може нести будь-яку юридичну відповідальність, в тому числі за дії ТзОВ «Софегар Україна», оскільки позивач отримав послуги від ТзОВ «Софегар Україна»у повному обсязі про що свідчить готовність обєкту Торгово-розважального комплексу «Кінг Кросс Україна». Представник третьої особи в судове засідання не зявився, повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи завершувався без участі представника відповідача та третьої особи, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Сіріуспроект Львів»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ТзОВ «Софегар-Україна»за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 р., за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.п.7.4.1, п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1371851,00 грн. в т.ч. : у січні 2010 р.- 281933,00 грн., у березні 2010 р. 332817,00 грн., у квітні 2010 р. 225824,00 грн., у травні 2010 р. 40672,00 грн., у червні 2010 р. 490605,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних виписаних ТзОВ «Софегар Україна»по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства (придбання будівельних матеріалів та будівельно-монтажних робіт).; в порушення п.1.8 ст.1 та пп.7.2.3 п.7.2, п.п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за лютий 2010 р. - 281933,00 грн., квітень 2010 р. - 332817,00 грн., травень 2010 р. 225824,00 грн., червень 2010 р. 40672,00 грн., липень 2010 р. 490605,00 грн., що викладено в Акті перевірки від 14.04.2011 р. № 181/234/33753565.

18.04.2011 року ТзОВ «Сіріуспроект Львів»подано заперечення на Акт перевірки від 14.04.2011 р. № 181/234/33753565, на яке, листом від 22.04.2011 р. № 7043/10/234 ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області надано відповідь про те, що донарахування, проведені в акті перевірки від 14.04.2011 р. № 181/234/33753565 є правомірними.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року, яким Товариству зменшено відємне значення податку на додану вартість на загальну суму 1371851,00 грн.

В порядку адміністративного оскарження, позивачем подано скаргу від 29.04.2011 року № 653-04/11 на прийняте податкове повідомленн-рішення, яку рішенням від 04.07.2011 року № 18229/10/25-005/1413 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Окрім того, листом від 04.07.2011 р. № 10802/10/234 ДПІу Пустомитівському районі Львівської області внесено зміни щодо реєстраційного номеру декларацій, дати реєстрації, звітного періоду за який подані декларації та сум завищення відємного значення податку на додану вартість.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням ТзОВ «Сіріуспроект Львів» звернулося до суду за захистом своїх прав.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

При цьому, надання правової оцінки згаданим висновкам суд робить в розрізі обґрунтованості чи необґрунтованості податкової вигоди.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТзОВ «Софегар Україна»(підрядник) та ТзОВ «Сіріуспроект Львів»(замовник) укладено ряд договорів підряду, а саме № 01/08-01 від 01.08.2009 року, № 01/08-10 від 01.08.2009 року, № 05/12-01 від 05.12.2008 року.

Згідно договору підряду № 01/08-01 від 01.08.2009 року, підрядник зобовязується за завданням замовника виконати роботи, а саме: загальні слюсарні роботи, зовнішні двері гіпермаркету, протипожежні двері. Договірна ціна робіт складає 17 538750,00 грн. без ПДВ або 1559000,00 Євро.

Відповідно до договору підряду № 01/08-10 від 01.08.2009 р. підрядник зобовязується за завданням замовника виконати роботи, а саме : конструкція шахти панорамного ліфта. Договірна ціна робіт складає 517500,00 грн. без ПДВ або 46000,00 Євро.

Згідно договору підряду № 05/12-01 від 15.12.2008 року підрядник за завданням замовника виконати роботи, а саме: загальні слюсарні роботи, металеві грати і завіси Практікер, пожежні двері. Договірна ціна робіт складає 2081200,00 грн. без ПДВ або 220000 Євро.

На виконання договорів підряду № 01/08-01 від 01.08.2009 року, № 01/08-10 від 01.08.2009 року, № 05/12-01 від 05.12.2008 року, ТзОВ «Софегар Україна»протягом січня-червня 2010 р. надавало будівельні роботи ТзОВ «Сіріуспроект Львів»по будвіництву торгово-розважального центру за адресою с. Сокільники вул. Стрийська, 30, та складено акти виконаних робіт від 15.01.2010 р., 15.02.2010 р., 15.03.2010 р., 15.03.2010 р., 25.03.2010 р., 15.04.2010 р., 30.04.2010 р., 30.04.2010 р., 15.05.2010 р., 10.06.2010 р. та виписано податкові накладні №1 від 15.02.2010 р., №2 від 15.02.2010 р., №3 від 15.02.2010 р., №4 від 15.02.2010 р., №5 від 15.02.2010 р., №6 від 15.02.2010 р., №14 від 15.03.2010 р., №15 від 15.03.2010 р., №16 від 15.03.2010 р., №17 від 15.03.2010 р., №18 від 15.03.2010 р., №22 від 25.03.2010 р., №23 від 25.03.2010 р., № 28 від 15.04.2010 р., № 27 від 15.04.2010 р., № 26 від 15.04.2010 р., № 25 від 15.04.2010 р., № 32 від 30.04.2010 р., № 31 від 30.04.2010 р., № 33 від 15.04.2010 р., № 34 від 10.06.2010 р., № 35 від 10.06.2010 р., № 36 від 10.06.2010 р., № 37 від 10.06.2010 р., № 38 від 10.06.2010 р., № 39 від 10.06.2010 р., на загальну суму 16519140,78 грн. в т.ч. ПДВ 2753190,13 грн.

В підтвердження обставин виконання вищенаведених господарських операцій позивачем представлено податкові накладні, які відповідають вимогам чинного законодавства та долучені до матеріалів справи. Також, на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Софегар Україна», позивачем надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до Акту КБ-2, рахунки-фактури.

З акту перевірки від 14.04.2011 р. № 181/234/33753565 вбачається, що при перевірці, аналізуючи акт позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Софегар Україна»№ 121/23-209/36248695 від 18.02.2011 р. щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ПП «Львівкомфортгруп К», ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Іртас», ТзОВ «Віктор і Ко», ПП «Універсалбуд»за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р. складеного ДПІ у Сихівському районі м. Львова зроблено висновок, що ТзОВ «Софегар Україна»завищено податкові зобовязання по податку на додану вартість в порушення п.п.3.1.1 Закону України «Про податок на додану вартість»на загальну суму ПДВ 1371851,00 грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового зобовязання виконаних будівельних робіт для замовника ТзОВ «Сіріуспроект Львів»попередньо придбаних у субпідрядників ТзОВ «Екопласт Львів», ТзОВ «Віктор і Ко», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності ТзОВ «Софегар Україна», та зроблено висновок про їх нікчемність.

Такий висновок податковий орган зробив, оскільки контрагенти ТзОВ «Софегар Україна», а саме: 1) ТзОВ «Віктор і Ко»- не має виробничих потужностей, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, відсутні у достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій, що вказувало про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємством та підприємствами-постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг); 2) ТзОВ «Іртас»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, відносно посадових осіб порушено кримінальну справу № 179-0467 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.2 ст.205, ч.2 ст. 366 КК України; 3) ТзОВ «Екопласт-Львів»- не знаходиться за юридичною адресою, зареєстроване на осіб, які до діяльності юридичної особи відношення не мають, свідоцтво платника податку товариства анульовано; 4) ПП «Універсалбуд»- стан платника-місцезнаходження не встановлено, відносно посадових осіб порушено кримінальну справу № 179-0467 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 27, ч.2 ст.205, ч.2 ст. 366 КК України.

Проте з такими висновками ДПІ, суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагента позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірені періоди було надано податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мають недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Зазначені обставини давали право позивачу включити суму податку на додану вартість до кладу податкового кредиту.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. «а», «в», «г», «д»п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку контрагентом продавця (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

Слід зазначити, що визначення податковим органом позивачу податкових зобовязань, як наслідок встановлених в акті перевірки від 14.04.2011 р. № 181/234/33753565 порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, в даному випадку, не може перекладатись на покупця позивача у справі.

Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується саме платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку, а не його контрагента. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Орган державної податкової служби в акті перевірки прийшов до висновків, що господарські операції з приводу придбання товарів (робіт, послуг) ТзОВ «Сіріуспроект Львів»у ТзОВ «Софегар Україна»фактично не відбувались. Такі висновки податкового органу грунтуються на даних ДПІ у Сихівському районі м.Львова, викладених в акті перевірки від 18.02.2011 року №121/23-209/36248695 про нікчемність господарських операцій між ТзОВ «Софегар Україна» у ТзОВ «Вікторі Ко», ТзОВ «Іртас», ПП «Універсалбуд», ТзОВ «Екопласт-Львів».

Однак, висновки ДПІ у Сихівському районі м.Львова, які викладені у вищенаведеному акті перевірки, не можуть стосуватись господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Софегар Україна», оскільки фактичність даних господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, які в своїй сукупності вказують на реальність здійснених господарських операцій.

Висновки, зазначені в згаданому акті від 18.02.2011 року №121/23-209/36248695, вказують на те, що ТзОВ «Софегар Україна»відображало в податковому обліку операції з придбання у своїх контрагентів товарів (робіт, послуг), правомірність відображення яких ставиться під сумнів органом державної податкової служби.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що податкові повідомлення-рішення, що приймаються за наслідками документальних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, у тому числі позапланових виїзних, можуть бути складеними на підставі фактичних даних, зазначених виключно в актах перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання. Податкові повідомлення-рішення, складені на підставі актів перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів господарювання, що не можуть бути визнані допустимими доказами по справі, зумовлюють безпідставність складення зазначених податкових повідомлень-рішень.

Контрагент на момент події надання послуг знаходився в базі ДПС платників ПДВ та в державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави. Системний аналіз наведених норм свідчить про існування презумпції правомірності правочину укладеного між сторонами, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що відповідачем зроблено не було.

На підставі вищевикладеного, наявні в матеріалах справи докази не підтверджують висновки органу державної податкової служби про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

А тому, враховуючи реальність господарських операцій між ТзОВ «Сіріуспроект Львів»та ТзОВ «Софегар Україна», ДПІ не наведено достатньо переконливих доводів про наявність обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника податків.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріуспроект Львів» 3,40 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати прийняте Державною податковою інспекцією в Пустомитівському районі Львівської області податкове повідомлення-рішення № 0000472350 від 22 квітня 2011 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіріуспроект Львів» з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.03.2012 року.

Суддя Журомська М.В.